США є не просто лідером демократичного світу, а й державою, яка задає тон у міжнародних юридичних питаннях. І саме від рішень Сполучених Штатів багато в чому залежить подальша конфіскація російських активів у всьому світі.

Потенційна конфіскація російських активів є резонансним і чутливим питанням, однак точно не унікальним для США.

Починаючи з 1990-х років, Штати відповідальні за накладення двох третин світових санкцій, в тому числі щодо суверенних активів Куби та Афганістану. 

Обидва випадки подібні до російського лише частково, однак корисні для розуміння перспектив здійснення відшкодування Україні за рахунок російських активів.

Досягнуто лише деяких цілей, але згідно із законом

Після захоплення влади в Афганістані талібами у серпні 2021 року адміністрація Байдена оголосила про замороження афганських суверенних активів у США, оскільки було незрозуміло, хто мав законні повноваження на доступ до рахунку: уряд у вигнанні чи нова талібська адміністрація.

11 лютого 2022 року президент США видав виконавчий наказ про захист певної власності національного банку Da Afghanistan банк на благо народу Афганістану.

Ним усе майно та інтереси у власності афганського нацбанку – $7 млрд – заблоковані та не можуть бути жодним чином реалізовані.

У Наказі також йшлося про те, що

США передадуть частину заморожених грошей – $3,5 млрд – на відшкодування жертвам терористичного акту 11 вересня 2001 року.

У рамках реалізації цього наказу частину грошей – $3,5 млрд – ще до рішення в лютому переказали до створеного у вересні 2022 року у Швейцарії "Афганського фонду" для гуманітарної та економічної допомоги країні в обхід талібів. Наразі кейс фонду можна вважати успішним, жодних сумнівів щодо правомірності використання ним афганських суверенних активів не було висловлено. 

Доля активів була предметом і судового розгляду.

У лютому 2023 року окружний суд Нью-Йорка постановив, що Сполучені Штати, в особі групи позивачів, не мають права на частину афганських активів для використання їх як компенсації жертвам 9/11, оскільки суди США не мають юрисдикції дозволити їхню конфіскацію. 

У рішенні також йдеться про те, що суди США не можуть дозволяти федеральному уряду використовувати афганські активи, оскільки це б означало визнання Штатами легітимності влади Талібану. США претендують на відшкодування за терористичний акт 11 вересня 2001 року, однак робити це за рахунок афганських заморожених активів не можна, йшлося у висновку суду. 

Цілей досягнуто, але не усіх згідно із законом

Протилежна ситуація – у випадку з Кубою. Економічні санкції США проти цієї країни сягають початку 1960-х років, коли кубинський уряд під керівництвом Фіделя Кастро експропріював власність американських громадян і корпорацій на своїй території.

Точної суми кубинських активів, заморожених у США, немає. Однак приблизні розрахунки дозволяють припустити, що йдеться про більш ніж $500 млн.

Ключовим нормативним актом, який регулює фінансові обмежувальні заходи щодо Куби, є Положення про контроль над кубинськими активами (Cuban Assets Control Regulations), видане міністром фінансів США 8 липня 1963 року.

Згідно з документом, усе майно Куби та її громадян, яке перебуває у юрисдикції США, є заблокованим. 

У 1964 році президент Ліндон Джонсон підписав законопроєкт щодо позовів громадян США проти уряду Куби. Документ також передавав у власність США певні кубинські суверенні активи, які саме – не уточнено.

Кошти від продажу наданих активів недоступні американським громадянам, майно яких було експропрійовано, оскільки будуть використані для покриття адміністративних витрат.

Станом на 2023 рік публічної інформації про будь-які дії американського уряду щодо згаданих кубинських активів немає. 

В 1996 році було прийнято Закон про свободу та демократичну солідарність стосовно Куби (Cuban Liberty and Democratic Solidarity Act). Згідно із законом, жертви дій з боку Куби мали право подавати до суду про отримання відшкодування за рахунок заморожених в юрисдикції США кубинських активів. 

Хоча Закон про суверенні імунітети іноземних держав захищає їхню власність від позовів про відшкодування збитків приватними особами, в ньому передбачено низку винятків.

Одним з них є поправка 28 U.S.C. §1605(a)(7), яка передбачає, що під виняток з імунітету підпадають позови проти певних іноземних держав, включаючи Кубу, за здійснення або підтримку терористичних актів. Згідно з цим положенням, громадяни США мають право на відшкодування збитків у потрійному розмірі, плюс гонорари адвокатам. 

У 2000 році Конгрес прийняв закон, за яким $97 млн із заморожених активів Куби мали виплатити сім’ям американських пілотів кубинського походження, збитих у 1996 році кубинським урядом.

У 2006 році федеральний суд Нью-Йорка постановив виплатити $91 млн із заморожених у США кубинських активів сім'ям двох чоловіків, які загинули після невдалої операції США на Кубі в 1961 році. 

Росія: який шлях обере США? 

Оскільки між кейсами Куби та Афганістану – понад шістдесят років, юридичне регулювання в них відрізняється.

На час заходів США проти Афганістану вже діяли Закон про міжнародні надзвичайні економічні повноваження, Національний закон про надзвичайні ситуації – усі прийняті після 1960 року. У випадку з Кубою мало місце ухвалення низки законів, котрі стосувалися саме кубинської кризи.

Крім того, Афганістан як держава не розглядається стороною процесу, всі дії США спрямовані проти Талібану, члени якого визнані, відповідно до Виконавчого наказу №13224, спеціально визначеними глобальними терористами (Specially Designated Global Terrorists). Тоді як Куба має статус держави-спонсора тероризму. 

У випадку з Росією, найімовірніше, Штати поєднають попередній досвід Куби та Афганістану.

Від Куби доцільно взяти прийняття нішевого законодавства суто під обставини війни Росії проти України. Тоді як розвиток федеральної нормативної бази дозволить більш докладно обґрунтувати дії щодо російських грошей.

З гіркого уроку вилучення частини суверенних активів Афганістану в Сполучених Штатах детальніше попрацюють над механізмами конфіскації. 

Ці тези підтверджує той факт, що з часу повномасштабного вторгнення Сенат розглянув вже п’ять законопроєктів про конфіскацію, в яких йшлося виключно про російське майно, останнім з яких є REPO. 

Тим не менш, кейс конфіскації російських активів все ж буде унікальним. Швидше за все, РФ не буде визнана ані державою-терористом, ані її спонсором. До таких заходів США переважно вдаються тоді, коли подібні дії були вчинені проти них самих, а не третіх країн. Штатам також доведеться вибрати механізм конфіскації та спосіб передачі коштів Україні. 

Найважливіше – легітимно та ефективно довести цей процес до мети, тобто відшкодування Україні за рахунок російських активів. І кейси Куби та Афганістану доводять, що у США такі можливості є.

А тому у Вашингтоні зараз важливо знайти політичну волю, щоб запустити відповідні процеси.

Автор: Софія Косаревич, 

аналітикиня Центру Дністрянського

Дослідження проведено у межах проєкту АНТС "Російські активи як джерело відновлення української економіки", що реалізується у співпраці з Національним демократичним інститутом (НДІ) за фінансової підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED)