Фіцо лякає "Майданом": як масштабні протести у Словаччині наближають зміну влади
Масові протести, якими керують ззовні, а також підготовка до захоплення влади у країні – саме так нинішню ситуацію у Словаччині характеризує прем’єр-міністр Роберт Фіцо.
Такі емоції свідчать про складність ситуації – проте не для країни, а насамперед особисто для Фіцо.
Протягом останнього місяця голова словацького уряду та його підлеглі зробили все можливе, щоб розпалити у країні гостру політичну кризу.
Конфлікт з Україною, візит у Москву до Владіміра Путіна, погрози депортувати з країни українських біженців, натяки про можливий вихід з ЄС – все це призвело до масштабних протестів у країні.
24 січня на вулиці вийшли близько 100 тисяч словаків, з яких у Братиславі – близько 60 тисяч.
Це безпрецедентна кількість для такої невеликої країни, як Словаччина.
А на додачу – де-юре владна коаліція втратила більшість, що додатково збільшує ймовірність дострокових виборів.
У такій ситуації Роберт Фіцо звинувачує опозицію у планах силового захоплення влади, Україну – в організації кібератак проти словацької страхової компанії. А одночасно – анонсує зміни до конституції, щоб прописати там наявність лише двох статей.
Порятунок за допомогою "держперевороту"
На вівторок 21 січня було заплановано голосування за вотум недовіри уряду Фіцо.
Попри те, що у новітній словацькій історії були два приклади вдалого голосування за відставку уряду (востаннє – зовсім нещодавно, у грудні 2022 року), проте зараз шансів повторити такий успіх фактично не було.
Адже для вдалого вотуму недовіри уряду мало того, щоб його підтримали всі депутати від опозиції. Також необхідно, щоб за відставку уряду проголосували щонайменше чотири депутати з коаліції.
Шанс на це був – напередодні чотири депутати від партії "Голос" розкритикували візит Фіцо до Москви та заявили, що призупиняють голосувати за урядові законопроєкти. Проте згодом вони оголосили, що все одно не підтримуватимуть відставку уряду – і доля опозиційної ініціативи стала остаточно зрозумілою.
За таких розкладів голосування щодо вотуму недовіри могло принести лише психологічні неприємності Роберту Фіцо – прем’єр мав відповідати на гострі запитання опозиції та терпіти їхні критичні заяви.
І саме це виявилося неприйнятним для Фіцо.
Несподівано прем’єр оголосив, що засідання буде закритим, адже він має намір зачитати на ньому доповідь SIS – словацької служби держбезпеки – про плани вчинити насильницький переворот у країні.
Показово, що, як стало відомо незабаром, під час цієї доповіді Фіцо порівнював нинішню ситуацію з подіями 2018 року. Тоді, реагуючи на вбивство журналіста-розслідувача Яна Куцяка, у країні піднялися масові протести, що змусили Фіцо покинути прем’єрську посаду. Схоже, він досі переконаний, що протести 2018 року координувалися ззовні.
Зокрема, Фіцо стверджує, що на території Словаччини діє "експертна група", яка займалася "подіями в Грузії", а також протестами на українському Майдані. І що ця група планує покласти край мирному протесту шляхом захоплення урядових будівель, парламенту і президентського палацу.
"У нормальній демократичній державі, яка поважає верховенство права, сили безпеки вживають заходів, оскільки це є порушенням закону, а в деяких випадках навіть порушенням Кримінального кодексу. Приїжджають сили, які призначені для цього, і, звичайно, починають наводити порядок", – так наступного дня Фіцо описував ключові висновки цього секретного звіту.
А 21 січня, зачитавши цю доповідь, Фіцо покинув парламент.
У відповідь опозиція була вимушена відкликати законопроєкт про вотум недовіри, щоб внести його пізніше.
Оцінюючи демарш Фіцо, словацькі оглядачі доходили думки, що прем’єр сам себе переграв, влаштувавши спектакль на голосуванні, яке йому не загрожувало.
Проте, як виявилося, історія з "державним переворотом" мала продовження.
Фіцо відмовився від запланованої поїздки у Давос, щоб 23 січня бути присутнім на скликаному за його ініціативою засіданні Радбезу. І це – принципова різниця із 2018 роком, коли тодішній президент Андрей Кіска відмовився скликати Радбез.
Натомість чинний президент Петер Пеллегріні підтримав голову уряду, в тому числі заявивши про наявність ризиків державного перевороту.
"Ситуація в Словаччині серйозна і, навіть з моєї точки зору як політика з великим стажем, вона має ознаки цілеспрямованої організації ескалації напруженості з метою ескалації вираження інакомислення і виходу за рамки мирних протестів", – заявив президент.
Втім, Пеллегріні не став оголошувати надзвичайний стан та забороняти масові протести у країні.
Зважаючи на те, що вже наступного дня по всій країні мали пройти масштабні протестні мітинги, така заборона могла би призвести до протилежного ефекту.
100 тисяч проти курсу Фіцо
"Нас привела сюди не якась темна і злісна сила з-за кордону, як ви намагаєтесь донести своїм виборцям. Темна і зла сила, яка привела нас сюди, на жаль, домашня. Це нинішній уряд Словацької Республіки", – так на мітингу 24 січня до прем’єра Фіцо звернувся відомий словацький актор Томаш Машталір.
Ця промова стала дуже популярною у словацьких медіа, оскільки в ній було дуже яскраво описано і ситуацію в країні, і причини протестів.
"Ваше єдине прагнення – це відволікати країну від усіх дійсно важливих тем. Ваша мета – прикривати всі свої невдачі брехнею, навіть підлими нападками на країну, яка захищається від незаконної російської агресії ціною життів власних синів і дочок – що не тільки боягузливо, але й ганебно. Ось чому ми тут", – заявив, серед іншого, Машталір.
Це вже другі масові протести, що прокаталися Словаччиною, після візиту Фіцо до Москви.
І вони вийшли ще більш масовими, оскільки за цей місяць прем’єр не дав пояснення причин цього візиту, більш того – риторика його однопартійців дедалі більше ставала антизахідною.
Показовою стала заява віцеспікера Тібора Гашпара про можливість виходу Словаччини з ЄС, хоча й це було названо крайнім рішенням.
Про можливість такого кроку обережно заявляє і сам Фіцо. "Це правда, що ЄС і НАТО є нашим життєво важливим простором, але ніхто не завадить нам попередити Словаччину про різні ризики", – заявив нещодавно він.
Тож не дивно, що нинішні протести стали наймасовішими – вони пройшли більш ніж у 30 містах країни, зібравши разом близько 100 тисяч людей. Таких масштабів не було навіть у 2018 році, коли антивладні протести, викликані вбивством журналіста Яна Куцяка, призвели до відставки Фіцо.
До речі, такий масштаб протестів спростовує заяви Фіцо, що під їх виглядом планувалося захоплення влади – за такого сценарію опозиція не проводила б мітинги у багатьох містах, а везла би всіх протестувальників до столиці.
Масштаб протестів ставить уряд перед дуже непростим викликом – хай як би Фіцо не переконував, що насправді третина протестувальників є не словаками, а українцями, вони доводять – загальне несприйняття нинішньої влади є надзвичайно потужним.
Наразі голова словацького уряду намагається довести іноземний слід у протестах. Зокрема, він звинувачує Україну, словацьку опозицію та неурядові організації (всі разом!) в організації потужної кібератаки на державну компанію, що займається медичним страхуванням.
Ця атака, на думку Фіцо, є хрестоматійним прикладом того, "як ліквідовуються непокірні уряди, які мають іншу думку щодо певних речей".
У відповідь прем’єр обіцяє вже найближчими днями депортувати країни "іноземних інструкторів", які, на його думку, стоять за організацією і протестів, і кібератаки.
Втім, ця стратегія навряд чи приведе до успіху.
Нові протести у Словаччині заплановані на лютий. І не виключено, що вони виявляться ще потужнішими.
Адже окрім того, що уряд Словаччини не припиняє атакувати західний вектор країни, шанси на проведення дострокових виборів поступово зростають.
Такі шанси дають проблеми у коаліції, внаслідок чого вона де-юре вже втратила більшість. І можливо, незабаром втратить її де-факто.
Напіврозпад коаліції
"Я взяв до уваги рішення партії "Голос". Але мені потрібно буде пояснити, як вони все це уявляють. Якби нас було 100 (депутатів у коаліції. – Ред.), я можу уявити, як би з кимось попрощалися, але нас 79", – так Роберт Фіцо відреагував на суботнє рішення партії "Голос" виключити зі складу двох депутатів: Самуеля Мігаля та Радомира Шалітроша.
Обурення прем’єра легко зрозуміти – коаліція у найкращі часи складалася з 79 депутатів, тоді як для мінімальної більшості необхідно 76. А після суботнього з’їзду партії "Голос" коаліція має щонайбільше 77 мандатів.
Щонайбільше – тому що коаліція має проблеми ще з "групою Гуляка", тобто трьома депутатами, що вийшли зі складу Словацької національної партії, ще однієї коаліційної політсили.
Без урахування цієї групи коаліція вже втратила більшість!
Щоправда, з "групою Гуляка" ще можна порозумітися. Вони вийшли зі складу Словацької національної партії через суперечку про посади, а головне – вони повністю підтримують нинішній проросійський розворот Фіцо, а тому наразі продовжують голосувати разом із коаліцією.
Саме тому в уряді сподіваються вже незабаром порозумітися з цією групою і вже оголосили про можливі кадрові зміни.
Проте криза навколо "групи Мігаля" виглядає набагато серйознішою, оскільки ці депутати виступають проти підтримки антизахідного курсу Фіцо. У відповідь у партії "Голос", включаючи її засновника та нинішнього президента країни Петера Пеллегріні, звинувачують "розкольників" у спробах шантажу.
Мовляв, ті вимагають не корекції курсу, а посад для себе. Зокрема, вони нібито вимагають посади міністра внутрішніх справ, голови військової розвідки, віцеспікера та заступника голови партії.
У "групі Мігаля" ці звинувачення відкидають, натомість заявляють, що відразу після оголошення демаршу помітили стеження за собою.
Зрештою, на суботньому з’їзді партії виключили лише двох з чотирьох "заколотників" – інакше це остаточно призвело би до втрати коаліцією більшості. Проте невідомо, чи вдалося домовитися з двома іншими депутатами.
А відповідно, загроза дострокових виборів є досить високою.
До речі, виключений з партії депутат Самуель Мігаль тепер стверджує, що президент Пеллегріні не лише всупереч вимогам закону продовжує керувати партією, а й особисто зацікавлений у розвалі коаліції.
Річ у тім, що в такому разі у президента активізуються "сплячі" повноваження, і він отримує право самостійно призначити технічний уряд – і це може суттєво посилити шанси "Голосу" на дострокових виборах.
* * * * *
Оцінюючи нинішні розклади всередині коаліції, старший науковий співробітник Інституту політичних досліджень Словацької академії наук Юрай Марушак прогнозує: якщо Фіцо не знайде вихід із кризи, то вже до березня він може остаточно позбутися парламентської більшості.
А відповідно, дострокові вибори можуть відбутися вже у вересні.
І, до речі, останні соціологічні заміри фіксують, що дострокові вибори мають привести до зміни влади, хоч нинішня опозиція й матиме хитку більшість.
Сам Роберт Фіцо також не виключає такі вибори, називаючи їх "технічним рішенням", яке дозволить знайти вихід із ситуації, що склалася. Але додає, що не вважає це "хорошим політичним рішенням".
Для того щоб уникнути дострокових виборів,
Фіцо потрібно не лише "зацементувати" існуючу більшість, але й додати до неї нових учасників.
Саме цим можна пояснити останню ініціативу словацького прем’єра – закріпити в конституції країни існування двох статей.
"Ніхто тут не буде вертольотом, лебедем, котом або ведмедем. Тут буде або чоловік, або жінка", – сказав на вихідних Роберт Фіцо.
Ініціатива адресована насамперед одній з опозиційних партій – Християнсько-демократичному руху. Це одна з найстаріших у країні партій, яка після довгої перерви повернулася до парламенту.
Християнські демократи вже заявили, що не виключають голосування щодо цієї ініціативи. Таким чином у Фіцо сподіваються розколоти коаліцію і залучити до більшості християнських демократів – або всю фракцію, або окремих депутатів.
Чи вдасться нинішньому словацькому уряду таким чином уникнути розвалу коаліції та дострокових виборів?
Невідомо, проте зрозуміло одне – Роберт Фіцо буде до кінця боротися за свою посаду, не гребуючи для цього найбруднішими засобами.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"