Тбілісі кличе на допомогу: як пройшли вибори у Грузії й чи зважиться Захід підтримати протести
"Такого раніше не було. Ми стали свідками та жертвами російської спецоперації, можна сказати, однієї з нових форм гібридної війни проти нашого народу, проти нашої країни", – так увечері 27 жовтня президентка Грузії Саломе Зурабішвілі оцінила результати парламентських виборів, що відбулися днем раніше.
Центрвиборчком Грузії нарахував впевнену перемогу керівній партії "Грузинська мрія" – вона нібито отримала понад 54% голосів. Цього не вистачає для конституційної більшості, яку планувала отримати партія влади, але цілком достатньо, щоби чинна влада продовжувала керувати країною в режимі монобільшості.
А ще це означає різке, хоча й очікуване загострення політичної кризи: всі опозиційні партії, що проходять до парламенту, відмовились вважати ці вибори чесними, і так само про невизнання оголошених результатів заявила президентка Зурабішвілі.
Посилити голос опозиційних сил могла би жорстка позиція Заходу щодо невизнання цих виборів, але цей варіант не видається високоймовірним. Потенційну єдність ЄС з цього питання руйнує угорський прем’єр Віктор Орбан – він привітав владу Грузії з перемогою, навіть не чекаючи на підрахунок голосів та ігноруючи повідомлення про фальсифікації. А у США в найближчий тиждень у пріоритеті інші вибори – свої.
Утім, громадяни не здаються.
28 жовтня у Грузії стартують протести проти фальсифікації виборів. Від їхнього перебігу та масштабності і залежить подальший розвиток подій.
Сумнівна перемога
"Вітаю прем'єр-міністра Іраклія Кобахідзе та партію "Грузинська мрія" з перемогою на сьогоднішніх парламентських виборах з великим відривом. Народ Грузії знає, що найкраще для його країни, і сьогодні його голос був почутий", – так Віктор Орбан привітав чинну владу Грузії у суботу ввечері. Показовий момент – це привітання прозвучало відразу після завершення голосування, ще до того, як Центрвиборчком почав оприлюднювати хоч якісь дані про підрахунок голосів.
По суті, єдиною підставою для таких висновків були результати екзит-полу, оприлюдненого соціологічною компанією Gorby, яка має сумнівну репутацію. Цю компанію вважають пов’язаною із "Грузинською мрією", а у її опитуваннях показники влади традиційно завищені у порівнянні з незалежними міжнародними дослідженнями.
Натомість дві інші соціологічні фірми, що проводили екзит-поли, зафіксували протилежну картину.
За їхніми даними партія влади хоч і займає перше місце та отримує 40-42% – але не повинна мати у парламенті більшості. Натомість опозиційні партії сумарно отримують більш ніж 50% та мають формувати нову коаліцію та уряд. Варто зазначити, що ключові партії опозиції ще до дня виборів публічно оголосили про об'єднання у коаліцію у разі перемоги.
Невідповідність екзит-полів даним ЦВК – далеко не єдиний доказ фальсифікацій.
Головне – те, що про масштабну систему фальсифікації заявили й спостерігачі на виборах.
"Було розроблено складну схему фальсифікації виборів, для втілення якої використовували такі методи, як порушення роботи системи верифікації, порушення процедур маркування та втручання спостерігачів у спостереження за процедурами ідентифікації виборців. У першій половині дня виборцям масово роздавали по два і більше бюлетенів",– розповідають у коаліції НУО "Мій голос".
Там зазначають, що були свідками ситуації, коли партія влади була заздалегідь відмічена у бюлетенях.
Та й не лише грузинські спостерігачі побачили проблеми.
З доволі жорсткими заявами виступили також усі західні спостережні місії, які зазвичай є обережнішими.
Так, неурядова місія ENEMO заявила про значні порушення, та й спільна місія від західних міждержавних та міжпарламентських організацій під проводом БДІПЛ/ОБСЄ відзначила підкуп та "численні повідомлення про тиск на виборців". Настільки жорсткі висновки ОБСЄ є рідкісними. Ця організація завжди намагається шукати баланс і зазвичай не схильна робити заяв на кштал "невизнання виборів", але акцентування на жорстких порушеннях є для західних урядів сигналом про дуже серйозні проблеми.
А грузинські опозиційні сили пішли на крайній крок – партії спільно заявили про невизнання цих виборів та відмовилися отримувати мандати.
Чи зіграє козир опозиції?
Щось подібне у Грузії було під час виборів 2020 року.
Тоді, як і зараз, всі опозиційні партії заявили про масові фальсифікації та відмовилися заходити до парламенту. Проте тоді бажання ЄС знайти компроміс зіграло на руку "Грузинській мрії" – за посередництва європейського керівництва був укладений меморандум, за яким опозиція де-факто визнавала вибори, а влада – брала на себе зобов’язання збільшити політичну вагу опозиції (ці зобов'язання так і не були виконані).
І зараз, і тоді відмова опозиції від мандатів унеможливлює роботу парламенту, що має призвести до дострокових виборів.
Справа в тому, що на першому засіданні нового парламенту має бути щонайменше 100 депутатів зі 150 – а досягти цього неможливо без принаймні частини представників опозиції.
І це – один із ключових козирів грузинської опозиції.
Щоправда, у "Грузинській мрії" запевняють, що парламент розпочне роботу і уряд буде затверджений за будь-яких обставин.
Вони не пояснюють, як це можливо, проте у 2020 році у партії влади всерйоз обговорювали варіант із передачею опозиційних мандатів провладним кандидатам, всупереч результатам голосування.
Тоді лише втручання ЄС врятувало Грузію від однопартійного парламенту.
То чи повториться історія цього разу? Наразі не схоже, що ЄС готовий до нової примирювальної місії. Зокрема через те, що минулого разу вона не дозволила повернути Грузію на шлях демократії, а радше запевнила владу у її безкарності. Адже "Грузинська мрія", досягнувши бажаної мети, вийшла з підписаної за посередництва ЄС угоди з опозицією.
Масштаб порушень на виборах зараз також видається більшим, ніж 4 роки тому. А зараз країна формально є кандидатом у члени ЄС, що збільшує вимоги до неї.
Утім, готовності до того, щоби відкрито виступити проти влади Грузії, у ЄС також не видно.
Шантаж "Мрії" та вето Орбана
"Ми закликаємо Центральну виборчу комісію Грузії та інші відповідні органи виконати свій обов'язок щодо швидкого, прозорого та незалежного розслідування та розгляду порушень на виборах та звинувачень у них. Ці порушення мають бути прояснені та усунуті. Це є необхідним кроком для відновлення довіри до виборчого процесу",– йдеться у спільній заяві Єврокомісії та верховного представника ЄС Жозепа Борреля.
Заява свідчить: попри те, що порушення на виборах у Грузії були очікуваними, у Брюсселі не готові на них реагувати негайно і лишають можливість для тривалої паузи з відповіддю.
Зокрема, у згаданій заяві стверджується, що ЄС "чекає на остаточний звіт і рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ", а цей документ з'явиться лише за кілька місяців. Наприклад, після жовтневих виборів 2020 року фінальний звіт був оприлюднений тільки у березні 2021-го.
Так само бракує конкретики у заяві президента Європейської ради Шарля Мішеля.
"Ці передбачувані порушення мають бути серйозно з'ясовані та усунені. Ми повторюємо заклик ЄС до керівництва Грузії продемонструвати свою тверду відданість курсу країни на вступ до ЄС, що також відповідає висновкам, зробленим у червні та жовтні цього року Європейською комісією", – зазначає він.
Бажання ЄС не спалювати мости – легко пояснити.
Рішення щодо зовнішньої політики у ЄС ухвалюються консенсусом, тобто для невизнання виборів та нелегітимності нової влади Грузії має бути одностайна згода усіх лідерів. Натомість, якогось окремого рішення про їхнє визнання – не потрібно, воно відбувається за замовчуванням.
Між тим, шанси досягти одностайності у цьому питанні украй низькі. Зокрема через позицію Віктора Орбана, який вже зараз чітко відмежовується від будь-якої критики на адресу Тбілісі з боку інших європейських держав та посадовців. Його привітання влади з Грузії з перемогою ще до появи перших даних ЦВК красномовно свідчить, що він не готовий підтримувати позицію інших західних гравців.
У інший момент лідерство у цьому могли би взяти Сполучені Штати – але зараз, за тиждень до голосування на своїх президентських та конгресових виборах, їм явно не до Грузії.
За таких обставин завжди є спокуса обмежитися критикою лише окремих порушень. І замість невизнання виборів – вчергове закликати грузинську владу усунути ці порушення до наступних виборів. Так само, як це було і на минулих виборах, і перед тим.
Та й "Грузинська мрія", схоже, підготувала грунт для торгівлі з Заходом. Примітно, що навіть коли влада вдалася до масштабних фальсифікацій (а це не викликає сумнівів, зважаючи на численні повідомлення з дільниць) – там все одно не стали "малювати" собі конституційну більшість. Крім того, ЦВК у "намальованих" результатах дав можливість потрапити до парламенту всім чотирьом ключовим опозиційним силам, хоча перед виборами проурядові прогнози пророкували, що дві з них не поодлають прохідний бар'єр.
Це може бути частиною пропозиції "компромісу" для Заходу з Тбілісі.
Варто нагадати: влада Грузії прямо заявляла, що конституційна більшість потрібна їй для внесення до конституції змін, що заборонять наявні опозиційні партії. І тепер у Тбілісі отримали можливість шантажувати партнерів і одночасно торгуватися з ними. Мовляв, якщо доведеться йти на нові вибори, то результати будуть ще гірші.
А якщо ви заплющите очі на початок роботи парламенту без кворуму – ми не будемо забороняти опозицію, і, можливо, скасуємо частину одіозних законів, і може навіть погодимося відправити на лікування до ЄС ув’язненого експрезидента Саакашвілі. А від вас потрібне лише фактичне визнання нового уряду і його легітимізація.
Утім, простір для компромісу суттєво обмежила президентка Зурабішвілі, що заявила про невизнання виборів.
"Хочу також звернутися до наших партнерів – європейців, американців: я послухала заяви, які були зроблені та вдячна всім за ці заяви. Але всі мають знати, що захист Грузії, захист майбутнього Грузії в цьому регіоні, захист геополітичного балансу, захист європейського майбутнього цього регіону – це захист народу, а не налагодження контактів із цим нелегітимним урядом",– заявила вона.
Проігнорувати цей заклик буде дуже непросто.
Та й усередині ЄС точно будуть країни, готові до різких кроків щодо Грузії, не чекаючи на єдність (якої з Орбаном наврядчи можливо буде досягти).
"Питання в тому, чи перемогла ("Грузинська мрія")? Ось у чому проблема. Ми навіть не можемо сказати, виграли вони чи програли",– президент Литви Гітанас Науседа публічно висловив сумнів у чесності грузинських виборів. І не він один.
Грузія починає протест
Але ключове слово для визначення реакції Заходу ще не прозвучало. Його має сказати (або не сказати) вулиця.
Представники грузинської опозиції свідомі цього та вже закликали людей до протестів. "Ми повинні стати разом і заявити, що не визнаємо ці вибори, що не миримося з Росією та її входженням у такій формі до Грузії, з новою формою захоплення",– звернулася до громадян президентка Зурабішвілі.
Протести мають розпочатися о 19 годині у понеділок 28 жовтня.
Як показує практика останніх років, вуличні протести самі по собі жодного разу не змушували "Грузинську мрію" йти на поступки. Це відбувалося лише в тих випадках, коли тиск вулиці супроводжувався зовнішнім тиском.
Проте ситуація на вулицях грузинських міст може виявитися саме тим остаточним аргументом, який змусить європейських політиків нарешті діяти. Бо західні партнери не будуть боротися за грузинську демократію, якщо це не важливо для громадян Грузії.
А доки цього не сталося, ЄС вичікує.
Тож наразі грузинську владу з перемогою на виборах привітали лише Віктор Орбан, президент Азербайджану Ільхам Алієв та прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян (а також, що показово, російські урядові пропагандисти).
У цій ситуації своє слово може сказати Україна.
Київ наразі не має багато підстав для того, щоби штучно пом'якшувати реакцію на фальсифікації. Українські посадовці, включно з президентом, прямо звинувачують Грузію у сприянні Росії. Для нас важливо повернути цю країну на західний шлях.
А особливі відносини нашої держави із Грузією та грузинським народом накладають на нас і певні моральні зобов’язання.
А також дають моральне право першими – або спільно з кількома європейськими столицями – оголосити своє невизнання виборів у Грузії. Не чекаючи на Орбана. Та ставши прикладом для інших демократичних країн.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"