Передвиборчі пристрасті у Польщі набирають обертів.

На тлі суперечок з Європейським Союзом щодо схвалення міграційного пакту віцепрем’єр і лідер партії влади "Право і справедливість" Ярослав Качинський у червні наполіг на винесенні на загальнонаціональний референдум питання про переміщення мігрантів у ЄС.

Втім, згодом виявилося, що на референдум винесуть не одне питання, а відразу чотири.

Після чого протягом кількох тижнів як у штабі "ПіС", так і в уряді висували різні ідеї щодо можливих додаткових запитань, а також щодо дати референдуму. Зрештою перемогла концепція прем’єр-міністра Матеуша Моравецького щодо проведення плебісциту в день виборів до Сейму та Сенату, які, за рішенням президента Анджея Дуди, відбудуться 15 жовтня.

Ініціатива була сприйнята і опозицією, і значною частиною суспільства досить критично. А це є серйозним викликом для польської влади. І не лише для неї.

Не перше волевиявлення

Варто зазначити, що референдум, який відбудеться цьогоріч у день парламентських виборів, буде далеко не першим в історії Третьої Республіки. Після 1989 року поляки висловлювали свою волю на п’яти загальнонаціональних плебісцитах.

Так, 18 лютого 1996 року відбулися одразу два референдуми: про загальне право громадян і так звану приватизацію — щодо окремих напрямів використання державного майна. Перший за розпорядженням — президента Леха Валенси, другий — Сейму.

Обидва виявилися такими, що ні до чого не зобов’язують — через низьку явку.

Наступним плебісцитом став конституційний референдум, який відбувся 25 травня 1997 року. Ініціатором був президент Александр Квасневський. За ухвалення конституції проголосували 52,71% поляків, проти — 45,89%.

У червні 2003 року поляки вирішували, чи хочуть вони приєднання Польщі до Європейського Союзу. Формально це був референдум щодо висловлення згоди на ратифікацію договору про вступ Польщі до ЄС. За приєднання до Євросоюзу висловилися 77,45%, проти — 22,55%.

Останній на теперішній час референдум відбувся 6 вересня 2015 року за розпорядженням президента Броніслава Коморовського. Поляки висловили свою точку зору щодо одномандатних виборчих округів, фінансування партій та принципу податкового права.

Однак явка склала лише 7,80%, а це означало, що результати народного волевиявлення були необов’язковими.

Чотири питання з подвійним дном

Попри, здавалося, існуючий у Польщі плебісцитний досвід, референдуми все ж не є усталеною польською традицією. Зокрема, низька явка на деяких з них є тому наочним підтвердженням.

Мабуть, саме тому влада вирішила змінити законодавство у цій царині, щоб поєднати виборчу кампанію та голосування на референдумі. Тож, як виявилося, референдум 15 жовтня стосуватиметься не лише "примусового переселення" мігрантів, про що говорилося раніше, а набагато ширшого кола питань.

Примітно, що навколо цього партія влади влаштувала спеціальну кампанію.

Щодня, з 11 по 14 серпня, після 7:00 в мережі з’являлося коротке відео політиків, в якому вони розкривали одне з питань і, відповідно, обґрунтовували його.

Розпочав інформувати поляків Ярослав Качинський. Його запитання звучить наступним чином: Чи підтримуєте ви продаж державних підприємств?

"Для нас голос простих поляків є вирішальним. Голос іноземних політиків, у тому числі німецьких, не має значення, тому в ключових питаннях ми хочемо звернутися до громадян безпосередньо, на референдумі", — говорить у сюжеті віцепрем’єр і лідер "ПіС", водночас звинувативши лідера опозиційної партії "Громадянська платформа" Дональда Туска у служінні Німеччині.

Наступною була експрем’єрка Беата Шидло (нині депутатка Європарламенту), запитання від якої: Чи підтримуєте ви підвищення пенсійного віку, який зараз становить 60 років для жінок і 65 років для чоловіків?

"Туск та "Платформа" багато говорять про жінок, і вони змусили їх працювати майже до смерті, так само, як і чоловіків", — сказала Шидло у відеоролику, додавши, що "захист поляків від згубних рішень уряду Туска щодо пенсійного віку був пріоритетом "ПіС" ще в кампанії президента Анджея Дуди".

Зміст третього питання оприлюднив прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький: Чи підтримуєте ви приймання тисяч нелегальних іммігрантів з Близького Сходу та Африки відповідно до механізму примусового переселення, нав’язаного європейською бюрократією?

"Ми кажемо "ні" нелегальній імміграції. Ми всі бачимо, що відбувається на вулицях Західної Європи. Зґвалтування, вбивства, підпали, руйнування вулиць, страшні квартали", — перераховує Моравецький у записі, в якому з’являються фрагменти подібних заходів в інших країнах, і так само не забуваючи про одвічного суперника Туска, назвавши його посланником брюссельських еліт та найбільшою загрозою безпеці Польщі.

Четверте запитання представив міністр національної оборони Маріуш Блащак, і воно також пов’язане з темою мігрантів: Чи підтримуєте ви зняття загородження на кордоні між Республікою Польща та Республікою Білорусь?

Показово, що і це питання було подано так, щоби завдати електорального удару по опозиції. 

"Польща може стати наступною ціллю Путіна, і наша безпека — під реальною загрозою. Саме тому ми послідовно зміцнюємо військові сили. Саме тому ми послідовно зміцнюємо польську армію і будуємо електронний бар’єр на кордоні з Білоруссю та Росією", — наголосив Блащак у сюжеті. Він уточнює, що ця проблема виникла через те, що "Дональд Туск і його команда спочатку ліквідували військові частини на сході Польщі, потім критикували нас за те, що ми побудували бар’єр на кордоні з Білоруссю, а потім оголосили про його ліквідацію".

Чи матиме місце саме таке формулювання в бюлетенях для голосування на референдумі 15 жовтня? Це ще невизначено.

Проте з великою ймовірністю — або таке, або дуже наближене. Що не може не викликати відповідної реакції суспільства.

"Як в Угорщині"

Сказати, що зміст запитань викликав цілий шквал критики — не сказати нічого. Посипалися звинувачення на адресу влади в тому, що вона надзвичайно заполітизувала референдум, який у тому вигляді, в якому його представила панівна політсила, є радше політичним плебісцитом, аніж інструментом підтримки зрілої демократії.

"Я б навіть не називав це референдумом, це такий собі плебісцит за принципом: краще бути молодим і багатим, аніж старим та бідним. Питання шокують", — прокоментував колишній голова Національної виборчої комісії Польщі Войцех Гермелінський.

Почали навіть лунати звинувачення, що "ПіС" воліє повторити "успіх" панівної в Угорщині партії "Фідес".

"Він зробить так, як в Угорщині, як Віктор Орбан. Він поєднає одні вибори з іншими, покаже, що це якісь питання про важливі справи, і переконає поляків, що це ключові проблеми для Польщі. Вони такими не є", — прокоментував ідею проведення референдуму депутат від "Лівиці" Кшиштоф Гавковський.

На його переконання, якби Качинський серйозно ставився до референдуму та хотів би запитати поляків про проблеми, він мав би спитати про інфляцію. За його словами, Качинському соромно за те, що він зробив багато помилок, і він намагається виграти вибори завдяки питанням референдуму.

Гавковський оцінив, що вибори не будуть рівноправними. Адже "ПіС", на його думку, "через референдумну кампанію прокачуватиме свою парламентську кампанію на стероїдах".

Такої ж думки дотримується і лідер опозиції Дональд Туск — головний "антагоніст" відеороликів та всієї передвиборчої кампанії "Права і справедливості".

"Не переживайте за цей референдум. Це не має жодних правових наслідків. Це чиста пропагандистська вигадка Качинського, вирвана 1:1 з методу Орбана, який двічі придумав те саме під час парламентських виборів", — заявив Туск.

Дійсно, з великою ймовірністю, ідею збільшити підтримку партії влади шляхом популістського референдуму підглянули в угорського прем’єра Орбана.

Ще у жовтні 2016 року в Угорщині пройшов плебісцит щодо переселення біженців. Питання було сформульовано так: "Чи хочете ви, щоб Європейський Союз міг без згоди парламенту Угорщини ухвалювати рішення про примусове поселення в Угорщину осіб іншої національності, аніж угорської?"

Тоді цілих 98% громадян відповіли "ні" — саме так, як того хотіли партія Орбана "Фідес" і ультраправа "Йоббік", після чого опозиційні політсили закликали бойкотувати результати референдуму. Щоправда, результат виявився недійсним, оскільки в голосуванні взяли участь лише 40% тих, хто мав право голосу.

Тим не менш, це не завадило Орбану використати референдум як інструмент створення іміджу лідера, який протистоїть Брюсселю та європейським політикам, а також виправдовувати свою антиміграційну політику — буцімто цього хочуть угорці. Доказом може слугувати той факт, що нещодавно офіційний Будапешт, слідом за Варшавою, виступив проти міграційної угоди Євросоюзу, звинувативши Брюссель у бажанні перетворити Угорщину на "країну мігрантів".

Вочевидь, "ПіС" сподівається утримати монополію на роль захисника польської землі, суверенітету та власності.

І навіть те, що тут явно простежується політична маніпуляція, не надто, мабуть, хвилює владу.

Оскільки в цій кампанії використовуватимуться всі інструменти, які "ПіС" зможе використати собі на користь — задля переконливої перемоги на виборах до парламенту.

Як складуться обставини насправді — покаже час. Поки ж відомо, що 16 і 17 серпня Сейм Польщі проведе дводенну сесію, на якій, згідно з програмою, очікується розгляд пропозиції про призначення загальнонаціонального референдуму.

* * * * *

Хай там як, таке гостре протистояння у Польщі за лінією "влада-опозиція" — за принципом "свій-чужий" — не може не хвилювати.

Адже, зокрема, від стабільності в цій країні залежить й ефективність спротиву України російській агресії. Жорстка передвиборча кампанія може завадити цьому процесу, і відповідні негативні наслідки не забаряться.

Для всіх… Окрім Росії.

Автор: Станіслав Желіховський,

кандидат політичних наук, експерт-міжнародник