Масові протести у Белграді, голодування сербських політиків та звинувачення влади Сербії у фальсифікації виборів. І одночасно – звинувачення на адресу опозиції у побитті голови сербського Центрвиборчкому.

Усе це – складові політичної кризи, що виникла після проведення 17 грудня парламентських виборів.

Їхні результати виявилися дуже вдалими для президента Александара Вучича – заснована ним партія повернула собі абсолютну більшість у Скупщині, а в проросійській опозиції стався розкол.

Втім, як і очікувалося, головна боротьба піде за контроль над столицею, адже у прозахідної опозиції вперше за довгі роки з’явився шанс на перемогу у Белграді. Щоб запобігти цьому, Вучич вдався до масового завезення виборців з-за кордону, що й стало поштовхом для протестів.

Показово, що попри яскраві порушення звіт міжнародних спостерігачів виявився цілком нейтральним – попри проросійську політику, нинішня влада Сербії та особисто Вучич залишаються для Заходу "найменшим злом".

Також рекомендуємо подивитися відео на цю тему, що вийшло на YouTube-каналі "ЄвроПравди".

Потрійна перемога Вучича

Попереднього разу парламентські вибори у Сербії пройшли у квітні минулого року – і вони також були достроковими.

Показово, що після цих виборів пів року не вдавалося створити коаліцію. Останнє вкрай важливо, адже технічний уряд, який керує країною до завершення коаліційних переговорів, не має права ухвалювати важливі рішення, на кшталт визнання Косова чи санкцій проти РФ.

Схоже, що нові дострокові вибори були потрібні президенту Александару Вучичу саме для цього – знову отримати нову паузу та дочекатися, щоб питання санкцій чи Косова "зникло з радарів" західних політиків та дипломатів.

Проте одночасно президент Сербії волів би посилити свої позиції, щоб у разі, якщо тиск з боку Заходу виявиться занадто потужним, прийняття цих рішень, вкрай непопулярних у Сербії, не призвело до втрати влади.

Де-факто за результатами виборів 17 грудня Вучич досяг цієї мети.

По-перше, створена ним Сербська прогресивна партія (президент лише нещодавно відмовився від номінального керівництва нею) покращила свій результат і тепер не потребує коаліційних партнерів.

Досі цими партнерами були соціалісти Івіци Дачича – ще більш проросійська політична сила, аніж СПП. Однак на цих виборах соціалісти здобули суттєво менше, аніж мали за результатами попередніх виборів – це навіть змусило Дачича подати у відставку з посади голови партії.

Тож соціалісти, якщо й увійдуть до нової коаліції, матимуть набагато слабші позиції, аніж раніше.

Тим більше, що коаліцію також має посилити Союз угорців Воєводини, партія, яка орієнтується на великого друга Вучича Віктора Орбана і агітувати за яку до Сербії приїжджав голова угорського МЗС Петер Сійярто.

Для угорського прем’єра Орбана вкрай важливо, щоб закордонні угорці завжди підтримували його політичну силу – і Вучич це гарантує. Натомість сербський президент може бути впевнений, що проорбанівські угорці підтримуватимуть усі його рішення і заплющуватимуть очі на не завжди демократичний стиль правління.

Невипадково лояльність Вучичу була підкреслена навіть у гаслі виборчої кампанії воєводських угорців – "За нашого президента, за нашу громаду, за майбутнє!"

Третя перемога Вучича – розкол серед проросійської опозиції. Сенсацією цих виборів стало проходження партії "Ми – голос народу" Бранимира Несторовича.

Це відверто пропутінська партія, лідер якої відомий ковід-дисидентством та "дослідженнями рептилоїдів". Зокрема, Несторович доводить, що люди з блакитним кольором очей є нащадками схрещування людей та рептилоїдів.

Проте важливим є те, що Несторович вважається політиком, підконтрольним Вучичу. На відміну від інших лідерів інших проросійських партій, зокрема "Двері" та "Завет", які цього разу до Скупщини не потрапили.

Бої за Белград

Натомість слабким місцем для Вучича на цих виборах була столиця.

Саме в Белграді рейтинги прозахідної опозиції – руху "Сербія без насильства" – вважалися щонайменше подібними, а часто й вищими, аніж у СПП.

Втрата контролю за столицею стала би дуже потужним ударом по Вучичу.

Тож більшість фальсифікацій були спрямовані саме на протидію перемоги опозиції. Для цього активно було задіяно виборців-сербів із сусідніх країн. В першу чергу, з Республіки Сербської – частини Боснії та Герцеговини.

За підрахунками опозиції, до столиці завезли до 40 тисяч виборців із Республіки Сербської.

Попри те, що вони формально не мали права голосувати на муніципальних виборах, більшість із них мала реєстрацію у Белграді.

При цьому ці виборці в інтерв’ю журналістам не приховували: їх привезли саме до Белграда і зробили столичну реєстрацію саме для того, щоб не дати опозиції виграти у столиці. У таких голосуваннях були помічені навіть вищі посадові особи Республіки Сербської.

До голосування цих виборців розмістили на баскетбольній Штарк-Арені – спроби співробітників Центрвиборчкому, призначених за квотою опозиції, поспілкуватися із цими людьми закінчилися бійками з охоронцями.

Якщо на загальнонаціональних виборах проєвропейський рух "Сербія без насильства" здобув менш ніж 24% та друге місце, то у столиці вони розраховували на результат під 40%. Однак такий результат Центрвиборчком зафіксував у СПП, тоді як у "Сербії без насильства" – лише 35%.

Це означає, що партія Вучича без проблем зможе сформувати у Белграді більшість разом із соціалістами та якоюсь із проросійських опозиційних партій.

Саме тому в прозахідній опозиції вирішили боротися саме за результати у столиці.

18 грудня опозиція провела масштабний мітинг під Центрвиборчкомом, а лідери "Сербії без насильства" Мариника Тепич та Мирослав Алексич оголосили про голодування.

У ніч на 19 грудня не обійшлося без спроб штурму Центрвиборчкому і навіть (за даними сербської влади) побиття його голови.

Сербська опозиція обіцяє продовжити протести до виконання владою її вимог. Наразі Вучич пропонує лише перерахунок на окремих дільницях у Белграді (що явно відповідає його інтересам затягувати вибори якнайдовше).

Питання полягає у тому, чи вдасться опозиції мобілізувати своїх прихильників на довгостроковий протест.

Тим більше, що у сербів немає досвіду протестів узимку.

Окрім того, нинішні дії опозиції, в першу чергу – голодування її лідерів, показують, що там не мали плану дій на випадок фальсифікацій і вимушені діяти спонтанно.

Захід за Вучича?

"Наша робота не полягає в тому, щоб анулювати вибори", – заявив голова місії ОБСЄ Альберт Джонсон на питання сербського журналіста, чи достатньо порушень, зафіксованих спостерігачами ОБСЄ, для визнання анулювання результатів голосування.

Попри те, що спостерігачі зафіксували чимало порушень на цих виборах, серед яких упередженість ЗМІ, неналежний вплив президента і порушення під час голосування, зокрема підкуп виборців, – невизнання цих виборів навіть не обговорюється.

Зокрема, у спільній заяві голови дипломатії ЄС Жозепа Борреля та єврокомісара з питань розширення Олівера Варгеї, хоч і визнається, що "виборчий процес потребує відчутного вдосконалення та подальших реформ", однак все обмежується закликами, що рекомендації ОБСЄ мають "бути впроваджені якнайшвидше та задовго до наступних виборів", а влада має "у прозорий спосіб розслідувати інформацію про порушення". 

Іншими словами, у ЄС не підтримали звинувачення сербської прозахідної опозиції, суттєво послабивши її позиції. 

Певною мірою можна говорити про те, що Захід наразі не зацікавлений у зміні влади у Сербії. Навіть попри явне незадоволення зовнішнім курсом Белграда.

І це не дивно, адже хоча прозахідна опозиція на цих виборах показала покращення результатів, цього явно замало для формування уряду.

Тож єдиною альтернативою Вучичу може стати альянс між прозахідною та проросійською опозицією.

Цей сценарій і раніше виглядав не дуже реалістичним, а з проходженням до Скупщини "Ми – голос народу" його ймовірність додатково знижується.

Крім того, така коаліція не зможе прийняти жодного принципового рішення та, швидше за все, не зможе довго проіснувати.

За таких умов більш стабільний уряд, сформований навколо президента Вучича, виглядає більш прийнятним сценарієм для Заходу.

Зрештою, сама стратегія Вучича на цих виборах показує, що він не виключає кроків назустріч Заходу: схвалення санкцій проти РФ та компромісу з Косовом.

Втім, говорити про програш сербської опозиції ще зарано.

Варіант нових виборів у Белграді залишається ймовірним. Наприклад, якщо СПП не зуміє залучити партнерів для створення більшості у міській раді.

А головне, вперше за довгі роки про підтримку опозиції заявили люди, яких можна назвати культурною елітою країни.

А тому не виключено, що нинішня перемога Вучича виявиться пірровою – і утримувати владу буде набагато складніше, аніж її здобути.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"