Інтерв'ю з експерткою проєкту "Відновлюємо Україну разом" Ліндою Берзіня.

Лінда Берзіня ( Linda Bērziņa) є членом правління латвійської неурядової організації VISIONARY CULTURE FOUNDATION , вона  брала безпосередню участь у реформуванні та розробці політик у складі Міністерства культури Латвійської Республіки в період вступу країни  до ЄС.

В рамках Проєкту пані Лінда  працює над описом стану євроінтеграційного прогресу України та виявлення проблемних секторів у сфері культури, розробкою  дорожньої карти євроінтеграційних реформ у сфері культури, рекомендаціями щодо приведення  законодавства України у відповідність до правил та практик ЄС.

Ми попросили пані Лінду розповісти  про виклики та переваги, що чекають на український культурний сектор  під час процесу євроінтеграції на прикладі Латвії.

– Цього року виповнюється 19 років з моменту вступу Латвії в ЄС і 20 років з моменту отримання офіційного запрошення приєднатися. Як би Ви оцінили вплив членства в ЄС на культурну сферу Латвії?

– Культурна політика тепер відіграє набагато  більшу роль.  Скажімо, раніше культура писалася з маленької літери К, тепер же це – Культура. Зміцнилися вага і вплив  Міністерства культури, яке  отримало більше повноважень завдяки активній участі в процесі прийняття загальних рішень в ЄС. Йдеться про участь у політичних процесах – на рівні Європарламенту, Ради Європи та інших інституцій.

Членство в ЄС також відкриває багато інших дверей – безліч зустрічей, семінарів, мозкових штурмів та обміну досвідом для культурних експертів у всіх секторах – культурна спадщина, ЗМІ, авторське право та інші сфери.

Культурна політика є більш логічною, детальною, охоплює всі процеси.  Це – політика "знизу вгору", а не ієрархічна система "зверху вниз".

Міжкультурні та міжгалузеві зв'язки зараз є звичайним механізмом. До вступу в ЄС культура була більш-менш самотньою.  Тепер можу сказати, що культура більше не сама. Відкриті методи формування політики ЄС справили великий вплив на те, як політики взаємодіють між собою.

Тепер нормою є міжгалузева співпраця – регулярне спілкування з Міністерством освіти, Міністерством економіки, Міністерствами добробуту, фінансів, навколишнього середовища та іншими. Зараз культура включена в набагато більше програмних документів держави.

Наприклад, Міністерство культури та Міністерство освіти співпрацюють  в  питаннях, пов’язаних з культурною освітою, яка є дуже важливою частиною латвійської системи освіти. Участь у програмах мобільності, становище вчителів, залучення до так званої компетентнісної освіти.

Саме Міністерство культури було ініціатором програми доступу до культури  Latvian School Bag, яка сьогодні є важливою складовою шкільної освіти і забезпечує фантастичні можливості  для учнів по всій Латвії. Ідею перейняли деякі країни-члени ЄС, і тепер уже Латвія є прикладом для інших держав.

Велика увага приділяється питанням доступності культури. Разом з іншими міністерствами, наприклад,  з Мінсоцпобуту, ми працюємо над забезпеченням  доступності до  культури високого рівня  для мешканців віддалених регіонів, людей похилого віку, людей з обмеженими можливостями.

Це і субтитри в театрах, кінотеатрах, інфраструктура для людей на інвалідних візках тощо. Доступність цифрової культури – субтитри, аудіо – новини, легкі для читання новини, доступність ЗМІ, доступність книг для незрячих людей.

Членство в ЄС також  дало нам ідеї та кошти для громадських програм у школах, місцевих органах влади, місцевих культурних НУО для роботи над більшою залученістю людей до культури. Тепер ми маємо більший і кращий  обмін між регіонами на рівні діячів культури та фахових експертів.

Міжнародні заходи, як-от вечори музеїв, білі ночі, вечори науки, міжнародні бієнале та трієнале, події присвячені  європейській культурній спадщині та інші заходи тепер також проводяться у значно більшому масштабі.

Спростилося та зросло культурне мережування. Вільне пересування, вільні кордони, більше можливостей для співпраці.

Відкрите прийняття рішень. Беручи участь в процесі прийняття рішень в ЄС, розробники культурної політики значно більше співпрацюють з неурядовими організаціями та експертами поза державними та місцевими урядовими установами.

"Зелена" культура – більше екологічних подій, теми культури та клімату йдуть  пліч-о-пліч.

– Оскільки Ви працювали в Міністерстві культури Латвії якраз в роки підготовки до вступу в ЄС, що було найбільш проблемним в процесі  "культурної євроінтеграції Латвії"?

– Аудіовізуальна сфера не проста, вона вимагає багато зусиль на рівні ЄС, ще більше зусиль на рівні Латвії.

Структурні фонди  ЄС у сфері культури вимагають дуже чіткої системи, жорсткого нагляду, чітких повідомлень, розкладу тощо – це потребувало  компетенцій, яких не було в нашій культурній сфері.

На додачу, не лишу культурна політика, але й медіаполітика у Латвії становила виклик для Міністерства культури, як і у випадку з Україною в наш час. Ці процеси були вкрай складними і потребували значних зусиль для досягнення прогресу.

Перед приєднанням Латвії до ЄС ми також не мали повного розуміння сутності креативних індустрій. Цей сектор був чимось абсолютно новим, і з самого початку ми стояли перед завданням його створення та регулювання.

– Як ви змінили формування культурної політики та  подолали рудименти радянського управління культурою та державного регулювання культури?

– Формування культурної політики змінилося  на "знизу – вгору". Міністерство культури має залучати НУО та експертів до прийняття політичних рішень, до формування політики.

Тут важливо забезпечити такі платформи, як семінари, консультативні ради,  круглі столи та інші консультативні механізми для залучення НУО до розробки політик. Тому що ЄС вимагає, щоб будь-який закон, який ви розробляєте на рівні ЄС, або будь-яке рішення проходили консультації з НУО.

Наприклад, при аналізі документа, ви спочатку розглядаєте проєкт пропозиції, потім враховуєте думку держав-членів, таких як міністерства, а також погляди недержавних організацій (НУО).

Для того, щоб урахувати  інтереси  всіх стейкхолдерів, важливо підтримувати ефективний діалог з усіма секторами. Це є викликом для всіх країн, але в Латвії ми успішно впоралися з цим завданням.

Експерти в усіх галузях знають, що якщо виникають питання щодо політики ЄС, можна звернутися до Міністерства культури, отримати відповідь та бути почутими. Чим якісніший діалог, тим якісніший результат.

Це, звісно, не сталося за один день, а відбувалося  досить повільно. Можна, наприклад, взяти один сектор, більш структурований та відкритий, і почати з нього. Візьмемо культурну спадщину.

Певна політика культурної спадщини існувала і за радянських часів. Отже, вона має стабільний маршрут, і тоді ви можете змусити цей сектор повільно відкриватися до співпраці з  установами збереження європейської спадщини, приєднання до відповідних конвенцій, спілкування з мережами культурної спадщини в ЄС. Поступово  інтегруватися, спілкуватися.

Коли йдеться про членство в ЄС, ви можете отримати також фінансування на відновлення культурної спадщини. Для цього є фонди,  є кошти, але щоб отримати ці кошти,  потрібно зробити багато роботи.

Треба диджиталізувати культуру – ви більше не можете писати на папері, чи в  журналі, які картини були перенесені в той чи інший музей, потрібні  чіткі системи, інтегровані зі службами безпеки, поліцією на випадок зникнення якихось об'єктів.

Так само поступово можна відкривати сектор архітектурної (нерухомої) спадщини, адже для доступу до ресурсів на її збереження, повинні бути чіткі правила для власників, тому що інколи об'єкти такої спадщини належать не державі, а приватним установам чи особам.

Треба вести діалог із власниками, пояснюючи, що  неможливо отримати доступ до фондів на підтримання та реставрацію, тому що існує правило що об’єкти культурної спадщини мають бути більш-менш відкритими для публіки.

Отже, ви наполегливо пояснюєте, які переваги  можна отримати завдяки відкритості та модернізації.  Також дуже важливо стимулювати участь  незалежних експертів та представників культурних установ у міжнародних обмінах та форумах, долучитися до освітніх програм ЄС у сфері культури. Ці люди отримують новий досвід та знання, дають зворотній зв'язок щодо  покращення роботи та практик, так і створюються консультативні органи, де всі працюють разом.

Звичайно, НУО  завжди кажуть, що  міністерство "відірване від реальності" замість спуститися на землю і оцінити поточну ситуацію сфери культури. Саме тому так важливо налагодити постійний діалог між усіма стейкхолдерами сфери, і саме тому потрібні чіткі вимірювання та статистика в культурному секторі. У розробці політики треба спиратися на факти та дані, а не на власні смаки.

Міністерство культури має сформулювати  органам статистики завдання, що саме рахувати і вимірювати. І це зовсім не просто. Оскільки для початку треба з'ясувати, що ж таке культура: перегляд телевізійних програм, скажімо, культура, чи ні? Або культура це лише театр та високе мистецтво?

Отже, всі ці запитання мають бути дуже деталізованими та структурованими, і це те, що нам дав ЄС, і  буквально доводилося весь час змінювати систему, щоб отримувати дані за всіма цими розділами.

Тепер ми маємо релевантні статистичні дані, на які можемо спиратися під час розробки політик, і це те, що, на мою думку, обов'язково має бути.

І ще одна річ – це співпраця з іншими країнами. Я думаю, що  зараз усі міністерства в усьому світі будуть дуже відкриті для спілкування з Україною щодо будь-яких питань і обміну досвідом.

– Латвії знадобилося близько 5 років, щоб стати повноправним членом ЄС. Зараз Україна перебуває  на самому початку шляху до вступу в ЄС і чекає на початок переговорів. Наскільки нам відомо, є дві частини процесу – правове наближення в культурній сфері до acquis ЄС, скажімо так, "політичне", і практичні кроки, які держава-кандидат має зробити на шляху соціокультурної інтеграції. Які практичні кроки та заходи Ви б порадили українській культурно-креативній спільноті та інституціям уже розпочати, щоб процес соціокультурної інтеграції став комфортним і плідним для всіх сторін?

– Я ще не завершила свій аналіз, але наскільки я бачу, Україна вже багато зробила (на шляху адаптації законодавства), і я дуже рада бачити, скільки вже зробило Міністерство культури. Україна — величезна країна, де дуже багато організацій, дуже багато людей, тому справді набагато важче керувати всіма процесами.

Але є одна річ, яка також починається у вашій країні, я бачу, що це  вже відбувається, – ви повинні розуміти структуру ЄС. Якщо Міністерство культури України відповідає , скажімо, за аудіовізуальні питання, авторське право, деякі інші культурні питання, культурну спадщину, то в ЄС це не буде одна організація.

Кожною сферою опікується  інша організація. Тому просто важливо розуміти, що коли ви спілкуєтеся з інституціями ЄС чи іншими державами-членами, можливо, вам доведеться спілкуватися з різними міністерствами, а не лише з культурою.

Друге, що я вже згадувала  -  це розробка міжгалузевих політик. Наприклад, культура та люди з обмеженими можливостями, культура та зелене середовище,  культура та освіта, культура та регіональна політика, все це – міжгалузева співпраця, яка має відбуватися.

Третє, що може зробити Міністерство культури і культурної політики, — це подумати про необхідні для культурного сектору знання. Скажімо, володіння мовами ЄС, навички необхідні для збору статистичних даних у сфері культури, створення сучасної системи освіти в галузі.

Також є сенс уже тепер подумати про покращення механізмів комунікації із НУО  та всіма представниками сектору. Це дуже важливо, тому що коли ЄС або інституції, скажімо, проводять певне сканування культурної сфери, вони завжди дивитимуться на те, наскільки добре люди залучені до прийняття рішень у секторі, чи налагоджені  демократичні процеси, чи вони в порядку, як справи з інклюзією, ґендерним діалогом тощо.

Також дуже важливо, на мою думку, питання,  я би сказала, нової ідентичності  України. Культура є дуже великою її частиною. Що таке нова ідентичність України з огляду на те, що відбувається просто зараз.

Сьогодні українські митці, музиканти та режисери займають гідне місце на світовій арені. Незважаючи на трагічні події, інтерес до України та її культури надзвичайно високий, і це великою мірою завдяки талановитим музикантам і художникам.

Однак, виникає питання, як зберегти та поширити цю живу українську ідею. Це одне з ключових завдань, яким має опікуватися Міністерство культури – стимулювати розвиток та підтримку українських творчих потужностей, сприяти їх просуванню на міжнародну арену та відтворенню унікального духу країни.

– В Міністерстві – так, але запитання стосувалося не лише Міністерства, а неурядових організацій, людей із креативних індустрій, митців. Що громадянське суспільство може зробити, щоб пришвидшити процес інтеграції?

– Я думаю, що частково  ви також можете долучитися до виявлення проблем і сказати, наприклад, що  нам потрібно більше вчитися, нам потрібно більше освіти, але також я думаю, що  неурядовий сектор має, перш за все, шукати можливості до приєднання до європейських культурних мереж.

Просто уважно подивитися, чи існує якась мережа, приміром, креативних міст чи мережа культурної спадщини, чи мережа співу, чи танців або культурних індустрій і кіно та спробувати стати їх частиною.

Я вважаю, що це найважливіше, тому що коли ви перебуваєте в  складі мережі, набагато легше розуміти загальні тенденції та процеси, обмінюватися досвідом. 

– Останнє, дуже важливе для нас усіх запитання: яке місце культури та креативних індустрій у сучасній латвійській політичній та безпековій сфері?

– Культура  включена в стратегію національної безпеки. Зазначається, що культурне середовище, культурний простір, соціальна та історична пам’ять відіграють значну роль в об’єднаному, згуртованому суспільстві, тому необхідно забезпечити національні та транснаціональні значущі заходи, які зміцнюють почуття приналежності до держави. Події, які зміцнюють спільне усвідомлення історії. Події, що об'єднують суспільство.

Також зазначено, що об’єднане та інтегроване суспільство є сферою відповідальності  багатьох  державних інституцій і воно стосується таких сфер, як інтеграція суспільства, державна мова, освіта, молодь, культура, а також інформаційне суспільство. Співпраця між цими інституціями повинна бути добре скоординована і не повинна дублюватися.

Необхідно посилити державну стратегічну комунікацію, у тому числі щодо культури. Культурний вимір також має бути включений до заходів регіонального розвитку, забезпечуючи підвищення  привабливості регіонів для життя та роботи.

Довідково:Проєкт "Відновлюємо Україну Разом" має на меті аналіз та сприяння формуванню євроінтеграційних політик відповідно до практик країн-членів ЄС у трьох сферах: культура, річковий та морський транспорт та підтримка агентства держфінмоніторингу  в питаннях повʼязаних з навчанням фахівців в боротьбі з відмиванням коштів.

Ми хочемо побудувати довіру між ключовими стейкхолдерами процесу відновлення України: органами державної та місцевої влади, міжнародними донорами та партнерами, експертними та професійними спільнотами, представниками громадянського суспільства. Проєкт реалізує Мережа захисту національних інтересів "ANTS" за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Ця публікація була профінансована Європейським Союзом. Її вміст є власною відповідальністю авторів  і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.