Мир, що суперечить інтересам Трампа: чому значні поступки України не вигідні новому лідеру США

Ще до вступу на посаду Дональд Трамп розпочав дипломатичні зусилля щодо припинення війни Росії проти України, закликавши до "негайного припинення вогню" після зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським у Парижі на початку грудня.

Трамп має рацію, коли прагне завершення війни. Попри недавній сплеск військової допомоги США та дозвіл українцям атакувати цілі вглиб Росії, Україна продовжує втрачати позиції на сході та зазнавати руйнівних повітряних атак по всій території. Навіть якщо Росія не зможе здолати українські війська, затяжна війна може зрештою перетворити Україну на failed state (неспроможну державу).

Утім, коли він намагається підштовхнути Україну та Росію до припинення вогню, Трамп має зрозуміти, що в його політичних інтересах (а також в інтересах США) продовжувати надавати значну підтримку українцям і погоджуватися лише на угоду, яка гарантує суверенну та безпечну Україну.

Він має припинити говорити про припинення допомоги та почати переконувати неохочих, але здебільшого слухняних республіканців у тому, що подальша допомога є необхідною для досягнення стійкого припинення вогню й остаточного подолання кремлівських зусиль із підкорення України.

Будь-який інший результат становитиме серйозну загрозу для інтересів США у світі та позицій Трампа як світового лідера.

Досягнення стійкого припинення вогню вимагатиме обіцянок довготривалої допомоги Україні з боку США.

Якщо Путін вважатиме, що підтримка США добігає кінця, у нього буде достатньо причин продовжувати бойові дії.

Якщо українська оборона впаде і російські війська захоплюватимуть усе більше територій, аж до можливого входу танків до Києва, це зруйнує надії Трампа бути сприйнятим як великий миротворець. Натомість він ризикує отримати власну версію Афганістану.

На противагу цьому, якщо Путін зрозуміє, що допомога США Україні триватиме безстроково, він усвідомить, що перемогти неможливо. Це значно підвищить імовірність того, що він щиро спробує завершити війну.

Тривала підтримка США також буде необхідною для того, щоби припинення вогню призвело до результату, який відповідає довгостроковим інтересам України та Заходу.

Трамп не може дозволити собі "кинути Україну під автобус", погодившись на угоду, яка залишить країну в постійній залежності від російської агресії та примусу.

Підкорена Україна стане перемогою не лише для Росії, а й для Китаю, Ірану та Північної Кореї. Оскільки ці країни підтримують російську військову агресію, війна стає першою спільною ініціативою нової "осі автократій".

Якщо Трамп втратить Україну, це додатково надихне ворогів Америки та поставить під сумнів її силу й стійкість союзів. Погана угода для України – це погана угода для Трампа.

Натомість Трамп має погодитися лише на таку угоду, яка гарантує, що приблизно 80% території України, які все ще перебувають під контролем уряду в Києві, стануть суверенною та безпечною історією успіху. Це вимагатиме зобов’язання забезпечувати Україну зброєю та фінансовою допомогою упродовж багатьох років для захисту й відновлення економіки.

Досягти угоди, яка забезпечить стабільну й безпечну Україну, може бути важче, ніж думає Трамп.

Розподіл територій – це найпростіше. Хто контролює які території, буде визначено розташуванням сил на момент припинення вогню. Лінія фронту, ймовірно, стане новим кордоном між основою частиною України та приблизно 20% території, окупованої російськими військами.

Але Росія навряд чи зупиниться на цьому. Путін може вимагати нейтралітету України та обмеження її збройних сил – так само, як це було у 2022 році. Трамп має розуміти, що ці умови є неприйнятними. Вони залишать Україну вразливою.

Чи стане Україна членом НАТО, чи отримає інші гарантії безпеки, Трамп не може дозволити Путіну отримати вето на її геополітичне майбутнє.

Путін також може наполягати на формальному визнанні США окупованих частин України як російської території та знятті санкцій із Росії. І знову ж, Трамп не може поступитися, адже це означатиме легітимізацію силового анексування територій іншої країни.

Так само, як перед повномасштабним вторгненням, Путін може вимагати широких змін у європейській системі безпеки та скорочення або виведення військ НАТО зі східного флангу.

І тут Трамп повинен стояти на своєму. З огляду на загрозу з боку Росії, США не можуть дозволити собі послаблювати оборону НАТО.

Нарешті, Трампу потрібно зрозуміти, що він не зможе укласти угоду з Путіним без підтримки європейських союзників. Незалежно від того, як він ставиться до ЄС, йому потрібна сильна, безпечна й об’єднана Європа як надійний союзник.

У часи, коли багато країн ставлять під сумнів лідерство США та заграють з альтернативними альянсами, Сполучені Штати та їхні європейські союзники повинні діяти в унісон.

Угода про припинення вогню в Україні, досягнута за рахунок єдності союзників, стане серйозною помилкою.

Розділений трансатлантичний альянс і розколотий ЄС залишать США без сильного європейського партнера, необхідного не лише для протидії Росії, а й для стабілізації світу, який стає дедалі хаотичнішим.

Трамп має рацію, коли прагне завершити війну й зупинити смерть і руйнування. Але він повинен розпочати ці зусилля з усвідомленням, наскільки складно буде досягти угоди, яка забезпечить безпечну й суверенну Україну.

Будь-який інший результат лише надихне супротивників, розколе трансатлантичний альянс і стане серйозним провалом дипломатії США. І все це станеться за правління Трампа.

Автори:

Майкл Фроман, президент Ради з міжнародних відносин (США),

Чарльз А. Купчан – професор міжнародних відносин Джорджтаунського університету та старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин

Стаття початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника