Пенсія чи нова партія? Президент Польщі готується до відставки, але збереже вплив на країну

"Два з половиною роки ми спостерігаємо жорстоку агресію Росії проти сусідньої України. Це грубе порушення фундаментальних норм міжнародного права, таких як заборона застосування сили в міжнародних відносинах. Ця неспровокована агресія призводить до дестабілізації регіону та становить пряму загрозу світовому порядку та безпеці", – заявив президент Польщі Анджей Дуда  під час свого виступу на 79-й сесії Генасамблеї ООН, додавши, що саме тому сьогодні так важливо зупинити російську війну в Україні.

Це остання промова Дуди з головної міжнародної трибуни як очільника країни. Тож не дивно, що виступ польського лідера виявився доволі сильним і таким, що відповідає духу підтримки українського і світового спротиву російській агресії.

Не менш важливими стали й нещодавні заяви Дуди про неприпустимість шантажу України вступом до ЄС заради поступок в історичних суперечках. Таких заяв останнім часом дуже бракує серед польського політикуму.

Проте термін повноважень Дуди на посаді глави держави поволі добігає кінця. Наступного року відбудуться президентські вибори, й Польщу очолить інша людина.

Проте не виключено, що чинний президент не покине політику. Наразі це лише припущення, проте з’являється все більше непрямих доказів можливості такого сценарію.

Про який сценарій йдеться? І що це означатиме для України? Спробуємо розібратися.

Заяви на підтримку України

Вищезгаданий виступ президента Польщі Анджея Дуди на цьогорічній сесії Генасамблеї ООН, під час якої були сказані правильні речі, зокрема ті, що стосуються російсько-української війни, різко контрастує з тим, що на цій трибуні говорив польський керманич минулоріч.

Варто нагадати, що саме тоді, у розпал польсько-української зернової кризи, Дуда порівняв Україну з "людиною, що тоне і хапається за все, що може, і здатна втопити рятівника".

Ситуація, пов’язана з блокадою української агропродукції, була частиною запеклої політичної боротьби, що мала місце у Польщі перед парламентськими перегонами, коли партія "Право і справедливість" ("ПіС"), до якої належить Дуда, воліла зберегти свої політичні позиції.

Після переходу в опозицію у "ПіС" ще були спроби зіграти на "фермерському" чи "автоперевізному" електоральному полі на тлі польських місцевих виборів і виборів до Європарламенту.

Однак, починаючи з середини року,

найбільш суперечливі заяви почали продукувати представники чинного уряду Дональда Туска, включно з ним самим.

Чого лише варті висловлювання віцепрем’єра й міністра національної оборони Владислава Косіняка-Камиша про те, що Україна не зможе вступити до Євросоюзу без вирішення проблеми Волинської трагедії. Або міністра закордонних справ Радослава Сікорського щодо ідеї про передачу Криму під мандат ООН, яка б провела референдум щодо подальшої долі півострова.

Здивував і прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, який, реагуючи на заяву вже колишнього глави МЗС України Дмитра Кулеби щодо операції "Вісла", заявив, що Україна не буде членом ЄС без згоди Польщі – доти, доки не будуть, серед іншого, з’ясовані історичні питання.

Примітно, що у цій ситуації президент Анджей Дуда зайняв протилежну чинному уряду позицію. Так, на його переконання, історичні проблеми між країнами мають вирішуватися, але не "шляхом безцеремонного шантажу", чим фактично розкритикував риторику представників Ради міністрів.

Польський керманич також наголосив на необхідності повного відновлення примату міжнародного права і на тому, що "це станеться лише тоді, коли Україна поверне контроль над усіма своїми міжнародно визнаними територіями, включаючи Крим" – тим самим явно виступивши проти вищезазначеної заяви Сікорського.

Цікаво, що в лютому-місяці ситуація була діаметрально протилежною. Адже тоді в центрі скандалу, пов’язаному з питанням окупованих українських територій, опинився саме президент Дуда, заявивши, що не знає, чи зможе Україна повернути Кримський півострів.

Тоді його слова викликали бурхливу реакцію. Зокрема, глави МЗС Польщі Радослава Сікорського. Тепер навпаки – саме Дуда не випускає нагоди ставити під сумнів слова та дії представників уряду.

А це може означати, що президентство може бути не останньою зупинкою на його життєвому шляху.

Кар'єра після президентства?

Отже, Анджей Дуда буде президентом Польщі ще кілька місяців. Згідно з конституцією, найважливішу посаду в цій країні можна обіймати два терміни, без можливості балотуватися повторно.

Тож найпізніше у липні 2025 році добіжить кінця другий термін його президентства. Тому все частіше виникають питання про політичне майбутнє Дуди.

Під час перебування у США у зв’язку з участю у 79-й сесії Генасамблеї ООН ЗМІ запитали президента Польщі, чи готується він до "життя після президентства". На що він відповів, що готовий до цього.

"Проте нічого для себе наразі не організовую після президентства, тому що зосереджуюсь на своїх президентських обов’язках", – зазначив Дуда.

Така відповідь, вочевидь, не задовольнила інтерв’юера. А тому послідували більш конкретні запитання. Наприклад, про його міжнародну кар’єру.

"Ні, і я думаю, що це видно. Оскільки нічого не відомо про мою міжнародну кар’єру. Про будь-яку позицію, яку б я зайняв", – відповів польський  президент.

Дуду також спитали про створення власної "президентської" партії. На що той дав дуже неконкретну відповідь:

"Життя покаже, що буде, з якими викликами зіткнеться Польща і які часи нас чекають".

Останні запитання були поставлені не просто так. Адже вже певний час ширяться чутки про можливу міжнародну або політичну кар’єру Анджея Дуди.

Щодо першого варіанта у серпні з’явилася інформація від Александра Квасневського. Виявляється, Дуда може бути націлений на посаду президента Міжнародного олімпійського комітету. Однак, на переконання експрезидента, шанси на це практично нульові.

"Я розумію, що Анджей Дуда шукає, чим зайнятися після свого президентства. Однак раджу розглянути щось реалістичне", – наголосив Квасневський.

Він пояснив, що протягом багатьох років Олімпійський комітет шукав переважно колишніх спортсменів і тренерів, нагадавши, що нинішній глава МОК Томас Бах був золотим призером з фехтування, а його попередник Жак Рогге був вітрильником і олімпійцем. А тому, за словами Квасневського, на цій посаді "політики не потрібні".

Втім, не лише це може стати перешкодою для Дуди на шляху до головної посади у МОК. Такий намір імовірно зустріне опір з боку… Росії.

Так, президент Всеросійської федерації веслування на байдарках та каное Євгеній Архипов прокоментував потенційні амбіції президента Польщі. За його словами, шансів на те, що Росія підтримає польського кандидата на посаду голови МОК, немає.

"Кожна зміна в міжнародних структурах – це чудова можливість для нас змінитися на краще, але не можна очікувати, що росіяни з ентузіазмом сприймуть пропозицію поставити поляка на чолі МОК", – сказав Архипов.

Тож більш цікавими (а водночас і найбільш реалістичними) є питання, чи не збирається Дуда створити власний політичний проєкт.

Тим більше, що відповідні припущення й чутки щодо цього ширяться доволі давно.

Партія для експрезидента

У Польщі відсутні законодавчі обмеження щодо політичної діяльності експрезидентів.

Щоправда, немає і прецедентів – ті президенти, що програли у перегонах за другу каденцію, не мали гарного підґрунтя для продовження  політичної діяльності.

В новітній історії Польщу лише вже згаданий Александр Квасневський відбув два президентські терміни. Проте після їх завершення він прийняв рішення залишити актину політичну діяльність, хоч і мав високі рейтинги.

І це рішення, до речі, часто критикують поляки лівих поглядів – на їхню думку, вихід Квасневського на політичну пенсію призвів до маргіналізації польських лівих партій та домінування правих.

То чи не збирається Анджей Дуда продовжити політичну діяльність?

Якщо ще рік тому всерйоз обговорювали можливість того, що Дуда стане новим лідером партії "Право і справедливість", то зараз вона виглядає майже нульовою.

У "ПіС" занадто сподівалися, що Дуда не піде на будь-які компроміси з новою коаліцією, навіть спалюючи тим самим свій персональний рейтинг. Однак у цьому колишню партію влади та її лідера Ярослава Качинського чекало жорстоке розчарування.

Тож не маючи шансів стати наступником Качинського у "ПіС", Анджей Дуда може спробувати стати на чолі нової політичної сили.

Щоправда, на думку директорки польського Центру дослідження громадської думки Еви Марчиняк, у Дуди немає шансів створити нову політичну партію, оскільки на польському політичному тлі просто немає місця для нової правої партії.

"Право і справедливість" все ще тримає позиції, але й "Конфедерація" набула великої популярності, що було помітно під час парламентських виборів", – зазначила вона.

За прогнозами Марчиняк, Дуда після завершення президентства "буде у політичній тіні". Як на причину цього вона вказала на думку поляків на основі опитувань про президента за всі роки його каденції. За словами експертки, кількість людей, які позитивно оцінюють дії Дуди, дорівнює кількості людей, які оцінюють їх негативно.

Більш імовірним, вважає експертка, є заснування Дудою неурядової організації.

"Існує шанс, що він, за прикладом інших президентів, створить інститут, як, наприклад, Лех Валенса. Він дасть йому своє ім’я та досвід, який набув за дві каденції. Тоді нинішній глава кабінету президента Марчин Масталерек може стати правою рукою, а якщо так, то вони можуть створити політичний дует, який буде присутній у публічному просторі", – припустила Марчиняк.

Дійсно, якщо брати до уваги опитування громадської думки, проведені у липні (IBRiS для Radio ZET), то понад 60% поляків не бачать місця на польській політичній сцені для нової партії на чолі з Анджеєм Дудою.

Проте інше дослідження, проведене у вересні Instytut Badań Pollster для Super Express, дає іншу оцінку – понад 9% респондентів заявили про готовність підтримати гіпотетичну партію Дуди.

За таких розкладів поки неіснуюча партія може зайняти п’яте місце, показавши кращий результат, аніж "Третій шлях" – політичний альянс Польської селянської партії Владислава Косіняка-Камиша та руху "Польща-2050" спікера Сейму Шимона Головні.

Ба більше, вже є політики, готові увійти до цієї політичної сили.

Зокрема, наприкінці червня Ян Кшиштоф Ардановський ("ПіС") і Ярослав Сахайко (Kukiz’15) оголосили про створення нової політсили, яка матиме назву "Польська партія" та має об’єднати політиків консервативних поглядів.

До нового угруповання, окрім ініціаторів, увійдуть також Марек Якубяк (також від Kukiz’15) і сам Павел Кукіз. А очолити нову формацію, за словами Сахайко, може президент Дуда.

"Якби Анджей Дуда захотів долучитися до проєкту нашої нової партії, це було б дуже добре, фантастично!" – сказав Сахайко в інтерв’ю Super Express.

Також є припущення, що до нового проєкту (яким би він не був) можуть бути залучені такі популярні політики, як колишня прем’єрка Беата Шидло.

Хай там як, у штабі "Права і справедливості", за інформацією ЗМІ, все частіше виникають питання щодо політичних планів глави держави. І водночас побоювання, що Дуда разом із Масталереком думають про створення організації, яка б конкурувала з "ПіС".

* * * * *

Цілком імовірно, що найближчим часом проллється більше світла на життя Анджея Дуди після президентства.

І найбільшою інтригою є не стільки сама можливість продовження його політичної кар’єри, скільки те, чим його потенційна політсила може відрізнятися від опонентів.

Яскраві й дружні до України заяви Дуди можуть бути складовою ідеології такої політичної сили.

Щоправда, за такого сценарію чинному президенту Польщі доведеться шукати інших союзників, аніж Павел Кукіз та його однопартійці, відомі своїми антиукраїнськими заявами.

А на додачу днями з’явився фактор, здатний перекреслити політичні амбіції польського президента.

Наступного року, вже після завершення президентської каденції, Дуда постане перед судом через висловлювання про глядачів фільму Агнешки Голланд "Зелений кордон". Рік тому він заявив, що на цьому фільмі "у кінотеатрі сидять тільки свині" – і ця заява може мати для нього суттєві наслідки.

Тож існує чимало обставин, здатних вплинути на рішення президента Польщі.

Та однозначно одне – вибір, який зробить (чи відмовиться зробити) Анджей Дуда, може стати фактором, який матиме безпосередній та дуже потужний вплив на майбутні відносини Варшави та Києва.

Автор: Станіслав Желіховський, 

кандидат політичних наук, експерт-міжнародник