Ультраправа загроза та російське втручання: які наслідки для України несуть вибори в ЄС
2024-й називають "роком виборів": загальнонаціональні голосування проводитимуть більше ніж 60 країн світу. Та Україні як державі-кандидатці на вступ до ЄС варто приділити особливу увагу виборам до Європейського парламенту.
"Європейська правда" вже розповідала про те, як відбуватимуться ці вибори та які процеси вони запускають (детальніше – у статті "Як готують зміну влади в ЄС").
Хоча функціонал Європарламенту і обмежений у порівнянні з національними парламентами, цей орган все ж має вплив на європейську політику, дає згоду на ухвалення законодавства, визначає порядок денний і "філософію" політичних рішень, затверджує склад Європейської комісії та найвищих посадовців ЄС тощо.
А ще Європарламент є однією з найбільш проукраїнських інституцій світу.
Він давно та послідовно виступав за початок вступу України до ЄС, а до того був одним із провідників скасування візових обмежень для України. А вже під час повномасштабного вторгнення РФ Європарламент ухвалював рішення про визнання Росії державою-терористом, закликав держави-члени ЄС до жорсткіших санкцій, до надання Україні зброї та додаткових систем ППО.
Та чи не зникне ця проукраїнськість після цьогорічних виборів?
Адже нинішні тенденції загрожують послабленням партій, що традиційно виступають на нашому боці, а також посиленням євроскептичних та відверто проросійських голосів.
До того ж Росія серйозно над цим працює.
Ця стаття пояснює, наскільки серйозними є ці загрози, якою може бути конфігурація Європейського парламенту 10-го скликання та що це означає для України та Європи.
Чи можлива "ультраправа хвиля"
Вибори 2024-го відрізняються двома загрозливими факторами, які насправді повʼязані між собою.
Перший – стабільне зростання популярності ультраправих, євроскептичних, а подекуди й відверто антиєвропейських політичних сил.
Другий – це російське втручання у загальноєвропейські вибори, яке стає дедалі очевиднішим.
Цієї весни лідери Бельгії та Чехії публічно заявили та письмово повідомили керівництво ЄС і уряди інших держав-членів, що мають розвідувальні дані та докази активної діяльності мережі російських шпигунів і агентів з метою впливу на європейські вибори.
Першою мережу шпигунів викрили чеські спецслужби. За їхньою інформацією, Росія через зареєстрований у Чехії сайт Voice of Europe координувала роботу лояльних журналістів по всьому Євросоюзу і підтримувала вигідних їй кандидатів у євродепутати. Серед іншого, цей сайт публікував заклики припинити допомогу Україні, а деякі політики, що виступали з такими меседжами, навіть отримували за це виплати. Йдеться про партію "Альтернатива для Німеччини", а також відомих політиків із Угорщини, Польщі, Франції, Нідерландів, Франції та Бельгії.
Координував цю роботу, за даними чеської розвідки, ніхто інший, як Віктор Медведчук.
Пізніше це підтвердив і премʼєр-міністр Бельгії Александр де Кроо. За його словами, бельгійське розслідування встановило, що існує мережа підкуплених депутатів Європарламенту, що має підривати європейську підтримку України.
Цілі Москви очевидні: обрати якомога більше проросійських кандидатів до Європейського парламенту та зміцнити голоси російської пропаганди. Причому про їхню перемогу і формування Росією політики ЄС не йдеться: шанси аж такого успіху проросійських гравців на виборах нульові. Але цілком можливим є збільшення російського впливу, що становить загрозу для Європи в цілому і України зокрема.
Ба більше, рейтинги свідчать, що це зростання стає реальністю.
Лише дві з семи пан’європейських політичних груп, які формують Європарламент зараз, мають суттєво покращити свій результат порівняно з 2019 роком: це "Європейські консерватори та реформісти" та "Ідентичність і демократія".
І якщо перші виступають за збільшення ролі національних держав і зменшення впливу європейських інституцій, але не оскаржують саме існування Євросоюзу та визнають Росію ворогом, то другу групу формують переважно проросійські партії, які повторюють кремлівські наративи, просувають вигідні Москві рішення та виступають проти підтримки України.
Про їхню перемогу, утім, не йдеться: навіть якщо рахувати разом, ці дві групи отримають близько чверті місць у ЄП. А об’єднуватися вони не планують через розбіжності з багатьох питань (у тому числі щодо України та ставлення до Росії).
Однак посилення правих і євроскептичних голосів у ЄП може дати поштовх для їхнього зростання також на національному рівні. А у 2024-2025 роках пройдуть вибори майже в усіх ключових державах-членах ЄС. А ось це може нести для нас безпосередню загрозу.
Розклад сил та шанси радикалів
Для початку нагадаємо, як виглядає нинішній склад Європарламенту.
- Європейська народна партія (ЄНП) – 177 мандатів;
- Прогресивний альянс соціалістів і демократів (СД) – 144 мандати;
- Ліберальний блок "Оновити Європу" (більш відомий за англійською назвою Renew) – 101 мандат;
- "Зелені – Європейський вільний альянс" – 73 мандати;
- "Ідентичність і демократія" (ІД) – 64 мандати;
- "Європейські консерватори та реформісти" (ЄКР) – 64 мандати;
- "Ліві" – 39 мандатів.
Ще 42 депутати є "незалежними", тобто не входять до жодної з пан’європейських груп.
Тож зараз праві групи є відносно нечисельними і тому – не настільки впливовими. Але у наступному скликанні це зміниться.
Прогнози, засновані на соцопитуваннях, станом на квітень дають антиукраїнській ультраправій "ІД" 86-88 мандатів і вона претендує на третє чи четверте місце у ЄП, причому найбільший ривок стався за останні пів року на тлі падіння популярності традиційних проєвропейських партій.
Група "Ідентичність і демократія" об’єднує національні партії, що виступають за посилення національного суверенітету, зниження ролі європейських інституцій тощо і нерідко ставлять під сумнів потребу збереження ЄС.
Найбільші партії групи – італійська "Ліга" під проводом відкрито проросійського Маттео Сальвіні, французьке "Національне об'єднання" на чолі з добре відомою Марін Ле Пен та "Альтернатива для Німеччини". Кожна з них відома не лише проросійською позицією, а й прямими фінансовими звʼязками з росіянами. Їхні представники відвідували окуповані території України, закликали до зняття санкцій, виступають проти постачання зброї для ЗСУ та вступу України в ЄС.
Зростання популярності "ІД" не означає її доступу до посад у ЄС та не даватиме можливості одноосібно блокувати певні рішення у Європарламенті, але точно зробить голоси прихильників Росії гучнішими.
Успіх "ІД" – це виклик для України.
Утім, одночасно зі зростанням ультраправих у Європі є тренд на падіння популярності ультралівих.
Група "Ліві" у Європарламенті, до якої входять навіть комуністи з усього ЄС, виступає за стандартний набір лівих ідей і цінностей (захист працівників, економічна та соціальна справедливість, "мирні" ініціативи тощо), а також проти надання зброї Україні. У квітні 2024-го вони засудили "використання податків громадян ЄС на фінансування збройної індустрії". "Ліві" закликають до перемовин України з агресором та проти зміцнення оборонних потужностей ЄС.
Але вони як були, так і залишаться найменшою групою ЄП, маючи ще гірші перспективи, ніж на попередніх виборах: опитування дають їм лише 33-34 мандати.
Популярні консерватори
Група "Європейські консерватори та реформісти" обʼєднує націонал-консерваторів та мʼяких євроскептиків. До неї входять праві, правоцентристські та деякі ультраправі партії Євросоюзу, які, втім, зазвичай уникають радикальної риторики "ІД".
Утім, між ними є і подібності. "ЄКР" виступають за зменшення ролі європейських інституцій і посилення національних держав, жорсткішу міграційну політику та підтримку європейського бізнесу, подекуди з неоліберальних позицій. При цьому "ЄКР" не оскаржує існування самого Євросоюзу: вони виступають як проти глибшої інтеграції, так і проти тотальної дезінтеграції.
Серед 19 партій-учасниць "ЄКР" – польська "Право і справедливість", "Брати Італії", латвійська "Вітчизна" тощо, відомі своєю рішуче проукраїнською позицією.
Утім, після цих виборів у групі може з’явитися потужний гравець, який дещо виходить із загальної матриці: угорська "Фідес" Віктора Орбана. Відомо, що в лютому 2024-го лідерка "ЄКР" та премʼєрка Італії Джорджія Мелоні та експрем’єр Польщі Матеуш Моравецький зустрічались з Орбаном, щоб обговорити вступ "Фідес" до групи за умови помʼякшення антиєвропейської та антиукраїнської риторики Орбана. Такий крок значно посилив би позиції групи – однак проти цього виступають чеські та шведські її члени.
Якщо ж спроби об’єднатися з Орбаном зазнають невдачі (і він не принесе до групи орієнтовно десять мандатів своєї партії), консерватори можуть виявитися навіть пʼятими. Опитування зараз прогнозують їм близько 78 місць у ЄП, що більше, ніж у минулому скликанні, але менше, ніж хотіла би Мелоні. Річ у тім, що із приблизно десятьма мандатами "Фідес" її група претендуватиме на третє місце і на більшу роль у розподілі сфери впливу на наступні п'ять років.
Тож ця гра поки що не зіграна.
"Велика коаліція" у центрі поля
А от переможці наступних виборів – наперед відомі.
Правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП) залишається найбільшою, а також найпопулярнішою європейською наднаціональною партією, обʼєднуючи 49 колективних членів з усіх 27 країн ЄС. З 1999 року вона щоразу перемагає на євровиборах, і 2024-й не стане винятком.
Опитування кажуть, що результат ЄНП буде близьким до нинішніх 177 мандатів, хоча, ймовірно, вона трохи зменшить представництво.
Впливовими членами ЄНП, які очолюють уряди у своїх країнах, є такі партії, як ХДС/ХСС (Німеччина), "Республіканці" (Франція), "Вперед, Італіє!" (Італія), "Громадянська платформа" (Польща) та багато інших партій, що перебувають у владі у своїх країнах країн або є найбільшими опозиційними силами.
ЄНП позиціонує себе принциповим союзником України. У квітні 2024 року партія закликала європейські інститути розробити "План ЄС для перемоги України", що передбачає нарощення військових спроможностей та виробництва Євросоюзу для тривалої і достатньої підтримки України.
Важливо те, що представник партії-переможця традиційно очолює Єврокомісію.
Так має статися і цього разу. ЄНП вважає своїм кандидатом чинну президентку ЄК Урсулу фон дер Ляєн, яка має всі шанси зберегти цю посаду.
Немає інтриги і зі "срібним призером" виборів. Цю роль матиме лівоцентристський Прогресивний альянс соціалістів і демократів. Соціал-демократи зберігають друге місце на євровиборах з 1999 року (а до того вони завжди перемагали).
Ця група обʼєднує лівоцентристські, прогресивні, соціал-демократичні та навіть деякі соціалістичні партії з проєвропейськими позиціями з усіх 27 країн ЄС. А для нас важливо, що вони зберігають рішучу проукраїнську позицію – і в питанні зменшення енергетичної залежності від РФ, і у підтримці українських біженців, і щодо санкцій, і щодо використання заморожених російських активів для відновлення України.
Зараз опитування прогнозують СД 139 мандатів – на дев'ять менше, ніж на попередніх виборах.
Хоча у своїх країнах ліво- і правоцентристи зазвичай є найбільшими конкурентами, у Європарламенті вони співпрацюють, об’єднуючись у неформальну "велику коаліцію". Традиційно з усіх питань – як кадрових, так і щодо ухвалення закону – дві найбільші групи знаходять компроміс. Але навіть їхнє об’єднання не дає більшості у Європарламенті, де у наступному скликанні буде 720 депутатів.
І хоча створення офіційної коаліції в ЄП не є обов’язковим, перші кадрові голосування визначають неформальну більшість. Хто саме приєднається у ній до ЄНП та СД – передбачити неможливо. Це можуть бути консерватори, а можуть – ліберали, про яких йдеться далі.
Маленькі та проєвропейські
Зараз до згаданої неформальної коаліції, як вважають, входить група Renew, або "Оновити Європу", яка є політичним наступником АЛДЄ ("Альянс лібералів і демократів Європи") і обʼєднує весь спектр європейських лібералів.
Окрім традиційних питань ліберального порядку денного, вони приділяють багато уваги безпеці ЄС та розвитку його військових і оборонних спроможностей, а також виступають за більшу підтримку України та її вступ до Європейського Союзу.
Втім, зараз ліберали переживають падіння рейтингів, можуть отримати трохи більше за 80 мандатів (на два десятки менше, ніж зараз) і з високою імовірністю втратять третє місце.
Додатковий виклик створює ідея президента Франції Емманюеля Макрона (партія якого є лідером групи Renew у чинному скликанні) створити нову ліберальну європейську силу та базі асоціації "Нові європейці", створеної цього року. Утім, досі лишається незрозумілою ані мета Макрона, ані те, чи піде він на перетворення цієї асоціації у нову європейську партію, ані його плани щодо майбутнього Renew.
І, нарешті, у наступному скликанні Європарламенту має залишитися група "Зелених" (зараз вона об’єднує дві пан’європейські партії й тому має назву "Зелені – Європейський вільний альянс").
Головна засада політики "Зелених" – боротьба зі зміною клімату. Та для нас важливо те, що "Зелені" гаряче підтримують вступ України до ЄС. Однак на виборах 2024 року їхні позиції виглядають дуже непевними: опитування прогнозують їм лише 47 мандатів, що є провальним результатом порівняно з 72 у нинішньому скликанні. Зважаючи на таке падіння популярності зелених ідей, вони, найімовірніше, не увійдуть до коаліції у наступному скликанні ЄП.
До чого готуватися Україні?
З викладеного очевидно, що прогнозовані результати виборів не несуть критичної загрози для України. Європарламент напевно залишиться проукраїнською інституцією, і у близькій перспективі підтримуватиме політику ЄС щодо військової, гуманітарної, фінансової та інтеграційної підтримки України.
Однак тенденція є загрозливою.
В разі, якщо ультраправі та проросійські сили на цих виборах продовжать зростання – зокрема, забезпечать для себе цілком імовірне третє місце у ЄП, – це матиме вплив і на національні вибори в державах-членах Євросоюзу.
А кожен новий євроскептичний і тим більше лояльний до Росії лідер держави чи уряду в ЄС – це цілком реальна загроза для України. Навіть попри те, що після обрання такі політики часто виявляються більш конструктивними і менше проросійськими, ніж це звучить у передвиборчій риториці.
Поза тим, тренд популярності крайніх правих і часто антиєвропейських ідей лише набирає обертів, і в подальші роки протистояння між єврооптимістами і євроскептиками може радикалізуватися – зі збільшенням ваги і впливу других, накладаючись до того ж на процес перемовин щодо вступу України в ЄС.
Водночас не треба також забувати, що євроскептики бувають різними.
Якщо група "Ідентичність і демократія" тверда у своїх антиукраїнських переконаннях, то "Європейські консерватори і реформісти" є переважно проукраїнськими, хоча при цьому їхнє бачення подальшого розвитку Євросоюзу нерідко не збігається з баченням України (польська "ПіС" є наочним прикладом).
Але при цьому консерватори мають вплив на загальний розвиток правого дискурсу в Європі. Тож Україні варто докласти зусиль для подальшої розбудови довірливих відносин з ними, посилюючи свої позиції серед європейських правих і зміщуючи правий мейнстрим у вигідний для нас бік.
Автори:
Олександр Нотевський, аналітик Центру формування політики
Максим Костецький, голова Центру формування політики, адвокат