"Збереження статус-кво стало б загальним провалом. Необхідно рухатися вперед", – заявив президент Франції Емманюель Макрон, звертаючись до Асамблеї Корсики в Аяччо, контрольованої націоналістами.

За підсумками півтора року переговорів про майбутній статус Корсики Макрон уперше визнав, що "збереження статус-кво стало б загальним провалом", і тим самим виступив за автономію острова у складі Республіки.

Макрон вперше звернувся до корсиканських депутатів в Аяччо. І у своїй промові він спробував дати відповідь на багато їхніх вимог. Зокрема, президент заявив:

"Наберемося сміливості, щоб вибудувати автономію Корсики в Республіці".

Та водночас він наголосив, що ця автономія не може бути "ні проти держави, ні автономією без держави".

Вбивство, що дало старт протестам

Із заявою про автономію Корсики президент Франції виступив після півтора року дискусій між Парижем і Аяччо про майбутній статус острова.

Цей цикл переговорів було відкрито після сплеску протестів і заворушень на острові, викликаних убивством у в'язниці корсиканського націоналіста Івана Колонни. Він відбував довічний термін за вбивство префекта поліції Клода Еріньяка 1998 року.

2 березня 2022 року у в'язниці Арля на нього напав інший ув'язнений, радикальний ісламіст Франк Елонг Абе. Через три тижні Колонна помер.

Зараз на Корсиці спостерігається зростання кількості підпалів і вибухів "вторинних резиденцій", тобто будинків, які купують не як основне місце проживання, а для проведення там відпусток або здачі в оренду.

На фасадах спалених будинків нерідко залишають націоналістичні корсиканські написи.

Наприклад, абревіатуру GCC – Ghjuventù Clandestina Corsa, що означає "Підпільна корсиканська молодь". Цей рух, який оголосив про своє створення в лютому 2023 року, представляє себе спадкоємцем "Фронту національного визволення Корсики" (FLNC).

За даними джерела агентства France-Presse у системі юстиції, за січень-серпень 2023 року було відкрито вже 50 розслідувань у зв'язку з "підпалами і руйнуваннями різної природи" на Корсиці. Наприклад, за весь минулий рік таких справ було 22, 2021 року – три, 2020 року – чотири.

За даними того ж джерела, до серпня в антитерористичному підрозділі паризького суду перебувало на розслідуванні 14 справ, пов'язаних із корсиканським тероризмом. Одна з них стосується молодіжного руху GCC. Щонайменше п'ятьом підозрюваним висунуто звинувачення в рамках цієї справи.

Ігнорувати такі протести в Парижі більше не могли.

Чого вимагають на Корсиці?

Десятиліттями уряди Франції надавали Корсиці більшу автономію, щоб покласти край насильству на острові, де історично сильні націоналістичні та сепаратистські настрої.

З 2015 року на Корсиці правлячою силою є націоналісти, серед яких основну силу складають прихильники широкої автономії Корсики без виходу зі складу Франції, але є також і прихильники незалежності.

На сьогодні Корсика має особливий статус, що дає їй низку додаткових повноважень порівняно з регіонами французької метрополії. Особливий статус передбачає й інституційну специфіку Корсики.

5 липня цього року Асамблея Корсики 75% голосів затвердила документ із низкою вимог до Парижа, де висловлені побажання щодо контурів широкої автономії.

У цій резолюції йдеться про автономний статус для Корсики "з повними правами та повною їх реалізацією".

Там серед іншого є вимоги інтегрувати термін "корсиканський народ" до Конституції; надати корсиканській мові такий самий офіційний статус, як і французькій; створити статус резидента Корсики для жорсткішого регулювання ринку нерухомості; а також надати Корсиці податкову автономію і законодавчі повноваження в усіх сферах, окрім таких прерогатив держави, як оборона і дипломатія.

Проти цих вимог проголосувала права опозиція, утрималася від голосування лише одна депутатка від сепаратистської партії Corsica libera Жозефа Джакометті.

Уряду та президенту Франції також було передано пропозицію правої корсиканської опозиції, де йдеться про просте "право на адаптацію" французьких законів до корсиканської специфіки.

"Червоних ліній не існує"

У своєму зверненні до корсиканської Асамблеї Емманюель Макрон не підтримав вимоги корсиканських націоналістів, але обіцяв зрушення в мовній сфері та в боротьбі зі спекуляціями на ринку нерухомості, втім, обмежившись обережними формулюваннями.

Що стосується побажання про включення поняття "корсиканського народу" до Конституції, то він виступив за визнання в Конституції "специфіки острівної, історичної, мовної та культурної спільноти Корсики".

Що ж до вимоги корсиканських націоналістів передати Асамблеї Корсики широкі законодавчі повноваження, то тут Макрон заявив, що виступає за те, щоб острів міг "встановлювати норми щодо переданих у його повноваження сфер", але "під контролем Держради та Конституційної ради".

Макрон запропонував корсиканським політичним фракціям протягом шести місяців узгодити пропозиції щодо статусу Корсики разом з урядом Франції. При цьому президент запевнив, що тут "червоних ліній не існує".

Потім узгоджений законопроєкт має бути представлений Конгресу, тобто скликанню двох палат французького парламенту, які повинні будуть схвалити або відхилити зміну Конституції.

Цей етап може виявитися непростим для подолання, оскільки для зміни Конституції потрібно три п'ятих голосів "за".

Складнощі можуть виникнути ще на етапі узгодження між самими корсиканськими фракціями, де сильні протиріччя між прихильниками автономії та незалежності.

"Розкол національної єдності"

Корсиканські політики з табору прихильників автономії підтримали пропозицію Емманюеля Макрона, що обіцяє їм вікно можливостей.

Голова виконавчої ради Корсики Жиль Сімеоні зазначив, що президент Макрон "створив умови, щоб другий етап цього процесу (дискусій з Парижем) міг відкритися за хороших умов". При цьому він підкреслив, що "все ще тільки належить зробити".

"Президент Республіки створив умови для того, щоб друга частина процесу почалася в хороших умовах. Існує чітке відсилання до статусу автономії Корсики. Є бажання присвятити Корсиці специфічний рядок або параграф (у Конституції Франції), а також перспектива нормативної влади, що підлягає контролю Конституційної ради, що може виглядати як попереднє визнання законодавчої влади. Отже, вже існує низка елементів. Є й інші, яких бракує.

Але що мені ще запам'яталося зі слів президента Республіки, то це те, що він сказав, що червоних ліній не існує. У найближчі тижні або місяці ми зможемо вести дискусії без табу", – заявив Жиль Сімеоні.

При цьому лідер партії Core in Fronte, яка виступає за незалежність Корсики, Поль-Фелікс Бенедетті заявив, що Макрон "не знайшов сильних слів" у своєму зверненні до Асамблеї Корсики. 

"Слово "корсиканський народ" не було вимовлене 2023 року Емманюелем Макроном, хоча 1983 року воно було вимовлене Франсуа Міттераном. Було слово "автономія", але з уточнювальними прикметниками. У його промові все ще видно блокуючі моменти", – написав корсиканський політик у соцмережі Twitter (Х).

Віцеголова ультраправої партії "Національне об'єднання" (колишній "Нацфронт") Себастьєн Шеню заявив в інтерв'ю радіостанції Franceinfo, що його однопартійці не голосуватимуть за перегляд Конституції щодо статусу Корсики, і звинуватив Макрона в "розколюванні національної єдності". 

"Якщо Емманюель Макрон відкриє ці двері, буде висунуто безліч нових вимог, і Франція розпадеться на дрібні частини", 

продовжив він.

Тим часом голова фракції лівої "Нескореної Франції" в Національній асамблеї Матильда Пано заявила, що підтримує корсиканську автономію, наголосивши, що це побажання поділяють більшість корсиканців.

Стаття початково вийшла на сайті Radio France internationale і публікується з дозволу правовласника