Саміт з українським акцентом: як у ЄС "мирили" Орбана із Зеленським і ділили посади
У четвер лідери усіх держав-членів ЄС зібралися у Брюсселі на саміт, що має непересічне значення для Євросоюзу. Мета зустрічі – визначити керівництво, яке готуватиме і часом визначатиме політику блоку на наступні п’ять років. Саме до цього була прикута головна увага європейських медіа та експертів.
Кадрові питання схвалили невдовзі після опівночі, обійшлося без несподіванок. А головною сенсацією стало те, що суперечок було настільки мало, що саміт навіть довелося скоротити – замість передбаченої дводенної зустрічі лідери домовилися про все-все-все за один день, що дуже нетипово для європейської практики розподілу посад.
Для України, звісно, також важливо, хто керуватиме Євросоюзом (і, забігаючи наперед, рішення є добрим для нас).
Але ще важливішим стало те, що відбувалося на полях брюссельської зустрічі.
Угорського лідера Віктора Орбана змусили змінити ставлення до України.
І це вже дало плоди.
Угорщина навіть проголосувала за рішення саміту з підтримкою постачання зброї ЗСУ. А Орбан підкреслено дружньо – і навмисно в прямому ефірі – поспілкувався з президентом Зеленським та почав публічну підготовку угорської аудиторії до своєї зустрічі з українським лідером.
Виходячи з календаря подій, вона відбудеться дуже скоро.
Орбану украй важливо погасити свій публічний конфлікт з Україною у період, поки в ЄС триває розподіл посад. І хоча є всі підстави сумніватися у щирості угорського прем’єра та довгостроковості потепління – нині з’явилися високі шанси розв’язати принаймні частину штучно створених Будапештом двосторонніх проблем.
Зустріч під софітами
Саміт Європейського Союзу – це місце, де ухвалюють ключові політичні рішення для цієї організації, і червнева зустріч точно мала таку роль. Але це не єдина мета події, яка збирає разом лідерів усіх держав ЄС. Це також можливість для двосторонніх переговорів, які проходять переважно непублічно і часто взагалі без повідомлення про них.
Україна, коли її запрошують на саміти, також завжди використовує таку можливість – так було і 27 червня, коли українського президента знову запросили до Брюсселя.
Утім, іноді – зрідка – лідери зустрічаються не для того, щоби про щось домовитися, а суто для того, щоб показати, що зустріч можлива, та отримати фото рукостискання. У четвер у Брюсселі відбулася саме така історія.
Володимир Зеленський провів у будівлі Європейської ради кілька годин і коротко поспілкувався з багатьма європейськими колегами (за частиною цих розмов журналісти, які акредитовані на саміті, могли спостерігати здалеку).
Але лише тоді, коли український президент сів на місце у залі перед своїм виступом і увімкнулася трансляція зі спрямованої на нього камери –
саме тоді до Володимира Зеленського підійшов Віктор Орбан і дружньо поплескав його по плечу.
Український та угорський лідери поговорили у прямому ефірі (звісно, без звуку), при цьому Орбан виявився на диво емоційним і активно жестикулював.
Дуже скоро після цього з’явилося додаткове підтвердження, що Орбан розраховував опинитися в об’єктиві камер.
Саме фото Орбана із Зеленським стало заглавним у його facebook-звіті про саміт (а це – ключове соціальне медіа для комунікації угорського лідера з виборцями, туди випадкові речі не потрапляють). Ті, хто стежить за сторінкою угорського прем’єра, можуть підтвердити, що не менш важливим є також те, яке фото обрали для публікації: це для угорської урядової пропаганди має значення.
Просто порівняйте повідомлення про зустрічі торік, коли відносини були у черговому проваллі, і про вчорашню.
 2023 рік |  2024 рік |
І якщо вам здається, що у команді угорського прем’єра вирішили надіслати сигнал про зміну ставлення до України – то вам не здається. Відразу кілька джерел, представників різних країн, що брали участь у саміті або були в делегаціях, підтвердили "ЄвроПравді", що цей сигнал був помітний усім.
А щоби зняти останні сумніви, в угорському уряді вирішили це офіційно підтвердити. Політдиректор (один з найближчих радників) угорського прем’єра Балаж Орбан вийшов до журналістів, що висвітлювали саміт у Брюсселі, і анонсував нову зустріч свого шефа з Володимиром Зеленським.
Офіційна причина – початок головування Угорщини у Раді ЄС, що стартує вже у понеділок, 1 липня.
"Це вимагає більше дипломатичних зусиль з угорської сторони. І хоча у нас складні й різні погляди з Україною, але це не означає, що нам не потрібно спілкуватися в цій ситуації. Я очікую частішого й більш регулярного спілкування між двома лідерами", – сказав він (цитата Радіо Свобода).
Варто нагадати, що досі угорські посадовці відкидали можливість подібної зустрічі або висували нездійсненні передумови для її проведення (на кшталт виконання скандальних 11 вимог Угорщини).
Що ж сталося? Що змінило позицію Будапешта?
Дружба проти волі
Варто підкреслити: поки що ми говоримо лише про перші ознаки потепління; попереду довгий шлях, але і те, що відбувається, є сенсаційним.
Але не випадковим.
Орбан опинився під тиском партнерів, які переконували його, що його показний публічний конфлікт з Україною затягнувся, і цьому треба покласти край.
"Я особисто кілька разів говорив, що Орбану варто поїхати до України та нарешті поговорити із Зеленським. І я сподіваюся, це станеться",
– розповів "Європейській правді" у розмові не під запис один з членів Євроради.
А останніми днями, на червневому саміті, тиск додатково посилився. За деякими даними, важливу роль мала зустріч Орбана у Брюсселі з французьким президентом Емманюелем Макроном.
По суті, Орбана поставили у ситуацію, коли йому самому знадобилося примирення з українським колегою. Причому – якнайшвидше. Принаймні часткове, принаймні тимчасове.
Але головним гравцем у створенні цієї ситуації стала очільниця уряду Італії Джорджія Мелоні.
Річ у тім, що партія Орбана "Фідес", яку кілька років тому вигнали з групи Європейської народної партії (ЄНП), досі лишається поза течіями впливу європейської політики.
Останні місяці Орбан вів переговори про вступ до групи консерваторів, яку очолює Мелоні, і здавалося, що домовленість є – але інші консервативні партії виступили категорично проти партнерства з проросійським Орбаном.
Прем’єр Угорщини опинився на роздоріжжі.
Він навіть почав замислюватися про створення своєї групи, до якої готові увійти ще кілька одіозних східноєвропейських лідерів, але в такому разі отримає майже нульовий влив.
Але Мелоні запропонувала альтернативу.
Орбана все-таки візьмуть до консерваторів, якщо він письмово підтвердить, що підтримує Україну, або іншим чином засвідчить, що його гарячий конфлікт з Києвом закінчився. І зробити це треба якнайшвидше – наступний тиждень є останнім, коли у Європарламенті нового скликання можна реєструвати нові політичні групи.
А далі починається розподіл портфелів у керівних органах Європарламенту; буде торгівля за посади комісарів тощо. І якщо Орбан обирає для себе роль ізгоя – то втрачає усі можливості.
Ця небезпека виявилася сильнішою, ніж почуття Віктора Орбана до України. Тож механізм закрутився. І у перший тиждень липня ми точно побачимо його продовження.
Керівництво ЄС – ще одна перемога для України?
Звісно, для України найважливішими стали ті зміни та домовленості на саміті, які напряму нас стосуються – тому коригування позиції Орбана дійсно важить. Та насправді для нас має значення також основний результат саміту, тобто рішення лідерів ЄС про розподіл керівних посад у блоці на наступні 5 років.
Причому тут є також неочевидні переваги для нашої держави. І йдеться не тільки про те, що очільниками ЄС будуть посадовці, лояльні до України.
Хоча це також важливо.
Про те, що лідери ЄС в ніч на п’ятницю офіційно погодили кандидатів на найвищі посади у ЄС, "ЄвроПравда" вже розповідала.
Єврокомісію на наступні 5 років має очолити Урсула фон дер Ляєн, яка вже зараз обіймає цю посаду, а зовнішньою політикою Євросоюзу керуватиме Кая Каллас, що нині очолює уряд Естонії. Це рішення ще не є остаточним, оскільки пропозицію саміту ще має затвердити Європейський парламент; ключове голосування щодо фон дер Ляєн відбудеться 18 липня. Утім, шанси на затвердження достатньо високі.
Ці кандидатури для України – близькі до ідеальних.
Європейська комісія для нас має найвищу вагу, адже Україна зараз починає з Євросоюзом вступні переговори. Ведення переговорів з європейського боку, оцінка українських реформ, підготовка звітів про прогрес, пропозиції щодо рішень – все це є повноваженнями виконавчої влади ЄС, тобто Комісії.
Між тим, Урсула фон дер Ляєн своєю роботою довела, що вона є твердою прибічницею вступу України до Євросоюзу. Саме їй ми зобов’язані тим, що ЄС відхилявся від звичних процедур і створював для України можливості просуватися дорогою до членства. Тож те, що вона керуватиме ЄК у наступні 5 років, є безумновно позитивом для нас.
Щодо ефективності Каї Каллас на чолі європейської дипломаті також немає жодних сумнівів. Естонка, яка чудово знає небезпеку путінського режиму; яка сама постійно зіштовхується з гібридними атаками і російською дезінформацією – навряд чи ЄС міг знайти кращу кандидатуру для дипломатичної підтримки України у часи російської агресії.
Потенційним ризиком є хіба те, що призначення Каллас суттєво заповнило квоту східноєвропейських держав на призначення на топ-посади у ЄС, і тепер зростають шанси того, що комісаром з питань розширення може виявитися представник не східних членів Євросоюзу.
А тепер – про приховану "перемогу" України, як засвідчили кадрові рішення ЄС.
Третім посадовцем, якого затвердив саміт, став експрем’єр Португалії Антоніу Кошта. Кошта буде призначений президентом Європейської ради, він обійме цю посаду 1 грудня 2024 року та відтоді очолюватиме засідання самітів ЄС.
Його мандат триватиме 2,5 роки, і наразі у лідерів ЄС немає певності у тому, що його продовжать до повного п’ятирічного періоду. Ба більше, щодо його кандидатури у лідерів ЄС було багато запитань та дискусії, які загрожували загалом зірвати кадровий пакет.
А для нас важливими є причини такого скепсису щодо Кошти з боку європейських лідерів.
Однією з цих причин є те, що Кошта у своїй попередній роботі не довів відданість ідеї допомоги Україні. Тобто він голосував за нас, коли голосували інші – але просто йшов за течією. А відсутність ініціативності у допомозі Києву вже видається такою собі формою профнепридатності. Тому лідери хотіли мати запевнення, що Кошта буде проукраїнським. І оскільки зрештою дали зелене світло – то, напевно, отримали їх. Підкреслимо, це не єдине питання, яке лунало до Кошти, але вагоме.
І це – найнаочніший доказ того, що для Євросоюзу Україна зараз – суперпріоритет, і це щира позиція, а не формальні слова.
А Антоніу Кошта зрештою буде з нами, бо цього вимагають громадани ЄС і лідери ЄС. Саме це, нагадаємо, змушує змінювати позицію навіть такого послідовно антиукраїнського лідера як Віктор Орбан.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"