Вучича примушують до поступок: чи здатні масові протести змінити владу в Сербії
"Хочу "подякувати" нашим хорватським сусідам та приштинським албанцям, що вони радіють тому нокдауну, який я зараз переживаю. Але я падав багато разів у житті, і важливіше, скільки разів ти підіймаєшся", – з таким незвичним зверненням до громадян ввечері 28 січня звернувся президент Сербії Александар Вучич.
Така заява є визнанням того, що влада Сербії нічого не може вдіяти з масштабними протестами, що охопили країну. А тому доводиться йти на поступки.
28 січня сербські протестувальники добилися першої значної перемоги – про свою відставку оголосив прем’єр-міністр Мілош Вучевич.
І це не єдине досягнення протестувальників. Александар Вучич оголосив про намір закриття кримінального переслідування проти затриманих протестувальників, а разом із тим – заявив про можливість дострокових парламентських виборів.
Поступки, на які зараз йде сербська влада, свідчать, що нинішня ситуація виявилась як ніколи небезпечною.
Навчившись ефективно боротися з парламентською опозицією, сербський президент нічого не може вдіяти проти стихійного протесту, в авангарді якого виявилися студенти та університетські викладачі.
Тепер Вучич стверджує, що вимоги протестувальників задоволені, а отже, причин для подальших протестів вже немає.
Та чи задовольнять тепер ці поступки протестувальників? Особливо після того, як вони побачили шанс на реальну зміну влади.
Перша "велика" відставка
"Політика, до якої я належу, партія, яку я очолюю, вона разом з президентом республіки перемагала на всіх виборах з 2012 року. Вона щоразу повинна продемонструвати кожному найвищий ступінь відповідальності, вона повинна принести і показати нові норми права в сербській політиці, вона повинна показати, що вона найвідповідальніша, що вона об'єктивно найвідповідальніша, і тому після цієї події в місті Новий Сад моє безповоротне рішення – піти у відставку з посади прем’єр-міністра", – таку заяву оголосив Мілош Вучевич.
Нічні події, про які Вучевич згадує – напад невідомих із бітами на протестуючих студентів. Як вважається, нападниками були члени чи активісти партії влади – і Вучевич де-факто визнав це.
До речі, одночасно з головою уряду у відставку подав і мер Нового Сада Мілан Джурич.
З формальної точки зору, у відставку пішов найвищий посадовець країни.
Проте всі знають, що у Сербії найвища влада належить Александару Вучичу, яку посаду він би не займав. А тому відставка прем’єра не виглядає капітуляцією чинної влади.
Щоправда, Вучевич був не просто прем’єром. Із 2023 року він очолює керівну Сербську прогресивну партію, замінивши на цій посаді чинного президента. І саме тому донедавна Вучевич вважався "спадкоємцем" Вучича, чия друга президентська каденція добігає кінця у 2027 році.
Тому відставка прем’єра стала дійсно істотною поступкою з боку сербської влади.
Показово, що відставка Вучевича виглядала цілком логічною, зважаючи на причину протестів. Нагадаємо, старт їм дала катастрофа на залізничному вокзалі міста Новий Сад – обвал бетонного навісу призвів до загибелі 15 осіб.
Навіть ці відставки були реакцією влади на масові протести – ця трагедія стала шоком для сербів. Але одночасно – і символом правління Вучича, показавши, що авторитаризм дійсно вбиває.
Адже обвал відбувся на вокзалі, який перебував у стадії реконструкції, проте був відкритий достроково. Причому реконструкцією займався консорціум з кількох китайських компаній, контракти з якими влада відмовилася оприлюднювати.
Показово, що Вучевич до призначення в уряд був мером цього міста – і саме він підписав інвестиційну угоду про реконструкцію вокзалу. Саме тому його відставка на початку протестів могла б задовольнити суспільство.
Замість цього відповідальність за трагедію спочатку взяв на себе міністр будівництва, транспорту та інфраструктури Горан Весич (його навіть ненадовго взяли під арешт), а згодом – ще й попередник Весича та чинний міністр торгівлі Томислав Момирович.
Додатково протести розпалювала реакція влади – Вучич то закликав до діалогу, примирення та єдності, то називав протестувальників фашистами та агентами інших країн.
А на додачу під час мітингів поліція заарештовувала активних протестувальників, натомість заплющувала очі на напади "тітушок". Останніх часто вдавалося згодом ідентифікували як активістів молодіжної організації партії влади.
Тож не дивно, що поступово змінювались і вимоги протестувальників.
Від притягнення до відповідальності всіх причетних до цієї трагедії у Новому Саді – до звільнення затриманих активістів та покарання винних у насильстві.
Влада оголошує поступки
На початку минулого тижня, вирушаючи на форум у Давосі, Александар Вучич запостив дещо провокативне фото – з президентського літака, з пакетом попкорну в руках. Такий собі сигнал опозиції та протестувальникам: влада не боїться їхніх дій і з нетерпінням чекає, чим це все закінчиться.
Проте насправді вже тоді ситуація у сербського президента була не найкраща – протести у Сербії тривали вже більш ніж два з половиною місяці й не думали йти на спад.
Напередодні Вучич спробував перехопити ініціативу, оголосивши про намір провести загальнонаціональній консультативний референдум про довіру собі – а у разі програшу пообіцяв подати у відставку.
Проте в опозиції зустріли цю ініціативу досить скептично, і заздалегідь підготовлена заготовка явно не спрацювала. Тож після повернення з Давоса Вучичу довелося поступово йти на виконання вимог протестувальників.
Для початку президент оголосив, що дав розпорядження оприлюднити всі без винятку документи та угоди, що стосуються реконструкції вокзалу у Новому Саді (вже забуто, що в цих угодах нібито є пункт про комерційну таємницю, який сербська влада раніше відмовлялася порушувати).
А згодом президент оголосив, що готовий підписати прохання про амністію всім затриманим на протестних акціях (ще одна хитрість, адже амністія передбачає визнання засудженим своєї провини), а також оголосив про збільшення фінансування вищої освіти.
А в понеділок 27 січня – анонсував найближчими днями масштабну реконструкцію уряду, пообіцявши замінити більш ніж половину міністрів.
Такі кроки дали Вучичу можливість говорити про те, що влада виконала всі вимоги протестувальників, а відповідно, підстав для подальших протестів немає.
Одночасно Вучич намагається мобілізувати своїх прихильників. 25 січня він виступив на мітингу в місті Ягодина, заявивши, що останні соціологічні опитування дають його партії більш ніж 48% підтримки, а на додачу – анонсував створення нового загальнонаціонального руху.
Втім, усі ці поступки так і не вплинули на протестувальників. Масштабні протести по всій країні відбулися 27 січня – причому до студентів, які є лідерами цих протестів, долучилися фермери, які перекрили тракторами ключові магістралі Белграда.
А наступного дня стало відомо про вже згаданий нічний напад у Новому Саді. Й не виключено, що цей напад був тією останньою краплею, яка стане фатальною для влади.
Дуже показовий момент:
на це побиття відреагувала навіть Сербська православна церква, яка традиційно є союзником влади.
Церква ігнорувала попередні напади на протестувальників або взагалі – робила заяви, в яких покладала провину в насильстві на учасників мітингів.
Натомість тепер на її сайті оприлюднили заяву патріарха Порфирія, який зазначає, що "з жахом дізнався" про побиття студентів, а тому розраховує, що "винні в цих та інших злочинах понесуть покарання за законом".
Така заява дозволяє припустити, що слабкість влади бачать навіть її традиційні (в усіх сенсах) союзники – і поспішають відділитися від неї.
Останній аргумент Вучича
"Вона (відставка прем’єра Вучевича. – Ред.) є несправедливою, але таке життя. І така політика. Проте його крок увійде в аннали відповідальних рішень – він показав, що крісло для нього не важливіше за принципи", – так президент Сербії розхвалював рішення голови уряду.
Ключовим питанням лишається те, чи будуть нові вибори – і тут Вучич вирішив потримати паузу.
"Процедура така, вона починається з підтвердження відставки в парламенті, а коли вона підтверджується, починається 30-денний термін (для формування нового уряду. – Ред.), інакше призначаються нові вибори. Як президент, я зобов'язаний ініціювати процедуру обрання нового уряду, і я не уникатиму консультацій, хоча знаю, що отримаю лише образи. Тож давайте обговоримо, чи нам йти на формування уряду, чи на нові вибори", – заявив Вучич.
За словами президента, питання про доцільність позачергових виборів буде прийнято протягом найближчих 10 днів, а якщо буде прийнято рішення про перевибори, то вони відбудуться орієнтовно у квітні.
Дострокові вибори – ледь не остання поступка, на яку Вучич може піти без ризику повної втрати влади.
І саме тому президент Сербії вагається із цим кроком.
А головне – немає жодних гарантій, що цей крок заспокоїть протестувальників. Адже в сербській опозиції неодноразово дали зрозуміти, що самі по собі нові вибори не здатні вивести країну з кризи.
Адже Вучич та його партія завдяки адміністративному впливу виграли й останні вибори, і попередні – і готові виграти наступні.
Саме тому в опозиції єдиним шляхом вбачають формування технічного уряду, який і має забезпечити чесні та конкурентні вибори.
Але такий шлях категорично неприйнятний для глави держави.
"Опозиція не хоче демократичних виборів, а хоче взяти владу силою. Можете мене вбити, але силоміць змінювати Сербію я не дозволю… Перехідних урядів не буде! Це тільки моє рішення, а я не хочу знищення цієї країни", – заявив Вучич, натякаючи, що за цією вимогою опозиції стоять якісь іноземні сили, які дали наказ "розгойдувати човен".
* * * * *
Президент Сербії визнає: нинішні протести відправили його у нокдаун. Проте він не залишає надій взяти реванш – і має на це свої причини.
Попри те, що протести показали високий рівень невдоволення владою, Вучич все одно зберігає потужний табір прихильників.
Крім того, Захід старанно уникає критики сербської влади – і це додатково посилює її шанси взяти гору над протестувальниками.
Проте вже зараз видно, що Александар Вучич опинився у надзвичайно складній ситуації. І навіть якщо цей раунд протистояння все ж залишиться за чинною владою, це буде скоріш пірровою перемогою.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"