Здавалося, Україна тільки-но налагодила відносини з Нідерландами – країною, яка завжди була жорстким критиком наших реформ. Але в останні дні це досягнення повисло на волосині. 

Пізно ввечері 8 липня уряд Нідерландів шокував своїх громадян неочікуваною відставкою, одночасно змусивши напружитися й українську сторону.

Після місяців обговорень щодо заходів для обмеження потоку біженців, після днів кризових переговорів усе остаточно зірвалося. Таким чином, після півтора року роботи припинив існувати четвертий уряд під керівництвом Марка Рютте.

Але й це не все. Вже 10 липня стало відомо, що Рютте, який обіймає посаду прем'єра з 2010 року, збирається йти з політики.

А відповідно, нова коаліція та новий прем'єр можуть виявитися не такими дружніми до України, як Рютте.

Тим більше, є вагомі підстави для занепокоєння – зростання рейтингів ультраправих, що додатково ускладнює формування нової коаліції. 

Втома від влади

Причиною коаліційної кризи стало вкрай болюче міграційне питання.

Нідерландський уряд протягом кількох днів обговорював міграційні заходи в кризовій атмосфері. 

Був план розділити біженців на дві групи: одну зі статусом А, яка, наприклад, боїться переслідувань на батьківщині, і зі статусом В, яка вимушена була залишити свою країну через загальну небезпеку, як війна.

Народна партія за свободу і демократію (VVD) Марка Рютте та "Християнсько-демократичний заклик" (CDA) хотіли, щоб останній групі було дозволено залишатися в Нідерландах протягом коротшого періоду, а їхнє право на возз’єднання сім’ї було обмежене.

Натомість такі коаліційні партії, як "Християнський союз" і D66, вважали, що цей підхід занадто жорстокий та недостатньо гуманний.

Згідно з урядовою статистикою, минулого року кількість прохань про надання притулку в Нідерландах зросла на третину, до понад 46 тисяч. Очікується, що цього року їхня кількість зросте до понад 70 тисяч, перевищивши попередній максимум 2015 року.

Розбіжності між партіями виявилися непримиренними.

При цьому нідерландські ЗМІ стверджують, що прем'єр Рютте діяв досить необачно та відмовлявся від компромісів. Натомість його опоненти продовжували наполягати на негуманності пропонованого ним підходу щодо роз’єднання сімей біженців. Особливий наголос вони робили на біженцях з Африки та Близького Сходу.

Однак міністри четвертого кабінету Рютте заперечували, що їхній підхід був жорсткий. Вони наголошували на тому, що сім’я – це найголовніше. І вони не мали на меті роз'єднувати цілі родини.

The New York Times пов'язує падіння уряду Рютте з піднесенням ультраправих. Хоча Нідерланди вже і так мають відносно жорстку міграційну політику, через тиск крайніх правих партій, таких як PVV Герта Вілдерса, Рютте був змушений зайняти ще більш жорстку позицію щодо імміграції. А це коштувало йому уряду.

Так чи інакше, після останньої наради Марк Рютте визнав неможливість досягнення компромісу всередині коаліції та оголосив про відставку уряду. 

А далі Рютте здивував усіх ще більше.

У понеділок, коли всі чекали від нього оголошення нової виборчої кампанії, він оголосив, що йде з політики.

"Це особисте рішення, яке не залежить від подій за останні кілька тижнів. Не можу сказати, що я не відчуваю емоцій, але я радий, що можу передати естафетну паличку", — сказав Рютте в понеділок.

Варто зазначити, що за більш ніж 12 років свого правління Рютте пережив найжорсткіші політичні кризи, за що навіть отримав прізвисько "Тефлоновий Марк".

Існує думка, що він просто втомився від постійної критики. 

Марк Рютте був достатньо популярним політиком і мав легітимність у суспільстві. Однак Нідерланди – це демократична країна, де кожна група інтересів завжди відстоює себе й обов’язково критикує уряд.

Зокрема, опитування глядачів телевізійної програми EenVandaag, проведене минулого тижня, показало, що хоча 71% виборців партії Рютте VVD хотіли б і надалі бачити його на прем'єрській посаді, проте три чверті всіх виборців вважали, що йому вже час йти у відставку. 

Завдання з усіма невідомими

Тепер на Нідерланди чекають дострокові парламентські вибори. Їхня дата ще не визначена.

Опозиція, що відверто раділа падінню уряду, вимагає проведення перевиборів якнайшвидше. 

Проте для організації виборів потрібен час, бо муніципалітети мають організувати виборчі дільниці. Термін, встановлений законодавством, складає 90 днів. 

Треба зважати ще й на літні канікули та відпустки. Літні канікули офіційно розпочалися у п'ятницю, в день розпуску Кабміну. Своєю чергою робота парламенту призупинена до 4 вересня.

В Нідерландах це дійсно має значення, оскільки відпустка – це святе навіть для політиків, а тим паче для простих клерків муніципалітетів. Крім того, тепер партії мають скласти списки кандидатів.

Тож видається малоймовірним, що вибори вдасться провести наприкінці серпня. Друга половина вересня виглядає набагато більш імовірним варіантом. Кажуть навіть про листопад.

У будь-якому разі, і вибори, і післявиборча коаліціада мають стати непростим процесом для Нідерландів.

Нижня палата парламенту Нідерландів має 150 місць, тому коаліція повинна контролювати принаймні 76 місць.

При цьому з часів Другої світової війни на формування нової коаліції в середньому витрачалося 94 дні, але для формування нинішнього кабінету знадобилося 299 днів – найдовше в післявоєнній історії.

Не виключено, що цього року рекорд буде побитий.

Адже опитування громадської думки показують, що для формування коаліції знадобляться щонайменше три партії, тож існує велика ймовірність, що це може бути тривалий процес.

Поки зарано говорити, як рішення Рютте піти з посади вплине на долю його партії. Згідно з останнім опитуванням, проведеним наприкінці червня, VVD може втратити лідерство. Керівну партію вже наздогнала фермерська партія ВВВ – в обох політсил наразі близько 18%. 

На третьому місці – ультраправа PVV, яка набирає до 10% голосів. Це істотний виклик, адже це абсолютно антисистемна (та відверто антиукраїнська) політична сила. Наразі входження її до коаліції виглядає абсолютно нереалістичним. 

Проте збільшення підтримки ультраправих ускладнює формування коаліції для інших партій. 

Шанс взяти участь у майбутній коаліції мають ліві зелені GroenLinks, ліберально-демократична D66 і Лейбористська партія (PvdA) – рейтинги всіх цих трьох політсил коливаються біля 8%. 

При цьому оголошення про відставку уряду було зроблено настільки несподівано, що наразі немає навіть припущень, який із форматів коаліції є більш ймовірним, а який менш.

Так само немає розуміння, хто має стати на чолі VVD після відходу Рютте з політики, а відповідно, хто поведе її на наступні вибори.

Як це вплине на Україну?

Марк Рютте за часи свого правління перетворився з противника української євроінтеграції (згадаймо лише нідерландський референдум) на справжнього друга нашої країни. 

Під час повномасштабного вторгнення Росії уряд Нідерландів став однією з найсильніших рушійних сил у питанні підтримки України. Кабінет Рютте робив акцент на тому, що Нідерланди повинні бути на правильному боці історії.

Крім того, в нідерландському суспільстві також існує консенсус щодо російської агресії та ролі України в цій війні. На противагу сусідній Німеччині нідерландці в дуже переважній більшості не ставляться до України з позиції "Putin Versteher".

В тому числі – через збиття у 2014 році проросійськими сепаратистами літака авіакомпанії Malaysia Airlines, більшість пасажирів якого (193 особи) були громадянами Нідерландів. 

"Так, це ваша війна, але наш літак. Це також наша справа", – це переважна думка пересічного нідерландця.

Попри спроби ультраправих змінити ставлення до українських біженців, нідерландці не вважають, що українцям не місце в їхньому суспільстві.

Рютте також запевнив, що тимчасовий уряд під його керівництвом продовжуватиме підтримку України, як і раніше. 

Однак поки що занадто рано робити прогнози щодо політики майбутнього уряду, який ще має сформуватися, а на це піде багато місяців. 

Проте вже зараз можна казати, що для нового потенційного уряду справа збитого MH17 буде такою ж принциповою. Тим більше, що гасла ультраправих не мають настільки великого впливу в нідерландському суспільстві, щоби припинити підтримку України. 

Проте списувати цей ризик з рахунків все ж не варто – як показала історія з крахом нинішньої коаліції, ультраправі здатні впливати на політику, навіть перебуваючи в опозиції. 

Авторка: Дар’я Мещерякова,

журналістка "Європейської правди"