Від яструбів до критиків Києва: хто у команді Трампа відповідатиме за Україну та війну
Дональд Трамп уже оголосив ключові призначення у своїй адміністрації. В тому числі тих, хто буде безпосередньо залучений до перемовин з Україною та РФ.
Короткий вердикт: могло бути гірше.
Очільником Державного департаменту США та радником президента з нацбезпеки стануть класичні республіканські "яструби" – прихильники жорсткої політики проти авторитарних режимів, насамперед Китаю та Ірану. Погляд, якого, зрештою, дотримується й обраний американський президент.
Проте не все так оптимістично.
Майбутні держсекретар і безпековий радник президента за останні роки цілком продемонстрували гнучкість своєї риторики, яка від рішучої підтримки України та прямої критики адміністрації Байдена перейшла до тези про "якнайшвидше завершення війни". І наразі видається, що надійного плану виходу на таке врегулювання республіканці не мають.
А на додачу, є питання і до майбутнього очільника Пентагону. На цю посаду обрано людину без управлінського досвіду, лояльну Трампу, яка прямо говорить, що на першому місці пріоритетів США мають бути Китай і подолання так званого "лівацтва" в армії.
Чи знайдеться в його політиці місце для українського напряму – наразі велике питання.
Іншим тривожним сигналом стало потрапляння в адміністрацію відверто антиукраїнських політиків трампістського крила, що доклались до поширення роспропаганди про Україну.
Але є й підстави сподіватися, що їхній вплив вдасться обмежити. Про це – в матеріалі.
"Воїн-дипломат"
Одним із ключових для адміністрації Трампа посадовців у сфері національної безпеки стане член Палати представників від Флориди Майк Волтц.
50-річний ветеран війни в Афганістані у 2018 році став першим у США конгресменом, який до цього служив у Силах спецоперацій ("зелений берет"). Не бракує йому й досвіду роботи в Пентагоні за керівництва Дональда Рамсфельда та Роберта Гейтса, а також радником з питань контртероризму в апараті Білого дому.
У 2014 році вийшли мемуари Волтца з промовистою назвою "Воїн-дипломат".
Назагал погляди майбутнього радника Трампа з нацбезпеки збігаються з поглядами його шефа, якого він активно захищав на Fox News під час та після першого президентства.
Волтц – прихильник "яструбиної" політики стосовно Китаю та вважається його найвідвертішим критиком у Конгресі.
"Ми перебуваємо у стані холодної війни з компартією Китаю",
казав політик у 2021 році. Він вважає, що США повинні переорієнтувати ресурси для протистояння та стримування КНР у найближчій перспективі.
Раніше Волтц – який, нагадаємо, служив в Афганістані, – виступав за продовження військової операції в країні, але з фокусом не на просту підтримку афганського цивільного уряду, а на поступове (тривалістю в десятиліття) культурне перетворення всього суспільства.
У серпні 2021-го, коли виведення військ США з Афганістану майже завершилось, він закликав Байдена терміново розгорнути спецназ у країні та почати масове бомбардування місць дислокації "Талібану".
Кампанія в Афганістані дала Волтцу свого часу покритикувати НАТО: у "Воїні-дипломаті" він писав, що через недостатні витрати більшість збройних сил Альянсу "серйозно атрофувались", а "неписані застереження" щодо ведення бойових дій "часто приносили більше шкоди, ніж користі".
Водночас вихід США з НАТО політик не підтримує.
Та нас найбільше цікавлять погляди Майка Волтца на Україну.
Їхню еволюцію можна чітко побачити на сторінці конгресмена на сайті Republicans for Ukraine. Якщо до 2023 року включно республіканець підтримував усі проукраїнські ініціативи в Конгресі, то потім щось змінилося.
Ще в березні 2022 року Волтц нещадно критикував адміністрацію Джо Байдена за страх перед ескалацією. Путін "продовжуватиме рух уперед, якщо не віритиме, що йому чинитиме опір американська сталь", писав він тоді, вимагаючи розблокувати надання Україні радянських винищувачів МіГ.
А ось що Волтц казав після зустрічі з Зеленським у липні 2022-го: "Замість того, щоб бути рішучими, замість того, щоб просто зараз йти до перемоги і допомагати українцям, коли вони найслабші, ми збираємося пускати пил в очі і просто надавати їм якраз стільки, скільки буде достатньо – замість того, щоб допомогти їм з тим, що їм потрібно".
"Я повністю підтримував і підтримую боротьбу за свободу і українців, які борються за свободу",– заявляв республіканець. Але додав, що
нинішня політика адміністрації Байдена допомагає Україні "повільно програвати".
А з 2023 року, коли Дональд Трамп оголосив про свою передвиборчу кампанію, в риториці Волтца вже почали зʼявлятися тези про посилення нагляду за допомогою Києву. "Ера безлімітних чеків Україні з Конгресу завершилась", – проголосив він у вересні того ж року.
Волтц не виступає проти допомоги Україні як такої. Для нього ця тема радше слугує підставою (і цілком резонною) критикувати адміністрацію Байдена за відсутність стратегії щодо війни в Європі та її небажання примушувати союзників у НАТО витрачати на оборону мінімальні 2% ВВП.
В останньому есе для The Economist, написаному у співавторстві з американським політологом Метью Кренігом, Волтц виступає за якнайшвидше закінчення війни в Україні у стилі Трампа. Для цього, на думку майбутнього радника з нацбезпеки, США можуть розблокувати експорт свого скрапленого газу і обвалити продаж російської нафти, щоб змусити Путіна "сісти за стіл переговорів".
А якщо Путін не погодиться – "надати Україні більше зброї з меншими обмеженнями на її використання".
Що станеться, якщо Путін і в цьому випадку не піде на переговори про завершення війни – Волтц і Креніг не кажуть. Але додають, що "цей план є кращим за нинішній підхід Білого дому, який не має чітко сформульованої мети, але закінчиться тупиковою ситуацією, коли Росія окупує частину української території".
Колишній суперник Трампа
53-річний сенатор від Флориди Марко Рубіо – син кубинських іммігрантів до США, який у дитинстві професійно займався американським футболом, та через травму зрештою вивчився на юриста.
Після роботи в місцевій легіслатурі Флориди, зокрема й на керівних посадах, він уперше обрався до Сенату у 2010 році й відтоді пробув там два повні терміни.
Карʼєра Рубіо могла б скластися інакше: у 2016 році він брав участь у змаганні за президентську номінацію від Республіканської партії у США. Сенатор тоді нещадно критикував Трампа ad hominem, говорячи про його "маленькі руки" та називаючи "шахраєм" і "вульгарним".
Трамп у відповідь називав опонента "маленьким Марко" (імовірно, тому, що на 15 сантиметрів вищий за нього).
Рубіо знявся з перегонів, коли Трамп на праймериз у Флориді зібрав ледь не вдвічі більше голосів. А після президентських виборів обидва налагодили відносини, а попередні суперечки списували на передвиборчу кампанію.
Не зіпсувало це й рішення Трампа обрати сенатора від Огайо Джей Ді Венса своїм кандидатом у віцепрезиденти (Рубіо був серед трьох головних претендентів): сенатор від Флориди активно агітував за республіканську кампанію, зокрема й разом із Трампом.
У професійному плані зовнішня політика якраз є цариною Марко Рубіо: він понад десятиліття працює в сенатських комітетах з питань розвідки та міжнародних відносин. Це, а також гарні відносини з майбутньою главою апарату Білого дому Сьюзі Вайлс, зіграли на користь його обрання як майбутнього державного секретаря.
Погляди Рубіо, як і Волтца, є назагал "яструбиними" – чи саме тим, що українська сторона нині називає "мир шляхом сили".
Сенатор від Флориди багато говорить про загрозу безпеці США з боку Китаю – аж до його потурання російській агресії в Україні, підтримує жорсткий підхід до стримування Ірану (який називав "терористичним" режимом), а також операцію Ізраїлю проти терористів ХАМАС у секторі Гази.
У березні 2024 року Рубіо говорив про альянс Китаю, Ірану, Північної Кореї та Росії, який формувався проти Сполучених Штатів: "Вони всі мають одну мету, а саме: послабити Америку, послабити наші альянси, послабити нашу позицію, наші можливості і нашу волю".
Погляди майбутнього держсекретаря стосовно війни в Україні також пройшли еволюцію.
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Рубіо був помітно включений у підтримку Києва. Це не перебільшення: він активно твітив про події на полі бою, натякаючи, що як сенатор із доступом до розвідувальних даних знає набагато більше, але розкривати це не може.
Рубіо також критикував губернатора Флориди та колишнього суперника Трампа за президентську номінацію Рона Десантіса, який назвав війну Росії проти України "територіальною суперечкою".
"Насправді це радше бажання домінувати над своїм сусідом, мати його у своїй сфері впливу, а не стільки (суперечка. – Ред.) через землю", – пояснював тоді сенатор.
Але з 2023 року Рубіо – не заперечуючи необхідності підтримувати Україну – почав усе більше говорити про те, як адміністрація Байдена відправляє гроші Києву за рахунок національних потреб США.
ʼ"Ми все ще маємо розбудовувати нашу армію, тому що реальний ризик – це Китай. Чому Україна важлива в цьому контексті?.. Ми не можемо дозволити змінювати кордони в односторонньому порядку, і ми повинні бути разом з нашими союзниками. Я не применшую жодної з цих речей. Але ці аргументи занадто розпливчасті", – говорив він восени 2023-го, пояснюючи, чому проти додаткового фінансування для України.
На початку цього року Рубіо заявив, що ані Україна, ані Росія не здатні перемогти у війні, але "Україна є маленькою порівняно з Росією" за розміром і військовими ресурсами, і "зараз це реальність".
А буквально незадовго до висунення на посаду державного секретаря назвав війну в Україні "патовою" і закликав "довести її до кінця".
"Хто то в біса такий?"
Висунення Піта Гегсета на посаду міністра оборони США стало, ймовірно, найбільш несподіваним рішенням Трампа.
Його імʼя взагалі не фігурувало в кадрових дискусіях про майбутню адміністрацію, та й досвіду роботи на держслужбі в імовірного керівника Пентагону немає.
Тож і не дивно, що один зі співрозмовників Politico з-поміж лобістів оборонного сектора США на висунення Гегсета відреагував словами "Хто то в біса такий?"
44-річний Піт Гегсет – випускник Гарварду, який пройшов війни в Афганістані та Іраку та опікувався питаннями ветеранів у США. У політиці він ніколи не був: у 2012-му невдало балотувався до Сенату від штату Міннесота, а під час першої адміністрації Трампа розглядався на посаду міністра у справах ветеранів, але так і не був призначений після критики з боку ветеранських організацій.
Останнє місце роботи Гегсета – провідний кабельний телеканал США Fox News.
І там він не раз брав інтервʼю в Дональда Трампа.
Майбутній шеф Пентагону активно виступає проти "лівацтва" в американському війську, вважає, що жінки не повинні служити на бойових посадах в армії, підтримував помилування засуджених за воєнні злочини військових, а також критикував обмеження на застосування зброї в зоні бойових дій.
Ще один штрих до біографії Гегсета – інцидент із сокирою, який стався у 2015 році незабаром після початку його роботи на Fox News.
Ведучий у прямому ефірі вирішив узяти участь у конкурсі з метання сокир, але в якийсь момент вона перелетіла за ціль і влучила в руку барабаннику польового оркестру Вест-Пойнтської академії Джеффрі Проспері.
Пізніше Проспері подав на Гегсета до суду, але позов урегулювали у досудовому порядку у 2019-му. А барабанник, як відомо, ще виступив в ефірі Fox News.
Якщо й це вас не переконало в ексцентричності майбутнього міністра оборони США, то ось вам цілий матеріал про всі татуювання на тілі Гегсета і те, що вони означають. Тут і єрусалимський хрест, і прапор США з гвинтівкою AR-15, і цитати з Нового заповіту.
Ні, все ж є ще один момент. У 2019 році Гегсет зізнався, що взагалі не миє рук, тому що "мікробів не існує, адже він їх не може побачити". (Пізніше він сказав, що це був жарт через, за його словами, надмірне захоплення людей санітарією.)
Про майбутню політику Піта Гегсета на посаді глави Пентагону багато поки сказати не можна. Ймовірно, він, як і згадані вище Марко Рубіо та Майк Волтц, буде наслідувати "яструбині" погляди Трампа на Китай та Іран, а протистояння з Пекіном ляже в основу майбутньої адміністрації.
Це ж стосується й поглядів на НАТО, який Гегсет в одній зі своїх книг критикував через недостатні витрати держав-членів на оборону.
Про війну в Україні він багато не висловлювався, але якось говорив, що "лівацтво" в американській армії є більш нагальною проблемою, ніж російська повномасштабна агресія. Водночас у березні 2022-го він стверджував, що Владімір Путін – воєнний злочинець, для якого будь-яке припинення вогню є лише нагодою відновити сили.
Також Гегсет захищав слова Трампа про те, що анексія Донецької та Луганської областей Росією була "геніальним" і "чудовим" ходом Путіна – заявивши, що експрезидент США просто потролив американські ЗМІ.
Востаннє про війну Росії проти України майбутній глава Міноборони США висловлювався незадовго до оголошення про своє висунення. В ефірі одного з подкастів він сказав, що не погоджується з думкою, мовляв, Путін зможе напасти на Польщу в разі перемоги в Україні. А ще – заговорив про загрозу застосування ядерної зброї в разі подальшого втручання США.
"Я не хочу, щоб американське втручання глибоко проникло в Європу та змусило його (Путіна. – Ред.) відчути, що йому настільки сильно наступають на п'яти, що йому доведеться це зробити – адже на початку (повномасштабного вторгнення. – Ред.) він говорив про ядерну зброю", – казав Гегсет.
Кандидатура майбутнього шефа Пентагону викликала здивування і розчарування навіть в оточенні Трампа.
Як свідчать джерела CNN, через недосвідченість Гегсета там також обговорюють ідею призначення когось із більшим досвідом роботи на посаду його заступника.
Непокояться через призначення і в самому Пентагоні, пише Politico, позаяк не знають, як Гегсет зможе керувати великою оборонною структурою без належного досвіду.
Це накладається і на плани Трампа здійснити "чистку" Міноборони США, зокрема і на рівні керівництва.
Найскандальніші призначення
З-поміж інших призначень в адміністрації Трампа варто згадати висунення на посаду глави Національного розвідувального управління – органу, що координує діяльність усіх розвідструктур США, – Тулсі Габбард.
Габбард – ветеранка війни в Іраку, обрана в Палату представників від Гаваїв.
У 2020 році вона невдало брала участь у змаганні за президентську номінацію від Демократичної партії, у 2022-му – вийшла з партії, а згодом приєдналась до республіканців.
Чим відома політикиня? Наприклад, зустріччю із сирійським диктатором Башаром Асадом, критикою ліквідації іранського генерала Касема Сулеймані та тим, що називала політику США щодо України "другим Афганістаном".
А памʼятаєте міф про американські біолабораторії в Україні? Габбард і його поширювала.
Не дивно, що Центр протидії дезінформації при РНБО України заніс Габбард до списку людей, які поширюють російську пропаганду.
Генеральним прокурором Трамп хоче призначити Метта Гейца – не менш одіозного трампіста, члена Палати представників від штату Флорида. Одіозного хоча б тому, що проти нього власні ж колеги з комітету з питань етики вели розслідування через підозру в незаконному вживанні наркотиків та неналежній поведінці, пов'язаній із сексуальними стосунками.
Саме Гейц очолив бунт проти свого ж однопартійця, спікера Палати представників Кевіна Маккарті, через який той позбувся посади, не пробувши на ній і року.
Відзначився Гейц і антиукраїнськими заявами.
Він одним із перших, ще наприкінці 2022 року, разом із відомою українцям Марджорі Тейлор Грін пообіцяв не дати Україні "ані пенні", а згодом вніс законопроєкт (який провалився) про припинення взагалі будь-якої допомоги Києву.
Якщо майбутнє призначення Гейца не впливає безпосередньо на допомогу Україні від США та американську політику в цьому напрямку, то очільник Національного розвідувального управління має набагато більше важелів впливу.
Але є підстави обережно вважати, що ця кандидатура може і не пройти Сенат.
Хоча в республіканців там уже є проста більшість у 52 сенатори, це не означає, що вони – навіть попри погрози Трампа – будуть як один голосувати за всі кандидатури в майбутню адміністрацію. Прикладом є обрання напередодні нового лідера республіканців у Сенаті: ним став поміркований Джон Тун, який переміг у закритому голосуванні підтриманого трампістами Ріка Скотта.
З іншого ж боку, нинішня адміністрація Трампа, як випливає з уже оголошених кандидатур, позначена максимальною лояльністю до свого керівника.
Тож не факт, що особиста позиція Марко Рубіо чи Майка Волтца насправді відіграватиме помітну роль, коли йтиметься про ухвалення рішень стосовно України.
Автор: Олег Павлюк,
журналіст "Європейської правди"