РФ готується запропонувати західним країнам угоду з "обміну активами": російськими, які заморожені за кордоном, та активами західних інвесторів, які фактично заблоковані в Росії.

Така новина на днях сколихнула медійний простір. Хоча ця інформація окреслює лише загальні обриси, вона означає, що російський уряд, на якого тиснуть девальвація рубля, воєнні витрати та падіння нафтогазових доходів, зараз перебуває на стадії "торгу", який може перерости і в односторонні дії.

Так, на початку серпня Путін підписав Закон про блокування коштів та майна іноземних юридичних осіб, проти яких Росія ввела санкції. Фактично ним впроваджено більш агресивний механізм блокування активів міжнародного бізнесу в РФ та подальшого їхнього вилучення.

А отже, питання долі заморожених російських активів за кордоном та активів іноземних компаній в РФ найближчим часом може загостритися.

Послідовна непослідовність

В перші місяці повномасштабної агресії російська влада, з одного боку, публічно протиставляла себе Заходу з його політикою чимраз повнішого замороження активів. "На відміну від західних країн, ми поважатимемо право власності", – заявляв Путін 18 березня 2022 року.

Проте на тлі санкційного тиску в Москві почали робити і кроки у відповідь щодо власності "недружніх країн". Зокрема, було введено заборону на виплату дивідендів за кордон, чим фактично заблоковано кошти зовнішніх інвесторів в РФ.

А 25 квітня цього року Путін підписав указ, який дозволив ввести зовнішнє управління російськими активами (майновими і корпоративними правами, рухомим та нерухомим майном), які належать власникам з "недружніх країн". Одночасно була введена заборона іноземним інвесторам продавати російські активи без спеціального дозволу.

Першими жертвами цього механізму стали два енергетичних підприємства: фінська Fortum Oyj та німецька Uniper SE. Російські активи цих підприємств були передані під державний контроль рівно на річницю підписання указу, в квітні 2023 року. А у липні були конфісковані активи "Данон" (Франція) та "Карлсберг" (Данія).

Хоча активи передаються в тимчасове управління Федеральному агентству з управління державним майном, фактично вони стають синекурою для лояльних до Кремля груп впливу.

Зокрема, очільником "Данон" у Росії було призначено родича Рамзана Кадирова, а пивну компанію "Балтика", яка належала "Карлсбергу", очолив ставленик Ковальчуків.

Але за батогом не забарився і пряник. 23 серпня Financial Times із посиланням на джерела в Москві та західних урядах повідомили про ініціативу уряду РФ, яку назвали "обмін активами". Видання зазначає, що подробиць поки немає, але сама ініціатива досить характерна.

Вона передбачає, що західні компанії можуть вивести свої інвестиції та оборотні кошти з РФ шляхом викупу російських активів за кордоном.

При цьому під активами маються на увазі не стільки промислові підприємства чи нерухомість, а цінні папери, які належать РФ і російським компаніям і заморожені за кордоном.

За прогнозами міністра фінансів РФ Антона Сілуанова, це начебто дозволить розблокувати $1,1 млрд, які належать роздрібним інвесторам. Це досить незначна сума і, начебто, скромна ціль.

Але, якщо буде створено прецедент, "обмін активами" може запрацювати у значно більших масштабах.

FT так само наводить приклад British Petroleum, в якої в РФ заморожені дивіденди за попередні роки в розмірі $1,4 млрд. Хоча BP публічно дистанціюються від цих коштів, проте це, ймовірно, не єдиний випадок, і інтересанти можуть бути більш рішучими.

У РФ є ще багато міжнародного бізнесу, і з посиленням тиску з боку путінського режиму така опція може стати привабливою для них.

Як зламати план Кремля?

На перший погляд пропозиція, яка обговорюється, видається нереалістичною. Адже наші союзники постійно наголошують: російські активи залишатимуться замороженими до моменту повної компенсації Україні збитків від агресії РФ.

Такий сценарій було підтверджено, зокрема, у комюніке "Групи семи" за підсумками Вільнюського саміту.

І хоча такий сценарій наразі видається для України варіантом, гіршим за конфіскацію цих активів, однак він створює мінімальні гарантії для всього процесу відшкодування.

Однак РФ цією ініціативою, навіть якщо вона мала місце лише у формі зливу для медіа, робить спробу перехопити ініціативу.

Для багатьох компаній ЄС і США можливість повернути свої активи з Росії в умовах економічної рецесії може звучати привабливо.

А в світлі майбутніх виборчих кампаній в ЄС, США і Британії у 2024 році та Канаді і Німеччині у 2025 році бізнес може чинити певний тиск на політиків, щоб домогтися таких компромісів принаймні в частині приватних російських активів.

Щоб запобігти цьому, українському уряду варто вжити кількох політичних і дипломатичних кроків.

У першу чергу, необхідно провести аудит заморожених російських активів та створення їхнього реєстру. Це могла б бути перша задача для Компенсаційного фонду, який має стати одним з елементів майбутнього міжнародного компенсаційного механізму. Цей крок дасть змогу отримати реальні оцінки заморожених активів РФ, а також запобігатиме "втраті" окремих активів через ці та інші схеми.

По-друге, необхідно включити питання компенсації збитків міжнародного бізнесу, який постраждав від дій РФ, до порядку денного роботи з відшкодування збитків від агресії.

Очевидно, їхні збитки не можуть бути у першій черзі на компенсацію – Україна та українці мають безумовне право на пріоритетність. Проте це запропонує більш-менш зрозумілу, хай і далеку перспективу для міжнародного бізнесу і забезпечить певний рівень його підтримки на шляху до відшкодування збитків та конфіскації активів РФ.

І третє: через півтора року після початку російської агресії процес розробки політики щодо відшкодування Україні залишається максимально закритим – навіть коло його публічних коментаторів з боку України є мінімальним і про більшість рішень і кроків ми дізнаємося постфактум.

Зараз така закритість може загрожувати втратою ініціативи з боку України.

Цілі та шляхи їхнього досягнення у процесі створення компенсаційного механізму і конфіскації активів РФ є достатньо чіткими й зрозумілими, і це результат справді великої роботи урядової команди.

Але настає час, коли слід залучати ширшу підтримку, ніж лише політична і дипломатична.

Автори: Іван Городиський, Софія Косаревич,

Центр Дністрянського

Матеріал підготовано за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у рамках проєкту "#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України. Фаза ІІ: забезпечення ефективності механізмів національному і міжнародному рівнях"