Вже наприкінці травня парламент Франції почне дебати щодо закону "про кінець життя".

Законопроєкт, що легалізує "асистовану смерть", уряд Франції готує вже близько двох років. А в понеділок президент Емманюель Макрон пояснив суть "французького підходу" до питання добровільного відходу з життя невиліковно хворих пацієнтів.

Зокрема, законопроєкт стосується тільки повнолітніх громадян і дає їм "можливість просити про допомогу в момент смерті за певних суворих умов". Серед них – помираючий має перебувати "у здоровому глузді", що виключає, наприклад, психіатричних пацієнтів або тих, хто страждає на хворобу Альцгеймера.

Загалом пропонується легалізувати евтаназію (хоча в уряді уникають використовувати цей термін) лише в тих випадках, коли смерть близька й неминуча, а страждання постійні й не можуть бути полегшені терапевтичними методами.

Однак і з такими обмеженнями ця ініціатива викликає традиційно гостру полеміку у Франції.

"Смерть уже тут"

Насамперед уточнимо: сьогодні у Франції активна евтаназія людей заборонена законом і прирівнюється до вбивства.

Радники президента під час спеціального брифінгу 11 березня неодноразово наголошували: супровід наприкінці життя, про який ідеться в новому законі, стосується винятково випадків, коли "смерть уже тут".

Тобто людина приречена і готова вирішити піти з життя в найменш важких умовах, не чекаючи на посилення страждань.

Ця "допомога" має спиратися на "колегіальний висновок" групи лікарів, виданий у 15-денний термін з моменту запиту. Пацієнти зможуть приймати летальний препарат самостійно або, якщо вони не можуть цього зробити самостійно (як у випадку деяких нейродегенеративних захворювань, таких як хвороба Шарко), зробити це за допомогою медиків або іншої людини, за особистим вибором хворого.

Уряд очікує гострої полеміки з цього питання. Зокрема, протидії з боку депутатів, які дотримуються традиційних і релігійних норм.

Тому прем'єр-міністр Габріель Атталь закликав парламентаріїв вести "спокійні, розумні дебати, поважаючи позицію кожного", оскільки зміни до закону "давно назріли" і є "прогресивними".

Варто також зазначити, що дискусія про кінець життя точиться не тільки у Франції. В інших країнах-членах Європейського Союзу евтаназія також є важливою соціальною проблемою.

Законодавство різних країн ЄС варіюється від повного дозволу на евтаназію до її кримінального переслідування.

Якщо у Франції законопроєкт про "допомогу під час відходу з життя" тільки розробляють, то в Нідерландах і Бельгії активну евтаназію було легалізовано понад двадцять років тому.

Люксембург дозволив евтаназію безнадійно хворих дорослих з 2009 року.

Іспанія стала шостою країною у світі, яка легалізувала евтаназію невиліковно хворих дорослих 25 червня 2021 року.

А у травні минулого року активну евтаназію декриміналізувала і Португалія.

"Не може бути табу"

"Смерть не може бути табу і предметом замовчування, – йдеться у посланні Габріеля Атталя в соцмережі Х (Twitter). – Незважаючи на значний прогрес, досягнутий останніми роками, дехто з наших співгромадян інколи виявляється безсилим перед обличчям хвороби та болю. Саме тому, відповідно до зобов'язань, взятих у 2022 році, президент Республіки оголосив про новий етап розвитку "французької моделі" відходу з життя".

В основі цього проєкту закону лежать рекомендації Національного консультативного комітету з етики (вересень 2022 р.) і пропозиції Цивільної конвенції (квітень 2023 р.). Мета законодавства, як пояснюють президент і прем'єр країни, у гарантії "права померти з гідністю", бо "смерть – це частина життя".

Закон про "кінець життя", таким чином, розглядає дві категорії заходів, що забезпечують право громадян на "гідний" відхід із життя. Це поліпшення паліативного догляду для тих, хто помирає своєю смертю, і, окремо, сувора процедура для тих, хто вирішив наблизити свій останній момент.

Відхід із життя в гідних умовах починається з доступу до паліативного догляду (доступу до знеболювальних та інших засобів і процедур, що полегшують біль і страждання людини, яка не сподівається на одужання).

Габріель Атталь пообіцяв опублікувати в найближчі кілька тижнів "десятирічну стратегію паліативної допомоги".

За словами прем'єра, новий закон має детально оформити процедуру на випадок, коли медичний догляд не дає змоги зробити останні дні життя стерпними, передбачивши "надання допомоги для відходу з життя за дотримання суворих умов, точних критеріїв та рішення, ухвалюваного колективом лікарів".

Критика з усіх боків

Якщо прем'єр і президент, представляючи проєкт, не вимовляли слів "евтаназія" і "самогубство", то ці слова спливли в реакціях критиків.

"Буде дуже важко дотримуватися цього закону", – вважає Жан Леонетті, колишній депутат і розробник закону 2016 року, який заборонив асистоване самогубство, але дозволив "глибоку і безперервну седацію до самої смерті" для невиліковно хворих пацієнтів, які відчувають сильні больові синдроми.

В інтерв'ю France Culture він висловив переконання, що труднощі будуть викликані "розпливчастістю" формулювань. Емманюель Макрон "каже, що це не евтаназія і не асистоване самогубство", але це "трохи те й інше". "Коли формулювання розпливчасті, важко застосовувати закони, які не є гранично чіткими", – сказав політик.

Ще більш критичною була реакція в ефірі France Inter президента Французького товариства підтримки та паліативного догляду доктора Клер Фуркад. Медик, яка багато років працює у сфері паліативної допомоги, назвала текст "законопроєктом, який змусить людей помирати". Вона сказала, що розроблений текст викликає у неї та її колег "крайню стурбованість".

За її словами, у країнах, де вже було ухвалено законодавство про евтаназію, дотримання суворих критеріїв, що обмежують доступ до цієї процедури – "повноліття, невиліковна хвороба та близькість летального результату" – протрималося недовго.

Тож і захисні критерії тексту у Франції будуть лише "тимчасовими".

Лікарка звернула увагу на значний брак коштів для обіцяної урядом паліативної допомоги: "Сьогодні у 21 департаменті країни взагалі немає служб паліативної допомоги. І щодня у Франції 500 людей помирають без будь-якого супроводу, незважаючи на те, що вони його потребують".

Відомий французький лікар Жан Лако Сен-Гілі опублікував на шпальтах Libération послання президенту Макрону з попередженням про те, що законопроєкт про "допомогу" вмираючим зумовить у суспільстві поширення "логіки смерті".

Поєднання в законі "свободи допомоги при смерті" із законом про "солідарність через загальне поширення паліативної допомоги" дасть змогу, зрештою, домінувати в суспільстві "індивідуалістичним" імпульсам та інтересам на шкоду інтересам найуразливіших верств населення.

Що стосується протилежної сторони – Асоціації за право померти з гідністю (ADMD), то її представники вважають запропоновані заходи "мінімумом".

Вітаючи сам факт початку роботи над текстом, керівник ADMD Джонатан Дені вважає, що в нинішньому вигляді текст недостатньо глибокий. Він вказав на відсутність "свободи вибору між асистованим самогубством" і "евтаназією, коли третя сторона, яка доглядає за хворим, здійснює смертельний акт на його прохання".

Президент ADMD висловив думку, що текст не дає відповіді на всі запити.

Стаття початково опублікована на сайті Radio France Internationale і републікується з дозволу правовласника