Останній санкційний удар Байдена: як США намагаються зупинити нафтовий експорт Росії

10 січня Сполучені Штати зробили рішучий крок, запровадивши найбільший в історії пакет санкцій проти російського енергетичного сектора.

Адміністрація Байдена, завершуючи свій термін, поставила чітку мету: послабити здатність Кремля фінансувати війну в Україні, зменшивши доходи від експорту нафти.

Нові обмеження вражають масштабами. Санкції накладені на понад 400 юридичних і фізичних осіб, серед яких ключові нафтогазові гіганти – "Газпромнефть" і "Сургутнефтегаз", десятки нафтосервісних компаній, судноплавний гігант "Совкомфлот" та їхні дочірні структури, а також страхові компанії, які обслуговують транспортування нафти.

Тож варто детальніше розглянути, що вони змінюють для РФ, як на них відреагував світ. А головне, чи можна розраховувати, що Дональд Трамп збереже ці обмеження.

Що це означає для РФ?

Новий санкційний пакет блокує доступ російських нафтових компаній до міжнародних послуг та ринків збуту продукції, а також ускладнює фінансові операції. 

А ще – скасовує винятки для енергетичних платежів через російські банки, що перекриває традиційні канали обслуговування торгівлі. Заборона на участь американських компаній у нафтосервісі може стати серйозною перешкодою для подальшого видобутку російської нафти. 

Під обмеження потрапили 183 судна так званого "тіньового флоту".

А це 30-40% активного тіньового флоту Росії (якщо вважати, що він налічує близько 600 суден, хоча є оцінка й у 1400 з урахуванням суден, що вивозять нафту з Ірану та Венесуели).

В результаті це унеможливлює або ускладнює нелегальну доставку нафти в обхід санкцій. Втрата такої кількості суден не лише підвищує витрати на транспортування, але й змушує Росію шукати нові, менш вигідні маршрути. Очікується, що найближчим часом значна частина танкерів простоюватиме, що призведе до зниження обсягів експорту.

65 танкерів із російською нафтою змушені були зупинитися в морі, зокрема біля узбереж Китаю, Росії та на Близькому Сході. П’ять із суден, що потрапили під обмеження, перебувають поблизу Сінгапуру, ще сім дрейфують неподалік портів Китаю.

"Газпромнефть" та "Сургутнефтегаз", які здійснюють транспортування значних обсягів нафти, а також десятки їхніх дочірніх компаній, потрапили під санкції. Розширено дію існуючих санкцій проти російських страхових компаній "Ингосстрах" та "АльфаСтрахование", а також судноплавної компанії "Совкомфлот".

Тепер усі танкери, пов’язані з "Совкомфлотом", навіть ті, що не входять безпосередньо до списку SDN, підпадають під санкції. Ці заходи змушують Росію шукати альтернативні способи забезпечення страхування, яке є необхідною умовою для покупців.

Визначено як підсанкційний також китайський портовий термінал для трубопровідного транспорту Shandong United Energy. У зв’язку з цим китайські порти змушені діяти більш обережно щодо прийому суден, які перебувають під санкціями. Цього року портова компанія Шаньдун вже заборонила суднам, визначеним Управлінням з контролю за іноземними активами (OFAC), заходити до своїх портів.

Новий етап посилення американських санкцій може поставити під загрозу експорт нафти обсягом до 800 тисяч барелів на добу. Як наслідок, російські нафтові компанії можуть втратити 27,5% морського експорту нафти, який на початок січня становив 2,9 млн барелів на добу.

Цей важливий крок, ймовірно, завдасть удару по нелегальній торгівлі нафтою протягом найближчих днів і тижнів, оскільки контрагенти будуть змушені оцінювати можливість продовження закупівель російської нафти.

Деякі з них, імовірно, спробують знайти нові шляхи через складніші торговельні маршрути з вищими витратами, проте зниження обсягів експорту російської нафти в короткостроковій перспективі виглядає цілком імовірним через простій суден, які потрапили під санкції.

Нові обхідні шляхи стануть дорожчими, що посилить інфляційний тиск у Росії та збільшить вартість перевезень, особливо в межах "тіньового" флоту.

Скасування винятків для енергетичних платежів через російські банки змушує компанії шукати складніші та дорожчі шляхи для здійснення розрахунків. У результаті витрати на транзакції зростають, що збільшує інфляційний тиск у Росії. Втрата доходів від експорту нафти позначається на бюджеті країни, що вже потерпає від дефіциту через військові витрати.

Заборона на надання американських нафтосервісних послуг може спричинити технологічні проблеми в російському видобутку нафти.

Хоча під прямі санкції не потрапили всі сервісні компанії, пакет чітко має на меті скорочення доступу Росії до сучасних технологій, що може призвести до зниження ефективності та продуктивності нафтогазової галузі.

Ключові партнери Росії, такі як Китай та Індія, змушені обережніше ставитися до співпраці. Китайські порти вже починають відмовляти суднам, що перебувають під санкціями.

Це змушує Росію посилювати співпрацю з більш ризиковими юрисдикціями, що ще більше підвищує накладні витрати при торгівлі.

Реакція світу

Нові санкції США викликали неоднозначну реакцію серед ключових міжнародних гравців. Хоча більшість союзників підтримують обмеження, деякі країни вимушені шукати компроміси між власними економічними інтересами та дотриманням санкційного режиму.

Індія та Китай, які стали основними покупцями російської нафти після запровадження європейського ембарго, вже шукають альтернативу поставкам з РФ – на Близькому Сході, в Африці та Латинській Америці. Нафтопереробні заводи цих двох країн, які разом закуповують понад 80% усього російського нафтового експорту, вже придбали партії нафти в ОАЕ, Анголі, Омані та Бразилії, а також ведуть переговори з канадськими постачальниками.

Китай, один із найбільших покупців російської нафти, опинився у складному становищі.

Санкції США змусили китайські порти, зокрема термінал Shandong United Energy, відмовлятися від обслуговування суден, які перебувають під обмеженнями.

Однак Китай все ще шукає способи обходу санкцій, використовуючи перевантаження нафти з судна на судно або приховані фінансові схеми. Але навіть ці методи стають дорожчими та ризикованішими через посилений контроль США.

Індія, яка активно купувала російську нафту за зниженими цінами, тепер змушена переглядати свою позицію. Санкції США ускладнюють оплату постачань і страхування, що підвищує ризики для індійських трейдерів.

Уряд Індії починає звертати увагу на альтернативні джерела енергії, зокрема на поставки з країн Близького Сходу. 

Тепер Індія очікує, що Росія збільшить знижки на свою нафту, щоб відповідати ціновому обмеженню, встановленому країнами G7, на рівні 60 доларів за барель.

Наразі індійські порти продовжать приймати російські вантажі, замовлені до 10 січня – дати набуття чинності санкціями, однак подальші поставки наразі під питанням. А поки уряд Індії проводить екстрені наради, щоб оцінити наслідки санкцій, які, за словами чиновників, можуть спричинити перебої з постачаннями нафти на термін до шести місяців і вплинути на третину імпорту нафти Індією.

Країни ОПЕК+ залишаються пасивними спостерігачами. Попри те, що їхні запаси могли б компенсувати втрати російської нафти на ринку, виробники неохоче збільшують видобуток, остерігаючись порушення партнерських відносин із Росією в межах ОПЕК+.

Водночас санкції створюють додатковий тиск на ринок, що вигідно країнам із надлишком виробничих потужностей.

Європейські партнери США здебільшого схвалюють санкції, однак прагнуть уникнути ситуації, коли нові обмеження призведуть до перебоїв із поставками зрідженого природного газу. Винятки для окремих СПГ-проєктів, таких як "Ямал СПГ" та "Сахалін-2", дозволяють Євросоюзу та Японії зберігати енергетичний баланс, але ставлять під сумнів ефективність санкційного тиску.

Виклик для адміністрації Трампа 

Новий пакет санкцій став не лише економічним, але й політичним інструментом. Адміністрація Байдена, запровадивши обмеження наприкінці свого терміну, чітко сигналізувала про намір закріпити жорсткий курс щодо Росії.

Однак це також стало викликом для наступної адміністрації, яку очолює Дональд Трамп, відомий своєю суперечливою позицією щодо Росії.

Санкції спрямовані на те, щоб ускладнити їхнє скасування у майбутньому. Адміністрація Байдена зробила це шляхом залучення Конгресу: будь-яке рішення про послаблення обмежень вимагатиме його рішення або принаймні залучення, а отже, і реакції суспільства на скасування.

Це особливо важливо, враховуючи достатню підтримку політики санкцій серед республіканців.

Крім того, команда Байдена залишила наступникам інструмент для політичного тиску на Росію.

Ці санкції можна використати як важіль у переговорах для досягнення мирного врегулювання. Водночас цей підхід є ризикованим, адже надто жорстка позиція може спричинити напруженість у міжнародних відносинах.

У пакеті санкцій було кілька помітних винятків. Зокрема, "Роснефть" і "Лукойл" – найбільші виробники нафти в Росії – не були включені до списку, що могло б ще більше ускладнити торгівлю паливом. Їх поки що не зачепили, оскільки США прагнуть скоротити, але не повністю ліквідувати торгівлю російським паливом.

США зосередили свої зусилля переважно на компаніях, які займаються транспортуванням нафти, а не її видобутком, хоча труднощі неминуче вплинуть на весь російський ланцюг створення вартості.

До санкцій також не були включені іноземні банки чи великі порти, що свідчить про обережність уряду США у застосуванні вторинних санкцій проти фінансових установ інших країн.

Нова адміністрація опинилася перед непростим вибором. З одного боку, Трамп неодноразово заявляв про бажання покращити відносини з Росією, що може передбачати спроби пом'якшення санкцій. З іншого – внутрішньополітичний тиск і складна економічна реальність змушують його діяти обережно.

Деякі представники адміністрації Трампа, такі як радник Кіт Келлог, вже заявили про готовність посилити санкції, якщо Росія не піде на поступки. Однак такі заяви поки що залишаються риторикою, а реальні дії залежатимуть від політичного курсу, який буде сформовано найближчими місяцями.

Росія намагається знайти способи адаптуватися до нових реалій. Однак технологічні та фінансові обмеження посилюють її вразливість. Кремль продовжує покладатися на альтернативні шляхи експорту, але зростаючі накладні витрати й зменшення довіри до російських партнерів обмежують її можливості.

Росія, ймовірно, намагатиметься забезпечити оплату за свої поставки палива, однак обсяги експорту можуть знизитися щонайменше протягом кількох наступних тижнів, оскільки покупці аналізуватимуть ризики, пов'язані із запровадженими санкціями.

Індія, зокрема, може зайняти обережну позицію щодо цих обмежень, що може спонукати її активніше шукати альтернативних постачальників палива, включно з країнами Глобального Півдня.

Водночас ключовим питанням залишається реакція нової адміністрації Трампа.

Особливо зважаючи на її суперечливі сигнали щодо своєї політики стосовно Росії.

Сподівання Кремля на швидке й безперешкодне зняття санкцій виглядають надто оптимістично, адже значна частина обмежень має довготривалий характер, а їхнє скасування або призупинення можливе лише за результатами серйозних переговорів.

Деякі представники адміністрації Трампа вважають, що для того щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів, необхідні жорсткіші санкції в енергетичному секторі, проте сам Трамп утримується від чітких заяв.

Особливо важливо те, що санкції, запроваджені чинною адміністрацією проти компаній "Газпромнефть" та "Сургутнефтегаз", базуються на механізмах, які буде значно складніше скасувати.

* * * * *

Санкційний пакет став безпрецедентною спробою обмежити експортні можливості Росії в енергетичному секторі. Заблоковані компанії, судна та фінансові канали створюють суттєві виклики для Кремля, змушуючи його шукати нові, значно дорожчі шляхи торгівлі. Водночас ці заходи мають далекосяжний вплив на глобальні економічні відносини.

Для Росії ці санкції – це не лише удар по економіці, а й демонстрація міжнародної ізоляції.

Обмеження у транспортуванні, страхуванні та фінансових операціях підвищують витрати, що поглиблює економічну кризу всередині країни. Однак Кремль поки що намагається адаптуватися, використовуючи нелегальні канали й ризикових партнерів.

Для США та їхніх союзників нові обмеження є важливим інструментом політичного та економічного тиску на Росію.

Водночас ефективність санкцій залежатиме від їхньої довгострокової реалізації та координації з іншими країнами, такими як Китай та Індія, які досі продовжують співпрацювати з Росією.

Санкції – це лише один із кроків у складній грі геополітичного впливу. Чи зможуть вони змінити правила гри на світовому нафтовому ринку та змусити Кремль шукати компроміс, покаже час.

Однак уже зараз зрозуміло: ця стратегія посилює тиск на Росію й обмежує її ресурси для ведення війни.

Автори: 

Ілля Заславський, старший кампейнер Razom We Stand, Вашингтон,

Максим Гардус, спеціаліст із комунікацій Razom We Stand, Київ