З Південного Кавказу прийшла сенсаційна новина – пізно ввечері 7 грудня стало відомо про спільну заяву апаратів прем’єр-міністра Вірменії та президента Азербайджану.

Само по собі це унікальна подія, а особливо в контексті того, що після здобуття Баку повного контролю над Нагірним Карабахом мирні переговори між Вірменією та Азербайджаном були заморожені, а зусилля західних посередників були спрямовані скоріш на те, щоб не допустити тепер вже повномасштабної війни між південнокавказькими країнами.

Підписана заява відкриває шлях до укладання повномасштабного мирного договору. Про таку можливість заявляють європейські та американські дипломати.

Показово, що у Москві цю заяву прокоментували дуже стримано. І це не дивно – адже у разі, якщо мирна угода буде підписана за посередництва Заходу, РФ остаточно втратить свій вплив у регіоні.

На підставі чого можна робити такі прогнози? І чи є у РФ ще можливості зірвати мирні переговори? Спробуємо розібратися.

Звільнення полонених та взаємна підтримка

"Раді вітати великий прорив у відносинах між Вірменією та Азербайджаном у зв'язку з опублікуванням спільної заяви. Зокрема, вітаємо звільнення затриманих та безпрецедентне відкриття політичного діалогу. Сьогоднішній прогрес є ключовим кроком. Зараз я закликаю лідерів Вірменії та Азербайджану якнайшвидше укласти мирну угоду", – так на підписану угоду відреагував голова Європейської ради Шарль Мішель.

Про що ж домовилися Баку та Єреван?

Перш за все, "з міркувань гуманізму" і "як жест доброї волі" Азербайджан погодився звільнити 32 вірменських військовослужбовців, тоді як Вірменія – звільнить двох азербайджанських.

Це перше масове звільнення військовополонених за довгі роки. Тим більше – у такій вигідній для Вірменії пропорції.

Також сторони погодилися на символічні кроки назустріч одне одному. Так, Єреван відкликає на користь Баку свою заявку на проведення наступної Конференції ООН з питань зміни клімату (COP29) і навіть закликає інші країни регіону Східної Європи підтримати Азербайджан.

Своєю чергою Азербайджан підтримує кандидатуру Вірменії на членство в Бюро Східноєвропейської групи держав COP.

Ця домовленість стала сенсацією, адже ще кілька днів тому нічого не давало підстави очікувати такого прориву у відносинах.

Радше навпаки, були вагомі підстави очікувати різкого загострення відносин та активізації бойових конфліктів на вірмено-азербайджанському кордоні.

Річ у тім, що "одноденна війна", внаслідок якої Азербайджан остаточно повернув собі контроль над Нагірним Карабахом, ледь не поховала мирні переговори між країнами.

Останніми роками ці переговори проходили одночасно у двох треках: західному та російському. При цьому обидва ці треки, кожен по-своєму, були вигідні і Вірменії, й Азербайджану.

Мирний діалог, що відбувався за посередництва ЄС та США, був важливим для Баку, оскільки в його рамках Єреван був вимушений визнати територіальну цілісність Азербайджану. Натомість він був важливим і для Вірменії, оскільки на ньому обговорювалися гарантії безпеки та прав вірменського населення Карабаху.

Натомість РФ пропонувала відкласти питання статусу Нагірного Карабаху (що було ідеальною ситуацією для Вірменії, але категорично не влаштовувало Азербайджан), проте одночасно ставила питання транспортного коридору, що мав проходити територією Вірменії (а це своєю чергою було вигідне Баку, але категорично неприйнятно для Єревана).

Повернення Баку контролю над Карабахом повністю змінило ці розклади. Тепер для Єревана російський трек переговорів остаточно втратив цінність – і це стало однією з причин нинішнього замороження відносин Вірменії та РФ.

Натомість Азербайджан втратив інтерес до посередництва Заходу. Особливо в контексті гучної критики низки західних країн, які звинуватили Баку в "етнічній чистці у Карабаху".

Як наслідок, заяви Баку ставали дедалі агресивнішими. І це збільшувало ймовірність нового конфлікту в регіоні.

Шанс на мирну угоду

Чому Азербайджан відмовився від агресивної риторики на користь компромісу? Виглядає так, що причиною цього став тиск з боку Сполучених Штатів.

Протягом останніх тижнів з Вашингтона пролунала низка попереджень, зокрема – про неприпустимість силового тиску на Вірменію.

Показово, що в день підписання цієї заяви Баку відвідав координатор з питань санкцій Державного департаменту США Джим О'Браєн.

За результатами цього візиту він написав про продовження мирних переговорів між Вірменією та Азербайджаном. "Державний секретар Блінкен з нетерпінням чекає скорого візиту міністрів закордонних справ Джейхуна Байрамова та Арарата Мірзояна у Вашингтоні для мирних переговорів", – пише він у мережі Х (колишній Twitter).

Про продовження переговорів йдеться і в заяві апаратів прем’єр-міністра Вірменії та президента Азербайджану.

"Вірменія та Азербайджан продовжать переговори щодо реалізації в найближчому майбутньому додаткових заходів зі встановлення довіри і закликають міжнародне співтовариство підтримати їхні зусилля, які сприятимуть встановленню взаємної довіри між двома країнами і позитивно впливатимуть на весь Південно-Кавказький регіон", – підсумовується в заяві.

Напевно, ця частина є ключовою у заяві – обидві сторони підтвердили готовність до подальших мирних переговорів.

Щонайменше це означає, що ймовірність нової війни на Кавказі різко знижується.

Тут треба згадати ще одну гучну новину, що пролунала з Баку 7 грудня. Йдеться про оголошення дострокових виборів президента Азербайджана.

Чергові вибори мають пройти у 2027 році, натомість було прийняте рішення про проведення дострокових виборів 7 лютого 2024 року.

Така поспішність виглядає дещо дивною – за нинішньої політичної системи перемога чинного президента Ільхама Алієва є гарантованою.

У такій ситуації дострокові вибори мають скоріш дати владі новий мандат довіри для прийняття певних важливих рішень. У контексті заяви, що була оприлюднена кількома годинами поспіль, виглядає так, що цим рішенням є мирна угода з Вірменією.

Росія вітає, але…

Росія показово із запізненням прокоментувала вірмено-азербайджанську угоду, заявивши лише, що "вітає домовленості між Баку та Єреваном".

"Готові й надалі надавати всіляке сприяння розблокуванню транспортних комунікацій, делімітації кордону, укладенню мирного договору та контактам за лінією громадянського суспільства", – стверджується в коментарі офіційної представниці російського МЗС Марії Захарової.

Втім, схоже, що посередництво РФ більш не знадобиться – подальші мирні переговори відбуватимуться за посередництва ЄС та США. А в такому випадку підписання мирної угоди покладе край впливу Росії на Південний Кавказ.

Чи є у Кремля можливості зірвати мирні переговори?

Теоретично так, зрештою, саме Росія має своїх військових на території і Азербайджану, і Вірменії. Втім, цього явно недостатньо для зміни курсу країн. Особливо, якщо ця корекція не має політичної підтримки ані у Вірменії, ані в Азербайджані.

Тож якщо Захід буде наполегливим, то підписання мирної угоди протягом найближчих місяців – до середини наступного року – є цілком реальним сценарієм.

І це стане зовнішньополітичною катастрофою для РФ. Сподіваємося, не останньою.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"