Стрибок у невідоме: як дострокові вибори змінять Францію і як обійти загрози для України
"Нам залишилося декілька годин до переходу Франції на бік невідомого", – ця заява правоцентристського політика Жана-Франсуа Копе якнайкраще характеризує ситуацію в цій країні.
Вже за кілька днів, 30 червня, у Франції пройде перший тур парламентських виборів. Другий тур відбудеться 7 липня. Зважаючи на те, що вибори були оголошені лише 9 червня – це найкоротша та найдивовижніша виборча кампанія у новітній історії Франції.
Схоже, що ані літня спека, ані футбол, ані наближення паризької Олімпіади не впливають на зацікавленість виборців. Рекорд, який вже встановили ці вибори – за останні дні було оформлено 2,1 млн дозволів голосувати через довірених осіб. Це у понад п'ять разів більше, аніж на попередніх виборах.
Таким чином, президент Емманюель Макрон досяг однієї складової свого плану – змусив виборців "прокинутися".
Та чи буде цього достатньо для реалізації ключової мети – унеможливлення приходу до влади ультраправих із "Національного об’єднання"?
Тим більше, що нинішні опитування свідчать, що у партії Марін Ле Пен є реальний шанс здобути більшість – самостійно або із союзниками – та сформувати уряд.
Щоправда, через особливості французької виборчої системи всі прогнози наразі мають чималу відносність. Хоч якась ясність з’явиться лише на початку наступного тижня, коли буде зрозуміло, хто переміг у першому турі і хто та з якими результатами пройшов у другий тур.
Попри це, вже зараз варто спробувати знайти відповідь на ключові питання цих виборів. Які шанси уникнути цього сценарію, на що робить ставку президент Макрон і зрештою, як ці вибори вплинуть на відносини з Україною?
Опції для Макрона
Парламентські вибори 2022 року стали сенсацією – вперше за довгий час партія глави держави, який кількома місяцями раніше тріумфально виграв президентські вибори, не змогла здобути більшість.
По суті, ці вибори стали попередженням особисто для Макрона. За п’ять років його першої президентської каденції він суттєво втратив популярність та наростив антирейтинг.
Вибори 2024 року стали продовженням цієї тенденції. Президентська партія "Відродження" не може розраховувати ані на здобуття більшості, ані на збереження існуючого представництва у Національній асамблеї.
Усі опитування дають "Відродженню" третє місце з рівнем популярності близько 19%. Для порівняння, лідером перегонів є ультраправе "Національне об’єднання" – за нього готові віддати голоси близько 34% французів. Ще десь 30% готові проголосувати за блок лівих партій "Новий народний фронт".
Проте в реальності рівень представництва "Відродження" може виявитися ще меншим.
Це пов’язано з особливостями французької виборчої системи, де депутатів обирають у мажоритарних округах. А ця система дає переваги партіям-лідерам.
Тож наразі партії Макрона прогнозують від 60 до 120 мандатів у 577-місному парламенті (для порівняння – зараз президентська сила має 245 депутатів).
За таких розкладів сформувати більшість буде дуже непросто. Тим більше, що і ультраправе "Нацоб’єднання", і ліві активно критикують Макрона та обіцяють докорінний перегляд його курсу.
У такій ситуації єдиний шанс сформувати більшість – залучити до альянсу правоцентристів "Республіканців" та помірковану частину лівих.
Саме на таку можливість у своєму зверненні до нації натякав Макрон. За його словами, щоб зупинити ультраправих, майбутня коаліція має включити і правих, і лівих – заради цього президент пообіцяв, що програма такого уряду врахує їхні передвиборчі обіцянки.
Однак для реалізації такого плану є щонайменше дві перешкоди. Перше – вже згаданий низький рейтинг президентської партії, що унеможливлює бути ядром такого політичного об’єднання.
Друге – гостра політична криза всередині "Республіканців" – донедавна однієї з двох головних партій країни. Наразі партія перебуває в глибокій кризі та може розраховувати на 10-50 мандатів.
А головне, на вибори партія йде фактично у стані громадянської війни. Конфлікт викликала згода лідера партії Еріка Сіотті об'єднати зусилля з ультраправим "Нацоб’єднанням". Така заява обурила більшість впливових партійців, для яких такий альянс є зрадою засновника партії Шарля де Голля.
Наразі Сіотті намагаються зняти з керівництва партії, проте на вибори "Республіканці" де-факто йдуть двома колонами. Розкол стався і серед виборців "Республіканців" – приблизно рівні частки підтримають альянс з ультраправими і вважають його неприпустимим.
Другий прийнятний варіант для Макрона – ситуація, за якої "Нацоб’єднання" і ліві не зможуть ані самостійно сформувати більшість, ані домовитися між собою, внаслідок чого за певний час доведеться ставити питання про створення технічного уряду.
Щонайменше, такий уряд зможе забезпечити поточне функціонування держави.
А головне, такий уряд не втручатиметься у сфери зовнішньої політики та оборони, які є сферою повновжень президента.
Проте політична історія Франції не має досвіду таких технічних урядів. Найближчою паралеллю є сусідня Італія, де такі уряди виникають досить часто, а останній – за керівництва Маріо Драгі – був досить успішним.
Та для цього потрібно знайти впливового і незалежного експерта, який би погодився очолити такий уряд, а також мав би довіру і правих, і лівих.
Найгірший сценарій
Восени 2021 року ультраправе "Національне об’єднання" провело заміну лідера. Замість Марін Ле Пен, яка "успадкувала" цю партію від батька, формальним головою політсили став молодий політик Жордан Барделла.
Вже зараз можна говорити, що цей крок виявився вдалим.
Ле Пен зберігає фактичне лідерство у партії та є кандидатом на наступні президентські вибори. Натомість Барделла є кандидатом від ультраправих на здобуття посади прем’єра.
Йому вдалося зробити імідж партії менш радикальним, а відповідно, більш прийнятим в очах пересічного виборця. Це дуже важливо в контексті нинішніх виборів, адже у другому турі виборець часто голосує не за добре, а проти поганого.
В ситуації, коли опонентами будуть представник "Нацоб’єднання" чи кандидат від лівих, виборцям часто доведеться робити вибір "меншого зла".
Недавні вибори до Європарламенту показали правішання виборців, і Франція не є винятком.
Існує дуже висока ймовірність, що, маючи такий вибір, пересічний француз голосуватиме не за будь-кого, аби не переміг ультраправий, а все-таки підтримає представника "Нацоб’єднання".
Можливо, на частину виборців все ж справлять враження численні мітинги проти ультраправих, які зараз прокотилися країною, або заклики не голосувати за них – один із таких закликів підписали 170 французьких дипломатів.
За аналогіями з попередніми виборами вважається, що якщо під час першого туру "Національне об’єднання" візьме 35% мандатів, то за результатами другого туру гарантовано отримає абсолютну більшість.
І навіть якщо більшість не вдасться взяти самим, у "Нацоб’єднанні" розраховують на депутатів з кола Еріка Сіотті – не виключено, що вони отримають "золоту акцію".
Цей сценарій, безумовно, є найгіршим і для Макрона, і для України.
Вже зараз, в очікуванні перемоги, лідери "Нацоб’єднання" ставлять під сумнів повноваження президента у сфері оборони.
Зокрема, Марін Ле Пен вже заявила, що трактує конституційний статус президента як головнокомандувача лише як "почесне звання", адже "саме прем’єр-міністр тримає гаманець".
Зважаючи на це, Ле Пен заявила, що за прем’єра від її партії "президент не зможе ввести війська в Україну". Нагадаємо, що раніше кандидат у прем’єри від "Нацоб’єднання" Жордан Барделла заявив, що підтримує право України на захист, але в разі обрання головою уряду не підтримає передачу Києву ракет, які дозволять завдавати ударів по території РФ.
При цьому можлива перемога ультраправих не означає повернення до "особливих відносин" з РФ. Негативне сприйняття путінської Росії є домінуючим навіть серед виборців "Нацоб’єднання".
Тож не дивно, що Барделла вже заявив, що розглядає Росію як "багатовимірну загрозу як для Франції, так і для Європи".
Курйозний момент: ультраправі серед іншого пропонують заборонити особам із подвійним громадянством обіймати "стратегічні посади". При цьому ілюструють це небезпекою від осіб із другим російським громадянством.
"Ви ж не хочете, щоб особа з франко-російським громадянством була керівником атомної електростанції?" – заявив під час дебатів Жордан Барделла. У відповідь прем’єр-міністр Габріель Атталь нагадав, що особа з другим російським громадянством працювала радником Барделли і могла мати доступ до секретної інформації.
Також ультраправі обіцяють у разі перемоги переглянути пенсійну реформу Макрона, знизивши мінімальний вік виходу на пенсію до 60 років. Цю обіцянку в уряді Франції називають нереалістичною, адже коштів на збільшення пенсійних виплати у бюджеті немає.
Проте головну ставку ультраправі роблять у сфері міграції.
Вони обіцяють "скасувати право ґрунту" (яке нині дає змогу молодим людям, які народилися у Франції від іноземних батьків, отримати французьке громадянство за умови, що вони проживають у країні на момент досягнення 18 років), спростити депортацію іноземців, а також радикально скоротити обсяг державної медичної допомоги для іноземців (детальніше про це можна почитати у цій статті).
Реалізація цих обіцянок може призвести до масових заворушень у Франції, що, серед іншого, здатне "поставити хрест" на її зовнішньополітичних амбіціях.
Повернення соціалістів
Ще одна відмінність виборів 2024 року від попередніх – принципові зміни на лівому фланзі. І вони виглядають радше позитивними для України.
На виборах 2022 року більшість лівих партій ішла у складі блоку NUPES, де лідерську позицію займала партія "Нескорена Франція" Жана-Люка Меланшона. Останній відомий радикальними антизахідними (насамперед антиамериканськими) поглядами, внаслідок чого створилася ситуація, коли і ультраправі, і ультраліві декларували відверто антиукраїнські тези.
На їхньому тлі загубилися традиційно дружні до України соціалісти – колись одна з ключових партій Франції, на виборах 2022 року вона отримала лише 27 мандатів.
Цього разу ліві партії виступають у складі блоку "Новий народний фронт" (ННФ). Ця назва – відсилка до Народного фронту, політичного об’єднання, що діяло у Франції напередодні Другої світової війни і якому вдалося вперше привести до посади прем’єра політика-соціаліста.
А разом із тим – це відсилка до необхідності протистояти ультраправим та порівняння нинішньої ситуації з передвоєнною.
Але ключова відмінність ННФ від NUPES – в ній Меланшон вже не є на лідерській позиції. Вибори до Європарламенту показали, що традиційні ліві мають вищі шанси на перемогу, аніж "ультра".
Тож у ННФ намагаються підкреслити, що Меланшона не висунуть на посаду прем’єра за умови їхньої перемоги.
За таких розкладів вибори 2024 року можуть стати поверненням соціалістів – цілком імовірно, що вони відновлять своє лідерство на лівому фланзі. Це позитив для України, адже соціалісти не критикують передачу Києву зброї. І хоча вони не підтримують надсилання в Україну французьких військ, проте схвалюють направлення миротворчих місій, завданням яких буде захист українських АЕС.
А на додачу участь у виборах несподівано взяв експрезидент Франсуа Олланд. Нагадаємо, саме йому вдалося переломити французький тренд на особливі відносини з Росією, запровадивши санкції та розірвавши угоду про будівництво для РФ десантних кораблів-вертольотоносців класу "Містраль".
Очікуване послаблення ліворадикалів за результатами нинішніх виборів та одночасне відновлення позицій соціалістів – один з ключових аргументів, що дозволяє Макрону сподіватися на відносно позитивний результат цих виборів.
А одночасно – це й одна з небагатьох добрих для України новин із Франції.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"