Повільне розморожування: чому гальмується план кредитування України під заставу активів РФ
20 вересня під час візиту до Києва президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про виділення Україні 35 млрд євро в рамках раніше анонсованої "репараційної позики", забезпеченої доходами від заморожених російських активів.
Ця заява стала символічним підтвердженням обіцянки, яку лідерка ЄС дала ще майже два роки тому, наприкінці листопада 2022-го, коли вона заявила про намір "використати ці доходи для України".
Однак навіть після цієї заяви навколо теми позики, долі самих активів і відшкодування Україні залишається більше запитань, ніж відповідей.
І з плином часу на їх вирішення впливає дедалі більша кількість факторів, зокрема й тих, що на перший погляд здаються не пов'язаними з цією темою.
І серед таких факторів є подальше блокування російських активів та президентські вибори у США.
Страхування від скасування санкцій
Рішення "Групи семи", прийняте в липні 2024 року на саміті в Апулії щодо "репараційної позики" для України в розмірі $50 млрд, яка має бути погашена за рахунок доходів від заморожених резервів російського Центробанку, стало справжнім проривом.
Лише за кілька місяців до цього ЄС наважився ухвалити рішення про використання доходів від цих активів в інтересах України (йшлося про приблизно $3 млрд на рік), а цей кредит ставав гарантією фінансової підтримки України в умовах війни щонайменше на наступний рік.
Проте рішення ще потребувало технічного оформлення, зокрема в частині розподілу часток фінансування між державами G7, умов погашення позики і, найважливіше, визначення долі самих російських активів.
Як відомо, найбільша частка резервів Центробанку РФ – а це приблизно $210 млрд – заблоковані на території ЄС у двох клірингових установах: бельгійському Euroclear і люксембурзькому Clearstream. Наразі санкції у вигляді блокування російських активів поновлюються Європейським Союзом одноголосно кожні шість місяців.
Держави "Групи семи", зрозуміло, хочуть мати гарантії, що в певний момент ці санкції не будуть скасовані.
А відповідно – не виникнуть ризики для повернення коштів, які вони виділили.
Це особливо важливо для США, які, як очікується, зроблять найбільший внесок – приблизно $20 млрд, стільки ж планував внести й ЄС, а решту – Велика Британія, Канада та Японія.
Сценарій непродовження санкцій не є нереалістичним.
І Угорщина, і Словаччина, а також інші держави-члени ЄС можуть, залежно від політичної ситуації та юридичних обставин, заветувати рішення щодо продовження блокування резервів Центробанку РФ.
Слід віддати належне Брюсселю, що практично одразу після рішення G7 європейські інституції почали працювати над розв'язанням цієї проблеми.
У вересні Єврокомісія представила послам держав-членів дві головні опції, попередньо узгоджені зі США: блокування російських резервів на строк п'ять років із переглядом кожні 12 місяців за умови підтримки кваліфікованою більшістю або ж продовження на 36 місяців за умови одностайного голосування.
На остаточне рішення або принаймні його розгляд можна очікувати на наступному засіданні Європейської ради, що відбудеться 17-18 жовтня в Брюсселі.
Однак на швидкість вирішення цього питання впливає ще один глобальний фактор – вибори у США.
Фактор Камали Гарріс
Вибори у США впливали на питання конфіскації російських активів практично з початку 2023 року. Вже майже рік залишався без розгляду проєкт закону про конфіскацію активів РФ – REPO.
Демократи побоювалися, що можуть наділити можливу адміністрацію Трампа додатковими повноваженнями, тоді як республіканці хвилювалися, що у разі обрання їхнього кандидата цей закон обмежить його можливості в посередництві між Україною та РФ.
Хоча Дональд Трамп прямо не висловлювався щодо конфіскації активів РФ, існують обґрунтовані побоювання, що він виступатиме проти таких рішень, наводячи політичні й економічні аргументи.
Зрештою, його кандидат на посаду віцепрезидента Джей Ді Венс є відвертим скептиком щодо таких ініціатив.
У своєму меморандумі до Сенату стосовно закону REPO Венс прямо зазначає: "конфіскація активів одного з найбільших центральних банків світу (Центробанку РФ. – Ред.) створює значну загрозу погіршення небезпечної фінансової ситуації в США, оскільки казначейські зобов’язання США стають менш привабливими для іноземних покупців".
Тому логічно, що після рішення G7 Брюссель і адміністрація Байдена розпочали активну роботу над узгодженням деталей майбутньої позики, щоб гарантувати підтримку України навіть у разі обрання Трампа.
Однак старт виборчої кампанії Камали Гарріс несподівано пригальмував цей процес.
Зростання рейтингів кандидатки в президенти США, як зазначало видання Politico, вселили надію на її перемогу і знизили темпи підготовки. Ба більше, команда Гарріс нібито працювала над альтернативним варіантом підтримки України, який змінював би конфігурацію, попередньо узгоджену "сімкою" в Апулії.
Заява Урсули фон дер Ляєн у Києві про суттєво більшу частку Євросоюзу – 35 млрд євро – ймовірно, мала на меті засвідчити відданість ЄС поточному плану незалежно від рішення США. Ще до її київського візиту повідомляли про план "Б" ЄС, за яким частка блоку могла досягти навіть 40 млрд.
Однак усі перипетії останніх тижнів і той факт, що критичний відрив демократки від республіканця так і не стався, нібито зрушили процес із місця, і незабаром очікується досягнення угоди.
Проте це не знімає головного питання: що буде далі?
Два сценарії для росактивів
До мирних ініціатив і планів, що активно озвучуються останніми місяцями, можна ставитися по-різному. Однак однозначно вони суттєво підвищують шанси на початок політичного процесу врегулювання.
І доля російських активів, без сумніву, буде одним із ключових питань цих обговорень.
Кремль неодноразово заявляв про незгоду із санкціями та конфіскацією резервів російського Центробанку. А те, що Москва відмовиться компенсувати Україні збитки від агресії, не викликає сумнівів.
У такому разі, з огляду на отримання Україною "репараційної позики", конфіскація стане чи не єдиним способом забезпечити відшкодування жертвам та постраждалим у рамках міжнародного компенсаційного механізму.
Проте виникає необхідність узгодити конфіскацію з тим фактом, що ці резерви фактично є "заставою" для кредиту.
Можливі два варіанти вирішення цього питання:
1. Резерви залишаються замороженими, поки кредитори не отримають усі свої кошти. Держави-члени G7 можуть обрати цей варіант також для збереження тиску на РФ з метою домогтися від неї компенсаційних виплат.
2. Конфіскація активів відбувається, і до майбутнього Компенсаційного фонду передається вся сума активів за вирахуванням суми позики.
Наразі ці питання публічно не обговорюються, але, безумовно, їх тримають "у голові". Зокрема, автор обговорював ризики першого сценарію у приватному спілкуванні з представниками українського уряду.
Очевидно одне: найближчі тижні – рішення Ради ЄС, засідання в Рамштайні, вибори у США та різні "переговорні ініціативи" – можуть стати поворотними для багатьох питань пов’язаних з агресією РФ проти України.
І питання конфіскації російських активів має бути серед них.
Автор: Іван Городиський,
адвокат, директор Центру Дністрянського