Фіцо проти Зеленського: навіщо уряд Словаччини свідомо розпалює конфлікт з Україною
"Добре, що прем’єр-міністр Словаччини Фіцо все ж таки вже повернувся з відпочинку в розкішному готелі у В’єтнамі й перебуває в Братиславі. Мабуть, для нього особисто це непросто – замість того, щоб шикувати, тепер намагатися виправити свої ж власні помилки", – такий пост ввечері 12 січня у своєму X (Twitter) оприлюднив Володимир Зеленський.
В тому числі – і словацькою мовою.
Така гостра реакція президента України може стати визнанням – відносини із сусідньою Словаччиною вже пройшли "точку неповернення". Принаймні, поки головою словацького уряду є Роберт Фіцо.
Увесь 2024 рік українська влада намагалася налагодити конструктивні відносини з Робертом Фіцо – і часом здавалося, добилася свого. Однак рішення Києва зупинити транзит російського газу повністю змінило усі розклади.
Роберт Фіцо їздив до Москви, де зустрівся з Владіміром Путіним, згодом – погрожував Україні зупинкою імпорту електроенергії та зменшенням виплат біженцям, скаржився на дії Києва Єврокомісії. А зрештою – почав дуже різко атакувати Україну та її владу.
Чому словацька влада так різко змінила свій курс? Чи є ці зміни виключно реакцією на зупинку газового транзиту, чи цей крок Києва став лише приводом для конфлікту?
Відповіді на ці питання можна знайти у новому відео від "ЄвроПравди". Або у цій статті – для тих, хто надає перевагу читанню.
Газ як підстава для конфлікту
"Він ходить по тій Європі, просто жебракує і шантажує інших, просить грошей. Це просто має припинитися", – так наприкінці минулого тижня Роберт Фіцо, виступаючи на парламентському комітеті, охарактеризував Володимира Зеленського.
І одночасно словацький прем’єр назвав Росію надійним партнером, яка "ніколи нас не обманювала".
Роберт Фіцо свідомо розмітив цей виступ на своїй сторінці у Facebook – щоб максимально винести свій конфлікт з українським керівництвом у публічну площину.
І це йому вдалося – виходячи з того, що Володимир Зеленський того ж дня відповів йому в не менш різкій манері.
Конфлікт між керівництвом двох сусідніх країн зайшов безпрецедентно далеко. Чи можна було його уникнути?
Варто визнати, що у критиці на адресу України з боку Фіцо є щонайменше одне справедливе твердження.
На тому ж засіданні парламентського комітету Фіцо заявив, що мав з українським урядом щонайменше дві погоджені схеми збереження транзиту газу. Це могла бути або домовленість про транзит азербайджанського газу, або закупівля словацькою стороною газу у РФ на українсько-російському кордоні, внаслідок чого Україна буде позбавлена необхідності вести торгові перемовини з країною-агресором.
Дійсно, і в офіційних заявах, і в неофіційних розмовах українські посадовці до останнього допускали такі формати збереження транзиту, принаймні – якщо із такою пропозицією вийде Єврокомісія. Втім, такий план не спрацював – і це стало вкрай неприємним сюрпризом для Фіцо.
Втім, усі подальші дії словацького прем’єра свідчать, що він не був зацікавлений знайти компромісне рішення. Скоріш навпаки,
Фіцо скористався цим рішенням Києва, щоб піти на загострення.
Дуже показовим є таймінг початкової фази українсько-словацького конфлікту.
Питання припинення Києвом транзиту російського газу обговорювалося 19 грудня на засіданні Європейської ради, де був присутній і Володимир Зеленський. До речі, згідно з подальшими заявами Фіцо, саме на цьому засіданні Зеленський нібито запропонував йому хабар у 500 млн євро за зміну позиції щодо російського транзиту.
А вже за день, 21 грудня, президент Сербії Александар Вучич після переговорів із Фіцо заявив про близький візит останнього до РФ. І вже наступного дня Фіцо опиняється у Москві, причому не скориставшись для цього урядовим літаком і не взявши із собою ані міністра енергетики, ані представників енергетичного бізнесу.
"Зважаючи на те, що такий візит не може готуватися протягом дня чи двох, Фіцо летів у Брюссель на засідання Європейської ради з чітким наміром створити конфлікт, який мав би стати виправданням його поїздки до Путіна", – переконаний експерт Словацької асоціації зовнішньої політики Александр Дулеба.
Цей візит призвів до масштабних протестів всередині Словаччини – проти дій голови уряду протестують десятки тисяч словаків. Досі такі масштабні протести у сусідній країні збиралися лише щодо питань внутрішньої політики, але не зовнішньої.
Проте і це не зупиняє Фіцо. Понад те, у коаліції демонструють підтримку його курсу. Заяви з критикою України озвучує президент Петер Пеллегріні (який донедавна у відносинах із Заходом грав роль "доброго поліцейського"), а група депутатів коаліції також відправляються до Москви.
Більш того, Фіцо не зупиняється навіть після того, як стало очевидно, що зупинка транзиту не призвела до стрибка газових цін у Європі. Хіба що, втративши аргументи проти України, Фіцо перейшов на особисті образи в бік українського президента.
Проте після цих образ несподівано запрошує українського президента на зустріч, аби владнати проблеми з транзитом газу.
Під Фіцо хитається коаліція
"На раді коаліції я сказав – панове, вирішуйте це, адже ми йдемо в пекло", – так Роберт Фіцо в інтерв’ю телеканалу TA3 прокоментував можливість дострокових виборів.
"Депутатські клуби Словацької національної партії (СНП) та партії "Голос" розпалися або розпадаються, є проблеми з чисельністю. Зрештою, я це сприймаю", – пояснює прем’єр причини дострокового припинення повноважень нинішнього парламенту.
Проблеми всередині словацької коаліції розпочалися ще з осені минулого року – і нинішня криза лише посилює їх.
Усе почалося з бунту трьох депутатів від СНП, які вимагали для своєї групи окремий міністерський портфель. Ця проблема досі не вирішена. Так само як не вирішене питання, хто буде новим спікером після того, як Петер Пеллегріні став президентом та склав депутатський мандат.
Проте візит Фіцо до Москви привів до конфлікту всередині партії "Голос".
І цей конфлікт загрожує втратою більшості у парламенті.
Нагадаємо, що партія "Голос" була створена вихідцями з партії Фіцо Smer-SD, які хотіли уникнути токсичного іміджу партійного лідера. І хоча "Голос" у 2023 році погодився на створення коаліції зі Smer-SD та СНП, однак поставив умовою збереження прозахідного курсу Словаччини та добрих відносин із ЄС та НАТО.
Втім, за рік перебування у коаліції з Фіцо почалось очікуване поглинання "Голосу".
"Нинішній "Голос" вже не є тією партією, якій ми пропонували створення коаліції. Тепер це політсила, яка все більш і більш стає подібною до Smer-SD", – прокоментував нещодавно процеси у "Голосі" лідер найбільшої опозиційної партії "Прогресивна Словаччина" Міхал Шимечка.
Крен "Голосу" в бік Smer-SD став особливо помітний після того, як партію очолив нинішній міністр внутрішніх справ Матуш Шутай Ешток.
Втім, всередині партії збереглася група депутатів, яким не до душі такий розворот. І які "підняли бунт". Чотири депутати: Самуель Мігаль, Радомир Шалітрош, Роман Малатинець та Ян Ференчак – розкритикували візит ФІіцо до Москви, анонсували свій візит до Києва, а головне, наразі ігнорують голосування за урядові ініціативи.
Такий демарш створює для Фіцо істотні ризики – без цих чотирьох депутатів чисельність коаліції падає до 75 мандатів, тоді як мінімальна більшість становить 76.
А це означає, що ризики дострокових виборів стають дедалі більшими.
Проросійські демарші Фіцо та його колег можуть бути частиною підготовки до дострокових виборів – загравання з Путіним та антизахідні заяви добре заходять його базовому електорату, налаштованому досить євроскептично.
Їхня лояльність вже була поставлена під сумнів – уряд був вимушений приймати держбюджет на 2025 рік з істотним зменшенням соціальних видатків. Як наслідок – опитування свідчать, що рейтинги Smer-SD поступово знижуються, зокрема партія вже поступилася лідерством "Прогресивній Словаччині".
В такій ситуації антизахідна (і антиукраїнська насамперед) риторика може допомогти Фіцо зберегти симпатії свого базового електорату.
Подібний трюк він вже провернув восени, давши інтерв’ю російській пропагандистці Скабєєвій – і це дозволило тимчасово зупинити падіння рейтингів партії.
Додатковий доказ на користь наближення виборів – розміщенні в останні дні по всій Словаччині білборди із описом "успіхів" нинішнього уряду.
Втім, дострокові вибори явно не виглядають бажаним сценарієм для Фіцо.
Навіть припустивши, що Smer-SD поверне собі лідерство, партія не зможе набрати голоси для більшості – проросійський розворот різко знизив популярність "Голосу", а правопопулісти з СНП за нинішніх розкладів ризикують взагалі не потрапити до парламенту.
Виникає питання: навіщо за таких обставин Фіцо йти на конфлікт, лише збільшуючи ризики перевиборів?
Надія на Трампа
"Увесь 2024 рік відносини Словаччини та ЄС перебували на стадії, яку можна схарактеризувати словом "самоізоляція". Тепер Роберт Фіцо пішов далі – він дав старт конфлікту з ЄС. І візит до Путіна, і конфлікт з Україною стали тут своєрідним оголошенням війни", – коментує розворот словацької зовнішньої політики Александр Дулеба.
Він переконаний, що причиною таких змін є риторика новообраного президента США Дональда Трампа, а особливо підтримка Ілоном Маском європейських радикалів.
"Трамп атакує ЄС, і Фіцо бачить, що його шанс уникнути перевиборів та залишитися при владі полягає саме в ослабленні Євросоюзу", – переконаний Дулеба.
Він прогнозує, що найближчим часом словацька влада активізує критику в бік керівництва ЄС, яке "нав’язує свою політику суверенним країнам".
Такий конфлікт всередині ЄС може сильно вдарити по Україні.
Насамперед – через нашу вразливість та залежність від західної допомоги.
Хоча країни ЄС вже навчилися приймати рішення в обхід Угорщині, яка також часто блокує підтримку України, посилення позиції Орбана явно додасть клопоту Брюсселю. Особливо на тлі очікуваних суперечок із новою адміністрацією США.
І щонайменше варто бути готовими до того, що Фіцо спробує "помститися" – блокуючи рішення про відкриття переговорів про вступ України до ЄС.
Щоправда, така політика може призвести до конфлікту Словаччини з Польщею, яка наразі головує в ЄС. А разом із тим – і з більшістю країн ЄС, які явно будуть не в захваті від перспективи появи "другого Орбана".
І не факт, що Фіцо готовий на такий конфлікт. Принаймні, саме так можна протлумачити несподівану пропозицію Фіцо до Володимира Зеленського.
А головне, коли керівництву Єврокомісії все ж вдасться досягти порозуміння з Трампом, тоді й Фіцо, й іншим критикам Брюсселя, доведеться терміново шукати з ними порозуміння.
Період пошуку порозуміння може виявитися не дуже тривалим – проте для України він може бути досить непростим.
І демарш Роберта Фіцо може виявитися лише першим сигналом майбутніх проблем.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"