Гаага проти Ізраїлю: чому ордер МКС на арешт прем’єра Нетаньягу б’є також по Україні
У четвер, 21 листопада, у нідерландській Гаазі сталося те, чого багато хто сподівався уникнути – але навряд чи ці сподівання були реалістичними. Немає сумніву, що ця подія додасть оливи у вогонь дестабілізації світового порядку. А до того ж вона має всі підстави вдарити по Україні.
Уперше в історії Міжнародного кримінального суду (МКС) цей орган видав ордери на арешт топпосадовців держави, яку зараховують до "глобального Заходу", та ще й близького союзника США.
Суд знайшов достатні підстави вимагати арешту прем’єр-міністра Держави Ізраїль Біньяміна Нетаньягу, а також ексміністра оборони Йоава Галанта. Офіс прокурора МКС зміг переконати суддів у тому, що ці посадовці, найімовірніше, поділяють відповідальність за масштабні воєнні злочини та злочини проти людяності, вчинені ізраїльською армією у секторі Гази під час операції відплати за терористичні акти, вчинені ХАМАС 7 жовтня 2023 року, та подальшої зачистки Гази.
Тепер будь-яка зі 120 держав-членів МКС (включно з Україною) має зобов’язання заарештувати ізраїльського прем’єра, якщо той опиниться на їхній території, та видати його до Гааги.
І хоча рішення суду про арешт ще не означає визнання вини – та у разі затримання цих посадовців єврейської держави обвинувальний вирок проти них є дуже реальним.
Але це – далеко не єдиний наслідок опублікованого ордера на арешт.
Рішення МКС вже поділило світ.
Частина провідних світових гравців, передусім у США, оголосила про упередженість МКС. У команді майбутнього президента Дональда Трампа вже пообіцяли жорсткі дії у відповідь.
Але є також держави, що сприйняли це як свідчення того, що справедливість існує, а представники прозахідних держав не мають імунітету за воєнні злочини.
Європа схиляється радше до останнього підходу, але без ентузіазму. Те, що дії Армії оборони Ізраїлю були спрямовані також проти цивільного населення – у ЄС не викликає сумнівів, і там не раз закликали Тель-Авів припинити операцію. Але потреба арештувати ізраїльського лідера не викликає захвату у європейців, лише кілька лідерів заявили про готовність до цього кроку.
Для України все це несе серйозні виклики.
По-перше, ці події здатні підірвати авторитет рішень МКС у світі. У Європі вже є держави, що публічно відмовляються арештовувати Нетаньягу, попри рішення суду. Це додатково підриває наші зусиллі із забезпечення арешту Владіміра Путіна.
По-друге, це може вдарити персонально по прокурору МКС Каріму Хану (ключової особи у розслідуванні російських злочинів), який і без того має серйозну проблему.
І по-третє, протидія США може вдарити по дієздатності МКС. У США вже розглядають ідею запровадження санкцій, і питання радше у їхньому обсязі.
Про все це ми розповіли у відеоформаті на каналі "Європейської правди".
А для тих, хто віддає перевагу читанню, ми підготували також текстовий аналіз
За арешт, але не одностайно
Рішення Міжнародного кримінального суду, оприлюднене цього тижня, не було анонсоване наперед – втім, у цьому немає жодного порушення, такий підхід до схвалення ордерів на арешт є стандартним для цього суду.
На відміну від національних кримінальних процесів в Україні чи інших державах, подання прокурора МКС про арешт схвалюються у закритому режимі, без участі підозрюваного. Утім, стандарт доведення тут дуже високий, тобто докази мають бути переконливими. А вже у разі, якщо підозрюваного арештовують – починається стандартний кримінальний процес, з адвокатами і прокурором.
Цього разу на розгляді МКС було відразу п'ять підозрюваних – троє представників керівництва ХАМАС, відповідальних за масштабні терористичні атаки, що відбулися на півдні Ізраїлю 7 жовтня 2023 року, а також двоє ізраїльських урядовців, звинувачуваних у злочинах під час відповіді країни на ці атаки.
Палата Суду, що розглядала цю справу, погодилася з прокурором і, серед іншого, схвалила ордер на арешт ізраїльського прем’єра Нетаньягу та ексміністра оборони Галанта. Суд повідомив, що має "достатні підстави" вважати їх обох, "спільно з іншими особами", співвиконавцями двох типів воєнних злочинів – використання штучного голоду як методу ведення війни і навмисних нападів на цивільне населення, а також низки злочинів проти людяності – вбивств, переслідувань та "інших негуманних діянь".
МКС – звичайно ж, незалежний, але наївно вважати, що він діє поза політичним контекстом.
Особливо – на стадії підготовки звинувачень.
Коли прокурор МКС розслідує конфлікт двох сторін, то зазвичай намагається "балансувати", щоб не було підґрунтя для звинувачень в упередженості. В палестинсько-ізраїльській історії це особливо важливо, адже переслідувати за відповідь на теракт і не помітити початкового злочину було б як мінімум дивно.
Тому у травні 2024 року, одночасно з поданням на ізраїльських урядовців, до суду надійшло прохання виписати ордери на арешт також трьох лідерів ХАМАС – Ях’ї Сінвара, Ісмаїла Ганії та Мухаммада Дейфа. От тільки життя внесло свої корективи: за пів року, що минули відтоді, всі троє були вбиті у ході ізраїльської воєнної операції.
А виписувати ордери на арешт мертвих терористів – якось дивно і несерйозно. Та перспектива стикнутися зі звинуваченнями в антисемітизмі та упередженості, схоже, непокоїла суддів ще більше, тому судді МКС одноголосно вирішили "не помічати" загибелі Дейфа і виписали ордер також на його арешт. Мовляв, "не наше завдання – встановлювати факт його смерті".
Цікава деталь: про усі процедурні рішення у цій справі, оприлюднені 21 листопада, суд повідомив, що вони ухвалені одноголосно. Єдиний виняток – ордер на арешт Нетаньягу та Галанта, де такої позначки немає. Як розподілилися голоси щодо цього, МКС не повідомляє.
А от у світовій спільноті розкол в оцінці рішення МКС є публічним і дуже різким.
Проти – не тільки Трамп
Треба підкреслити, що рішення МКС про ордер на арешт Нетаньягу та Галанта стало справді історичним.
Цей суд, створений у 2002 році, раніше вже виписував ордери на арешт чинних керівників держав – починаючи від суданського диктатора Омара аль-Башира. А для нас найвідомішим і найважливішим є ордер на арешт російського лідера Владіміра Путіна.
Але навіть якщо не брати до уваги керівників держав та урядів – все одно жодного разу офіційну підозру з вимогою негайного арешту не висували посадовцям з держав, які зараховують до "колективного Заходу". Ізраїльський прецедент став першим в історії.
Також МКС досі жодного разу не схвалював ордерів на арешт держав, які є союзниками США.
Те, що досі під приціл Міжнародного кримінального суду потрапляли лише представники відкрито антизахідних держав або держав "третього світу", завжди було одним з приводів для звинувачень в "упередженості" цього органу, на що у Гаазі відповідали, що інші держави просто не скоюють міжнародних злочинів на кшталт того, що коїться у М’янмі, Судані або Центральній Африці. Тепер Гаага довела готовність переслідувати за масштабні воєнні злочини навіть у державах з високим політичним впливом.
Нічого дивного у тому, що арабські держави зустріли розпорядження про арешт прем’єра Ізраїлю із захватом. Мовляв, світ став на крок ближче до справедливості.
Але проблем у МКС від цього не поменшало.
Передбачуваною була не тільки позитивна реакція арабського світу, а й різко негативна – від США.
І питання не лише у тому, що Вашингтон не виконуватиме це розпорядження з Гааги. Тут якраз жодної інтриги – США з принципових мотивів не є і не планує ставати членом цього суду (мотивація Вашингтона дуже прагматична – супердержава з глобальним впливом стережеться, що одного дня на лаві підсудних можуть опинитися американські представники).
Набагато важливіше, що Америка готова активно протидіяти цьому рішенню.
Чинний президент Джо Байден вже назвав ордер МКС "обурливим", а у Білому домі наголосили, що не вважають рішення легітимним. А у команді Трампа пообіцяли рішучу відповідь МКС, щойно новий господар Білого дому отримає повноваження.
Про те, як саме може відповісти Америка – трохи далі, а спершу про Європу.
На відміну від Штатів, члени Євросоюзу є учасниками МКС, усі без винятку (це є обов’язковим для європейських держав). А шеф європейської дипломатії наголосив: ордер МКС на арешт Нетаньягу діятиме усюди в ЄС. От тільки самі європейські держави не поспішають це підтверджувати.
У день, коли МКС оголосив резонансне рішення, лише Нідерланди пообіцяли арештувати прем’єра Ізраїлю, якщо той раптом опиниться у цій країні (чого очевидно не станеться, особливо після нещодавнього єврейського погрому в Амстердамі). До речі, за цим відразу послідувала відповідь з Ізраїлю, який скасував візит глави МЗС Нідерландів.
Згодом до Гааги приєдналися окремі не найбільш впливові європейські країни – наприклад, Литва обіцяє виконати ордер МКС.
Більшість інших столиць мовчать, або дають розмиті коментарі. Італія планує "подумати", що робити з ордером на арешт Нетаньягу. Німеччина ухилилась від відповіді на це питання, те саме зробила Британія.
А дехто в Європі прямо відповідає "ні".
Зокрема, угорський прем'єр Віктор Орбан очікувано вже пообіцяв не виконувати ордер на арешт. Та й у Чехії висловлюють обурення цим рішенням, хоч і не так категорично.
Словом, Міжнародний кримінальний суд, хоч і перетнув цю лінію – але створив питання щодо дотримання його настанов навіть тими державами, які досі були лояльними до рішень Гааги.
Чому це б’є по Україні?
Та повернімося до наслідків для нас.
Насправді нам шкодить вже те, що у світі розгорнулася дискусія – чи треба виконувати рішення, чи можна "пропетляти".
Річ у тім, що Україна за останній рік інвестувала шалені зусилля у те, щоби створити у світі наратив про обов’язковість виконання ордерів з Гааги, якщо ті стосуються перших осіб держави-порушника міжнародного права. Бо це насправді – зовсім не очевидна річ.
Але після того, як МКС схвалив ордер на арешт Путіна, для нас це перетворилося на важливий елемент міжнародної ізоляції держави-агресора. І треба сказати, що зусилля Києва та партнерів були загалом успішними.
Єдиною державою-учасницею Римського статуту МКС, куди Путін зважився поїхати, стала Монголія (та й то Улан-Батор після цього "зафукали" усі ключові світові гравці). Навіть візити до Південної Африки та Бразилії на саміти Путіну довелося скасувати, попри всі зусилля Москви.
У разі, якщо ізраїльське рішення Гааги стикнеться з бойкотом або запереченням значної частини держав Заходу, зокрема членів ЄС, Україні буде набагато важче переконувати світ підтримувати ізоляцію кремлівського лідера.
Нам дорікатимуть подвійними стандартами.
Мовляв, "чому до євреїв ви ставитеся не так, як до росіян"?
Інший вимір цієї проблеми – те, що Києву доведеться утримуватися навіть від телефонних контактів з Нетаньягу. А зважаючи на наші очікування отримати у Ізраїлю певну зброю – це може стати проблемою
Друга проблема почнеться у січні, після вступу Трампа на посаду.
Можна з високою певністю передбачати, що адміністрація Трампа не обмежиться "глибоким занепокоєнням", а перейде як мінімум до санкцій. Напевно, це будуть санкції проти прокурора МКС, можливо, у Вашингтоні запровадять обмеження також проти суддів. Але також дуже імовірно (і дуже небезпечно!), що США спробують обмежити санкціями діяльність Міжнародного кримінального суду в цілому, як інституції.
Якщо арештувати усі доларові рахунки та не дозволяти проводити жодні транзакції МКС у доларах або з конвертацією через долар – то це стане серйозним ударом та зможе обмежити операційну діяльність Суду, прокурора МКС та слідчих.
Україні, яка вимагає розслідування нових міжнародних злочинів росіян, це точно не на руку.
Ну і на додаток з особистими проблемами може стикнутися прокурор Карім Хан, на якого зав’язано дуже багато. Хан і зараз має проблеми: хтось подав на нього скаргу нібито через сексуальні домагання, що породило чутки про російську чи іншу спецоперацію з його дискредитації. Зміна прокурора МКС посеред розслідувань для нас не буде позитивним розвитком.
Та й загалом, турбулентність, яку запустив орден на арешт ізраїльських посадовців, створює серйозні виклики для Суду і може його послабити. У міжнародній політиці цінності не завжди грають провідну роль, поступаючись realpolitik та інтересам світових гравців. І це – те, що може стати наслідком "ізраїльської справи", незалежно від того, хто як оцінює дії Ізраїлю у відповідь на терористичну атаку та порушення прав людей, що фіксуються у Газі.
І наостанок, ця історія має стати ще одним щепленням для України від жорстких порушень міжнародного права під час опору російській агресії. Приклад Ізраїлю доводить, що навіть статус жертви теракту або агресії не є запобіжником від перетворення на підсудного у разі надмірної відповіді.
Наразі ЗСУ не перетинають червоні лінії. І це правило необхідно зберегти.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"