Революція можлива: як Грузія готується до вирішальних виборів і вуличних протистоянь

"На жаль, я мушу сказати вам, що за нинішньої партії влади Грузія ніколи не стане членом Європейського Союзу", – така заява важлива тим, що її оголосив не політик, а дипломат – посол Євросоюзу в Грузії Павел Герчинський.

"Що сталося після того, як ви отримали статус кандидата? Більшість населення, опозиційні партії хочуть вступити до Європейського Союзу, але уряд відчужує людей від членства в ньому. Члени грузинського уряду далекі від цінностей ЄС", – пояснив дипломат.

Такий демарш важливий і тому, що до парламентських виборів у Грузії залишилося менше трьох тижнів – вирішальне голосування відбудеться 26 жовтня.

І хоча в Євросоюзі уникають дій, які можна інтерпретувати як втручання в перебіг виборів, в цьому разі було ухвалено рішення заявити без двозначностей: від результатів цих виборів залежить європейське майбутнє Грузії.

А можливо, і її існування як незалежної держави.

Політичні ляпаси

Що ближче дата парламентських виборів, то гострішим стає політичний конфлікт як усередині країни – між урядом і опозиційними об'єднаннями, так і за межами Грузії – між урядом і західними партнерами.

Склалася абсолютно неординарна для Грузії ситуація: вперше в сучасній історії опозиційні сили і стратегічні партнери в унісон звинувачують чинну владу в зміні зовнішньополітичного вектора країни і переслідуванні російських інтересів.

Як наслідок, уряд Грузії отримав повну міжнародну ізоляцію як від США, так і від Євросоюзу.

Ба більше, ця ізоляція вже вийшла за межі дипломатії і набула жорстких форм.

Як завжди, бойкот почався з Вашингтона. Саме США вже офіційно запровадили санкції щодо близько сотні представників керівної грузинської партії, включно з впливовими силовиками.

Та найкращою демонстрацією нового формату стосунків із грузинською владою став "дипломатичний ляпас" голові уряду Іраклію Кобахідзе.

Прем'єр-міністр, який очолював грузинську делегацію на Генасамблеї ООН, отримав запрошення на прийняття у президента США Джо Байдена, однак згодом Білий дім це запрошення скасував.

При цьому ситуація виглядає так, що в адміністрації Байдена свідомо пішли на те, щоб зробити цей "дипломатичний ляпас" якомога образливішим.

На тлі цього рішення Євросоюзу припинити зустрічі на високому рівні з представниками уряду Грузії виглядає цілком очікуваним.

"Якщо Грузія стане однопартійною державою, країною, де заборонена політична опозиція, де громадянському суспільству доведеться виїжджати на роботу за кордон, якщо основні права людини, не кажучи вже про права меншин, не будуть захищені, Грузія не зможе стати членом Євросоюзу – ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра", – прокоментував це рішення посол Герчинський.

І хоча ключові санкції проти грузинської влади ще не запроваджені (зокрема, під санкціями поки що не перебуває почесний глава партії "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі), однак підготовка до їхнього ухвалення вже триває. Зокрема, за інформацією "Голосу Америки", пакет санкцій щодо Іванішвілі вже розроблений.

І найімовірніше, побачивши масові порушення на виборах 26 жовтня, Вашингтон без особливих вагань піде на цей крок.

Коротка відлига і загострення

Після політичного провалу, пережитого в США, прем'єр-міністр Грузії на деякий час пом'якшив тон і навіть заговорив про врегулювання стосунків із "партією глобальної війни" – цим терміном у "Грузинській мрії" зазвичай називають усі західні країни, які протестують проти падіння Грузії в орбіту впливу РФ і знищення демократичних інституцій.

Ба більше, реагувати довелося і Бідзіні Іванішвілі – він виступив із письмовою заявою, в якій зазначив, що "ніколи не казав, що, говорячи про партію глобальної війни, мав на увазі США та Європейський Союз".

Зрозуміло, що настільки несподівані ходи керівництва країни викликали безліч розмов у політичних колах. Зокрема, в опозиції цей крок визнали відступом, викликаним побоюваннями перед уже оголошеними санкціями проти Іванішвілі.

Крім того, 1 жовтня прем'єр-міністр у своїй письмовій заяві фактично доручив Антикорупційному бюро змінити своє рішення про оголошення низки авторитетних неурядових організацій "суб'єктами з виборчою метою", що фактично обмежувало їхнє право на дотримання виборчого процесу.

Не дивно, що очільник бюро виконав доручення прем'єра протягом доби. Однак головною сенсацією в цій історії стало те, що рішення про визнання згаданих організацій "суб'єктами з виборчою метою" було підтримано і в судовому порядку.

Такі дії навіть дали надію на те, що і вибори 26 жовтня пройдуть без особливих порушень. Однак ілюзія проіснувала недовго.

Уже 3 жовтня "Грузинська мрія" дала несподіваного "ляпаса" офіційному Вашингтону – саме так оцінюють це рішення аналітики та експерти.

Міністр внутрішніх справ Грузії доручив відповідним групам відомства поширити відповідні заходи за оперативними напрямками, "щоб сприяти проведенню майбутніх парламентських виборів у безпечному та вільному середовищі".

Серед таких груп було і Управління особливих операцій, керівник і заступник якого перебувають під санкціями США за "списком Магнітського".

Однак це ще не все: міністр внутрішніх справ також визнав, що підсанкційні особи продовжують отримувати зарплату через банківські перекази, що може стати причиною нового скандалу і нищівного удару по банківській системі Грузії.

Технічний уряд від президента

Паралельно з важкими днями для владної команди зростає вплив президентки Саломе Зурабішвілі.

І її роль у контексті очікуваних великих змін може виявитися вирішальною.

На відміну від прем'єр-міністра Кобахідзе, Зурабішвілі – бажана гостя у провідних європейських столицях. Нещодавно вона провела зустрічі на високому рівні в Берліні, Парижі та Брюсселі.

Зрозуміло, що все це сильно дратує команду "Мрії", в якій вважають ці важливі візити неконституційними. І навіть встигли заявити про нову спробу оголошення імпічменту.

Однак, судячи з усього, президентку найменше турбують такі дії представників правлячої команди, тим більше, як показала минула спроба імпічменту, голосів за відставку президента у "Грузинської мрії" немає.

Зурабішвілі планомірно дотримується власного порядку денного. Вона створила платформу ("Грузинську хартію"), навколо якої об'єднала усі чотири провідні опозиційні сили.

Хартія передбачає формування тимчасового технічного уряду після виборів. Функція такого уряду полягатиме у швидкому проведенні демократичних реформ, відновленні зіпсованих стосунків із партнерами і найголовніше – у поверненні країні підкріпленого конституцією зовнішнього курсу на євроатлантичну інтеграцію.

При цьому президентка вже заявила, що обрала кандидата на пост глави такого уряду і має намір терміново обговорити цю кандидатуру з основними опозиційними силами.

Така стратегія різко знижує ризики розколу опозиційних сил. А відповідно, збільшує шанси на успішну зміну влади і повернення Грузії на шлях демократії та євроінтеграції.

* * * * *

Незалежні соціологічні опитування пророкують нинішній опозиції стабільну більшість у новому парламенті.

Однак ключове питання:

до якої межі дійде "Грузинська мрія", щоб не віддавати владу?

А в те, що вибори в Грузії будуть вільними і демократичними, вже не вірять ні всередині країни, ні за її межами.

Те, з яким ентузіазмом нинішня влада палить мости із західними союзниками, показує, що там готові піти на все заради збереження своєї влади. Зокрема – переступити й норми моралі.

Доказ останнього – використання в політичній рекламі "Грузинської мрії" фотографій зруйнованих українських міст. У такий спосіб партія влади намагається показати, що в разі перемоги опозиції аналогічна війна почнеться і в Грузії.

При цьому за відмову транслювати таку рекламу опозиційним телеканалам погрожують величезними штрафами.

Усе це свідчить про те, що політична ситуація в Грузії досягає піка напруженості. В опозиції заявили, що готові захищати вибір громадян, однак чи вистачить у них сил протистояти апарату насильства від "Грузинської мрії"?

Своєю чергою західні партнери вже заявили, що в разі фальсифікації виборів буде ухвалено рішення про призупинення безвізового режиму з Євросоюзом, заморожування процесу євроатлантичної інтеграції країни, призупинення всіх видів фінансової допомоги та різноманітних програм, запровадження санкцій проти комерційних банків і заборону переказів фізичним особам.

Крім того, не виключено, що країні доведеться негайно погасити зовнішні борги, що доведе бюджет країни до банкрутства і остаточно зруйнує економіку.

У такій ситуації втримати владу "Грузинська мрія" зможе лише методами Лукашенка або Мадуро. Однак це означає, що Грузія повернеться в похмуру і безвихідну реальність 1990-х – у країні запанують хаос і злочинність.

І така Грузія стане легкою здобиччю Владіміра Путіна.

Автор: Аміран Хевцуріані,

професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-Українського центру,

для "Європейської правди", з Тбілісі