Мітч Макконнелл, лідер республіканців у Сенаті, заявив, що не йтиме на лідерські перевибори, котрі відбудуться наприкінці року. Відставка впливового консерватора та друга України знаменує зміну поколінь в американській політиці.

За тим, наскільки знаковими стали ці зміни для Республіканської партії, їх можна порівняти із втратою сенатора Маккейна.

Щоб пояснити, чому ця подія стане знаковою для партії Трампа, достатньо згадати, як довго Макконнелл обіймав цю посаду. Утім, важливо розібратися також із тим, що це означає для України. А для цього саме час пояснити, хто такий Макконнелл, чим він запам’ятається Америці та чого чекати від зміни лідерства у таборі республіканців. 

Найвпливовіший консервативний сенатор

Кар’єра Макконнелла починалася достатньо типово для американських політиків його покоління та рівня. Після правничої школи та служби в армії він працював помічником сенатора, мав приватну юридичну практику та зрештою був призначений помічником генерального прокурора США. 

Перший виборчий успіх він здобув у 1977 році, у 35-річному віці, коли його обрали керівником одного з округів штату Кентуккі. А далі пішло стрімке зростання: сім років потому, у 1984, Макконнелл став сенатором від цього ж штату і лишається ним досі, тобто вже майже 40 років поспіль. 

За всю історію США лише 11 сенаторів перебували у Сенаті довше, ніж Макконнелл – а його термін ще далекий від завершення, він має закінчитися аж у 2027 році. (Якщо брати сумарно роботу в обох палатах Конгресу, то політичних довгожителів у США більше; лише серед чинних конгресменів дев’ятеро працювали довше. Але все одно, 40 років – це вражаючий показник).

До того ж після обрання до Сенату його партійна кар’єра продовжила зростання. У 2007-му, після двох десятиліть поступового просування кар’єрними сходами, Макконнелл став лідером республіканців у Сенаті та пробув на цій посаді рекордні 17 років. За цей час він добре себе проявив і як лідер сенатської більшості, і як лідер опозиції; пережив чотирьох президентів США; і зрештою став одним з найвпливовіших консервативних політиків цього століття. 

Для багатьох американців Макконнелл є в першу чергу архітектором успішного плану заповнити американські федеральні суди консервативними суддями. За часів Барака Обами він блокував призначення демократично налаштованих суддів, а коли до влади прийшов Дональд Трамп, допоміг тому призначити понад 200 консерваторів до важливих судів різних інстанцій, в тому числі 3 з 9 суддів Верховного суду США, яких призначають довічно. 

Це дозволило створити ідеологічно перехилений вправо Верховний суд, який, наприклад, виніс скандальне рішення про скасування гарантованого права на аборти та розширив право на носіння зброї – а це два важливі пріоритети для республіканців. 

Макконнелл співпрацював із Трампом, але не боявся інколи публічно виступити проти нього. 

Після того як прихильники Трампа штурмували Капітолій, Макконнелл прямо звинуватив колишнього президента у цьому. Але попри це, Макконнелл допоміг експрезидентові уникнути імпічменту. 

За останні роки Макконнелл, попри свою консервативність, став набагато відкритішим до співпраці з демократами. 

Ще за президентства Трампа він вступив з ним у суперечку через свою готовність працювати разом з демократами над бюджетними законопроєктами. Цей підхід він зберіг і під час каденції Джо Байдена: Макконнелл, наприклад, став партнером демократів та чинного президента у схваленні найбільшого за десятиліття інфраструктурного пакета, який передбачає державні інвестиції в $1,2 трильйони.

А для нас важливо те, що Макконнелл також активно працював з демократами над пакетами фінансової та військової підтримки України.

Утім, 40-річний досвід політика у Сенаті означає також його поважний вік. Минулого року 82-річний Макконнелл зіткнувся з серйозними проблемами зі здоров’ям. Журналісти помічали, що він декілька разів навіть втрачав реакцію на зовнішній світ на публічних заходах, що викликало критику і від політичних опонентів, і від частини однопартійців. 

Республіканець минулого покоління

Водночас за останні роки ідеологічна відстань між Макконнеллом та більшістю республіканських політиків молодшого покоління зростала. Багато однопартійців у Сенаті відкрито конфліктували зі своїм лідером.

Тож оголошення Макконнелла про намір залишити посаду нікого не здивувало.

І справді, Макконнелл є уособленням старшого покоління республіканців, котрі бачили США глобальним лідером, що має протистояти авторитаризму у світі та головним противником якого раніше був Радянський Союз, а тепер є Росія.

Для України його підтримка була неоціненною.

За два роки повномасштабної війни республіканці Сенату, у порівнянні з республіканцями Палати представників, були набагато прихильнішими до України, і це не в останню чергу заслуга Макконнелла.

З його відставкою Київ втрачає ключового союзника на топпосаді в Республіканській партії.

Макконнелл послідовно виступав за максимально можливу підтримку України та навіть дорікав Байдену за нерішучість у наданні допомоги. І це – на тлі зростання ізоляціонізму та посилення протрампівського MAGA-крила всередині партії. З ними відносини відверто не складалися: протягом останнього року Макконнелла через підтримку України його нещадно критикували колеги-трампісти, в тому числі у Сенаті. 

Попри це, Мітч Макконнелл не шкодує про свої дії.

Навіть оголошуючи про намір залишити посаду, він сказав, що "важко працював", щоби провести пакет міжнародної допомоги партнерам США (в тому числі Україні) через Сенат у той час, поки він ще в лідерському кріслі. 

І справді, під час голосування у Сенаті Макконнелл зміг зібрати 22 голоси у своїй партії за цей законопроєкт – цього було достатньо, щоб допомогти демократам його прийняти, але це менше половини голосів республіканців у Сенаті. Останні тижні він також сперечався зі спікером Палати представників, республіканцем Майком Джонсоном, намагаючись переконати того винести пакет допомоги, котрий зараз застряг у Палаті, на голосування.

"Повірте, я знаю, якою є політика всередині моєї партії. Я маю багато недоліків, але нерозуміння політики не є одним із них", – казав Макконнелл про настрої серед однопартійців. 

Йому дійсно бракувало однодумців на чолі партії.

З Джонсоном у кріслі спікера в Палаті представників та Трампом у ролі безумовного лідера республіканських праймериз, Макконнелл фактично залишався останнім лідером Республіканської партії, який активно підтримував Україну.

Хто замінить прибічника України на лідерській посаді?

Треба наголосити, що Макконнелл після відставки з партійної посади залишиться сенатором, та його вплив суттєво зменшиться. 

Разом з цим, неуникно зменшиться рівень проукраїнського лобі у Сенаті. Це станеться навіть за найбільш сприятливого для нас сценарію, переконані у Сенаті. "Незалежно від того, кого оберуть лідером, ніхто не дбатиме про Україну так, як Мітч Макконнелл", – заявив сенатор Джеймс Девід Венс, котрий послідовно виступає проти підтримки України. 

Не виключений також варіант, що наступник Макконнелла буде в принципі проти підтримки Києва з боку США.

Зараз найімовірнішими кандидатами на посаду лідера республіканців вважають трьох сенаторів. А їхні змагання за партійну посаду вже жартома називають "боротьбою трьох Джонів". Це техасець Джон Корнин, Джон Тун з Південної Дакоти та Джон Баррассо з Вайомінгу. 

Усі троє обрались до Сенату вже у XXI столітті та є представниками молодшого покоління республіканців, але не найрадикальнішого крила партії, вихованого за часів холодної війни. 

Корнин та Тун критикували Трампа після спроби державного перевороту у 2020 році, однак обидва зрештою публічно підтримали його кандидатуру на цьогорічних президентських виборах. Баррассо є найбільш прихильним до колишнього президента з трьох кандидатів – він утримувався від критики Трампа за спробу перевороту, а також одним з перших сенаторів публічно підтримав його на виборах-2024. 

Корнин і Тун також проголосували за останній пакет допомоги Україні. Баррассо ж проголосував проти (хоч і відвідував Україну в травні 2022-го).

Трамп, безперечно, спробує втрутитися у перегони, щоби підтримати кандидата, якого він обере. Та вибори лідера республіканців у Сенаті відбудуться вже після президентських. Те, чи Трамп їх виграє, визначить його вплив на партію та змогу суттєво вплинути на ці перегони. 

Сказати, хто з цієї трійки стане лідером, поки неможливо, та й, імовірно, інші сенатори теж спробують позмагатися за позицію. 

А те, хто в з них зрештою отримає найбільше голосів, цілком може визначити і долю підтримки України з боку США в цілому.

Автор: Юрій Стасюк, 

студент Єльського університету, репортер у Yale Daily News