Відродження Австро-Угорщини: як соратник Орбана йде до перемоги на австрійських виборах

Ультраправий соратник Віктора Орбана може опинитись на чолі Австрії. Такий розвиток подій був би вкрай небажаний для України та й всього Європейського Союзу, але він цілком реальний.

Трохи більше ніж за місяць, 29 вересня, в Австрії відбудуться вибори до Національної ради, нижньої палати парламенту. За їхніми результатами вперше в історії канцлером може стати ультраправий – радикальний політик Герберт Кікль.

Австрія як нейтральна країна не підтримує Україну збройно у війні з Росією, однак виділяє гуманітарну та фінансову підтримку, а також голосує за усі санкційні пакети ЄС.

Проте якщо проросійська Австрійська партія свободи (FPÖ) Кікля прийде до влади, все це може змінитися. 

Тоді позиція Відня стане головним болем як для Києва, так і для Брюсселя.

FPÖ з кінця 2022 року є абсолютним лідером опитувань громадської думки, і мало хто в Австрії має сумніви, чи вдасться їй виграти вересневі вибори. Особливо після того, як ця партія виграла вибори до Європейського парламенту.

Тим не менш, попри передові рейтинги партії канцлерство Кікля не є гарантованим. 

Є всі шанси, що цей одіозний політик опиниться за бортом, оскільки його фігура є надто токсичною. Чинний канцлер Карл Негаммер, без чиєї Австрійської народної партії (ÖVP) ультраправим буде практично неможливо сформувати уряд, взагалі називає Кікля загрозою безпеці.

Тож якими є передвиборчі ставки в Австрії і чого від них чекати Україні? 

Австрійський "голуб миру"

Зовсім нещодавно, після червневих виборів до Європейського парламенту, премʼєр-міністр Угорщини Віктор Орбан оголосив про свій новий європейський політичний мегапроєкт – нову праву групу "Патріоти за Європу". І зробив він це у столиці Австрії Відні. 

Поруч з Орбаном, окрім колишнього експремʼєра-популіста з Чехії Андрея Бабіша, стояв лідер австрійських ультраправих Герберт Кікль. 

Ці троє євроскептичних політиків започаткували політичну групу, яка в підсумку залучила головні ультраправі політсили в ЄС і стала третьою найбільшою у новому скликані Європейського парламенту. 

Герберт Кікль опинився у компанії Орбана й Бабіша невипадково.

Їх усіх об’єднує не лише скептичне ставлення до ЄС, а й до України.

Понад два роки Віктор Орбан всіляко гальмує рішення ЄС щодо підтримки України, а з канцлером Кіклем Євросоюз, по суті, отримає ще одного Орбана. Їхній потенційний дует вже напівжартома почали називати відродженням Австро-Угорщини.

Кікль вважає санкції проти Росії безглуздими. У разі вступу на посаду глава FPÖ вже пообіцяв використати право вето на будь-які рішення Євросоюзу щодо антиросійських обмежень. На його думку, у питанні санкцій Австрія має відстоювати свої національні інтереси, що полягають у потребі економічної та енергетичної співпраці з РФ. 

Іншою загрозою є тотально проросійська риторика Австрійської партії свободи щодо війни в Україні. Чого вартий передвиборчий плакат із написом "Зупиніть божевілля ЄС", на якому зображені президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і президент України Володимир Зеленський, які обіймаються, а з боків – руйнівний фон із зображенням танка, гелікоптера та напис "Розпалювання війни".

Кікль і його партія – проросійські "голуби миру", які вважають, що війна вигідна передусім США.

Вони вимагають негайного припинення вогню та початку мирних переговорів за зразком тих, що відбувалися на початку 2022 року у Білорусі та в Стамбулі. І тут, звісно, не обходиться без підтримки ультраправими поступок з боку України, таких як, наприклад, відмова від Криму (років на сто) та від НАТО. 

Для своїх виборців Кікль подає позаблоковість України як гарантію миру. Мовляв, що поганого, якщо Україна буде нейтральною, як Австрія, ось гляньте – у нас мир.

І цей аргумент сприймається як раціональний серед багатьох австрійців, які не мають на своїх кордонах агресивного сусіда. До слова, саме під соусом нейтралітету FPÖ бойкотувала виступ президента Володимира Зеленського у парламенті Австрії, називаючи виступ керівника воюючої держави" в законодавчому органі "порушенням табу" нейтралітету.

Окрім цього, ультраправий уряд Австрії може стати серйозною перешкодою на шляху вступу України в ЄС. Передвиборча кампанія FPÖ проштовхує ідею великих ризиків приєднання країни у війні для австрійської безпеки та фінансів і нещадно критикує чинний уряд за підтримку українського членства. 

Тож якщо у Євросоюзі раніше вигадували креативні способи обходити угорську незгоду з рухом України до ЄС, як ось запрошення Віктора Орбана випити кави, то з двома "Орбанами" впоратися буде складніше. 

"Фортеця" від мігрантів

Чимало спільного у поглядах Кікля й Орбана й у внутрішній політиці, зокрема у питанні міграції. 

Лідер FPÖ не приховує, що прагне перетворити Австрію на "фортецю", захищену від прохачів притулку, за прикладом Угорщини. Він також не відвертається від суперечливого терміну "реміграція".

Будучи міністром внутрішніх справ в уряді Себастьяна Курца, Кікль запам’ятався тим, що відразу ж на початку каденції переіменував центри реєстрації шукачів притулку на "центри виїзду". Він оголосив, що в Австрії більше не буде шукачів притулку – обіцянка, яку, як не важко здогадатися, втілити в життя йому не вдалося (у чому він звинувачує соратників з ÖVP).

FPÖ підтримує ультраправу концепцію "реміграції", що закликає видворяти людей неєвропейського походження, які нібито не змогли інтегруватися. Ця ідея пов’язана з теорією змови, яка полягає у меті замінити "корінне біле населення" Європи небілими мігрантами. Австрійська партія свободи хоче, щоб у ЄС призначили єврокомісара з "реміграції". 

На посаді глави МВС Кікль оскандалився заявою про потребу "концентрації" біженців в окремих місцях, що у декого викликало асоціації з діями нацистів, хоча політик заперечував, що мав намір провести такі паралелі.

Як і у Віктора Орбана, у Кікля погані стосунки з незалежними ЗМІ.

Він рідко спілкується з пресою, а австрійського суспільного мовника критикує за необ’єктивність і "пропаганду" проти його партії.

На посту міністра він розпорядився старшим керівниками поліції обмежити спілкування з критичними ЗМІ, а в пресрелізах доручив згадувати імміграційний статус підозрюваних та іноземну приналежність людей, що скоїли, до прикладу, сексуальні злочини.

Й звісно, будучи переконаним євроскептиком, Кікль, як і Орбан, виступає за "захист національного суверенітету" держав ЄС від надмірного впливу Брюсселя, прагнучи якомога більше обмежити вплив євроінституцій на країни-члени, а де-факто – отримати інструменти для більшої концентрації влади у своїх руках.

Борець з "коронадиктатурою"

Узагалі те, що Австрійська партія свободи нині займає перші місця у політичних рейтингах, виглядає трохи сюрреалістично.

Ще п'ять років тому партія, здавалося б, зазнала повного фіаско у результаті великого скандалу, який став відомий як "Ібіцагейт", зруйнував кар’єру тогочасного віцеканцлера від FPÖ Гайнца-Крістіана Штрахе та розвалив уряд Курца.

Нагадаємо, йдеться про записи, на яких топкерівники FPÖ за російську фінансову та медійну підтримку обіцяли віддячити нібито доньці російського олігарха державними контрактами та політичним впливом. 

Тоді, перед розвалом уряду й призначенням дострокових виборів, першою полетіла саме голова Кікля, який на посаді глави МВС мав би розслідувати скандал на Ібіці, але був звільнений.

Маючи великий вплив на політику партії упродовж 20 років, Кікль залишався у тіні більш харизматичних лідерів, таких як той же Штрахе. Але зрештою це змінилося, коли у червні 2021 року він очолив FPÖ як герой антиковідної кампанії, а трохи більше ніж за рік партія під його керівництвом постала з попелу та вирвалась у лідери симпатій виборців.

Успіх "свободівців" пов’язують з кількома факторами. 

Зокрема – з тією ж радикальною політикою проти коронавірусних заходів, найяскравішою демонстрацією якої стала агітація Кікля за використання ветеринарного засобу проти гельмінтів для лікування COVID. Опротестування "коронадиктатури" виявилось вкрай популярним серед виборців, яких лякали ідеї влади щодо  обов’язкової вакцинації.

Крім того, силою ультраправих називають слабкість їхніх опонентів.

Більшість населення Австрії нині вважає, що чинна влада не справляється зі своїми обов’язками.

Зокрема, керівна Австрійська народна партія зіткнуласья з корупційними скандалами, а інша провідна опозиційна партія – соціал-демократи – з внутрішньою кризою. 

На додачу коаліція Австрійської народної партії та "Зелених" потонула у чварах. Найгострішим протистоянням став нещодавній скандал довкола голосування у ЄС "зеленої" міністерки Леонор Гевесслер за суперечливий природоохоронний закон всупереч позиції уряду. Канцлер Негаммер не став оголошувати дострокові вибори тільки тому, що чергове голосування й так відбудеться незабаром. 

Коаліційні прогнози

Попри те, що в Австрії нині серйозно допускають реальність призначення першого в історії ультраправого канцлера, цей сценарій не є стовідсотково визначеним. 

Хоча FPÖ і має найбільші шанси виграти вибори, немає жодних гарантій, що їй вдасться проштовхнути на пост канцлера Герберта Кікля, чий особистий рейтинг залишається не найвищим.

Передусім через президента Александра ван дер Беллена. Із ним у Кікля вкрай напружені стосунки. Політик називав президента "мумією в Гофбурзі" (офіційна резиденція президента Австрії. – Ред.) та загрозою австрійській демократії.

А сам ван дер Беллен сигналізував, що може не схвалити лідера FPÖ на посаді, оскільки "не стане намагатися своїми рішеннями просувати антиєвропейську партію, партію, яка не засуджує війну Росії проти України". 

Утім, якщо FPÖ вдасться сформувати коаліцію, здатну отримати вотум довіри в Національній раді, на президента можуть чинити тиск, аби він, попри власне небажання, все ж призначив уряд на чолі з Кіклем.

Також очевидно, що FPÖ доведеться шукати коаліційних партнерів, оскільки очікуваних результатів (близько 27-28%) буде недостатньо для одноосібного правління. І тут вибір у "свободівців" вкрай обмежений.

Оскільки практично всі партії відмовились від співпраці з ними, покластися вони зможуть лише на правлячих нині консерваторів ÖVP канцлера Карла Негаммера. Але тут є нюанс: Негаммер категорично не хоче входити в уряд, якщо канцлером буде Герберт Кікль, натомість він готовий надати підтримку своєї партії, якщо залишиться канцлером. 

Не виключений варіант, що FPÖ, аби мати владу, доведеться погодитись на другий термін Негаммера, а собі натомість отримати всі найважливіші урядові портфелі. Хоча достеменно не відомо, чи дасть згоду на це Кікль, чия виборча кампанія ґрунтується на обіцянці стати першим "народним канцлером".

Між тим у партії Негаммера все ще не втрачають надії, що зможуть покращити свої результати на виборах у вересні. Оптимізму ÖVP додає те, що на євровиборах вона відстала від FPÖ лише трохи менше ніж на відсоток (близько 29 тисяч голосів). 

Утім, на національних виборах очікують значно вищу явку, ніж була на виборах до ЄС, й прогнози стверджують, що це може бути не на користь "народникам".

Та повертаючись до післявиборчих розкладів,

цілком можливо, що ультраправі взагалі не отримають влади, хоча й стануть переможцями виборів. 

Такий сценарій реальний, якщо ÖVP Негаммера домовиться про коаліцію із соціал-демократами та ліберальною партією NEOS. 

Трипартійна коаліція – новинка для Австрії, й аби вона стала реальністю, необхідні болісні компроміси для кожної із трьох політичних сил, і особливо для "народників". Проте такий розвиток подій теж не варто відкидати.

Коротко підсумовуючи: так, австрійські виборці суттєво поправішали, що робить реальною можливість першого уряду під керівництвом ультраправих, і до цього треба бути готовими. 

Проте також зрозуміло, що на Австрію точно чекають непрості післявиборчі переговори, підсумки яких цілком можуть здивувати. 

Автор: Христина Бондарєва,

журналістка "Європейської правди"