Американська катастрофа. Як візит Зеленського став приводом для нової кризи у відносинах з США

"Втручатись у наші вибори та агітувати за кандидатів – верх тупості та зарозумілості для Зеленського. Це вибори американців, наші вибори, і нам не потрібно, щоб іноземні лідери на американській землі втручалися і ставали на чийсь бік".

Навряд чи донедавна можна було уявити подібні коментарі від американських політиків – навіть якщо йдеться про наближеного до Дональда Трампа сенатора Еріка Шмітта – якраз під час візиту Володимира Зеленського до США.

Він повинен був стати черговим нагадуванням американським політикам і виборцям про важливість підтримки України.

Протягом кількох днів український президент мав зустрітися з чинним президентом США Джо Байденом, кандидатами в президенти від обох партій – Камалою Гарріс та Дональдом Трампом, а також топпосадовцями Конгресу (розглядали навіть можливість виступу Зеленського у Палаті), поділитись із ними своїм баченням перемоги України у війні.

Сподівання полягало в тому, що адміністрація Байдена в останні місяці піде на сміливі рішення, закладені в "Плані перемоги", а його наступник чи наступниця, побачивши дієвість цих рішень, захочуть їх підтримати після президентських виборів.

Сталося ж навпаки.

"План перемоги" і західні союзники загалом, і адміністрація Байдена оцінили вкрай скептично. Відносини Зеленського з Трампом під час візиту перейшли у стадію гострого конфлікту. А українська тема перетворилася на інструмент, який Трамп та його партія використовують у боротьбі з опонентами.

Від керівництва республіканців, включно зі спікером Палати представників Майком Джонсоном, лунають ультимативні вимоги та жорсткі звинувачення на адресу України, аж до нібито "втручання у вибори".

Також схоже, що партія Трампа розглядає можливість використати українську карту для спроби нового імпічменту. 

Такий собі "ідеальний шторм", що об’єднує проблеми у відносинах України та США 2016 та 2019 років.

А окрім того, критика України стала важливою складовою передвиборчої кампанії Трампа – що є, мабуть, найгіршим для нас сценарієм, бо налаштовує проти України виборців, а також підриває двопартійну підтримку.

Остання, як відомо, є критично важливою для збереження військової допомоги США для ЗСУ. У тому числі після виборів – незалежно від того, хто буде новим президентом США.

"України немає. Це більше не Україна"

Протягом середи республіканська кампанія (варто відверто говорити, що ці кроки так чи інакше пов’язані з виборами) "вистрілила" українською картою на повну.

Спершу Дональд Трамп у виступі в Північній Кароліні розродився кількахвилинною тирадою про Україну, яку "стерли з лиця землі", де загинули "мільйони й мільйони людей", а всі міста з будівлями із "золотими вежами", окрім Києва, лежать у руїнах.

"України немає. Це більше не Україна", – каже Трамп, водночас критикуючи адміністрацію Джо Байдена через нібито намір відправити в Україну "американських дітей" – воювати та "гинути за океаном".

А на додачу Трамп покритикував особисто Володимира Зеленського – з одного боку, назвав його "сердешним хлопцем", який "не знає, що робити", проте одночасно – "найкращим продавцем усіх часів", який після кожного приїзду в США забирає додому "мільярди доларів".

Та суть меседжу республіканського кандидата була, звісно, не в цьому.

"Президент України перебуває в нашій країні. Він робить брудні маленькі випади в бік вашого улюбленого президента, мене…

Навіть якби вони (Україна. – Ред.) уклали погану угоду, було б набагато краще, ніж те, що в них зараз… А ми продовжуємо давати мільярди доларів чоловіку, який відмовляється укладати угоду, Зеленському. Не було угоди, яку вони могли б укласти, яка була б гіршою, ніж ситуація, в якій вони опинилися зараз", – заявив Трамп.

Це чи не перший публічний виступ під час цієї кампанії, де колишній президент США відверто критикує Зеленського. 

А разом із цим з’являються звернення від республіканців Палати представників.

Перше – від спікера Майка Джонсона до президента України. Це навіть не звернення, а фактичний ультиматум із вимогою звільнення посла Оксани Маркарової через організацію заходу у Пенсильванії – одному з так званих ключових штатів – без участі республіканців. 

Джонсон називає це "очевидно партійним заходом, покликаним допомогти демократам" та "втручанням у виборчий процес".

А голова комітету з питань нагляду Палати представників Джеймс Комер скерував аж три звернення: на ім’я генпрокурора США Мерріка Гарленда, міністра оборони Ллойда Остіна та юридичного радника Білого дому Едварда Сіскела.

Їхній текст ідентичний, як і питання: чи використала адміністрація Байдена-Гарріс візит українського президента для покращення своїх рейтингів?

А отже, чи можна вважати візит Зеленського втручанням у вибори? 

Адже у 2019 році суть звинувачень проти Трампа, які лягли в основу оголошення йому імпічменту, була (за словами Комера) та сама: він нібито використав Зеленського для своєї кампанії.

І ще одна претензія, яка згадується в листі, – критика з боку українського президента заяв Трампа та його кандидата у віцепрезиденти Джей Ді Венса "завершити війну".

Шанс для Трампа

Можна дискутувати, наскільки виправданими є "звинувачення" республіканців у бік України, але їхній контекст беззаперечний: нинішня президентська кампанія.

У Трампа справи відверто йдуть не найкращим чином. Ні, він не відстає безнадійно від Камали Гарріс і за наступні кілька тижнів ситуація ще може обернутись на його користь. 

Але факт є фактом: демократка стабільно нарощує рейтинг; вигадати щось дієве проти неї в республіканців не виходить; а дебати з Гарріс для Трампа були відверто невдалими.

І ось у республіканців з’явилася нова нагода атакувати адміністрацію Байдена.

Цією нагодою став візит Володимира Зеленського у США. А якщо точніше – відвідування ним заводу в Пенсильванії, який виготовляє 155-міліметрові снаряди для потреб українських Збройних Сил.

"Втручанням у вибори" республіканці називають той факт, що в цій поїздці, яку організовувало посольство України у США, не були присутні представники їхньої партії. Натомість був губернатор Пенсильванії, демократ Джош Шапіро, якого розглядали як потенційного кандидата у віцепрезиденти Гарріс.

Ну і ще один факт: для транспортування Зеленського використали військовий літак, що оплачується коштом платників податків США. (У Пентагоні вже пояснили, що рейс використовувався для перевезення посадовців Міноборони та Держдепу, які перебували у відрядженні, пов’язаному з американською військовою допомогою Україні.)

Розслідування, яке ініціював очільник комітету з питань нагляду Палати представників Комер, можна цілком обґрунтовано зараховувати до передвиборчої кампанії Трампа.

Він – глава одного з трьох комітетів, які з 2022 року розслідували корупцію Байдена та його родини, аби оголосити імпічмент президенту-демократу. Розслідування формально завершили влітку, але голосування за імпічмент у Палаті представників немає й досі.

А не так давно Комер ініціював розслідування проти Камали Гарріс через міграційну кризу на кордоні з Мексикою та проти її кандидата у віцепрезиденти Тіма Волза – через нібито його зв’язки з Китаєм (Волз ще до початку політичної кар’єри організовував освітні поїздки американців до КНР – це було ще у 1990-х роках).

Завод розбрату

Наскільки "втручанням у вибори" можна назвати поїздку президента країни, що воює, до збройового заводу, який виробляє для цієї країни зброю, – питання дискусійне.

Цілком можна допустити, що українське посольство справді не врахувало можливості запросити конгресменів-республіканців. 

Губернатор-демократ Шапіро й справді висвітлив візит делегації з України, наголошуючи передусім на американських виборцях українського походження у Пенсильванії.

До того ж він був приурочений і до цілком практичної події – підписання угоди про співпрацю між штатом і Запорізькою областю. Чи можна тоді вважати "втручанням" візит Зеленського до республіканської Юти в липні цього року, де також підписали аналогічну угоду з Київською областю?

З іншого ж боку, нам невідомо (а публічно навряд про це скажуть), чи справді візит Зеленського був зумисне "однобокий".

Або навпаки – чи не республіканська сторона проігнорувала можливість будь-якого контакту?

Хай там як, варто одразу спростувати поширену тезу про те, що візит Зеленського у Пенсильванію – це "втручання у вибори". 

А на тлі того, що робить під час виборів, приміром, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, це – абсолютно, докорінно некоректне припущення. Угорський прем’єр уже давно спалив будь-які мости з адміністрацією Байдена – і це видно за діями й самого Орбана, і американської влади, зокрема жорстких заяв її посла в Будапешті Девіда Прессмана. 

І він не просто підтримує Трампа – під час своїх кількох поїздок у США він зустрічався виключно з Трампом, а не з чинним президентом Байденом, а в публічних виступах ледь не закликав підтримати обрання республіканця.

Але республіканці в Палаті представників чомусь не вважають це "втручанням у вибори" – принаймні розслідувати численні візити Орбана до Трампа вони з певних причин не воліють. 

Чи справді сукупність заяв угорського прем’єра, яка, по суті, є прямою агітацією за конкретного кандидата, тьмяніє в порівнянні з одним-єдиним візитом Зеленського до ключового штату? Порівнювати ці ситуації просто некоректно.

І так само ніхто не звинувачував у "втручанні" польського президента Дуду, який планував спільну (по суті, передвиборчу) зустріч із Трампом та етнічними поляками, виборцями США. 

Та друга претензія до Зеленського з боку республіканців є більш обґрунтованою і більш небезпечною. 

Небезпечна критика

У великому інтерв’ю журналу The New Yorker, яке вийшло напередодні візиту до США, Зеленський доволі критично висловився стосовно миротворчих зусиль команди Трампа-Венса.

"Трамп робить політичні заяви у своїй передвиборчій кампанії… Мені здається, що Трамп насправді не знає, як зупинити війну, навіть якщо йому здається, що він знає, як це зробити", – сказав Зеленський про республіканського кандидата в президенти.

А коли журналіст попросив прокоментувати "мирний план" напарника Трампа Джей Ді Венса – який передбачає відмову України від НАТО та створення "демілітаризованої зони", – то Зеленський назвав республіканця "занадто радикальним", а його заяви – "небезпечними сигналами".

"Я не вважаю цю його концепцію планом, у жодному формальному сенсі. Це була б жахлива ідея, якби людина справді збиралася її реалізувати, змусити Україну взяти на себе витрати на припинення війни, відмовившись від своїх територій. Але цього, безумовно, ніколи не станеться. Такий сценарій не мав би жодного підґрунтя в міжнародних нормах, у Статуті ООН, у правосудді. І це також не обов'язково закінчить війну", – пояснив свою позицію український президент, закликавши Венса "ознайомитися з історією Другої світової війни".

При цьому він підкреслив, що в телефонній розмові з Трампом таких ідей він не чув; навіть навпаки – республіканець казав, що розуміє ситуацію і "надасть підтримку".

Саме оці слова про "надто радикального" Венса – які цитуються і в усіх запитах згаданого вище Джеймса Комера – роздратували навіть тих республіканців, які вважаються прихильниками України.

Приміром, сенатор Ліндсі Грем назвав заяви Зеленського "найбільшою помилкою, яку він будь-коли робив".

"Я не проти того, щоб він їхав на завод з виробництва боєприпасів і дякував людям за допомогу Україні.

Але я думаю, що його коментарі про Джей Ді Венса і президента Трампа вийшли за межі дозволеного. Це зашкодить Україні серед консерваторів",

сказав Грем виданню Punchbowl News.

Джон Корнін, який претендує на керівництво республіканцями в Сенаті після відставки Мітча Макконнелла, на прохання прокоментувати критику в бік Венса сказав CNN, що Зеленський повинен "триматися якомога далі від американської політики", і назвав його слова "монументальним прорахунком".

А більш прямолінійно висловився наближений до Трампа сенатор Ерік Шмітт, якого ми вже цитували.

Власне, й негатив Трампа про Україну та Зеленського в останньому виступі у Північній Кароліні став радше наслідком саме цих слів про їхні "мирні зусилля".

Буде ще складніше

Знову-таки, чи справді заяви Зеленського в інтерв’ю The New Yorker можна вважати "втручанням у вибори" – це питання дискусійне й політизоване зусиллями республіканців. 

Тим паче, що заяви Ді Венса до нього критикували й у США, і в Україні.

Та слова українського президента вже викликали негативну реакцію навіть серед умовно проукраїнських республіканців.

А отже, вже зараз Києву потрібно вирішувати, як реагувати на відповідні закиди. Можливо, організувати інтерв’ю в американських ЗМІ та ще раз підкреслити, що Україна не втручається в американські вибори (до слова, Зеленський про це сказав і в The New Yorker). 

Можливо, спробувавши принаймні влаштувати телефонну розмову з Трампом, поки глава держави ще перебуває з візитами у США – але з налаштованості Трампа та його команди це видається нереальним. 

Хвиля, що здійнялась на тлі візиту Зеленського серед республіканців і кампанії Трампа, показала:

американська політика для України – це мінне поле.

І навіть найменша помилка чи несуттєва, здавалося б, заява здатна спричинити вибух обурення та підірвати двопартійну підтримку Києва. 

Проте помилково було б вважати нинішню ситуацію наслідком саме помилок України, як це поквапилися зробити деякі коментатори.

Риторика Трампа стосовно російсько-української війни неухильно змінювалась у негативний для Києва бік задовго до візиту Зеленського. Варто також нагадати, що саме експрезидент тиснув на республіканців у Конгресі, аби затримати голосування пакета з допомогою для України – що тривало вісім місяців.

А ігнорувати або не критикувати відверто шкідливі "мирні" ідеї та плани Трампа та Венса, які часом стають схожими на план капітуляції України – теж так собі ідея. 

Зрештою, є питання, чи були дії Зеленського причиною, чи приводом для атаки Трампа? 

Останні заяви, ба навіть вимоги республіканців у бік Києва – це лише підтвердження того, що вони нині розглядають військову підтримку винятково крізь призму виборчої кампанії, а не національних інтересів США.

А тому найближчі тижні до президентських виборів ризикують стати найважчими та найскладнішими для двосторонніх відносин Києва та Вашингтона.

Автор: Олег Павлюк, 

журналіст "Європейської правди"