Фінський прецедент: як Гельсінкі збільшує шанси добитися компенсації від РФ

Фінляндія має другий найдовший, після України, кордон із Росією в Європі та багату на виклики історію взаємовідносин зі своїм східним сусідом.

Уряд країни добре усвідомлює всі ризики, і після початку російської агресії Фінляндія оперативно вступила до НАТО та закрила кордон із Росією.

Однак протистояння між Суомі та РФ має ще один важливий аспект: питання заморожених російських активів і їхньої майбутньої долі.

І для України співпраця з Фінляндією у цьому напрямі може стати важливим елементом міжнародної стратегії відшкодування.

Перемога у Гельсінкі

Наприкінці жовтня НАК "Нафтогаз України" повідомила, що Окружний суд Гельсінкі задовольнив її клопотання та наклав арешт на російські активи у Фінляндії, які оцінюються в десятки мільйонів доларів.

Деякі українські медіа помилково назвали це "конфіскацією активів РФ", що є некоректним перекладом терміна "seizure", який у цьому випадку означає "арешт", а не "конфіскацію".

Проте насправді це рішення було ухвалене Окружним судом Гельсінкі ще у серпні 2024 року, а через два місяці, 24 жовтня, виконавча служба Фінляндії виконала його, заблокувавши відповідні російські активи.

Арешт накладено на понад 40 обʼєктів нерухомості.

Половина заблокованого майна – це дипломатична нерухомість, зокрема резиденції дипломатів.

І хоча про конфіскацію активів наразі не йдеться, ухвалені кроки мають важливе символічне та практичне значення. Запит "Нафтогазу" стосувався виконання рішення Постійної палати третейського суду в Гаазі, ухваленого у квітні 2023 року, щодо компенсації збитків, яких компанія зазнала внаслідок експропріації її активів у Криму Росією у 2014 році.

У своєму рішенні Палата визнала, що Росія порушила Угоду про взаємний захист інвестицій. Суд встановив, що сума компенсації має відповідати "справедливій ринковій вартості" активів "Нафтогазу" на момент їхньої експропріації.

До цих активів входили спеціальні дозволи на користування надрами, інфраструктурні об’єкти, а також понад 675 млн кубометрів газу, що перебував у сховищах. Загальна сума відшкодування була оцінена у $5 млрд.

Через відмову Кремля добровільно виконати рішення арбітражу "Нафтогаз" ініціював його примусове виконання в юрисдикціях, де наявні російські активи.

Зокрема, 5 грудня 2023 року Високий суд юстиції Англії та Уельсу визнав арбітражне рішення щодо компенсації "Нафтогазу" збитків у розмірі $5 млрд за захоплені Росією активи в Криму.

Крім того, "Нафтогаз" подав клопотання до Окружного суду США округу Колумбія про підтвердження цього арбітражного рішення.

Але саме дії фінської системи правосуддя та виконавчих органів стали першими практичними кроками на шляху до виконання рішення Постійної третейської палати в інтересах "Нафтогазу".

Це рішення стане потужним сигналом для інших компаній.

Насамперед для тих, які ведуть арбітражні спори з Росією щодо відшкодування збитків, завданих агресією проти України, про реальні перспективи виконання таких рішень.

І важливо й те, що окрім інтересів "Нафтогазу" та України загалом, це рішення відповідає й інтересам Фінляндії.

Фінські компроміси

Фінляндія демонструє послідовну підтримку використання російських активів для компенсації збитків Україні.

Країна підтримала усі шість резолюцій Генеральної асамблеї ООН щодо ситуації в Україні, ухвалених у 2022 та 2023 роках, у тому числі резолюцію від 14 листопада 2024 року, яка визнає право України на отримання відшкодування за збитки, завдані російською агресією.

Крім того, станом на березень 2023 року повідомлялося, що у Фінляндії заморожено російських приватних та державних активів на загальну суму близько $200 млн з початку повномасштабного вторгнення РФ.

Уряд Фінляндії давно усвідомлює, що наявність російської власності на фінській території може становити загрозу національним інтересам та безпеці. Відповідно, країна вживає заходів для мінімізації такого впливу.

Влітку 2024 року прем'єр-міністр Петтері Орпо заявив про намір запровадити превентивні заходи для захисту країни від можливого зростання російського впливу.

А у вересні уряд оголосив про підготовку законопроєкту, який передбачає повну заборону на придбання нерухомості російськими громадянами з міркувань національної безпеки.

У цьому контексті рішення Окружного суду Гельсінкі про арешт російських активів на користь "Нафтогазу" є не лише проявом підтримки України, але й частиною ширшої стратегії Фінляндії щодо протидії гібридним загрозам з боку Росії.

Проте Росія теж відповіла, фактично конфіскувавши активи фінського бізнесу в Росії.

Фінська енергетична компанія Fortum стала однією з перших, чиї активи були фактично націоналізовані Кремлем у рамках указу президента РФ про "тимчасовий" державний контроль над активами компаній або осіб із "недружніх" держав.

У квітні 2023 року російська влада передала активи Fortum під управління Федерального агентства з управління державним майном, що призвело до втрати компанією контролю над своїми російськими активами вартістю близько $1,9 млрд.

Хоча рішення Окружного суду Гельсінкі про арешт російських активів на користь "Нафтогазу" не можна розглядати як прямий "удар у відповідь" на експропріацію активів Fortum, цей факт, імовірно, стане частиною стратегії Фінляндії щодо захисту своїх національних інтересів.

Україні слід бути готовою, що на цьому шляху фінський уряд діятиме у власних інтересах. Зокрема, існує ймовірність, що "м’якші" рішення щодо російських активів можуть бути прийняті, якщо це буде необхідно для досягнення компромісів в інтересах Фінляндії і фінського бізнесу.

Наприклад, у листопаді 2023 року стало відомо, що влада Гельсінкі планує експропріювати одну з найбільших концертних арен країни – Helsinki Halli, власниками якої є олігархи з оточення Путіна, Геннадій Тимченко та Роман Ротенберг, з метою збереження самого об'єкта.

Хоча процес експропріації мали почати вже на початку 2024, влада Гельсінкі досі не вживала необхідних заходів. Лише через рік, в листопаді 2024-го,  Міністерство закордонних справ Фінляндії оголосило про укладення угоди щодо викупу арени за $64 млн.

Таким чином, хоча російські олігархи й втратили свої активи, це сталося не без компенсації цих "незручностей".

Приховані виклики для України

Попри те, що подальший успіх "Нафтогазу" у Фінляндії не гарантований, цей прецедент має велике значення. Він демонструє можливість прогресу у виконанні арбітражних і судових рішень проти Росії, ухвалених на користь українських та іноземних інвесторів.

Хоча до кінцевого результату – конфіскації російських активів – ще далеко, це рішення відкриває перспективи масштабування цієї практики в інших країнах, створюючи ефект тактики "тисячі дрібних порізів".

Тим самим це підвищить ймовірність подолання суверенних імунітетів, які є головною перешкодою для конфіскації активів РФ, в тому числі і на багатосторонньому рівні.

Водночас українському уряду необхідно врахувати специфіку ситуації Фінляндії та системно співпрацювати з союзниками для подолання викликів, пов’язаних із заблокованими активами західних компаній у Росії.

Кремль уже використовує ці активи як інструмент прихованого шантажу.

У майбутньому цей важіль може стати предметом торгу в контексті дискусій щодо конфіскації резервів російського Центробанку – головного очікуваного джерела фінансування відшкодування Україні.

"Російська Федерація буде відстоювати свої майнові інтереси, тому ми будемо використовувати всі правові механізми для захисту наших інтересів", – уже заявив речник Кремля Дмитрій Пєсков. А трактування, що саме є "правовим", у Москві може бути дуже широким.

Бізнес, чия власність де-факто заблокована в Росії, може тиснути на уряди своїх держав задля недопущення їхньої експропріації. Компроміси, на готовність до яких Росія уже натякала раніше, можуть бути дуже болючими для України і ускладнити остаточну конфіскацію російських активів для відшкодування за збитки від агресії.

Україна повинна запропонувати переконливі рішення для Фінляндії та інших країн, в тому числі у межах стратегії створення міжнародного компенсаційного механізму.

Ці кроки не лише сприятимуть подоланню їхніх поточних занепокоєнь, але й наблизять репарації для українців.

Автори: 

Софія Косаревич, аналітикиня Центру Дністрянського,

Іван Городиський, адвокат, директор Центру Дністрянського

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародний фонд "Відродження" у рамках проєкту "#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України. Фаза IV: пошук рішень окремих питань щодо забезпечення відшкодування"