Як влада Грузії знімає з РФ відповідальність за війну 2008 року та до чого тут Україна
"9 серпня 2008 року… Чоботи осетинських братів на спині Георгія. Вибач, Георгію", – такий пост із відповідною світлиною розмістила Мака Чіквіладзе, вдова національного героя Грузії (кавалера найвищої державної нагороди) Георгія Анцухелідзе.
Під час російсько-грузинської війни 2008 року сержант Анцухелідзе потрапив у полон, а як стало згодом відомо – загинув від тортур південноосетинських колаборантів РФ.
Цей пост – одна з найбільш гострих, проте далеко не єдина реакція грузинського суспільства на останню ініціативу керівної партії "Грузинська мрія" та її почесного лідера Бідзіни Іванішвілі.
14 вересня, виступаючи на передвиборчому мітингу у Горі, Іванішвілі заявив про необхідність вибачитися "перед осетинськими братами" за розв’язання війни 2008 року.
Ця заява повністю відповідає риториці Кремля.
Нагадаємо, Росія повністю покладає відповідальність за початок війни на Грузію, передусім на її тодішнього президента Міхеїла Саакашвілі.
Проте навіть критикуючи Саакашвілі, чинна влада Грузії досі не перетинала цю червону лінію.
Показово, що ця заява пролунала напередодні парламентських виборів, які, як вважають, стануть вирішальними для визначення подальшого зовнішнього курсу Грузії.
Ще до виборів партія влади поступається за рівнем підтримки опозиції. Та це не заважає владі робити заяви, які є неприйнятними для чіткої більшості грузинського суспільства.
Який вплив ця заява матиме на результати голосування? І чому це важливо для України не меншою мірою, аніж для самої Грузії? На ці питання ми відповіли у короткому відео.
А тих, хто хоче детальніше розібратися у нюансах грузинського протистояння, запрошуємо прочитати статтю.
Сенсація у Горі
"Щойно закінчаться вибори 26 жовтня, коли будуть засуджені призвідники війни, коли абсолютно всі винні у руйнуванні грузино-осетинського братерства та співіснування отримають найсуворішу юридичну відповідь, ми обов'язково знайдемо в собі сили вибачитися за те, що відповідно до отриманого завдання зрадницький "Єдиний національний рух" у 2008 році огорнув у полум'я наших осетинських сестер та братів", – заявив 14 вересня на мітингу в Горі Бідзіна Іванішвілі.
Почесний президент "Грузинської мрії" та найвпливовіший політик країни також озвучив впевненість у тому, що після такого вибачення з грузинського боку "братовбивче протистояння, яке вороги Грузії розв'язали для наших народів, закінчиться саме історичним взаємним прощенням та щирим примиренням".
Показовим є навіть вибір місця для оголошення заяви – 2008 року Горі було окуповане російськими військами. А на додачу в Горі та його околицях живе чимало біженців, що були змушені покинути свої домівки через загрози від осетинських сепаратистів.
Скандальність цієї заяви очевидна, та чи була вона очікуваною? І так, і ні.
"Так" – тому що у "Грузинській мрії" ще раніше причиною війни назвали дії Міхеїла Саакашвілі.
"Велика частина грузинського суспільства справедливо сумнівається в адекватності Саакашвілі. Однак фактом є те, що авантюрні дії Саакашвілі в серпні 2008 року були не результатом його психічної неврівноваженості, а результатом зради, замовленої ззовні й добре спланованої", – йдеться, зокрема, у заяві партії, оприлюдненої з місяць тому, в контексті чергових роковин тієї війни.
Ще один "червоний прапорець" – цього року грузинська влада відзначала початок війни 2008 року не 7-го, а 8 серпня. Різниця в один день має принципове значення – 7 серпня почалося введення російських військ на територію Південної Осетії, тобто на суверенну територію Грузії. А вже 8 серпня, реагуючи на це, грузинські війська розпочали бойові дії.
Досі, багато років поспіль, Тбілісі переконував світ, що війна 2008 року почалася саме 7 серпня і її розпочала РФ.
Відмова нинішньої влади від цієї практики стала важливим кроком до переходу до російського бачення подій 2008 року.
Проте досі, навіть звинувачуючи Саакашвілі, нинішня влада Грузії ніколи не плутала, хто у цій війні був агресором, а хто жертвою. І точно не закликала жертву вибачатися перед агресором (чи його колаборантами).
"Такі заяви завдають шкоди, насамперед замовчуванням ролі Росії, адже грузино-осетинський конфлікт тлів з початку 1990-х років, і втручання північного сусіда було очевидним. Але Іванішвілі повертає справу так, що в цьому винен Захід, а Росія ні до чого. Тому розглядати такі обіцянки варто винятково у негативному ключі – вони готові знищити державність Грузії задля збереження своєї напівфеодальної влади", – так для видання "Эхо Кавказа" цю заяву коментує колишній грузинський міністр з питань примирення та громадянського рівноправ'я Паата Закареїшвілі.
Він припускає, що спроби зняти відповідальність з РФ призведуть до того, що незабаром десь із Зугдіді (місто біля лінії розмежування з окупованою РФ Абхазією) "аналогічні вибачення пролунають і перед абхазами".
"Плювок у душу" без відповіді
"Грузія поводиться незвично адекватно. Начебто вийшла з багаторічного запою чи психозу. В цілому гаряче вітаємо!" – коментує заяву Іванішвілі російська топпропагандистка Маргарита Симоньян.
Варто зазначити, що на відміну від пропагандистів, російські посадовці оминають увагою зміну курсу Тбілісі (про причини цього поговоримо потім).
Зберігають мовчання й осетинські сепаратисти. Наразі на цю заяву відреагувало лише "МЗС Абхазії", де висловили сподівання, що ця заява буде підкріплена "реальними кроками до примирення, заснованими на переоцінці помилок минулого та вибаченні перед народами Південної Осетії та Абхазії, відмовою від методів політичного та економічного тиску та підписанням мирного договору".
Натомість пропозиція Іванішвілі викликала очікувано гостру реакцію і в опозиції Грузії, і в суспільстві.
"Цією заявою "Грузинська мрія" служить лише інтересам Росії, підриває політику невизнання окупованих територій та завдає шкоди національним інтересам Грузії", – йдеться у заяві "Єдиного національного руху" (партії Саакашвілі).
"Сьогодні Бідзіна Іванішвілі заявив, що Грузія винна у війні 2008 року і що Грузія напала на осетинський народ. При цьому він прирівняв грузинських воїнів до терористів та звинуватив у геноциді осетин!" – сказано у заяві молодіжного руху "Дафіоні", який став організатором акції протесту під парламентом Грузії 15 вересня.
Також у заяві "Дафіоні" пропозиція Іванішвілі названа "плювком у душу" та "образою Грузії та її героїв".
Втім, варто зазначити, що на згадану акцію прийшли лише кілька тисяч осіб – явно небагато як для питання, яке обурює більшу частину суспільства.
Пояснень цій інерції може бути декілька. Як те, що грузинське суспільство вже "перегоріло" цим питанням і не хоче оглядатися на минуле (версія, яка влаштувала би грузинську владу).
Так і те, що в умовах наближення виборів активність сконцентрована на політичних мітингах і громадяни просто не хочуть "дробити" протест.
Яка з цих версій ближча до істини – побачимо вже трохи більше ніж за місяць.
Гра в інтересах Кремля
Попри відсутність масштабних протестів, піднята Бідзіною Іванішвілі тема однозначно не може зустріти позитивних відгуків у грузинському суспільстві.
Тож навіщо тоді її підняли? Наразі можна назвати щонайменше кілька пояснень.
Перш за все, тема можливої реінтеграції Грузії – одна з ключових у виборчій кампанії "Грузинської мрії". Зокрема, нещодавно партія оприлюднила заяву, в якій пояснювала, навіщо їм потрібна у новому парламенті саме конституційна більшість. Одна з причин – можливість "відновлення територіальної цілісності Грузії мирним шляхом". Зазначається, що "події навколо Грузії розвиваються дуже динамічно", а тому "будь-якої миті" треба бути готовими до можливості відновити територіальну цілісність.
Варто уточнити: про можливе повернення окупованих земель у грузинській владі говорять більше натяками, в першу чергу – щоб не спровокувати РФ вкотре спростувати реалістичність таких планів.
Один з ключових аргументів на користь того, що така реінтеграція можлива і РФ дасть на це згоду, полягає у чутках про наявність великої комплексної домовленості влади Грузії з Москвою. Мовляв, коли грузинська влада пішла на фактичний розрив із Заходом з ухваленням "російського" закону про агентів іноземного впливу, то, напевно ж, розраховувала на кроки назустріч.
На тлі таких очікувань заява про вибачення однозначно сприймається у грузинському суспільстві як підготовка до об’єднання, а отже, грає на користь головного меседжа грузинської влади.
Крім того, не виключено, що такими заявами Іванішвілі "тестує" реакцію грузинського суспільства, перевіряючи межу його готовності на компроміси з РФ.
І нарешті,
заява могла бути зроблена на вимогу РФ, де хочуть ще до виборів прив’язати до себе грузинську владу.
З високою ймовірністю можна стверджувати, що заява Іванішвілі лише погіршить виборчі позиції "Грузинської мрії". І це в ситуації, коли її рейтинги і так сильно впали і вперше за 12 років незалежні соціологи фіксують перевагу об’єднаної опозиції.
За таких умов виграти вибори без масових порушень "Грузинська мрія" просто не здатна. Точніше (адже масові порушення фіксувалися й на попередніх виборах), цього разу можна очікувати навіть тотальної фальсифікації результатів волевиявлення.
І це цілком влаштовує Кремль – не визнані західним світом вибори остаточно покладуть край євроінтеграції Грузії і зроблять орієнтацію на РФ безальтернативною.
"Приклад" для України
Нарешті, ключове питання: яке значення ці заяви щодо російсько-грузинської війни 2008 року мають для сьогоднішньої України?
На жаль, безпосереднє.
Існує багато причин, для чого Кремлю потрібно відновити свій вплив на Грузію. Проте головна, чи принаймні одна з головних – те, що розворот Грузії потрібен для тиску на західних партнерів України.
16 років тому Росія здійснила акт агресії проти суверенної держави і досі лишає окупованими близько 20% її території. Проте зараз грузинська влада не просто хоче відновити добрі відносини з РФ, але й готова заради цього забути, хто є агресором у тій війні.
Тобто – будувати ці відносини не на правді, а на російській пропаганді.
Це зближення є сигналом для багатьох західних популістів, зокрема для Дональда Трампа. Мовляв, якщо за 16 років після завершення війни Грузія знову хоче дружити з РФ, то чи не означає це, що щось подібне може статися і з Україною?
Тим більше, на це постійно натякає Владімір Путін у своїх меседжах для західної аудиторії.
Звичайно, для українців таке порівняння є абсурдним. Зокрема й через безпрецедентну кількість воєнних злочинів, вчинених росіянами в Україні.
Проте політики-популісти завжди любили прості порівняння, не обтяжуючи себе деталями.
А тому ті, хто шукає аргументи для припинення підтримки України, з радістю скористаються грузинським прецедентом.
Звичайно, якщо в Іванішвілі вийде реалізувати свій план, добившись для своєї партії (а головне – для себе) ще чотирьох років абсолютної влади.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"