"Європейська правда" публікує скорочену версію виступу міністра оборони Великої Британії Гранта Шаппса, виголошеного 16 січня у серці Лондона, в Ланкастер-Хаусі. Цей виступ без перебільшення є історичним. У ньому британський урядовець оголосив про початок нової ери для світу та позначив роль Британії за нових умов.

А ще він наголосив, що 2024 рік може стати вирішальним для України.

Цю промову точно варто прочитати, тож ми переклали її для вас, залишивши найголовніші заяви, що стосуються російської війни проти України, майбутнього Європи та нового міжнародного безпекового порядку. Також ви можете прочитати повний текст виступу англійською.

* * * * *

Тридцять п'ять років тому Маргарет Тетчер виступила з короткою промовою в Ланкастер-Хаусі. Вона говорила про свій оптимізм щодо змін у відносинах між Сходом і Заходом. 

Менше ніж за два тижні по тому Берлінський мур впав.

Це був світанок нової ери. Екзистенційні загрози зникли з поля зору, а нове глобальне відчуття позитиву у світовій політиці поширилося на сферу оборони. 

Це був час, коли мир давав нам реальні дивіденди. Ідея була така: в часи напруження наші оборонні можливості мали бути максимальними, але в часи миру їх можна мінімізувати. 

Звісно, конфлікти не зникли. Але за відсутності великої держави, яка несла загрозу для континенту, здавалося, що мирне життя – немов зовсім поруч. 

Але не всі зрозуміли це так, як ми. Фактично (у цей період розслабленості Європи) наші противники мобілізувалися. Войовнича автократична держава – Росія – знову входила в гру. І за вісім років по тому, як Путіну зійшла з рук незаконна анексія Криму у 2014 році, він розпочав своє жорстоке вторгнення в Україну. 

А зараз, коли Росія продовжує свою незаконну кампанію в Україні, Китай оцінює, чи не втрачає Захід терпіння. 

До того ж до Росії та Китаю приєдналися нові держави – ядерні та ті, що скоро стануть ядерними. 

Північна Корея має намір збільшити свій ядерний арсенал. А ще є Іран, який вже досяг збагачення урану до 83,7% – тобто до рівня, якому немає цивільного застосування. 

Те, що відбувається зараз, має важливу відмінність від часів холодної війни. 

Тоді було відчуття, що, попри все, ми маємо справу з раціональними гравцями світової арени. А ці нові ядерні сили набагато нестабільніші та більш ірраціональні. 

Чи можемо ми покладатися на те, що стратегія "впевненості у взаємознищенні", яка зупиняла війни в минулому, зможе у майбутньому зупинити удар армії Північної Кореї чи Корпусу вартових ісламської революції? 

Боюся, що не можемо.

(Прим. ЄП: йдеться про підхід взаємного стримування СРСР та США: кожна з цих ядерних держав знала, що у разі ядерного удару по її противнику той автоматично завдасть нищівного удару у відповідь.)

Ще одна нова тривожна обставина: наші противники тепер більше пов'язані між собою. Ми бачили, як іранські проксі створюють хаос від Ізраїлю до Червоного моря. Росія та Китай оголосили "партнерство без обмежень" і регулярно проводять спільні навчання. А Путін у бомбардуванні України покладається на іранські дрони та північнокорейські балістичні ракети. 

Їхня дружба зробила світ небезпечнішим. І це – ті зміни, що сталися за останні роки.

…

Дехто каже, що ці загрози не є екзистенційними для Великої Британії.

Але у наші часи все, що відбувається деінде, швидко переноситься й сюди.

За останні роки ми вже бачили теракти на вулицях Лондона, спроби вбивства в Солсбері, крадіжки інтелектуальної власності, спроби втручання в наші політичні процеси, а зараз і цінову кризу. Її створили дії Путіна, але вона зачепила сім’ї тут, у нас вдома.

А тепер ціллю терористів стала наша торгівля, 90% якої здійснюється морем.

До того ж в онлайн-світі ворогу не потрібно стрибати в танк, сідати на підводний човен чи винищувач, щоб завдати по нас удару. Кібервійну ведуть через вторгнення в наші мережі, і цього достатньо, щоби створити економічний хаос. І ми це вже бачимо: торік майже третина британських підприємств зазнали кібератак чи зламів, що завдало мільярдних збитків економіці Британії.

Ми знаємо, що значну кількість цих атак здійснили з Росії та Китаю.

Навіть масову міграцію можна цинічно перетворити на зброю проти нас – це вже відчули Польща, Норвегія та Фінляндія.

… 

Протягом останнього десятиліття уряд зробив великі кроки, щоб розвернути оборонну машину (яка працювала за правилами, встановленими після завершення холодної війни). 

І тепер, коли світ потребує нашої відповіді, ми вже готові до цього.

Ми надаємо Україні нашу непохитну підтримку та мобілізуємо інші країни до цієї допомоги. Це включає також найбільший пакет допомоги ЗСУ, про який Британія оголосила минулого тижня.

…

(І йдеться не тільки про допомогу Україні.)

Сьогодні, вперше в історії, наш уряд витрачає на оборону понад 50 мільярдів фунтів на рік – більше, ніж будь-коли раніше. І ми вирішили, що наші витрати на оборону досягнуть 2,5% ВВП, та будемо прагнути досягти цього якнайшвидше, щойно наша економіка стабілізується на зростанні. 

Але зараз настав час також для всіх союзних та демократичних країн світу зробити те саме: забезпечити зростання своїх витрат на оборону.

Адже ера "дивідендів від миру" закінчилася.

За п'ять років ми можемо стати свідками численних війн за участю Росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї.

Спитайте себе, коли дивитеся на конфлікти по всьому світу: чи схоже, що їхня кількість зменшиться? Боюся, ми всі знаємо відповідь: ні, вона напевно зростатиме.

Отже, 2024 рік повинен стати для нас переламною точкою. 

Для України це буде рік, коли може вирішитися доля її нації.

Для світу це буде найбільший "рік демократії" в історії, коли майже половина населення світу піде на вибори.

А для Великої Британії це має бути момент вирішення майбутньої долі наших оборонних можливостей. 

І це – суворий вибір.

...

Почалася нова ера, і ми повинні бути готові стримувати наших ворогів, бути на чолі наших альянсів та захищати нашу націю.

З точки зору стримування Велика Британія має здобути стратегічну перевагу над нашими ворогами. Основою цієї переваги є, звісно ж, наш ядерний арсенал. 

А у часи, коли зростає ядерна небезпека, наші засоби ядерного стримування на морі забезпечують нам максимальний захист.

Саме тому ми витрачаємо приблизно 31 мільярд фунтів на створення нового покоління підводних човнів Dreadnought і модернізацію нашої системи стримування.

У новому світі, наповненому суперечками, потрібно, щоби метою наших конвенційних сил також стало стримування – тому ми визначили модернізацію армії нашим критичним пріоритетом. У довгострокових рішеннях щодо наших військових потужностей ми маємо виходити з потреби трансформації наших Збройних сил у потужний механізм стримування.

Сучасний світ – складний, і жодна нація не може собі дозволити пройти цей шлях наодинці. Тому ми повинні продовжувати зміцнювати наші союзи, настільки, щоб усі знали: їх неможливо розірвати. 

Оборона має стати значною мірою наріжним каменем наших відносин зі світом.

Але НАТО буде залишатися головним серед наших партнерств.

...

Але стримувати – недостатньо. Ми повинні перехопити ініціативу, стаючи на захист наших цінностей по всьому світу.

І Україна – це тест нашої спроможності зробити це.

Цей рік може визначити майбутнє України.

Відважні українські воїни вже досягли неймовірних успіхів. Вони безперервно виштовхують російських загарбників. Вони вже повернули 50% території, вкраденої Росією. Вони забезпечили коридор для судноплавства у Чорному морі.

І зараз Захід не повинен залишити їх наодинці.

Британське лідерство вже налаштовує на це партнерів. Ми на чолі союзу з десятка країн допомагаємо українським військовим тренуватися тут, у Великій Британії. Наші програми від початку російського вторгнення в Україну в 2014 році вже охопили понад 60 тисяч українських військових.

Минулого місяця ми разом з норвезьким колегою створили "морську коаліцію" – новий проєкт для захисту України з моря. Відтоді до коаліції приєдналися понад 20 держав-партнерів.

Міжнародна спільнота не може дозволити, щоб ця підтримка впала.

Путін вважає, що Заходу забракне стійкості. А ми, розуміючи, що майбутнє світового порядку під загрозою, повинні довести йому протилежне.

Якщо ми нагородимо його перемогою у війні, то це лише збільшить ризик ескалації. Не лише тому, що він одержимий ідеєю відновлення Російської імперії. Це також буде сигналом для інших потенційних агресорів.

Саме тому в п'ятницю прем'єр-міністр Ріші Сунак підписав у Києві історичну Безпекову угоду між Британією та Україною.

Вона започаткувала столітній союз, який ми тепер будуємо з нашими українськими друзями.

Угода передбачає військову підтримку на додаткові 2,5 мільярда фунтів, що збільшує загальну суму до понад 7 мільярдів фунтів. Окрім наданого нами обладнання, яке стоїть на озброєнні армії Великої Британії, ми виділяємо 200 мільйонів фунтів на виробництво та закупівлю тисяч безпілотників, у тому числі розвідувальних БПЛА та ударних дронів великої дальності.

Це продовжує робити Велику Британію провідним донором – бо ми завжди першими надаємо Україні саме те, що їй потрібно. 

Британія була першою, хто організував навчання для українських військових; першою, хто надав протитанкові ракети NLAW; першою, хто надав сучасні танки; першою, хто передав ЗСУ далекобійні ракети.

Тепер ми також станемо найбільшим постачальником дронів.

Їхнє виробництво буде облаштоване тут, у Великій Британії, спільно з міжнародними партнерами. І це також допоможе покращити потужності британської армії щодо безпілотників.

Але наша нова угода з Україною – не лише про гроші. Вона має набагато більше значення. Вона формалізує підтримку України в усьому, від обміну розвідувальною інформацією та кібербезпеки до медичної та військової підготовки. 

Це перший гігантський крок до нашого партнерства на сто років вперед.

Велика Британія розуміє, що боротьба України з агресором має екзистенційний характер. І ця війна доводить, що у сучасному світі не існує "ізольованих конфліктів".

...

Від стримування та лідерства перейду до останнього важливого елементу нашої готовності до нової ери. 

Йдеться про захист нашої нації.

Щоби бути готовими до захисту батьківщини, ми маємо також переконатися, що вся наша оборонна екосистема готова до цього.

Перше – це стійкість нашої промисловості, яка має дати нам змогу переозброюватися, поновити запаси та бути інноваційними, і робити все це швидше за супротивників. Тут є велика можливість для британської промисловості.

Велика Британія давно відома передовими технологіями. Саме ми подарували світові радар, реактивний двигун та всесвітню мережу.

Ми не втратили тієї іскорки творчості.

Велика Британія – одна з трьох держав, де обсяг хайтек-сектора економіки перевищує $1 трлн. Але просто уявіть, на що ми здатні, якщо використати наші натхнення, кмітливість і винахідливість для захисту нашої нації! На проривні технології, які змогли б використовувати наші військові – від пілотів, готових до захисту неба у будь-який момент, до солдатів, що захищають фланги НАТО від агресії Путіна, до військових моряків, які перебувають у місіях по всьому світу, щоб убезпечити нашу економіку.

...Нашим найважливішим ресурсом завжди були чоловіки та жінки, які невтомно працюють на користь нашої великої нації.

Але, щоб ми мали захист від зростаючих небезпек, вони повинні отримати все необхідне.

…

Зараз ми будемо використовувати увесь свій вплив, щоб інші союзники та друзі Британії також усвідомили настання нової реальності та взяли зобов’язання, що відповідають нашим. 

Ми зараз – на порозі нової ери. 

Падіння Берлінського муру вже далеко у минулому, а історія зайшла на нове коло.

Зараз ми переходимо від повоєнного до передвоєнного світу.

На зміну епохи ідеалізму прийшов період жорсткої реальності.

Сьогодні наші противники зайняті побудовою укріплень. Старі вороги оживають, нові вороги – набирають форму. Ми бачимо танкові колони буквально у дворі Європи – в Україні. А основи світового порядку розхитані до самого ядра.

Ми стоїмо на цьому роздоріжжі. 

Чи ми здамося перед морем труднощів, чи робитимемо все можливе, щоб стримати небезпеку? Я вважаю, що насправді ми не маємо вибору.

Ми маємо бути готові захистити наші свободи. Готові стримувати ворогів, що збираються навколо. Готові взяти на себе лідерство і вести союзників у будь-яких конфліктах, які можуть виникнути. Захищати нашу націю від будь-якої загрози, що може виникнути. 

Саме це завжди робила Велика Британія.

І це те, що нам слід зробити знову, якщо ми, подібно до Маргарет Тетчер, яка тут виступала 35 років тому, мріємо знову побачити майбутнє без стін, що розділяють світ.

Грант Шаппс,

Лондон, 16 січня 2024 року