Штурм "парламенту" та відставка "президента": що стоїть за протестами в окупованій Абхазії
Поки влада Грузії реалізує свій план "нав’язування" суспільству та Заходу фальсифікованих виборів, несподівано гостре протистояння трапилося в Абхазії – окупованій Росією грузинській території.
Попри високу залежність від РФ та її фінансової допомоги, в Абхазії виступили проти нав’язаної Москвою "інвестиційної угоди" – на думку місцевого населення, її реалізація здатна досить швидко зробити абхазів меншиною у себе вдома.
Не домігшися свого за допомогою мирних протестів, абхази почали блокаду ключових автодоріг, а минулого тижня навіть захопили комплекси "урядових" будівель і вже отримали згоду подати у відставку від самопроголошеного президента Аслана Бжанії.
То що ж відбувається в Абхазії? Чому РФ досить спокійно реагує на спробу повалення влади у самопроголошеній республіці?
А головне, чи можна назвати нинішні протести антиросійськими? І чи можуть вони спростити реінтеграцію Грузії?
Залежна, але норовлива
З усіх самопроголошених "республік", створених на пострадянському просторі за сприяння чи навіть за безпосередньої участі РФ, не бажали влитися до складу РФ лише у Нагорному Карабаху (нині повністю реінтегрованому Азербайджаном), а також в Абхазії.
У Абхазії погоджувалися на участь у створених Росією інтеграційних проєктах і навіть на приєднання як третій учасник до "Союзної держави" РФ та Білорусі, але не на повноцінне входження до складу північної сусідки.
Також, попри те, що донедавна абхазький бюджет більш ніж наполовину фінансувався Москвою, в Абхазії не були готові виконувати всі забаганки Кремля.
В недавній історії там вже "прокатували" кандидатів у президенти, рекомендованих Москвою.
Більш свіжий приклад – ставлення до законопроєкту про іноземних агентів, прийняття якого для Росії стало маркером "свій-чужий".
Аналогічний закон було прийнято у Білорусі, у Киргизстані, навесні цього року з другої спроби – у Грузії. Проте не в Абхазії, де громадянському суспільству вдалося змусити владу піти на поступки.
Проте РФ продовжує тиснути на свого сателіта, вимагаючи все нових і нових поступок.
Менш вдало завершилося протистояння навколо Піцундської держдачі – об’єкта радянських часів, із площею 180 га, де відпочивали лідери СРСР.
Влада Абхазії 12 років опиралася вимогам Кремля, проте цього року все ж за символічну оплату в розмірі одного рубля на рік.
І так само в Москві сподівалися "дотиснути" Сухумі у прийнятті закону "про апартаменти", так само вкрай негативно сприйнятого абхазами.
Річ у тім, що самопроголошена республіка не дозволяє іноземцям (і навіть росіянам") купувати землю. Названий закон дозволяє обійти цю заборону. І як побоюються в Абхазії, призведе до масового переселення росіян, що викличе суттєвий стрибок цін.
Минулого року цей закон прийняти не вдалося – насамперед через тиск громадськості. Проте його ключові норми з’явилися в іншому документі – проєкті "міждержавної угоди" про гарантії для російських інвесторів. І схоже, що у Кремлі вирішили за будь-яку ціну змусити Сухумі його підписати.
У РФ навіть пішли на призупинення фінансування абхазького бюджету. Проте цей тиск мав протилежні наслідки.
Від арештів до штурму
Відповідна угода була підписана 30 жовтня.
"Влада" Абхазії погодилася протягом восьми років звільнити російські компанії від сплати податку на прибуток, а також від мит на ввезення будівельних матеріалів. Також Сухумі гарантував росіянам повернення половини сплаченого податку на додану вартість.
Лише ці норми ставлять росіян у пріоритетне становище у порівнянні з місцевими компаніями.
Але й це не все. Угода передбачає підтримку створення "багатофункціональних комплексів у сфері туризму" – цю норму в Абхазії тлумачать як приховану легалізацію апартаментів для росіян.
Тож вже на початку листопада громадські організації почали протести проти ратифікації цієї угоди у місцевому "парламенті". А дії влади лише додали хмизу в багаття – 11 листопада було проведено показово брутальне затримання низки опозиційних активістів.
У відповідь протестувальники вирішили відмовитися від звичайних та неефективних мітингів і перейти до блокування ключових автотрас. Це дало свій ефект – затриманих звільнили.
Проте на 15 листопада було заплановано голосування за ратифікацію інвестиційної угоди з РФ.
Того дня під будинком "парламенту" мав відбутися мітинг, на якому від депутатів мали вимагати не голосувати за цю угоду, а також звільнити міністра внутрішніх справ, відповідального за незаконні затримання.
Проте зранку 15 листопада силові структури першими застосували силу проти протестувальників, використавши сльозогінний газ та димові шашки. У відповідь протестувальники змогли прорватися на територію "комплексу урядових будівель", а зрештою – захопити його.
На хвилі успіху протестувальники озвучили нові вимоги, головна з яких – відставка "президента" Бжанії.
Останній, сховавшись у рідному селі Тамиш, деякий час звертався до Кремля за підтримкою, заявляючи про спробу "протурецького та прозахідного" перевороту. Така заява, переконані протестувальники, є "директивою російських кураторів".
Втім, у Кремлі обмежилися лише символічною допомогою. Зокрема, прокремлівські телеграм-канали раптом повідомили, що Владімір Путін запросив Бжанію на святкування 9 травня. І це трактувалося політологами як натяк Кремля, що там виступають проти заміни очільника Абхазії.
Тим часом російське МЗС рекомендувало своїм співгромадянам утриматися від відвідання Абхазії. І це також загадка – чи російські дипломати дійсно тепер вважають Абхазію "гарячою точкою", чи таким чином надсилають попереджувальний сигнал – мовляв, Росія незадоволена і може обвалити туристичну індустрію Абхазії.
Тим більш несподіваним стало рішення Бжанії все ж подати у відставку.
За умови, що протестувальники залишать захоплені будівлі, а до виборів президентські обов’язки виконуватиме "віцепрезидент" Бадра Гунба. Також у відставку подав "прем'єр" Александр Анкваб.
Тож формально політичне загострення в окупованій Абхазії добігає кінця (звичайно, за умови що сторони дотримаються домовленостей). Проте питань, що це було і які наслідки матиме, менше не стало.
Абхазькі питання
Події у Сухумі ще далекі від завершення. Проте, щоб зрозуміти їхній перебіг, варто дати відповідь на головні питання.
Чи є нинішні протести антиросійськими? І так, і ні.
"Так", адже Росія є безпосереднім тригером протестної активності – без педалювання Кремлем інвестиційної угоди місцева "влада" навряд чи погодилася б на її підписання.
І одночасно "ні", адже протестувальники підкреслюють свою лояльність РФ, у тому числі – й візуально, використовуючи російські прапори.
Щось подібне вже неодноразово траплялося в Абхазії під час виборів "президента", коли суспільство відмовляло у підтримці кандидату, рекомендованому РФ, проте не ставило під сумнів збереження проросійського зовнішнього курсу.
Через це у Кремлі часто дозволяли Абхазії набагато більше, аніж іншим своїм сателітам – адже були впевнені, що їхні ключові інтереси порушені не будуть.
Проте це було раніше, а зараз не виключено, що Москва набагато жорсткіше готова реагувати на невиконання своїх рекомендацій.
Інше питання, чи можуть ці події дискредитувати РФ в очах пересічних абхазів. Не виключено, проте особливість самопроголошеної "країни" полягає у тому, що Росія для них є безальтернативним партнером.
Ще одне питання: чи є в цій історії "грузинський слід"? Однозначно – ні.
І протестувальники, і "влада" є однодумцями у несприйнятті будь-якого сценарію "повернення" до складу Грузії.
Своєю чергою заява президентки Грузії Саломе Зурабішвілі, яка підтримала протести у Сухумі, однозначно спрямована на грузинську аудиторію – у Тбілісі також тривають масштабні протистояння влади та опозиції, а події у Сухумі стимулюють грузинську опозицію діяти рішучіше.
Крім того, нинішні протести в Абхазії показали, що у керівної партії "Грузинська мрія" просто немає жодної стратегії щодо реінтеграції Абхазії – хоча напередодні виборів вони переконували у протилежному.
Ба більше, відсутність заяв з боку "Грузинської мрії" показує, що тема реінтеграції існує для неї лише на рівні слів.
Хай навіть нинішні події й завдали удару "м’якій силі" РФ на цій окупованій території.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"