Серджіу Тофілат – молдавський політик та експерт, один з найавторитетніших публічних фахівців Молдови у питанні енергетики. Ми зустрілися у Кишиневі, щоби поговорити про питання, яке болить також Україні.

Про Придністров’я.

Бо всупереч поширеним міфам, зараз головне джерело фінансування, та й загалом існування цього окупованого росіянами анклаву, що простягнувся на 200 км вздовж українсько-молдовського кордону – це не контрабанда цигарок чи чогось подібного, а газ. Безкоштовний газ, який туди постачає Росія, і який ніхто не зважується відключити.

Але, як з’ясувалося підготовка до цього вже триває.

І те, що підконтрольна уряду частина Молдови від минулого року зупинила споживати газ з РФ є першим, але ще недостатнім кроком.

Про це, про гуманітарну кризу, яка точно настане, і про те до чого тут 2025 рік – дивіться у інтерв’ю, якому точно варто приділити час, хоча воно й записане російською мовою.

А для тих, хто віддає перевагу читанню, або ж виключно україномовному продукту, ми підготували текстовий виклад головних тез із пояснень Серджіу Тофілата

Про те, як Молдові вдалося зіскочити з газової голки

З грудня 2022 року правобережна Молдова (тобто контрольована Кишиневом частина, без Придністров'я) не закуповує російський газ.

Закупівлі припинилися повністю, газ із РФ не надходить на правобережжя, Кишинів купує його в інших постачальників – наприклад, румунський газ або скраплений, з терміналів СПГ.

І це – радикальна зміна.

Два роки тому 100% молдовських закупівель становив тільки російський газ.

Підготовку до того, щоб зіскочити з газової голки, Молдова мимоволі почала ще 2019 року.

Тоді у "Газпрому" закінчувався договір на транзит через Україну і не було ясності, чи підпише Росія новий договір. Через цю невизначеність, яку створила Москва, низка країн – Україна, Молдова, Румунія, Болгарія – модернізували Трансбалканський газопровід, додавши туди можливість реверсних поставок. І хоча в підсумку Росія зберегла український транзит, у нас з'явилася технічна можливість купувати в реверсному режимі газ, поставлений СПГ-танкерами в Туреччину або Хорватію.

Другий етап підготовки до газової незалежності завершився в жовтні 2021-го, коли було добудовано газопровід "Ясси – Унгени – Кишинів", що дало змогу Молдові закуповувати газ у Румунії.

Так ми прийшли до нинішньої ситуації, коли Молдова не закуповує російський газ. Взагалі.

Безкоштовний газ для окупованого Придністров'я

Хоча Молдова і не закуповує газ із Росії, договір між "Газпромом" і "МолдоваГазом" досі діє. Російська сторона його не виконує, але й не розриває. Цікаво, що в цьому договорі є чотири пункти, на підставі яких "Газпром" може цей договір припинити – і всі чотири Молдова успішно порушила.

З травня 2022 року "Газпром" має повне право розірвати договір із Молдовою – але не робить цього.

З дуже простої причини: якщо вони відключать газ, то це вдарить не по Кишиневу, а по Придністров'ю.

Адже газ – це основний канал фінансування режиму в Придністров'ї.

Це працює так.

Основний споживач газу в Придністров'ї – це теплоелектростанція у Дністровську, "Молдавська ДРЕС". Вона спалює російський газ, виробляючи електрику, яку потім поставляє в Молдову і отримує за неї реальну вартість. Другий великий споживач газу – Молдавський металургійний завод у Рибниці, який переробляє металобрухт і продає метал у Молдову або далі в ЄС.

При цьому "Тираспольгаз" отримує газ безкоштовно – Придністров'я не платить за нього "Газпрому" ще з 1993 року. А зі споживачів тариф стягує – нехай знижений, нехай 10-20%, але це теж великі гроші, які накопичуються на "спеціальному газовому рахунку", звідки потім перераховуються до бюджету Придністровського регіону.

Надходження з "газового рахунку" – це близько половини бюджету Придністров'я!

Без цих грошей, тобто без поставок "безкоштовного" російського газу, вони збанкрутують за лічені місяці. Там почнеться гуманітарна криза.

Так звану "незалежність" Придністров'я відключать за несплату.

Тому "Газпром" не розриває контракт і продовжує постачати газ у Придністров'я, прикриваючись тим, що робить це в рамках "молдовського контракту".

Тому що якщо Путін відключить газ для Придністров'я, то саме він відповідатиме за гуманітарну кризу, а також за колапс підконтрольного Росії регіону, а він цього не хоче.

Газовий борг Молдови? Ні, це сам "Газпром" винен "Газпрому"

Оскільки Придністров'я не платить за газ з 1993 року, ці поставки перетворюються на борг, який Росія зараховує на "Молдовагаз". Цей борг постійно зростає і вже перевищує $9 млрд.

Для Молдови це величезні гроші, близько 2/3 річного ВВП. Щоправда, Кишинів борг Придністров'я не визнає, його ніколи не буде сплачено, і "Газпром" це прекрасно знає – у своїй фінансовій звітності він списує цей борг.

Крім боргу лівого берега Дністра, є також заборгованість правобережжя – але з нею теж не все так просто. "Газпром" каже, нібито у нас є борг у розмірі $709 млн. Але ми впевнені, що ця сума штучно завищена – за нашими підрахунками, на понад $950 млн. Тобто в підсумку це "Газпром" нам винен, а не ми йому.

Зараз проводиться аудит і буде судовий спір щодо суми боргу.

Ми вважаємо, що "Газпром" винен "МолдоваГазу", і будемо доводити це в суді.

А тепер – найцікавіше.

У будь-якому разі йдеться про борг не уряду Молдови, а комерційної структури, АТ "МолдоваГаз". Однак 50% "МолдоваГазу" належить... самому "Газпрому". Ще 13,4% – це частка Придністровської влади. Тобто понад 63% акцій газового монополіста – в руках Москви.

Виходить, що "Газпром" накопичував борг перед самим собою!

Утім, враховуючи, що проти "Газпрому" зараз у Європі є численні позови за відключення газу на суму понад $15 млрд, то я думаю, що в недалекому майбутньому "Газпром" залишиться без частки в АТ "МолдоваГаз".

Тобто його просто викинуть звідси, заарештувавши майно, і при цьому російський монополіст ще залишиться винен своїм колишнім клієнтам.

Як Україна навчилася на гіркому досвіді Молдови

Росія завжди намагається повторити історії, які стали для неї успішними – саме тому "Газпром" намагався повторити в Україні те, що зробив у Молдові за 20 років до того.

У 1994 році нам підвищили більш ніж удвічі ціну на газ – ми платили 80 доларів, більше за всіх у Європі. При цьому змусили оплачувати авансом кожні 5 днів і запровадили пеню за несвоєчасну оплату у 128% річних, у 17 разів більшу, ніж у решти клієнтів "Газпрому". І найголовніше, Придністров'я перестало платити за газ.

У підсумку газовий борг було за рік штучно збільшено з 22 млн до майже 300 млн доларів.

Далі, використовуючи штучно накопичений борг, "Газпром" почав шантажувати владу Молдови відключенням газу, щоб узяти під контроль магістральні газопроводи. Це призвело до створення компанії "Молдовагаз" з газопроводами на балансі, в якій "Газпром" отримав 50% в обмін на списання частини боргу.

А тепер згадаємо, що було 2014 року, коли армія РФ почала агресію проти України. Тоді Україні теж збільшили ціну на газ майже вдвічі, змусили перейти на передоплату, а "Газпром" почав постачати газ у так звані "Л/ДНР", намагаючись перевести цей борг на "Нафтогаз".

Тобто точно такий самий сценарій, як був 1994 року в Молдові, 2014-го намагалися запустити в Україні.

"Нафтогаз" їм чітко сказав: "За все, що ви постачаєте на окуповані території – платіть зі своєї кишені. До побачення!". І ви перестали купувати російський газ, позбавивши Росію інструменту шантажу.

Україна не повторила тих помилок, які зробила Молдова.

Електрика як останній козир Придністров'я

Хоча Молдова більше не споживає російський газ, технічно залишається залежність від газу для вироблення електроенергії.

Кишинів імпортує 80% електроенергії для підконтрольної уряду території, і основна частина імпорту – це електрика з Молдовської ДРЕС у Придністров'ї. А її, як уже говорилося, виробляють, спалюючи російський газ.

Можна було б перейти на закупівлі з інших джерел, з Румунії та України, але електромережу за радянських часів було побудовано так, що навіть румунські ЛЕП спершу заходять у Придністров'я, а вже потім ідуть до Кишинева.

Щоб позбутися енергетичної залежності від Росії (і Придністров'я), цю проблему треба вирішити, і це зараз відбувається. Уряд Молдови будує високовольтну ЛЕП з Румунії, Кишинів – Вулканешти.

У 2025 році її добудують – і Придністров'я можна буде відключити.

У нас уже немає залежності від газу, і більше не буде залежності від електроенергії, яку виробляють із газу.

Тож рано чи пізно цей канал фінансування Тирасполя відключать.

Або ми самі відключимо газ Придністров'ю. Або Москва його відключить.

Або ж, можливо, газ сепаратистам відключить Київ – адже газопровід проходить територією, де тривають бойові дії. Всяке може статися, самі розумієте:)

Але можна бути впевненим, що це точно скоро станеться, і нам треба до цього готуватися, і готуватися до тієї гуманітарної кризи, яка почнеться у Придністров'ї.

У зимовий сезон 2022 року Молдова зіткнулася з новим типом шантажу РФ.

Росія обрізала постачання газу до рівня, якого рівно вистачало для Правобережжя. Путін розраховував, що кишинівська влада скаже: "Придністров'я ж за газ не платить, а ми платимо, тож давайте їм його відключимо". Тоді б у Путіна з'явилася можливість сказати: "Дивіться, через кишинівську владу Тирасполь замерзає! Давайте-но відключимо Кишиневу газ".

Тобто він створив би гуманітарну кризу і в Придністров'ї, і в Молдові загалом, поклавши відповідальність за неї на Кишинів.

Молдова вчинила розумніше.

Ми віддали весь газ лівобережжю в обмін на дешевшу електроенергію. А самі готуємося до того моменту, коли в нас не буде енергетичної залежності від Лівого берега 

Чому 30 років незалежності Молдови цим не переймалася?

Енергосектор усі ці роки був одним з основних джерел корумпування молдовських чиновників.

Москва заплющувала очі на те, що молдавські чиновники крали з "МолдоваГазу" і будували схеми з постачання електрики через фірми-прокладки. А молдавські чиновники, знаючи, що це джерело їхнього доходу – робили все для збереження залежності від Придністров'я. Тому ніхто не будував додаткові лінії електропередачі або газопроводи, а натомість торпедували ініціативи щодо їх будівництва. 

А Москва тим часом фінансувала Придністровський регіон, гарантуючи збереження залежності Молдови від РФ.

На цій "годівниці" сиділи всі.

Зокрема, їм підігравала і Україна, і фактична влада Придністров'я.

У 2008 році тодішній міністр економіки Ігор Додон, який потім став проросійським президентом, домовився в Києві про постачання електроенергії. Частину ми купували напряму по $40 за мегават. А частина йшла через фірму-прокладку "Енерго Партнер", по $53 за мегават. Тільки 2008 року молдавські споживачі переплатили майже $15 млн, і половина грошей пішла олігарху Владу Плахотнюку.

Інший приклад – цей же Плахотнюк налагодив схему з постачання електроенергії з Придністров'я до Молдови через фірму-прокладку "Енерго-Капітал", наварюючи приблизно 30-40 млн євро на рік завдяки зниженню тарифу на газ на території Придністров'я.

Про які лінії передач думатимуть ці люди, коли тут "пиляють" такі гроші? 

Що станеться, коли Придністров'ю (і Молдові загалом) відключать газ з РФ

До цього сценарію треба готуватися вже зараз.

Відключення газу як такого підконтрольна уряду частина Молдови не помітить: ми продовжимо закуповувати газ у інших постачальників – це, до речі, зараз навіть дешевше, ніж у "Газпрому".

Так, у нас можуть бути проблеми з постачанням електроенергії, якщо газ відключать ще до 2025 року, коли ми побудуємо ЛЕП у Румунію. Найімовірніше, будуть віялові відключення. Але це все не смертельно.

Набагато цікавіше те, що відбуватиметься в Придністров'ї.

У них бюджет обнулиться.

У Придністров'ї буде справжня гуманітарна криза. Але все це створить передумови для врегулювання Придністровського конфлікту і для возз'єднання Республіки Молдова.

Це означає, що нам уже потрібно готувати план реінтеграції.

Тому що російський газ відключиться рано чи пізно. 

У нас, повторюся, залишилося два роки до завершення лінії Вулканешти-Кишинів.

Поки є час – потрібно готувати людей, які зможуть керувати в Придністровському регіоні, зможуть сформувати місцеву владу. Потрібні судді, прокурори, вчителі, лікарі тощо.

Також треба бути готовими до економічних наслідків. Доведеться якийсь час субсидіювати і бізнес, і звичайних споживачів, і ЖКГ, які зараз живуть на, по суті, безплатному газі і не будуть готові відразу оплачувати його ринкову вартість.

А за два роки, у нас з'явиться можливість вже не залежати від придністровського регіону, і ми зможемо відключити газ – і почати врегулювання придністровського питання.

Інтерв'ю взяв Сергій Сидоренко, 

редактор "Європейської правди",
Кишинів-Київ