Від Волині до F-16: що стоїть за новими проблемами у відносинах з Польщею

Тема трагедії 1943 року на Волині, а ширше кажучи – суперечок із Польщею на історичному ґрунті, знову стала актуальною.

Причиною цього стала скандальна заява віцепрем'єра та одночасно міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша.

В ефірі Polsat News він заявив, що вступ України до ЄС не буде можливим доти, доки "питання Волині" залишається невирішеним. 

Що стоїть за цією заявою? І чи дійсно варто очікувати "історичного ультиматуму" від Варшави? Тим більше, що ці проблеми ледь не призвели до затримки в отриманні Києвом винищувачів F-16.

Питання не зняте, але не педалюється

Це перша заява на "волинську" тему від польського високопосадовця за тривалий, щонайменше – від зміни влади у сусідів. Така риторика часто лунала від польської влади років сім тому, але потім поступово заспокоїлася. А від початку повномасштабного вторгнення РФ – фактично повністю зійшла на маргінес.

Важливість нинішньої заяви Косіняка-Камиша полягає також у тому, що раніше, коли подібні заяви робили урядовці чи топполітики (на кшталт голови донедавна керівної, а тепер опозиційної партії "Право і справедливість" Ярослава Качинського), вступ України до ЄС виглядав вкрай віддаленою перспективою.

Але тепер Україна отримала кандидатський статус та розпочинає переговори про вступ.

А відповідно, такі заяви тепер виглядають набагато небезпечнішими, аніж три-чотири роки тому.

Разом із тим, варто відзначити, що за винятком цієї заяви польська влада не давала жодних підстав вважати, що питання Волині стане перешкодою для вступу України до ЄС.

Зокрема, зовсім нещодавно – 11 липня – у Польщі на державному рівні відзначали роковини подій на Волині. І ніяких натяків на можливе блокування вступу України до ЄС тоді не звучало.

Так само таких заяв не було і рік тому, коли у Польщі відзначали 80-річчя Волинської трагедії. І коли при владі була "Право і справедливість", а перемога опозиції вважалася вкрай малоймовірною.

Ці приклади показують, що реального запиту блокувати вступ України до ЄС немає ані у нинішній влади, ані у опозиції (окрім, можливо, відверто антиукраїнської партії "Конфедерація").

Нинішні українсько-польські відносини складно назвати ідеальними, проте наразі точкою напруги є питання не історії, а торгівлі.

Саме у питанні умов остаточного приєднання України до ринку ЄС наразі очікуються найгостріші суперечки з Варшавою – але не блокування членства.

Як це описують польські оглядачі, "торгівля перемогла історію".

Ще один важливий момент: Владислав Косіняк-Камиш є лідером Польської селянської партії. Це найбільш консервативна політична сила у нинішній коаліції, яка в багатьох питаннях солідаризується з "ПіС". І так само ця політична сила залежна від виборців із сіл та містечок Східної Польщі, для яких питання Волині залишається важливим.

Показовим став навіть контекст оголошення "волинської" заяви. Усе почалося із заяви Косіняка-Камиша про готовість допомагати Україні навіть попри наявність невирішених проблем. І на зустрічне питання, про які проблеми йдеться, він відповів, що проблема "з фермерами вже вирішена, але з історією ще ні".

Після цього міністр уточнив, що історичні суперечки не впливатимуть на військову допомогу Києву, проте потім, ймовірно, вирішив "урівноважити" це словами, що Україна не увійде в ЄС без вирішення "волинської проблеми".

Боротьба за консервативний електорат не дає підстав очікувати, що польські політики у притомній перспективі заявлять, що питання історичних суперечок залишилися у минулому і не мають впливати на відносини з Україною. Наразі таку заяву можна очікувати лише від політиків лівого табору.

Натомість будь-який представник і "ПіС", і "селян", і з певними уточненнями – й інших правих і центристських партій у відповідь на пряме запитання про Волинь з дуже високою ймовірністю дасть саме таку відповідь. Хіба що, можливо, не настільки жорстку і безапеляційну, як це зробив Косіняк-Камиш.

Чи стане це проблемою, коли Україна впритул наблизиться до членства в ЄС?

Скоріш за все, ні. Адже у Польщі існує суспільний консенсус, що таке членство відповідає інтересам їхньої держави.

Можливо, щоб зберегти обличчя перед своїми виборцями, польська влада наполягатиме на якихось поступках у питанні історичної пам’яті.

Проте наразі виглядає так, що це може бути той пошук рішення, в якому обидві сторони будуть налаштовані на компроміс, а не на ультиматум та блокування.

Від політичної кризи до проблем із F-16

Чи означає це, що для України немає нових ризиків у відносинах із Польщею? На жаль, ні.

"Волинська" заява Косіняка-Камиша є одним із симптомів глибокої кризи всередині нинішньої польської коаліції.

Про цю кризу писали вже давно, проте остаточно вона вийшла на поверхню нещодавно, коли депутати від "селян", по суті, завалили вкрай важливе для коаліції голосування про часткову декриміналізацію абортів. Навіть попри те, що це рішення було включене до коаліційної угоди.

Такий демарш ПСЛ суттєво погіршив відносини Косіняка-Камиша з прем’єром Дональдом Туском. А на додачу – може призвести до розпаду коаліції.

Причому з неї може вийти як сама ПСЛ, так і ліві, для яких провал голосування став невиконанням ледь не головної обіцянки перед своїми виборцями.

Відразу варто попередити: навіть якщо цей розвал відбудеться, він не обов’язково призведе до зміни влади.

Зокрема, наразі видається малоймовірним, щоб "селяни" могли створити коаліцію із "ПіС" та "Конфедерацією", навіть попри ідеологічну близькість із деяких питань.

А це означає, що навіть за умови розвалу коаліції уряд Туска, скоріш за все, продовжить роботу, хіба що як уряд меншості, при кожному важливому голосуванні шукаючи голоси.

Інша річ, що у ПСЛ дедалі відвертіше показують готовність до такого "розлучення", а головне – активно демонструють, що у партії не згодні з багатьма аспектами урядової політики.

І Україна тут може виявитися важливою темою, щоб показати розбіжності з Туском. Адже серед виборців "селян" є немало тих, хто вважає, що Польща не отримує нічого взамін на допомогу Україні. І такі заяви міністра оборони – сигнал саме для них.

І що особливо важливо, як показали події останніх тижнів, 

політичні суперечки всередині уряду Польщі призводять і до реальних проблем для України.

За інформацією "ЄвроПравди", саме позиція Косіняка-Камиша ще донедавна була перешкодою для отримання Україною винищувачів F-16. Міністр оборони довгий час відмовлявся давати дозвіл на проліт цих винищувачів територією країни – мовляв, українські пілоти не мають достатньо досвіду і це може привести до авіакатастрофи у польському небі.

На щастя, вже наприкінці минулого тижня цю проблему вдалося вирішити – про це свідчить пост Володимира Зеленського від 19 липня.

"І сьогодні ми маємо позитивне рішення польського уряду в питанні, яке дасть Україні змогу якнайшвидше отримати винищувачі F-16. Дякую, дорогий Дональде, за ефективне виконання наших попередніх домовленостей", – написав український президент у X (Twitter).

На щастя, цю проблему вдалося оперативно вирішити. Проте з наближенням президентських виборів, які у Польщі мають проти влітку 2025 року, проблеми у відносинах із нашим стратегічним партнером, скоріш за все, лише посилюватимуться.

Втім, переоцінювати ці проблеми також не варто. Як показала історія із F-16, підтримка України у Польщі все одно залишається достатньо потужною, що дозволяє долати такі перешкоди.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"