Нове "тріо" для України: як Чорногорія стає нашим головним конкурентом на шляху до членства
Європейський Союз всерйоз готується до розширення, і тепер це отримало ще одне, доволі вагоме підтвердження.
Рада ЄС ухвалила політичну оцінку щодо прогресу держав-кандидатів на шляху до вступу в Євросоюз. Це – щорічний і зазвичай нудний документ, але у 2024 році його тональність разюче змінилася.
І не лише щодо України.
Уперше за багато років держави ЄС дійшли згоди про такі формулювання, які засвідчують їхню реальну налаштованість на розширення Євросоюзу.
З документа, зокрема, підчистили згадки про "довгостроковість" цього процесу, показово підвищили його "пріоритетність" для ЄС та наголосили, що він вигідний самим державам-членам.
А ще – з’явилося більше ясності про те, хто може стати наступними членами ЄС.
Немає новини у тому, що на цю роль спільно претендують Україна та Молдова. Причому у цьогорічному звіті щодо них підкреслено вжиті ідентичні формулювання.
Цікавіше те, що Рада ЄС однозначно визначила для них партнера, а точніше, навіть конкурента у змаганні за вступ. Це – Чорногорія, яку ЄС цього тижня вивів у лідери європейської інтеграції. Тож Києву та Кишиневу доведеться добряче попрацювати, щоб наздогнати чорногорців та опинитися в одній хвилі розширення з ними. В іншому разі наш шлях до вступу суттєво затягнеться.
Редактор "Європейської правди" пояснює з Брюсселя, що відбувається та що за рішення ухвалене.
Не бюрократія, а політика
Цього тижня – як і щороку перед грудневим самітом Євросоюзу – у Брюсселі оприлюднили висновки щодо прогресу держав-кандидатів, включно з Україною, на шляху до вступу.
Читачі, що уважно стежать за процесом євроінтеграції України, можуть зауважити, що подібний документ вже був півтора місяця тому, і "ЄвроПравда" його детально описувала. Та є важлива відмінність. Той "рейтинг євроінтеграції" є технічним, неупередженим аналізом, який проводить Єврокомісія (умовно кажучи, євробюрократи) за єдиною методологією для всіх держав-кандидатів. І ми тоді підкреслювали, що результати тривожні для усіх, включно з Україною – прогрес у втіленні права ЄС є неприпустимо повільним.
Але розширення ЄС – це передусім політичний, а не лише бюрократичний процес.
А у політиків можуть бути інші міркування.
Саме їх відображає звіт, оприлюднений ввечері 17 грудня.
Цей документ схвалила Рада ЄС із загальних справ – орган, що об’єднує міністрів з питань Європи від усіх 27 держав-членів. Ця Рада відповідає, зокрема, за політичні рішення у процесі розширення Євросоюзу.
У попередні роки ця Рада була доволі обережною у висновках. Навіть у грудні 2023 року, коли Україна вже мала статус кандидата та виконала усі умови для початку вступних переговорів, країнам-членам так і не вдалося домовитися. Тому минулорічне рішення не містило амбітних, проривних норм (і тому лишилося непоміченим).
Понад те, кілька держав дали публічний сигнал про суперечку в ЄС.
Розбіжності виявилися настільки значними, що до рішення Ради довелося долучати кілька окремих думок. В одній з них держави-друзі України, включно з балтійськими країнами, підкреслили, що незадоволені спільним рішенням і не зважатимуть на нього у переговорах лідерів ЄС про розширення (це дуже рідкісна історія!). Ще одна окрема думка, підписана державами включно з Угорщиною, містить розмите формулювання, яке, на перший погляд, може здаватися дивним – про те, що усі держави-кандидати мають сприйматися за рівними стандартами.
Насправді це рішення спрямоване проти України (і те, що Угорщина є його підписантом, не випадковість).
Його головний сигнал: Україна, попри війну, не має сприйматися привілейованою у питанні розширення, а натомість наголос має бути на Західних Балканах, які давно стоять у передпокої ЄС. Мовляв, швидкий вступ України буде несправедливим відносно них.
У 2024 році цю суперечність вдалося подолати. У тому числі – погодивши певні переваги для Балкан.
Що змінилося у 2024 році
Рішення Ради містить блоки щодо кожної країни, та спершу – про загальні речі, що змінилися.
"У процесі розширення Євросоюзу з'явилася нова динаміка", – цими словами починається рішення, позначаючи, що у ЄС розпочався новий період і готовність до вступу нових членів змінилася. І хоча Рада констатує, що для розширення потрібні зміни як у державах-кандидатах, так і в самому ЄС, з рішення прибрали фразу, що була торік, що це – "довгострокова мета".
Також держави-члени погодилися юридично визнати (і цього не було ані у 2023, ані у попередні роки), що "подальше розширення ЄС принесе далекосяжні соціально-економічні вигоди його майбутнім і нинішнім членам", тобто що це взаємовигідний процес, а не просто благодійність для кандидатів.
Ще одна зміна – перелік держав, які претендують на вступ. З нього офіційно прибрали Грузію. Тепер йдеться про частину держав Західних Балкан та Україну і Молдову.
Одночасно ЄС зробив ще жорсткішою вимогу до всіх кандидатів щодо так званих засадничих цінностей.
"Рада підтверджує, що верховенство права є однією з фундаментальних цінностей, на яких ґрунтується ЄС, вирішальним аспектом демократичних перетворень і неодмінною умовою для прогресу на шляху до членства в ЄС", – нагадує, зокрема, рішення на самому початку. Також, додатково до численних згадок про Fundamentals, які перекочували з рішень попередніх років, додана вимога про те, що кандидати "мають продемонструвати сталий прогрес" у виконанні вимог "засадничих глав", тобто не просто ухвалити закони, а й показати, що вони стабільно працюють.
Ще одна нова деталь, яка може не привернути такої уваги: звіт приділяє набагато більше уваги економіці. Та насправді це важлива ознака того, що країни ЄС почали працювати над реальною інтеграцією.
"Рада позитивно відзначає, що економіка більшості країн-партнерів продемонструвала значну стійкість, незважаючи на триваючу агресивну війну Росії проти України. Важливо, щоб партнери прискорили структурні реформи, необхідні для сталого зростання, і досягли прогресу у виконанні економічних критеріїв для членства в ЄС", – підкреслює звіт-2024. У звіті-2023 цей блок був відсутній у загальному описі.
Чого чекають від України
Звіт Ради ЄС щодо окремих країн ґрунтується на аналізі Єврокомісії, так званому "пакеті розширення", українську частину якого "ЄвроПравда" описувала детально.
Утім, як і з загальним описом, важливо звернути увагу на те, що країни погодилися "підсвітити" у своєму політичному рішенні.
Український блок у 2024 році переписаний, по суті, з нуля, і це добрий сигнал. Якщо торік про нас згадували радше як про державу, що лише формально є кандидатом, але не рухається до вступу, то зараз підхід докорінно змінився. "Рада підтверджує непохитну підтримку ЄС України та її шляху до вступу в ЄС", – йдеться, зокрема, у висновку. У 2023 році ця норма була відсутня.
А що ж Угорщина?
Зважаючи на тривалі та неприховані зусилля уряду Орбана у гальмуванні руху України до ЄС, важливе значення має те, які у рішенні Ради ЄС сформульовані норми щодо нацменшин, на яких Угорщина традиційно наполягає. І тут – ще одна добра новина.
За рішенням 2024 року, Рада ЄС "позитивно відзначає (takes good note) зміну законодавства щодо захисту прав осіб, які належать до національних меншин" і розраховує на його втілення. Торік формулювання було іншим – тоді угорці погодилися лише на фразу, що кроки України "взяті до відома" (takes note).
Тобто у Орбана нарешті погодилися, що дії України у цій сфері є позитивними. І це – дійсно важлива зміна.
Інші згадки про реформи в Україні Рада ЄС також погодилася записати у позитивній тональності, підкреслюючи тим самим готовність до руху України до вступу. "Рада позитивно відзначає прогрес, досягнутий у важливих сферах верховенства права, судової реформи та реформи державного управління", – йдеться, зокрема, у рішенні. Також Рада "вітає прогрес України у забезпеченні незалежного та ефективного функціонування антикорупційних інституцій".
Окремо варто наголосити, що більшість ключових формулювань, які підкреслюють готовність ЄС до розширення, сформульовані подібно або й ідентично для України і Молдови. ЄС сприймає ці дві держави як єдиний пакет і готовий просувати їх до вступу разом.
Агресія проти України та її наслідки, звісно, не лишилися непоміченими.
Держави ЄС, зокрема, спільно наголошують на "виняткових труднощах, з якими стикається Україна у проведенні монетарної політики та загальному економічному управлінні за нинішніх обставин".
Також Рада ЄС підтверджує відданість "Українській формулі миру". Жодна ініціатива щодо України не може бути здійснена без України, підкреслює спільне рішення держав-членів Євросоюзу.
Втім, і вимоги до України щодо продовження реформ також нікуди не зникли. Серед іншого, до політичних пріоритетів, виділених у рішенні Ради ЄС, увійшла потреба реформування "телемарафону". Схоже, це стає твердою позицією всього ЄС. "Незважаючи на існуючі виклики, спричинені загарбницькою війною Росії, (Україна має) продовжувати зусилля, спрямовані на підтримку та поступове відновлення прозорого, плюралістичного та незалежного медіаландшафту. Зусилля з протидії іноземному втручанню та інформаційним маніпуляціям мають відповідати міжнародним стандартам свободи вираження поглядів", – наголошує рішення.
Чорногорія у пріоритеті
Та повернемося до проблеми, яка була у 2023 році. Тоді низка держав (і це далеко не лише Угорщина) побачили проблемою те, що фокус розширення зміщується з держав Західних Балкан на Україну та Молдову. Для низки держав, передусім Південно-Східної Європи, для яких балканські держави є сусідами, це видається неприйнятним.
Торік це стало серйозною перепоною для схвалення амбітних рішень щодо готовності ЄС до розширення ("ЄвроПравда" розповідала про це у статті "Чому Західні Балкани можуть перетворитися на основну проблему на шляху України в ЄС").
Водночас прирівнювання України до всього регіону Західних Балкан є для нас категорично неприйнятним. Значна частина балканських держав зараз не просто у періоді стагнації у питанні євроінтеграції – вони почали віддалятися від Євросоюзу.
Якщо зв’язати Україну в один пакет із Боснією та Сербію, це означатиме, що ми ніколи не отримаємо згоду на розширення ЄС, і не зі своєї вини.
ЄС знайшов вихід з цього глухого кута.
Щоб задовольнити ті держави, які більше сфокусовані на Балканах, європейські уряди домовилися обрати у регіоні пріоритетні держави, які реально мають перспективу досягти готовності до вступу, та сфокусуватися на них.
В реальності виявилося, що така держава – тільки одна.
Це Чорногорія.
Примітно, що за формальним рівнем зближення з ЄС лідером донедавна була Сербія. Але вона не відповідала критерію, який для ЄС був і лишається одним ключовим. І він – про Україну.
Як у 2023, так і у 2024 році, у тому числі за згоди Угорщини, Євросоюз висував до держав-кандидатів вимогу про "повне узгодження своєї політики зі Спільною зовнішньою та безпековою політикою ЄС, включно з питанням санкцій… у тому числі тих, що були прийняті у відповідь на загарбницьку війну Росії проти України". Ця вимога вибиває з гри Сербію, яка публічно заявляє про небажання доєднуватися до антиросійських санкцій.
Тому сербські вступні переговори у 2024 році були у стагнації.
Натомість Євросоюз поставив за мету вивести у лідери Чорногорію – і, схоже, досяг цього. Зараз у чорногорських переговорах відкриті всі 33 глави. За шістьма з них переговори завершилися, причому три переговорні глави закрили цього тижня. Щоби продемонструвати, що це дійсно шалене прискорення, достатньо згадати, що попереднє закриття глав було сім років тому!
Ба більше, зараз і європейські, і чорногорські посадовці в один голос заявляють, що цілком реально завершити переговори у суперкороткі терміни: закрити всі глави до 2026 року та вступити у ЄС до 2028-го.
Це, втім, становить виклик для України.
Якщо раніше для нас було викликом те, що держави Балкан не показують успіхів у питанні розширення і можуть перетворитися на "гальмо" для України, то тепер новим викликом стає надшвидке прискорення нового регіонального лідера.
Чорногорія перетворюється на конкурента України за привернення уваги ЄС.
І це матиме дійсно жорсткі наслідки для нас у разі, якщо Подгориця дійсно зможе досягти готовності до вступу у той час, коли Київ буде дуже далеким від цієї готовності, і держави ЄС, як наслідок, погодяться на вступ лише Чорногорії.
Річ у тім, що найреальніший шлях України до вступу пролягає через пакетне голосування, коли держави ЄС одночасно розглядатимуть заявку Києва, Кишинева і однієї-двох балканських столиць. Тоді інтереси "проукраїнських" та "пробалканських" держав буде можливо збалансувати, і досягти згоди Угорщини на вступ України буде набагато простіше.
Втім, це залежатиме передусім від того, чи покаже Україна (а також Молдова) такий швидкий прогрес у реформах, що держави-члени ЄС будуть готові зачекати з рішенням про Чорногорію до формування ширшого пакета.
Прискорення темпу реформ в Україні – виключно в наших руках. Те, що відбувається у питанні розширення ЄС зараз, має переконати усіх у нагальності цього.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди", з Брюсселя