21 квітня у Польщі відбудеться другий тур місцевих виборів – буде визначено мерів тих міст, де рішення ще не було прийняте 7 квітня.

Проте основні висновки можна зробити вже по першому туру, який пройшов 7 квітня. Точніше, перший тур показав, що питань щодо політичного майбутнього Польщі стало ще більше, ніж відповідей.

Після закінчення першого туру місцевих виборів два основні суперники – "Право і справедливість" і "Громадянська коаліція" – заявили про свою перемогу.

Увечері, коли телеканали оприлюднили результати екзитполів, на сцену вийшов прем’єр-міністр Дональд Туск, лідер керівної "Громадянської коаліції" (ГК), у супроводі Рафала Тшасковського, мера Варшави.

Тшасковський виграв вибори, отримавши 57,4% голосів у столиці. Він переміг свого конкурента, кандидата від опозиційної партії "Право і справедливість" (ПіС) Тобіаша Бохенського, за якого голоси віддали 23,1% виборців.

Туск запевнив, що ці вибори – успіх "ГК". Він не випадково з’явився перед публікою в товаристві Рафала Тшасковського, позаяк перемога мера столиці – велике досягнення "ГК", хоча воно й не вимагало великих зусиль, адже у Варшаві ліберали вже багато років поспіль мають велику підтримку.

Інша річ – малі міста і села, які залишились лояльними попередній владі "Права і справедливості".

Перемога "ПіС" чи поразка?

Передвиборчі прогнози вказували на те, що "ПіС" може зазнати нищівної поразки у більшості воєводських сеймиків. Після місцевих виборів 2018 року партія утримувала владу у восьми із 16 воєводств, а впродовж певного часу навіть у дев'яти – поки не втратила свою міцну позицію в Сілезькому воєводстві внаслідок змін у коаліції місцевого сеймика. У решті воєводств правила "ГК".

Усупереч прогнозам, на виборах 2024 року "ПіС" здобув перемогу в семи воєводствах.

Ба більше, в масштабах країни партія Ярослава Качинського отримала 34,3% голосів, а "ГК" – 30,6%. І тому ввечері 7 квітня щасливий Качинський теж вийшов на сцену – у супроводі однопартійців – і оголосив, що партія "ПіС" перемогла "ГК" на дев’ятих виборах поспіль.

Світ мав почути: "ПіС" виграв. Але у цієї перемоги є одне велике "але".

Поляки обрали 39 776 депутатів до рад гмін і міст та 6230 депутатів до повітових рад, а у Варшаві також до рад міських дільниць. Вони вибирали 2477 мерів, бургомістрів і війтів.

Звісно, найбільший ажіотаж викликали вибори мерів великих міст. Деяких не вдалося обрати у першому турі, і 21 квітня долю нових очільників, наприклад, Вроцлава, Кракова чи Познані жителі вирішуватимуть у другому турі.

З точки зору політичних інтересів великих партій, найважливішими, окрім виборів мерів, були вибори депутатів воєводських сеймиків – рад, які ухвалюють рішення з багатьох важливих питань, як, скажімо, розподіл бюджетних коштів, дотацій від ЄС або призначення правління воєводських компаній і різних інституцій.

Таким чином, сеймик дає можливість (як і міські ради) забезпечити роботою багатьох партійних діячів і загалом впливати на вирішення питань у регіонах.

Загалом поляки обрали 552 депутатів воєводських сеймиків.

"Право і справедливість" перемогла у семи воєводствах: Мазовецькому, Малопольському, Підляському, Люблінському, Лодзькому, Свентокшиському та Підкарпатському. З уточненням, що у Мазовецькому та Лодзькому воєводствах партія Ярослава Качинського, найімовірніше, не правитиме, а буде в опозиції, оскільки "ГК" та її потенційні партнери з "Третього шляху" Шимона Головні та "Лівих" (тобто тих, хто становить правлячу коаліцію в усій країні) загалом матимуть багато депутатів.

"ПіС" утримає владу у східній і південно-східній Польщі. Можливо (залежно від того, як пройдуть перемовини щодо коаліції в сеймиках), "ПіС" правитиме в п’яти воєводствах, себто у своїх "бастіонах": Підкарпатському, Підляському, Люблінському, Свентокшиському та Малопольському воєводствах.

Це менше, ніж за результатами виборів 2018 року, тому можна сказати, що "ПіС" зазнав поразки. Однак вона не така й суттєва, якщо дивитися на вибори в органи місцевого самоврядування як на частину довготермінового політичного процесу.

"Друге дихання" "ПіС"

Так звані "бастіони "ПіС" на місцевих виборах 2024 року проявили велику активність, що було неочікуваним, враховуючи можливості партії.

Перед виборами багато говорили про те, що "ПіС" дотримуватиметься оборонної стратегії. Бо хоч ця партія і перемогла на парламентських виборах у жовтні 2023 року, загалом колишні опозиційні партії отримали більше мандатів і усунули Качинського від влади.

А ще тому, що з початку року не припиняється низка розкриття афер і випадків корупції, які відбулися впродовж восьми років правління "ПіС".

Політиків "ПіС" постійно викликають слідчі комісії Сейму, де їм доводиться давати пояснення. Зрештою, партія Качинського втратила державні ЗМІ і має дуже обмежені можливості інформаційно впливати на електорат.

Окрім усього, незадовго до виборів стало очевидно, що в таборі правих визріває криза: взаємні звинувачення та нападки одне на одного різних фракцій.

Наприклад, Патрик Які з партії "Суверенна Польща" (союзниця "ПіС") звинуватив колишнього прем’єр-міністра Матеуша Моравецького в надмірній поступливості Брюсселю та заявив, що той погоджувався на "всілякі дурниці". А люди Качинського, наприклад депутат Вальдемар Буда, стверджували, що Які не подорослішав, що його неможливо сприймати серйозно і що він поводиться, як "хлопчик у коротких штанцях".

Ходили навіть чутки про можливе усунення Качинського від влади в партії, але це малоймовірно, принаймні зараз.

Після місцевих виборів у партії відкрилося нове дихання і з’явилося відчуття, що не все ще втрачено. Існує певна відправна точка для відбудови політичного авторитету.

Це тим дивніше, що "ПіС", схоже, не мав особливих очікувань від місцевих виборів і провадив досить мляву передвиборчу кампанію.

Однак виявилося, що у неї є цілком надійний і дисциплінований базовий електорат і з ним можна вибудовувати надії на повернення влади. У таборі Туска така перспектива може викликати найбільше занепокоєння.

Конфлікт всередині коаліції

Агентство Bloomberg написало, що місцеві вибори стали "гірко-солодкою" перемогою Дональда Туска.

Приємною частиною, безперечно, були добрі результати у містах і успіх фаворитів Туска: Тшасковського у Варшаві, Александри Дулькевич у Гданську (вона здобула 57%), Ганни Здановської в Лодзі (59%).

Натомість гіркоти додав той факт, що позиція "ПіС" не така слабка, як вважалося. Та ще більш розчаровує усвідомлення того, що електорат партій, які нині утворюють ліберально-лівоцентристську коаліцію, капризний.

У жовтні 2023 року Туск і його партнери по коаліції перемогли завдяки неймовірній єдності виборців. Явка сягнула 74% і стала рекордною за всю історію польських виборів. До пізньої ночі перед виборчими комісіями стояли черги.

Під час попередніх місцевих виборів такого не було, тоді проголосувало 51,9% виборців. У короткій розмові з представниками ЗМІ у вечір після виборів Туск з усмішкою на вустах пояснив, що низька явка пояснюється, зокрема, хорошою погодою.

І він мав рацію. Багато поляків, особливо молодь, замість того, щоб піти на вибори, обрали відпочинок на природі та виїзд за місто.

Вибори до органів місцевого самоврядування загалом досить специфічні. Вони ніколи не мали такої великої популярності в Польщі, як президентські чи парламентські. До того ж голосувати можна лише за місцем проживання, що, враховуючи мобільність поляків, особливо молоді, сильно впливає на явку.

Поляки за кордоном не можуть голосувати, а це великий відсоток голосів (на останніх парламентських виборах за межами Польщі зареєструвалося 600 тисяч виборців).

Висока явка, особливо у містах, – на руку керівній коаліції.

Зрештою, на зниження активності громадян на виборах не останню роль вплинули емоції. У жовтні люди голосували проти "ПіС".

Натомість сьогодні, на думку значної частини електорату "ГК" та її партнерів по коаліції, "ПіС" вже в опозиції та більше не становить загрози. На цю впевненість не вплинули ані суперечки партнерів по коаліції щодо абортів, ані взаємні звинувачення, ані розчарування, пов’язане з тим, що не всі голосні обіцянки, дані в перші чотири місяці роботи уряду Туска, були виконані.

Під час виборчої кампанії Магдалена Беят, кандидатка від "Лівих" на посаду мера Варшави, різко критикувала Рафала Тшасковського, кандидата від "ГК", за те, що той "вислужується перед забудовниками".

"Жінки розлючені не тільки на Головню, але й на прем’єр-міністра Туска", – заявила Беят своїм партнерам по урядовій коаліції.

І, нарешті, чинниками, завдяки яким виборці проявили активність, але проголосували за "ПіС", стали протести фермерів, а також сформоване в сільській місцевості та на сході Польщі переконання, що уряд Туска не розв’язав проблему з імпортом зерна з України.

Партія "ПіС" отримала підтримку 57% фермерів, незважаючи на те, що їхні проблеми з українським зерном почалися саме за правління уряду Матеуша Моравецького. Однак політики сьогодні опозиційного "ПіС" успішно перекладають відповідальність за кризу з зерном на уряд Туска.

Це попереджувальний сигнал для Дональда Туска. 

Тим паче, що вже ввечері після виборів лідери невеликих партій, які входять до урядової коаліції (Владислав Косіняк-Камиш від Польської селянської партії та Влодзімеж Чажастий від "Лівих"), почали звинувачувати одне одного, заявляючи, що могли б отримати кращі результати на виборах, якби не їхня попередня нелояльність і конфліктність довкола питання лібералізації абортів.

* * * * *

Відразу після виборів відбудеться серія переговорів, присвячених змінам у складі Ради міністрів. Це вкрай небезпечно через конфлікт "Лівих" та "Третього шляху", проте вибору немає – без аналізу помилок на цих виборах шанси виграти наступні стають суттєво меншими.

А вже незабаром розпочнеться нова виборча кампанія, що передує виборам у Європарламент. А потім, після недовгого затишшя, стартує президентська кампанія перед виборами 2025 року.

Це період політичної напруги та шквалу емоцій. Очевидно, судячи зі зниження активності частини електорату та низької явки на місцевих виборах, політична напруга починає втомлювати поляків.

Той, хто знайде ключ до подолання їхньої втоми та зуміє зіграти на емоціях, і стане переможцем.

Автор: Міхал Кацевич,

публіцист, журналіст порталу Biełsat

Стаття початково була опублікована на порталі "Нова Польща" та републікується зі згоди правовласника. Переклад Ірени Шевченко