Викриття за євростандартом: що має змінити Україна, щоб ефективніше протистояти злочинам

Від 63% до 74% громадян таких країн як Франція, Італія, Німеччина, Швеція, Португалія та Велика Британія вважають, що повідомлення викривачів злочинів є соціально прийнятним фактом.

Однак у Східній та Центральній Європі цей показник є набагато нижчим. Зокрема, у таких країнах як Болгарія, Хорватія, Угорщина та Литва лише 15% громадян погоджуються з такою тезою.

А як щодо України?

Це питання стає особливо важливим, зважаючи на те, що в рамках підготовки до вступу до ЄС нашій країні потрібно створити таку модель захисту викривачів, яка повністю відповідатиме стандартам ЄС.

Небезпечне викривання

Насамперед пояснимо, що стоїть за юридичними термінами.

Викривання є одним із найефективніших способів виявлення неправомірної поведінки, яка посягає на суспільні інтереси.

Своєю чергою, викривач – це працівник організації, який повідомляє про незаконну чи неетичну діяльність. І це може бути не лише корупція, але й шахрайство, катування, загибель людей, руйнування, або екологічні катастрофи.

Тобто викривач – це інсайдер, який має доступ до внутрішньої інформації, якого як правило не мають сторонні особи (працівник компанії, підрядник, стажер, волонтер).

Роль викривачів у виявленні неправомірних дій не можливо недооцінити. Так, у звіті Асоціації сертифікованих експертів з питань шахрайства (ACFE) за 2023 рік зазначено, що кількість повідомлень від викривачів становить 43 % від загальної кількості повідомлень про порушення. 

Такий високий відсоток насправді дивує.

Адже викривачі, повідомляючи про неправомірні дії у своїй організації, дуже ризикують.

Це повʼязане з загрозою застосування керівником адміністративного ресурсу проти викривача, а також фінансового та психологічного тиску, залякування, звинувачень у наклепі, переслідування у судовому порядку.

Викривач ризикує не тільки майбутньою кар’єрою, але й нормальним життям. А тому багато потенційних викривачів поки мовчать.

А відповідно – корупція та інші злочини залишатимуться непокараними й надалі. 

ЄС не особливо квапився

Ще у 2019 році лише 11 країн Євросоюзу мали законодавство про захист викривачів.

Проте інститут викривання у ЄС постійно розвивається.

Поворотним моментом в історії захисту викривачів стало прийняття Європарламентом у жовтні 2019 року Директиви ЄС 2019/1937 "Про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Союзу".

Ця директива надає максимально широкий перелік осіб, які є викривачами (працівники, учасники конкурсних відборів, колишні працівники, самозайняті особи, постачальники, підрядники, волонтери, акціонери), та осіб, які забезпечуються захистом (особи, які допомагали викривачу і через це стали обʼєктом переслідування).

Також директива ЄС передбачає функціонування 3 видів каналів повідомлення про порушення – внутрішні (повідомлення всередині організації), зовнішні (через державні органи, які здійснюють контроль) та публічне розкриття (через ЗМІ та соціальні медіа).

При цьому викривачі мають бути захищені незалежно від мотивів повідомлення про порушення. Достатньо лише підстав вважати, що повідомлена інформація є правдивою.

Якщо надалі факт порушення не підтвердиться, викривач не втрачає права на захист.

Проте завідомо неправдиві повідомлення не захищаються, а деякі країни ЄС встановили великі штрафи за такі повідомлення.

Отже, директива була прийнята, проте проблеми на цьому не завершилися.

Кожна з 27 країн-членів ЄС була зобов’язана до 17 грудня 2021 року імплементувати положення Директиви ЄС у власні правові та інституційні системи, проте жодна не встигла в зазначений строк.

Це призвело до запуску Європейською Комісією процедур розслідування щодо 24 країн.

І не тільки розслідування. Наприклад, Польща отримала від Європейського Суду штраф у вигляді одноразової виплати 7 млн євро та подальшої сплати 40 тис. євро за кожен день прострочки впровадження Директиви ЄС. І це і стало вагомим аргументом прискорення прийняття закону.

Зрештою, цього року дві останні країни Євросоюзу: Естонія та Польща, прийняли всі необхідні закони, якими імплементували Директиву ЄС.

При цьому більшість країн вийшла за межі цієї директиви, розширивши сферу захисту на частину норм національного законодавства, а також передбачивши додаткові заходи підтримки викривачів.

Три завдання для України

А що Україна? Наша країна стала однією з перших, яка у 2019 році частково розпочала імплементацію Директиви ЄС у національне законодавство.

Зокрема, до Закону України "Про запобігання корупції" внесено поняття  "викривач" з прив’язкою до його діяльності (служби, навчання); конкретизовано види каналів повідомлення; розширено права та гарантії захисту викривачів (право на безоплатну правничу допомогу, на винагороду, звільнення від юридичної відповідальності).

Тож не дивно, що Україна вже має власні гучні кейси викриття корупції. Наприклад, нещодавні викриття українськими топпосадовцями неправомірної вигоди, одна частина якої була передана в криптовалюті, а інша – готівкою в китайській скриньці.

Проте, у подальшій гармонізації національного законодавства до вимог ЄС існують певні виклики.

Що має додатково зробити Україна?

Розробка та імплементація комплексного закону про захист викривачів.

Викриття може відбуватися як у державному, так і приватному секторах, в різних сферах суспільного життя.

Захист має поширюватись не тільки на розкриття інформації про корупцію та пов’язані з нею правопорушення, передбачені Законом "Про запобігання корупції", а і на розкриття інформації про незаконні дії, що завдають шкоди або становлять загрозу суспільним інтересам (зловживання владою, шахрайство, загроза здоров’ю та безпеці населення, порушення прав людини, катування, екологічні злочини).

З початком повномасштабного вторгнення для нашої країни особливо важливим є захист викривачів у таких сферах як: військова служба, процеси відновлення та відбудови, гуманітарна допомога, волонтерська діяльність.

Також у новому законі пропонується розширити коло осіб, які можуть бути викривачами, та осіб, на яких поширюються гарантії захисту, зокрема і за рахунок тих, які допомагають викривачу.

Створення незалежного органу захисту викривачів.

Директива ЄС рекомендує країнам створювати незалежні органи для захисту викривачів.

Натомість в Україні Національне агентство з питань запобігання корупції відповідає за захист тільки викривачів корупції.

Прикладами для нас можуть служити Палата викривачів у Нідерландах, Офіс викривача в Люксембурзі та Словаччині.

Новий орган має виконувати ширше коло функцій: інформаційно-просвітницька робота; консультування викривачів; розгляд повідомлень про порушення прав викривачів; розслідування кейсів переслідування викривачів; надання фінансової та психологічної допомоги; захист викривачів.

Формування культури викривання та поваги до викривачів як вартових доброчесності.

На сьогодні в Україні громадяни, які щодня дізнаються про корупцію, мало обізнані, хто такі викривачі, куди і як повідомити, які гарантії захисту викривачів.

Що з цим потрібно робити?

Розповідати про можливі канали і способи повідомлення про порушення, органи, до яких звертатися, механізми розгляду повідомлень з метою формування культури викривання.

Розбудовувати корпоративну культуру, за якої працівники організацій відчувають себе в безпеці після висловлення занепокоєння щодо неправомірної поведінки, свідками якої вони стали.

Проводити інформаційно-просвітницькі кампанії для суспільства і цілому та окремих цільових груп (політиків, держслужбовців, студентів, журналістів) для популяризації викривання та зміни ментального сприйняття викривання.

Автори:

Василь Луцик, голова Національної соціальної сервісної служби України;

Олена Карпова, експертка з культури викривання та захисту викривачів