Швейцарія офіційно нейтральна і не є членом НАТО. Однак не все так просто.

Наприклад, з 1996 року Швейцарія бере участь у програмі НАТО "Партнерство заради миру", яка передбачає двосторонню військову співпрацю та обмін інформацією і досвідом. Утім, жодних юридичних зобов'язань, наприклад, у плані колективної оборони, у цьому форматі у сторін немає.

А починаючи з 1999 року швейцарські збройні сили беруть участь у міжнародних миротворчих місіях під проводом НАТО, наприклад у Косові.

У швейцарських політичних колах цей факт досі викликає полярні оцінки: ліві засуджують мілітаризацію швейцарської зовнішньої політики, тоді як праві стверджують, що це підриває нейтралітет країн.

Показово, що всі вони, і ліві, і праві, діють на засадах латентного антиамериканізму.

Вважається, що такий формат співпраці повністю влаштовує і Альянс.

Як два роки тому заявляв посол Швейцарії в НАТО Філіп Брандт, швейцарський нейтралітет – це одна з основ партнерства Швейцарії з НАТО, яке, на його думку, є "стабільним і плідним".

Однак часи змінюються, і тепер НАТО виглядає набагато привабливішим для громадян Швейцарії.

Що змінилося у ставленні до НАТО?

"Зважаючи на значне погіршення ситуації у сфері безпеки, нам необхідно зміцнити обороноздатність Швейцарії", – йдеться в заяві швейцарського уряду від 31 січня 2024 року.

Там наголошують: "У майбутньому наша безпекова та оборонна політика буде більш послідовно орієнтована на міжнародне співробітництво, особливо з НАТО, з ЄС і з суміжними країнами".

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну вже майже два роки тому, в лютому 2022 року, завдало всій європейській системі безпеки нищівного удару.

НАТО, якого вже, здавалося, відспівали і поклали в могилу, несподівано підвівся і виявився живіший за всіх живих. Прагнення Москви відсунути територію НАТО від своїх кордонів обернулося збільшенням протяжності кордонів Росії з країнами Альянсу майже на півтори тисячі кілометрів: це сталося після прискореного вступу до НАТО нордичних країн, зокрема Фінляндії. Наступною в черзі на вступ уже стоїть Швеція.

У Швейцарії питання зближення з НАТО активно обговорюється, і цей крок знаходить підтримку майже усіх політичних партій та більшості населення. Питання тільки в тому, наскільки тісною має бути така співпраця.

За кілька тижнів після вторгнення Росії в Україну Тьєррі Буркарт, президент правоцентристської Партії лібералів (FDP/PLR), у своїй статті в газеті Neue Zürcher Zeitung стверджував, що настав час "покінчити зі Швейцарією, яка просто згортається в колючий клубок щоразу, коли потрапляє в біду, але нічого не робить, коли відбувається напад на інші країни; політика Швейцарії в галузі безпеки зайшла в глухий кут, і напад Росії на Україну безжально доводить це".

Незабаром після цього колега Буркарта по партії Дам'єн Коттьє написав у статті для газети Le Temps, що Швейцарії, на щастя, не загрожує агресія з боку найближчих сусідів, їй щастить у тому сенсі, що її від Росії відокремлює бар'єр із країн-членів НАТО.

"Але надія на те, що нас захищатимуть безкоштовно – це небезпечна нездійсненна мрія. Наша країна не може бути просто нахлібником, особливо коли йдеться про європейську безпеку",

уточнює він.

У березні 2023 року Віола Амгерд стала першою в історії міністеркою оборони Швейцарії, яка взяла участь у роботі Північноатлантичної ради (North Atlantic Council), головного органу ухвалення політичних рішень НАТО, що складається з постійних представників від країн-членів організації.

На двосторонній зустрічі у Брюсселі генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг сказав Віолі Амгерд (2024 року вона обіймає посаду президента Швейцарії), що нейтралітет Швейцарії не є перешкодою для роботи з НАТО, вітаючи прагнення Берна до поглиблення співпраці з Альянсом.

У січні 2024 року вони провели чергові консультації на Всесвітньому економічному форумі у Давосі. Поки не зрозуміло, на які компроміси доведеться піти Швейцарії, якщо вона захоче отримати доступ до захисту з боку НАТО, включно з послугами "ядерної парасольки".

За даними швейцарської газети Le Temps, під час їхньої зустрічі в Брюсселі Столтенберг переконував Амгерд не підписувати і не ратифікувати Договір ООН про заборону ядерної зброї (ДЗЯЗ).

Тиск з боку НАТО, а також трьох його провідних членів – США, Великої Британії та Франції – був, як кажуть, дуже сильним.

Чи вступить коли-небудь Швейцарія до НАТО?

Ніколи не кажи ніколи, але наразі цей сценарій видається вкрай малоймовірним.

"Швейцарія не зацікавлена в членстві в НАТО, воно нам просто не потрібне", – зазначила нещодавно в інтерв'ю SwissInfo Леа Шаад, фахівець у галузі безпеки з цюріхської ВТШ.

"У нас немає причин вступати в НАТО, членство в Альянсі навіть стало б недоліком, тому що ми втратили б свій нейтралітет", – Леа Шаад вважає, що і сам Альянс більше зацікавлений у тому, щоб Швейцарія залишалася місцем, де можна спокійно вести дипломатичні переговори.

"Багатьом країнам вигідно мати нейтральну державу, на території якої можна проводити консультації та зустрічі. Женева не була б Женевою, якби Швейцарія перебувала в НАТО", – підкреслює Шаад.

"Членство в НАТО несумісне зі швейцарським нейтралітетом", – заявила 2022 року прессекретарка Міністерства оборони Кароліна Борен.

Утім, за її словами, у разі агресії ніщо не заважає Швейцарії не тільки захистити себе військовим шляхом, а й об'єднувати свої сили з іншими країнами, наприклад із сусідніми з нею державами.

Зі свого боку НАТО заявляє, що Альянс "відкритий для будь-якої іншої європейської держави, яка в змозі дотримуватися принципів Вашингтонського договору і робити внесок у безпеку Північноатлантичного регіону".

То як же розвиватимуться відносини Швейцарії та НАТО?

"Я лише хочу сказати, що за нинішніх умов не повинно бути жодних заборон на міркування щодо найрізноманітніших сценаріїв", – заявляв 2022 року Штефан Голенштайн, колишній президент впливового Швейцарського офіцерського товариства.

"Звичайно, збройний нейтралітет – це частина історичної ДНК Швейцарії. Однак ми беремо участь у програмі НАТО "Партнерство заради миру" вже з 1996 року. Ми повинні розглядати нашу систему безпеки в ширшому контексті".

Відповідаючи на запитання про те, в якому форматі могло б відбуватися розширення контексту, він навів приклад можливої інтеграції швейцарської ППО до системи протиповітряної оборони НАТО і до її командно-комунікаційної структури:

"Це було б зближенням із НАТО, але не вступом. Грубо кажучи, фліртувати можна, але під вінець не ходити".

Опитування громадської думки в країні неодноразово доводили, що швейцарська громадськість цілком згодна з такою парадигмою.

Більшість швейцарців хотіли б тісніших зв'язків із НАТО, але не сповнені бажання ставати прямим учасником Альянсу.

І лише час покаже, чи вдасться швейцарському уряду догодити буквально всім, або ж він не догодить взагалі нікому.

Стаття початково вийшла на порталі SwissInfo і републікується з дозволу правовласника