У ніч на 25 грудня, коли більшість західних країн святкує Різдво і мало слідкує за політичними новинами, у Сербії жандармерія розігнала мітинг прозахідної опозиції, що протестувала проти фальсифікації парламентських виборів.

Такі дії сербської влади мають відверто виражений російський слід – президент Александар Вучич вже встиг подякувати спецслужбам РФ за надання інформації про підготовку державного перевороту.

А наступного ранку після розгону протестів Вучич демонстративно прийняв російського посла, який, звичайно, висловив повну підтримку діям сербської влади.

Так само збігається риторика російської та сербської влади – і та, й інша трактують протести у Белграді як спробу західних країн "організувати Майдан". І звичайно, що сербська влада спростовує звинувачення у фальсифікації виборів та відкидає пропозиції про проведення повторного голосування навіть у столиці, де порушення були найбільш явними.

Попри те, що реакція Заходу була досить беззубою, опозиція вже відновила протести та обіцяє стояти до кінця.

Виграш із багатьма питаннями

"Хвилини перепочинку в президентстві", – такий пост в Instagram розмістив 24 грудня Александар Вучич, додавши фотографію, на якій він їсть яблука. Все б нічого, але цей допис було розміщено за декілька хвилин до того, як у сербській столиці почався розгін мітингу опозиції.

Коаліція з Орбаном та рептилоїди в запасі: як вибори у Сербії посилили президента Вучича

На той момент опозиційні мітинги у Белграді тривали вже понад тиждень – вони почалися після оголошення результатів парламентських та місцевих виборів, що відбулися 17 грудня.

На цих виборах, попри прогнози соціологів, політсила Вучича Сербська прогресивна партія зуміла покращити результати та повернути собі монобільшість у Скупщині (парламенті). Також партія влади взяла перше місце на виборах до міської асамблеї Белграда – і ні для кого не було таємницею, що цього досягли завдяки масовому підвозу виборців з Косова та Республіки Сербської (частина Боснії і Герцеговини).

Детальніше про вибори у Сербії та зауваження про них можна почитати у статті "Коаліція з Орбаном та рептилоїди в запасі".

Прозахідна опозиція, яка йшла на вибори у блоці "Сербія проти насильства", як і очікувалося, здобула друге місце. Попри це, її результат – менше 23%, хоч і покращився у порівняння з попередніми виборами, проте був явно меншим за прогнози соціологів (екзит-поли під час виборів у Сербії заборонені).

Схоже, лідери опозиції виявилися неготовими до таких розкладів і не мали чіткого плану дій на випадок фальсифікації виборів.

Тож не дивно, що лідери опозиції Мариника Тепич та Мирослав Алексич не знайшли нічого кращого, аніж оголосити голодування, вимагаючи лише переголосування у столиці, де використання адмінресурсу було особливо помітним.

Попри слабкість опозиції, протестні настрої у Сербії виявилися достатньо потужними для того, щоб мітинги стали щоденними та багатотисячними. І одночасно – достатньо організованими, щоб залишатися у законодавчому полі.

Попри пристрасті, протестувальники утримували своїх радикалів від штурму органів влади – справа обмежилася закиданням будинків парламенту та Центрвиборчкому яйцями.

І це поступово призвело до погіршення оцінки цих виборів Заходом.

Зокрема, спостерігачі ОБСЄ, хоч і зафіксували використання адмінресурсу, упередженість ЗМІ та підкуп виборців, проте відмовились говорити про визнання результатів цих виборів фальсифікованими.

Проте на тлі протестів лідери ЄС масово утримувалися від привітань Вучичу – сербський президент отримав вітальну телеграму лише від свого друга Віктора Орбана.

В такій ситуації Вучичу була вкрай потрібна дискредитація протесту – дії опозиції, які б дали підстави для використання сили. І 24 грудня така можливість з’явилася.

Російські спецслужби попереджають

"Затримання бандитів і головорізів по всьому місту триває, і ця акція не припиниться. Їхні особи наразі встановлюються, і всі вони будуть заарештовані цієї ночі або вранці", – так Александар Вучич прокоментував дії жандармерії з розгону опозиційного протесту в ніч на 25 грудня.

Напередодні активність протестувальників перемістилась від будинку Центрвиборчкому до сусіднього будинку столичної асамблеї (парламенту міста). Опозиційні лідери збиралися з тераси цього будинку оголосити про перемогу на виборах у Белграді, проте поліція не пропустила їх всередину. Згодом виявилося, що у будинку Асамблеї Белграда перебував президент Сербії, який звідти спостерігав за протестами.

Це призвело до спроб окремих протестувальників силоміць потрапити до парламенту, розбивши кілька вікон та скляних дверей. А це своєю чергою стало сигналом до дій для поліції та жандармерії, які почали арешти, заодно побивши кілька журналістів та депутатів від опозиції. Всього під час подій цієї ночі було заарештовано 38 осіб.

На думку сербської опозиції, старт насильству дали пов’язані з сербською владою футбольні фанати. Президент Партії свободи і справедливості Драган Джилас стверджує, що зачинщиків штурму вдалося ідентифікувати – це фанати з групи Джордже Прелича (лідер цієї групи наразі відбуває покарання за вбивство французького вболівальника). Зауважимо, що нікого з цієї групи в ніч на 25 грудня не заарештували.

Натомість сербська влада відразу заявила про запобігання спробі державного перевороту.

Цю версію Вучич озвучив зранку під час зустрічі з послом РФ Александром Боцан-Харченком. "Опозиція почала протести, які підтримувалися ззовні. Вучич має неспростовні докази, що підбурювання до заворушень йшло із Заходу", – заявив після цієї зустрічі дипломат РФ.

А прем'єрка Ана Брнабич уточнює, що інформацію про спробу опозиції вчинити державний переворот передали російські спецслужби.

"Це, очевидно, не буде популярним на Заході, але я особливо відчуваю, що важливо виступити на захист Сербії та подякувати російським службам безпеки, які мали цю інформацію та поділилися нею з нами", – заявила вона.

Брнабич уточнює, що сербська влада передала цю інформацію іншим країнам, але там "відкинули її як російську дезінформацію".

Кінець сербського маневрування?

"У наступні години та дні лідери Сербії та її громадяни повинні пам’ятати: легітимність демократичних процесів залежить від прозорості та готовності всіх сторін, незалежно від того, виграють вони чи програють, поважати волю народу, висловлену під час голосування", – з такою заявою виступив посол США у Сербії Крістофер Гілл, додавши, що "скарги слід подавати законними, мирними, ненасильницькими засобами".

Цю заяву сербська влада вже віднесла у свій актив – як доказ того, що Захід "відвернувся" від опозиції.

Тим не менш, вже наступного дня після розгону протестні акції у Белграді відновилися. Здійснивши ходу до відділення поліції, де утримують затриманих 24 грудня, протестувальники знову провели акцію під Центрвиборчкомом.

А на 30 грудня заплановано проведення великого мітингу, на якому опозиція має визначитися зі своїми наступними діями.

Втім, певні зміни помітні й зараз. Зокрема, опозиція посилила свої вимоги – тепер вони вимагають перевиборів не лише у Белграді, а по всій країні.

Чи є шанси на успіх у белградських протестів? Так, проте вони не видаються високими.

По-перше, прозахідні настрої не є домінуючими у Сербії. Напередодні виборів 17 грудня максимально висока оцінка, яку озвучували на адресу "Сербії проти насильства" соціологи, було здобуття 30% голосів на цих виборах.

Так, можна припустити, що ці настрої є у більшості у столиці – і це, напевно, ключовий аргумент на користь протесту. Проте і в Белграді прозахідні настрої тотально не домінують – мешканці столичних околиць радше підтримають Вучича, аніж прозахідну опозицію.

По-друге, реакція Заходу виявилася вкрай обережною. Хай як в опозиції не критикували б заяву посла США, ігнорувати її вони не можуть.

Схоже, що для Заходу президент Вучич, за всіх його авторитарних замашок, є меншим злом, аніж ризики приходу до влади тотально проросійських сил.

Ще один ризик, на який вимушені зважати на Заході – що протести можуть призвести до збільшення залежності сербської влади від РФ.

У цьому контексті варто звернути увагу на активізацію на сербському напрямку Віктора Медведчука. Кум Путіна створив у Сербії філію своєї громадської організації "Другая Украина", причому лідер цієї філії Драган Станоєвич вже став депутатом сербського парламенту від партії "Ми – голос народу".

А після початку протестів Медведчук написав велику статтю про події у Сербії, де звинуватив Захід у спробі повалення законної влади, а також заявив, що без зв’язків із Росією "Сербія в її національному сенсі перестане існувати".

Александару Вучичу багато років вдавалося маневрувати між Росією та Заходом, отримуючи преференції від обох сторін.

Не виключено, що вибори 17 грудня та викликані ними протести стали початком кінця такої політики.

Та в якій бік зрештою повернеться Белград, наразі невідомо.

Можна лише сказати, що Росія має твердий намір скористатися ситуацією та посилити свій вплив на Балканах.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"