4 кроки до розриву із Заходом: як влада Грузії планує "узаконити" свою дружбу з Росією

Вже незабаром на Грузію чекатиме корекція конституції, заборона низки опозиційних партій.

І можливо – відмова від прописаного у головному закону курсу на здобуття членства в ЄС та НАТО, що дозволить провести формальне об’єднання з окупованими територіями на прийнятних для РФ умовах.

А на додачу є очікування, що на країну чекає різке збільшення повноважень президента, з розрахунком, що цю посаду займе почесний голова керівної партії "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі.

Важливе уточнення: такі плани вдасться реалізувати за умови, якщо на парламентських виборах, що пройдуть 26 жовтня, "Грузинська мрія" не лише збереже більшість, а й здобуде самостійну конституційну більшість.

Попри те, що такий результат наразі видається вкрай малоймовірним – рейтинги грузинської влади почали різко скорочуватися після оголошеного західними країнами заморожування програм підтримки Грузії, проте саме таке завдання наразі ставить для себе партія влади.

Такий оптимізм грузинської влади сам по собі є показовим – схоже, що у Тбілісі взяли курс на перемогу за будь-яку ціну. А разом із тим – прогнози про те, що після такої перемоги Грузія остаточно розірве зв'язки із Заходом і піде в орбіту РФ, отримають свої підтвердження.

"Червоні прапорці" для Заходу

"Грузинська мрія", вкотре закликавши громадян проголосувати за неї на виборах у жовтні, оголосила чотири причини, навіщо їй потрібна саме конституційна більшість.

Перш за все (і це застаріла ідея-фікс нинішньої грузинської влади), конституційна більшість необхідна для "якісного оздоровлення політичної системи". Під цим мається на увазі заборона ключової опозиційної партії "Єдиний національний рух". І не лише її.

"Одразу після отримання конституційної більшості ми ініціюємо правовий процес, внаслідок якого "Єдиний національний рух" та всі його сателіти чи спадкоємці будуть визнані неконституційними", – йдеться у заяві партії влади.

Ймовірно, причиною заборони мають стати дії почесного голови партії Міхеїла Саакашвілі під час війни з РФ 2008 року. У заяві "Грузинської мрії" напряму зазначається, що "злочини 2008 року" стануть однією з причин засудження "режиму Саакашвілі".

При цьому, відповідно до цієї заяви,

під заборону можуть потрапити якщо не всі, то значна частина опозиційних партій Грузії.

Адже багато з них були засновані вихідцями з партії Саакашвілі або в рамках протистояння чинній владі координують свої дії з "націоналами".

Виглядає так, що однозначно під ці критерії не підпадають лише партія "За Грузію" експрем'єра Георгія Гахарії, а також низка ультраправих та проросійських політичних сил (на щастя, маргінальних).

Швидше за все, саме таким політичним силам і буде запропонована роль опозиції. Зокрема, у заяві зазначається, що "повноцінні вибори в Грузії відбудуться тільки після того, як здорові опозиційні сили замінять колективний "Національний рух" у політичній системі".

Такий план сам по собі викликає багато питань. Щонайменше він свідчить, що і після виборів у партії влади не планують добиватися порозуміння із Заходом – заборона більшості (або декількох ключових) опозиційних партій, безумовно, стане червоною лінією для ЄС та США.

Ще одна червона лінія – прийняття вже анонсованих "Грузинською мрією" законопроєктів про "боротьбу з ЛГБТ-пропагандою". Ще на початку року у партії влади анонсували такі зміни, заявивши про старт загальнонаціонального обговорення необхідності "захисту суспільства від псевдоліберальної ідеології".

І якщо тоді це здавалося лише передвиборчою маніпуляцією грузинської влади, то зараз виглядає, що в офіційному Тбілісі мають намір довести цю заборону до кінця, тим самим остаточно поховавши можливості порозуміння із Заходом.

Варто уточнити, на офіційному рівні керівна партія уникає говорити про розрив із Заходом та відмову від курсу на членство в ЄС та НАТО. Раніше у "Грузинській мрії" публічно робили ставку на перемогу на президентських виборах у США Дональда Трампа, який не вимагатиме від Грузії "псевдоліберальних реформ".

Зараз про перемогу Трампа у Тбілісі воліють зайвий раз не згадувати. Натомість там запевняють, що впевнена перемога "Грузинської мрії" лише спростить відновлення діалогу із Заходом – мовляв, там побачать, що альтернативи чинній владі у Грузії немає.

Шанс на повернення окупованих територій

Втім, у заяві "Грузинської мрії" є ще один пункт, який виглядає ще більш сенсаційно.

Йдеться про необхідність внесення змін до конституції "у разі відновлення територіальної цілісності Грузії мирним шляхом".

Тут у владі не уточнюють, на підставі чого вони очікують, що перспектива "відновлення територіальної цілісності Грузії мирним шляхом" з’явиться у найближчі чотири роки (термін роботи парламенту наступного скликання).

А головне – якими саме мають бути ці конституційні зміни, що гарантуватимуть мирне об’єднання країни.

Замість цього у заяві "Грузинської мрії" зазначено, що "події навколо Грузії розвиваються дуже динамічно", а тому "будь-якої миті" треба бути готовими до можливості відновити територіальну цілісність.

Далі – ще цікавіше.

Виявляється, опозиція може виступати проти відновлення територіальної цілісності країни.

"Враховуючи антидержавні підходи опозиції, можна з упевненістю сказати, що навіть у такому разі вони виконуватимуть зовнішнє завдання та обов'язково виступатимуть проти конституційних змін, необхідних для відновлення територіальної цілісності", – йдеться у заяві.

Варто зазначити, що цей пункт передвиборчих обіцянок "Грузинської мрії" відповідає чуткам, що давно циркулюють країною, про нібито домовленість Тбілісі з Кремлем про повернення окупованих територій.

Згідно з цією гіпотезою, відновлення територіальної цілісності має стати "компенсатором" Грузії в обмін на остаточну відмову від прозахідного курсу. При цьому повернення до складу Грузії самопроголошених держав має супроводжуватися змінами конституційного устрою країни, адже об’єднання має пройти у рамках конфедерації.

Останнє дозволяє РФ не лише зберегти повний контроль над окупованими територіями (по суті, відновлення грузинського суверенітету над цими територіями буде лише формальним), але й посилити свій вплив на Тбілісі.

Цей план Кремля вже був детально проаналізований "Європейською правдою". Зазначимо лише, що тоді ці припущення базувалися виключно на зливах та натяках грузинської влади. І лише тепер з'явився вагомий аргумент на користь реальності цього плану. 

А ще конституційні плани грузинської влади вже викликали гостру реакцію самопроголошеної влади окупованих Абхазії та Південної Осетії. Там не палають бажанням повертатися до складу Грузії навіть у вигляді конфедерації, проте зазначають, що заради геополітичної перемоги Москва може примусити їх до цього кроку.

Зміни з одним невідомим

І нарешті – одну конституційну реформу у "Грузинській мрії" воліють залишити у таємниці.

"Є ще одне, четверте питання, врегулювання якого може мати велике значення для захисту грузинської ідентичності та національних цінностей. Однак консультації щодо цього питання ще тривають і, можливо, до кінця місяця ми поділимося своєю позицією", – йдеться у заяві.

Під цим питанням може матися на увазі скасування конституційної норми про курс країни на здобуття членства в ЄС та НАТО.

Проте існує й інше тлумачення:

у "Грузинській мрії" нібито планують перерозподілити повноваження всередині виконавчої влади, посиливши президента.

Нагадаємо, відразу після парламентських виборів добіжать кінця й повноваження президентки Саломе Зурабішвілі.

Причому її наступника вже не обиратимуть на загальнонаціональних виборах. Замість цього голову держави обере спеціальна колегія виборців, половину з яких складатимуть депутати новообраного парламенту, а другу половину – представники регіональної влади.

При цьому після конституційної реформи 2017 року президент у Грузії має в основному церемоніальні повноваження.

Саме тому є припущення, що після перегляду повноважень у бік посилення президентської посади новим головою держави стане почесний голова "Грузинської мрії" Бідзіна Іванішвілі.

"Сірий кардинал" грузинської політики довгий час волів керувати країною не публічно, проте через очікування санкцій проти себе тепер гостро потребує дипломатичного захисту. 

* * * * *

Хай там як, а реалізувати ці плани можливо лише за умови отримання конституційної більшості.

Саме це завдання наразі бачить перед собою "Грузинська мрія". І тепер стало зрозуміло, навіщо.

Проте "Грузинська мрія" раніше ніколи не мала конституційної більшості за пропорційної системи (а на останніх виборах не отримала за пропорційною системою навіть простої більшості), залучаючи необхідні мандати завдяки мажоритарці.

Це вкрай важливо, адже особливістю нинішніх виборів є те, що вперше вони проходять виключно за пропорційною системою. А відповідно, вкрай сумнівно, що за умови чесних та справедливих виборів "Грузинська мрія" зможе отримати таку бажану конституційну більшість.

Втім, якщо у грузинській владі твердо взяли курс на розрив із Заходом та альянс із Росією, потреб проводити хоча б відносно чесні вибори у них вже немає.

А відповідно, вибори 26 жовтня мають усі шанси стати для Грузії точкою неповернення.

І уникнути цього сценарію буде дуже непросто.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"