Вбивчий мітинг Дональда Трампа: як замах на кандидата підірвав політику США

Неділя, 14 липня 2024, 10:30 — , Європейська правда
Фото: Gene J. Puskar/Associated Press/East News
Цей момент замаху оточення експрезидента вже спробувало глорифікувати. Батлер, 13 липня 2024 року

Замах на колишнього президента США і фактичного кандидата в президенти Дональда Трампа підірвав американську політику і сколихнув увесь світ. 

Із засудженням насильства виступили світові лідери і, звичайно, опоненти Дональда Трампа, зокрема чинний президент Джо Байден. 

Проте ця подія навряд чи згуртує американців. Куди більше підстав очікувати, що замах може ще більше поглибити розкол в американському суспільстві (аж до нормалізації насильства).

Лишень кілька місяців тому опитування Reuters/Ipsos показало: дві третини виборців у США побоювались сплеску насильства після виборів президента. Вже тоді це не були абстрактні страхи, якщо згадати штурм Капітолія в січні 2021 року.

Реклама:

Нині ж "скринька Пандори" відкрита.

Акт політичного насильства стався в самий розпал передвиборчої кампанії...

Вже незабаром з'їзд Республіканської партії має офіційно затвердити кандидатуру Трампа як кандидата у президенти США. Сумнівно, що він не скористається ситуацією, аби привернути до себе більше уваги, а головне – покласти провину за замах на нинішнє керівництво США.

І хоча політична історія США знала декілька замахів на (екс)президентів, наслідки нинішнього будуть дійсно безпрецедентними.

Постріли в Батлері

Стрілянина сталась на передвиборчому заході Трампа в невеликому місті Батлер (13 тисяч населення) у штаті Пенсильванія.

Кандидат у президенти говорив про проблему нелегальної міграції до США та показував графік із кількістю незаконних перетинів кордону з Мексикою.

У цей час лунають три постріли. Трамп хапається правою рукою за вухо. Серед глядачів чути крики. Далі – ще кілька пострілів (оцінки різняться, та всього чули не менше п’яти).

Агенти Секретної служби США вибігають на сцену та накривають собою експрезидента. За ними виходить озброєна охорона. Дії охоронців були миттєвими і, як виявилося, ефективними – як згодом з'ясувалося спецслужбовці, побачивши стрільця, відразу відповіли пострілами у відповідь, поціливши в нього.

Серед глядачів за трибуною – паніка. Без масової втечі, але всі присідають, дехто ховається за плакатами з гаслами підтримки Трампа, а кілька глядачів позаду Трампа падають. Згодом стане відомо, що вони також отримали вогнепальні поранення.

Далі майже хвилину не відбувається нічого.

І тут майже кандидат у президенти від Республіканської партії, оточений агентами, встає. Піднімає стиснуту в кулак праву руку. Натовп ззаду вже не боїться стрільця – навпаки, аплодує і наслідує жест свого кумира. А ще – скандує: "США!"

Цей момент оточення експрезидента вже спробувало глорифікувати.

Ось, приміром, пост у Х (Twitter) Дональда Трампа-молодшого: "Він ніколи не припинить боротьби за Порятунок Америки". А ось – пост невістки Трампа (і співголови Національного комітету Республіканської партії) Лари, де того буквально обіймає за плечі Ісус Христос.

Далі Трампа виводять зі сцени, на фото видно закривавлене праве вухо. Лікарі діагностують кульове поранення правого вуха, експрезидент розповість, що зазнав "значної втрати крові".

Загинув один із присутніх на ралі Трампа, ще двоє отримали серйозні поранення. Серед них, за даними ЗМІ, – племінник конгресмена-республіканця Ронні Джексона, який, за його словами, має поранення шиї.

Замах, що "дивує"

Федеральне бюро розслідувань США пізніше підтвердить, що розслідує інцидент як замах на вбивство, а нападника – чоловіка віком 20 років – ліквідували на місці.

Деякі ЗМІ вже встигли встановити його особу – це житель Пенсильванії Томас Метью Крукс (пізніше це підтвердить ФБР). У реєстрі виборців ідентифікував себе як прихильник Республіканської партії, хоча у 2021 році пожертвував 15 доларів демократам.

Далі стало відомо, що біля стрільця знайшли самозарядну гвинтівку AR – один із найпоширеніших засобів скоєння масової стрілянини у США.

До речі, законодавство Пенсильванії, де сталась стрілянина, дозволяє володіння такою гвинтівкою з 21 року, але є виняток – якщо її дали в подарунок після 18-річчя.

Також вдалось встановити, що під час замаху Крукс був у футболці з брендом одного з найбільш популярних у США YouTube-каналів про зброю Demolition Firearms.

Але як стрільцеві вдалось підібратись зі зброєю достатньо близько до Трампа?

Тим паче – в умовах посилених заходів безпеки? 

Секретна служба США стверджує, що нападник перебував на "підвищенні за межами місця проведення передвиборчого заходу". Саме її агенти, за словами ФБР, були відповідальні за безпеку на місці.

Зі слів свідків і відео з місця випливає, що "підвищенням" є будівля складу просто неподалік – трохи більш як за сотню метрів від сцени, де виступав Трамп.

Чому її не убезпечили – це питання, на які ще повинне дати відповідь слідство. Представник ФБР Кевін Роєк на пресконференції сказав лишень, що "це дивує".

Незрозумілими є й мотиви замаху Крукса. У ФБР вважають, що він не був пов’язаний з іноземною державою.

Не дивно, що в соцмережах уже поширюють купу теорій змови про стрілянину в Трампа. Версії найбільш різноманітні: стрілець пов’язаний чи то з "глибинною державою", чи то з крайнім лівим рухом "Антифа", чи то з рухом за права "трансгендерних людей".

Ще далі зайшов член Палати представників республіканець Майк Коллінз, який прямо заявив, що це "Джо Байден віддав наказ" стріляти у свого опонента на виборах.

Сам Байден у цей час засудив стрілянину, перервав передвиборчі заходи й повернувся до Білого дому, а також поговорив із самим Трампом.

Засудження стрілянини – певно, чи не єдине, що об’єднало і республіканців, і демократів у цей час. 

Слова підтримки експрезиденту США висловлювали його найпалкіші опоненти, як-от колишня спікерка Палати представників Ненсі Пелосі. І це не кажучи про світових лідерів.

Що тепер скаже Трамп?

Хоча стрілянина ще лишила по собі багато питань, вже очевидно одне: її наслідки для президентських виборів у США, всієї американської політики і навіть світу – надзвичайні.

Акт політичного насильства проти настільки високопоставленої фігури – безпрецедентна річ. І подальші події визначать, який вплив це матиме.

Дізнатись про це ми зможемо дуже скоро, позаяк Дональд Трамп вирішив не скасовувати поїздки до міста Мілуокі у штаті Вісконсин, де в понеділок, 15 липня, відкривається чотириденний з’їзд Республіканської партії США. 

Саме на цьому з’їзді мають офіційно оголосити кандидата в президенти від партії – і немає жодних сумнівів, хто  ним стане.

Як Трамп скористається з’їздом у контексті нещодавнього замаху на себе – питання відкрите.

Але цілком у стилі Трампа було б капіталізувати стрілянину в Батлері на свою користь – приміром, натякнувши (чи й прямо сказавши), що в цьому зацікавлена все та ж "глибинна держава" і Байден. І що це – просто продовження "несправедливих судів" проти нього.

Політичні дивіденди для республіканців будуть безсумнівними. Але якою ціною?

Попередню відповідь на це питання може дати нещодавній інцидент у Словаччині, де замах пережив прем’єр-міністр Роберт Фіцо.

Ліберальна опозиція закликала утриматись від політичних оцінок мотивів нападника на Фіцо. Але він сам, щойно отримав таку змогу, в довгому зверненні поклав фактичну відповідальність за замах на себе на словацьку опозицію та ЗМІ.

І цим, безумовно, згуртував власних прихильників, та водночас – ще більше поглибив розкол у країні.

У й без того поляризованих США, де за посаду президента змагаються два непопулярні кандидати, подальший розкол може загострити кризу. Ще більше розділити виборців за партійними лініями. Ще більше підточити американську демократію у важливий рік виборів.

Ці кризові явища аж ніяк не на користь західному світові, а надто – Україні, для якої підтримка США відіграє вирішальну роль для відбиття повномасштабної агресії Росії.

І навпаки: для Москви та очолюваної нею "вісі зла" замах на одного з топполітиків США і безлад, який за ним настане, – лише в поміч.

США: історія політичних замахів

Інцидент із Трампом – перша з 1981 року спроба вбити (екс)президента у Штатах.

За всю історію США замахи на першу особу держави – подія непересічна, але не те щоб рідкісна. Першим стало вбивство 16-го президента Авраама Лінкольна одразу після завершення Громадянської війни у США прихильником конфедератів (південних штатів, які хотіли зберегти работоргівлю).

У минулому столітті таких замахів було чотири. 

У 1901 році анархіст Леон Чолгош застрелив президента Вільяма Маккінлі. Убивство, схоже, було політично вмотивованим, але сам Чолгош відмовився від захисту на суді, і його стратили на електричному стільці.

У 1912-му відбувся невдалий замах на Теодора Рузвельта. Дрібний бізнесмен вистрілить у політика, але кулю затримають 50-сторінкова промова й металевий футляр для окулярів. Причому попри поранення, Рузвельт ще виголошуватиме свою промову майже півтори години (!) та лише потім звернеться до лікарів. Стрільця визнають неосудним і запроторять до психлікарні.

У 1963 році сталось, мабуть, найвідоміше політичне вбивство у США.

Колишній морпіх Лі Гарві Освальд у Далласі застрелив 35-го президента Джона Кеннеді. Замах породив багато теорій змови, частина з яких існують і досі.

У 1981-му відбувся замах на Рональда Рейгана. Куля пошкодила ребро й пробила легеню, спричинивши внутрішню кровотечу. Були побоювання, що тодішній президент може не пережити замах, поки його транспортували до лікарні, але все минулось, і через менш як два тижні Рейгана виписали з лікарні.

Стрілець, Джон Гікні-молодший, скаже на суді, що хотів убивством Рейгана справити враження на акторку Джоді Фостер. Його теж визнають неосудним і відправлять на примусове лікування, а у 2016 році – відпустять.

Були й випадки замахів і на претендентів на президентську номінацію. Певно, найвідомішим є вбивство у 1968 році брата Джона Кеннеді – Роберта, який змагався за номінацію від Демократичної партії.

А у 1972 році відбувся замах на незалежного кандидата в президенти Джорджа Воллеса, чию передвиборчу програму, до слова, порівнювали з Трамповою.

Після кожного інциденту, надто після вбивства Кеннеді, заходи безпеки для чинних і колишніх президентів у Штатах посилювали.

 

Автор: Олег Павлюк,

журналіст "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: