Брудний прийом Роберта Фіцо: як словацька влада посилила тиск на опозицію

Політичне протистояння у Словаччині виходить на новий рівень.

Прем’єр-міністр Роберт Фіцо оголосив, що готує подання на звільнення з посади віцеспікера парламенту Міхала Шимечки – лідера найбільшої опозиційної партії "Прогресивна Словаччина".

Ця посада належить представнику опозиції за законом. Тому, анонсуючи це звільнення, Фіцо переконує, що не буде перешкоджати призначенню віцеспікером іншого представника опозиції.

Цей крок став реакцію влади на багатотисячні антиурядові протести, що останніми тижнями відбуваються у Братиславі. Щоб скомпрометувати ці протести, які були викликані незрозумілими кадровими рішеннями у сфері культури, Фіцо намагається представити їх як захист Шимечкою комерційних інтересів своїх родичів.

Але одночасно такий крок словацької влади стає викликом для опозиції. Влада досі ніколи не ставила під сумнів право опозиції призначати представників на парламентські посади, що належать до її квоти.

А головне – якщо опозиція не зможе погодити спільну відповідь, торги за посаду віцеспікера стануть інструментом, який дозволить Фіцо розколювати опозицію.  

Культурний протест та відповідь на нього

"Ми переконані, що якщо Шимечка-молодший, голова "Прогресивної Словаччини", організовує та зловживає протестами проти державних установ, щоб захистити фінансові інтереси власної родини, то він не може бути заступником голови Національної ради", – з такою заявою у п’ятницю 23 серпня виступив прем’єр Фіцо.

Він також заявив, що вже наступного тижня подасть до ради коаліції пропозицію звільнити Шимечку з посади віцеспікера.

Ці звинувачення активно підхопили коаліційні партнери Фіцо. Зокрема, у заяві Словацької національної партії (СНП) не просто міститься заклик до опозиціонера подати у добровільну відставку, але й вимагається провести перевірку фінансових операцій його родичів – із перспективою відкрити кримінальну справу.

У Словаччині складно здивувати звинуваченнями у корупції. Проте ця справа явно має інший характер.

Менш ніж за рік роботи нинішнього уряду Роберта Фіцо у Словаччині пройшли декілька хвиль антивладних протестів. Проте останні були досить незвичними.

14 серпня на вулиці Братислави вийшли 18 тисяч протестувальників  – цілком пристойний показник за словацькими мірками. Але незвичною була причина протесту – мітингувальники вимагали скасувати останні кадрові рішення міністерки культури Мартіни Шимковичової, зокрема звільнення керівників Словацького національного театру та національної галереї.

Треба пояснити, що Шимковичова, призначена в уряд за квотою правих популістів із СНП, має найвищий рівень недовіри з усіх діючих міністрів. Вона запам’яталася заявами про "пріоритет словацької національної культури над ідеологією гендеру та ЛГБТ". А також підписанням міжурядових угод "про відновлення культурної співпраці" з представниками урядів Росії та Білорусі.  

Тож не дивно, що кадрові рішення Шимковичової викликали різкі протести не лише у творчих колах, але й у суспільстві. І це вже стало проблемою безпосередньо для Роберта Фіцо.

І відповіддю словацького прем’єра стала вкрай брудна кампанія проти родичів лідера провідної опозиційної партії.

Родинна історія

Нинішній лідер "Прогресивної Словаччини" має не дуже довгу політичну історію, проте походить із відомої родини.

Зокрема, дід політика Мілан Шимечка був відомим словацьким політичним філософом. Його ім’я носить спеціальний фонд, завданням якого є "підтримка розвитку демократії, культури, гуманності та громадянського суспільства в дусі філософської спадщини Мілана Шимечки".

А ще дядько політика входить у наглядову раду цього фонду. А на додачу – певний час із фондом співпрацювали мати політика та його партнерка.

І ці факти й були взяті за основу тиску на опозицію.

У Фіцо намагаються переконати: оскільки Фонд Мілана Шимечки раніше отримував грантове фінансування від уряду, зміна голови Мінкульту, а головне – зміна пріоритетів міністерства створюють фінансові проблеми для близьких родичів нинішнього голови "Прогресивної Словаччини".

І хоча абсурдність цих звинувачень зрозуміла всім, хто хоч трохи мав справу з роботою NGO, в уряді намагаються скористатися ситуацією на повну. 

"Кумівство не має нічого спільного з розвиненою демократією, і пріоритетність членів сім’ї при залученні державних коштів має бути перевірена всіма відповідними органами", – йдеться у вже згаданій заяві СНП.

А відповідно, в уряді намагаються подати всі протести проти дій Мартіни Шимковичової як зрежисований Міхалом Шимечкою тиск, метою якого є захист фінансових інтересів його родичів.

"(Комуністичний) режим повторював до знемоги брехню, метою якої було не переконати людей, а залякати. Цією брехнею він доводив їм, що є всемогутнім, а тому може брехати, скільки заманеться. Роберт Фіцо навчився цього метода, будучи молодим комуністом, і з віком він повертається до цього методу з дедалі більшою наполегливістю", – так батько політика та одночасно відомий політичний оглядач Мартін Шимечка у колонці для Dennik N коментує звинувачення проти свого сина.

Проте стратегія Фіцо полягає не тільки у тому, щоб за допомогою брудних звинувачень збити протестний настрій. В уряді роблять ставку на розкол опозиції – і мають високі шанси на успіх.

Крок за опозицією

Досі право опозиції самостійно призначати своїх представників до керівництва парламенту не ставилося під сумнів.

Саме тому реакція інших опозиційних партій на очікуване звільнення може показати їхній потенціал до подальшого спротиву авторитарним тенденціям чинної влади.

Першим на заяву Фіцо відреагував лідер партії SaS Броніслав Грьолінг. Він заявив, що у разі звільнення Шимечки всі представники опозиції у керівництві парламенту – а це 16 голів та заступників голів парламентських комітетів – мають звільнити свої посади.

Такий крок здатний заблокувати роботу парламенту, що може бути потужним інструментом тиску на владу.

Проте це можливо лише за однієї умови – якщо дії опозиції будуть спільними. Партія SaS наразі багато співпрацює із "Прогресивною Словаччиною". Зокрема, саме вони є організаторами протестів проти дій Мінкульту.

Та чи підтримають цей демарш інші опозиційні партії? Зокрема, блок "Словаччина" Ігоря Матовича, який встиг зіпсувати відносини, здається, з усіма. Або Християнсько-демократичний рух, який має багато ідеологічних розбіжностей із ліберальною опозицією – і на цьому намагається зіграти влада.

За даними словацьких ЗМІ, опозиційні партії не підтримали план Грьолінга. І хоча там стверджують, що продовжують переговори про спільну відповідь, шансів на це стає все менше.

А це означає, що брудний прийом Роберта Фіцо може принести подвійний успіх – і збити протестні настрої, і розсварити опозицію.

А може й потрійний – якщо йому вдасться використати торги за посаду віцеспікера для посилення розколу опозиції.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"