Останній шанс уникнути тріумфу ультраправих: на що розраховують Макрон і його партія
До закінчення передвиборчої кампанії у Франції залишився тиждень.
Головні претенденти на перемогу – ультраправе "Національне об'єднання" і лівий "Новий народний фронт" – пропонують виборцям те, що представники блоку президента Макрона, який в опитуваннях іде третім, називають нереалістичним популізмом.
Крайні праві обіцяють у разі перемоги ухвалити "надзвичайний закон", що різко обмежує права "нефранцузів", а ліві – підвищення мінімальної зарплати і "кінець податкових пільг для найбагатших".
У такій ситуації президенту Емманюелю Макрону залишається сподіватися на "пробудження виборців", яким не до вподоби ані ультраправий, ані ультралівий політики на чолі уряду Франції.
Боротьба протилежностей
Самі ультраправі та ліві у своїх публічних заявах немов "не враховують" президентську партію.
"На цих виборах переможуть або ультраправі, або ми", – каже Марін Тондельє, національний секретар екологічної партії EELV, що увійшла до "Нового народного фронту".
Голова лепенівської партії "Національне об'єднання" Жордан Барделла теж назвав "Фронт", що об'єднує понад 20 партій і рухів, "головним противником". "Є два політичні формування, які мають перемогти на цих парламентських виборах і можуть сформувати уряд: це "Нескорена Франція" і всі її ліві союзники, які стоять за Жаном-Люком Меланшоном, або це альянс між "республіканцями" і "Національним об'єднанням", – заявив він.
Під "республіканцями" він мав на увазі "переважну" меншість депутатів із правої, "голлістської" партії з однойменною назвою "Республіканці" (Les Républicains), які одразу після євровиборів відгукнулися на заклик Еріка Сіотті (тодішнього глави партії) укласти союз із політсилою Марін Ле Пен.
У підсумку майже всі чинні депутати "Республіканців" і все їхнє керівництво не підтримали цю "зраду", Сіотті звільнили, а партія висунула близько 400 своїх кандидатів (у 577 виборчих округах).
При цьому "зрадник" Сіотті зумів висунути лише 62 людини.
Утім, політично цю "акцію" з подальшого розколу в таборі правої партії, яка й так слабшає останніми роками, поки що можна назвати успішною: за "друзів Сіотті", згідно з опитуваннями, готові голосувати майже стільки ж (4-5%), скільки й за "класичних" "Республіканців" (5-6%).
Саме цих останніх, до речі, президент Макрон під час своєї великої пояснювальної передвиборчої пресконференції, минулого тижня називав представниками "прогресивного табору", з якими теоретично готовий об'єднуватися й працювати (тим паче, що чимало експредставників "Республіканців", включно з главою МВС Жеральдом Дарманеном, працюють у команді Макрона вже багато років).
При цьому президент Макрон гостро критикує як лівих – він називає "протиприродним" "Новий народний фронт", – так і ультраправих. Їх він охрестив головною загрозою існування Франції, якою ми її знаємо – республіканської, демократичної, проєвропейської країни прав людини, свободи слова і законодавчо закріпленої гостинності щодо іноземців.
Але проблема в тому, що поки що опитування майже не дають президентській партії шансів на формування керівної більшості – ні з будь-якими "прогресистами", ні тим більше наодинці.
І найімовірніший варіант для президента – співжиття з опозиційним урядом.
Перемога над "двома крайнощами"
За даними соцопитування Ifop-Fiducial, опублікованого в четвер, 20 червня, – і це було перше опитування, проведене після того, як виборцям стали відомі всі кандидати в усіх округах, – президентська коаліція хоча і "поліпшила позиції", але, як і раніше, значно відстає від конкурентів.
За "макроністів" готові проголосувати 22%, за "Новий народний фронт" – 29%, за "лепеністів" – 34%.
Президентська партія поки що поступається своїм суперникам і за показником "твердості намірів" своїх виборців: лише 73% готових проголосувати за "макроністів" "впевнені у своєму виборі", тоді як серед потенційних виборців "Нацоб'єднання" таких 88%, а "Фронту" – 89%.
Невпевненість, судячи з численних витоків джерел французьких ЗМІ, панує і в самому президентському таборі, який доручено вести в бій 35-річному прем'єр-міністру Габріелю Атталю.
Згідно з інформацією, що стала відома ЗМІ, більшість "макроністів" – включно з Атталем – були "шоковані" та "не згодні" з рішенням президента про розпуск парламенту і проведення дострокових виборів.
Іноді невдоволення висловлюють голосно і відкрито.
Саме так зробив експрем'єр (2017-2020) Едуар Філіп, який заявив 20 червня в ефірі TF1, що Емманюель Макрон "убив президентську більшість", ухваливши рішення про розпуск Національних зборів.
Сам Макрон на час цієї блискавичної передвиборчої кампанії – за наполяганням представників власної більшості – дещо відійшов у тінь, щоб поменше "проєктувати" власний високий антирейтинг на своїх же кандидатів.
Однак він уже встиг висловити надію на "пробудження мовчазної більшості" виборців. Вона, сподівається президент, не хоче "бардака крайнощів" в особі "Фронту" і "Національного об'єднання".
Габріель Атталь теж говорить про намір здобути перемогу над "двома крайнощами".
У середу ввечері, зібравши кандидатів свого табору в штабі макронівської партії "Відродження", Атталь провів "вирішальну нараду" перед "загальною мобілізацією". "Ви не самотні, і я буду з вами до кінця цієї кампанії", – заспокоював прем'єр своїх кандидатів.
"Французам потрібні ми, щоб тримати штурвал, і саме тому ми повинні триматися", – запевняє він.
Дотримуючись тактики передвиборчої боротьби, Атталь заявив (наступного дня перед пресою), що вважає голосування фактично референдумом щодо вотуму довіри уряду, який він очолює з січня.
"Уперше за більш ніж 25 років французи оберуть прем'єр-міністра, – сказав молодий прем'єр. – 9 січня президент республіки призначив мене (главою уряду). 30 червня (дата першого туру. – Ред.) я б хотів, щоб французи обрали мене".
Представники президентської більшості, серед іншого, обіцяють виборцям "підвищення купівельної спроможності" (зокрема й за рахунок "зниження енерготарифів на 15%" уже найближчої зими) і "дотримання золотого правила": податки не підвищуватимуть.
Однак справа не лише в обіцянках. Габріель Атталь ставить питання так: виборці повинні вирішити, хто буде прем'єр-міністром після цих виборів – він, Жордан Барделла або ультралівий політик Жан-Люк Меланшон?
Загроза праворуч
Прем'єр-міністр Франції дещо лукавить. Наприклад, говорячи про те, що цю посаду може обійняти одіозний Жан-Люк Меланшон.
Річ у тім, що майже всі керівні представники "Фронту" (за винятком самих "меланшоністів") кажуть – щоб не лякати більшість виборців, – що не хочуть бачити Меланшона на чолі уряду.
Ба більше, і сам Меланшон уже заявив, що не особливо наполягає на прем'єрській посаді.
Інша річ – ультраправі, які самі дають значні приводи для залякування виборців.
Жордан Барделла обіцяє, що в разі перемоги "його уряд з перших же тижнів" почне діяти в напрямку обмеження прав іноземців, запроваджуючи "національні вподобання" та "повертаючи Францію французам".
За словами оточення Барделли, уряд на чолі з "Нацоб'єднанням" може представити цього літа законопроєкт про усунення "адміністративних обмежень, що перешкоджають висиланню іноземців", і радикальне скорочення державної медичної допомоги, яка зараз надається навіть іноземцям без документів. Згідно із законопроєктом, відтепер ця схема діятиме тільки в "життєво важливих" випадках.
Крім того, законопроєкт "скасує право ґрунту" (яке нині дає змогу молодим людям, які народилися у Франції від іноземних батьків, отримати французьке громадянство за умови, що вони проживають у країні на момент досягнення 18 років).
За словами Рено Лабая, генерального секретаря фракції "Нацоб'єднання" в Національних зборах, поряд із цим документом буде випущений урядовий циркуляр, який накаже "префектам покласти край усім легалізаціям" нелегальних мігрантів.
У більш віддаленій перспективі ультраправі хочуть організувати референдум щодо імміграції, щоб закріпити "національний пріоритет" доступу до певних пільг і допомог.
Але "Національному об'єднанню", якщо воно отримає більшість у Національних зборах, доведеться керувати країною разом із президентом Макроном, а референдум у Франції є майже виключно прерогативою президента, зазначає France-Presse.
"Французи прекрасно розуміють, що ми не можемо зробити це одразу", і "знатимуть, за кого голосувати на президентських виборах" 2027 року, кажуть у "Нацоб'єднанні" у відповідь на резонне запитання, як же ж вони збираються виконати свою обіцянку.
* * * * *
Тим часом увечері 21 червня було опубліковане свіже соцопитування.
За "Національне об'єднання" готові проголосувати 35%, а це означає, згідно з попередніми розрахунками журналістів TF1, що "лепенівці" можуть отримати в 577-місних Нацзборах (за різних розкладів) від 200 до 240 місць, тобто у два з гаком рази більше, ніж у них було до цього.
"Новий народний фронт" підтримують 29%, що може дати йому від 180 до 210 місць.
За "макроністів" – 21,5%, що гарантує президентській команді від 80 до 110 депутатських крісел – тобто у два з гаком рази менше, ніж було в парламенті, який президент Макрон розпустив.
Часу у президента "розбудити виборців" і переломити таку негативну тенденцію – один тиждень.
Стаття початково опублікована на сайті Radio France Internationale і републікується з дозволу правовласника з редакційними скороченнями