Звільнення політв'язнів та перевибори у Грузії: пояснюємо плюси та мінуси рішення ПАРЄ
У середу надвечір, після трьох днів гарячих дебатів, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) покарала грузинську делегацію за те свавілля, яке коїть чинна грузинська влада – включно з фальсифікацією виборів, придушенням протестів і довільними арештами.
Ухвалене рішення, втім, стало компромісним.
Провладним депутатам з Грузії надали право працювати у ПАРЄ, але під санкціями та з дуже урізаними правами. Але у квітні, на весняній сесії, на Грузію чекає "друга серія" – повторне оскарження повноважень із майже гарантованим посиленням покарання.
По-перше, ПАРЄ вимагає від Тбілісі невідкладно оголосити про проведення дострокових (і цього разу чесних) виборів. Очевидно, що це не входить у плани Іванішвілі. По-друге, асамблея визнала, що у Грузії є політв’язні, і тепер вимагає їхнього звільнення. Через ці два пункти грузинська опозиція дала зелене світло цим рішенням, а це своєю чергою дозволило зібрати переконливу більшість голосів європейських депутатів.
"За" проголосували 114 депутатів, проти – тільки "13", 7 утрималися.
Але парадокс у тому, що це рішення – хоч воно і є болючим для грузинської влади – має також позитивні наслідки для керівного режиму. По суті, ПАРЄ подарувала команді Іванішвілі достатні підстави стверджувати, що відтепер Європа визнає легітимність грузинського парламенту. І це незворотна зміна. Її не вийде скасувати навіть у разі, якщо навесні – як розраховує, зокрема, й українська делегація – грузинських депутатів все ж виженуть зі складу ПАРЄ.
Утім, у розмовах не під запис грузинські опозиціонери визнають, що хотіли би більшого. "Та нас переконали, що це максимум можливого", – пояснював колегам один з представників опозиційної грузинської делегації у коридорах Палацу Європи.
"Європейська правда" пояснює, що та чому відбулося у Страсбурзі.
Як покарали Грузію
Перш за все пояснимо, що саме ухвалила асамблея.
Як відомо, ПАРЄ не має впливу на торгівлю або фінансові послуги, тож це не той орган, на який зазвичай посилаються, коли йдеться про міждержавні санкції. Що, втім, не скасовує того факту, що асамблея також має повноваження здійснювати санкційний тиск. Політичний, а не економічний.
Мета цих санкцій – зробити так, щоби підсанкційна держава відчула обмеження прав або навіть приниження.
І заходи щодо Грузії з цим чудово справляються. Відповідно до узгодженого рішення, у ПАРЄ представники Грузії не матимуть права:
- обіймати будь-яку керівну посаду, включно з тими, які Грузія мала би отримати за квотним розподілом, а також входити до Бюро асамблеї;
- бути членом або навіть заступником члена будь-якого політично вагомого комітету ПАРЄ (політичного, юридичного, моніторингового, регламентного або з вибору суддів ЄСПЛ);
- очолювати будь-які, навіть другорядні комітети чи підкомітети;
- бути доповідачем з будь-яких питань;
- входити до спостережних місії ПАРЄ;
- виконувати будь-яку роль, що сприймається як представництво асамблеї.
Якщо спрощено, то грузинам дозволили лише виступати на сесіях, голосувати (і то, крім рішення щодо Грузії), а також спілкуватися з колегами.
Настільки широкі обмеження є дійсно принизливими.
В осяжному минулому такі санкції застосовували лише до росіян у 2014-15 роках, і тоді вони на знак протесту щоразу йшли з ПАРЄ. Як саме планує відреагувати грузинська влада – достеменно невідомо, але є очікування, що вони залишаться; про це трохи далі.
Ще одна дуже важлива деталь рішення: визнання того, що у Грузії є політв’язні. Тут до Грузії виставлена чітка вимога: звільнити всіх політичних в’язнів до квітневої сесії 2025 року.
Виникає очевидне питання: а чи є політв’язнем Міхеїл Саакашвілі?
На нього відповіді немає.
Як стверджують джерела "ЄвроПравди", це питання піднімали на засіданні моніторингового комітету, тобто під час узгодження тексту, але стало зрозуміло, що згоди тут не дійти, тож згадку про політв’язнів навмисно лишили неконкретною. До того ж зараз йдеться про наслідки виборів, і прив’язка до Саакашвілі, який перебуває у в’язниці вже тривалий час, була би штучною.
Зрештою, ключовим моментом стала сама по собі згадка того, що Грузія увійшла до "клубу" держав, де наявність політв’язнів визнається на міжнародному рівні. Причому ця норма була підтримана майже одностайно.
Але головна "фішка" рішення ПАРЄ – це вимога про нові парламентські вибори.
Перевибори, і негайно
Політична криза, що охопила Грузію після сумнівних виборів у жовтні 2024 року, не має простого виходу.
Ближче до кінця року від низки європейських політиків та посадовців почала публічно звучати думка про те, що вибори є гарним шляхом. Втім, усі спроби затвердити цю рекомендацію на рівні ЄС були приречені на неуспіх, бо такі рішення потребують одностайності. А це неможливо як мінімум доти, доки Угорщиною керує Віктор Орбан. Угорщина під його керівництвом є одним з найближчих партнерів чинної проросійської влади Грузії, тож Орбан є гарантом захисту режиму Іванішвілі та старанно виконує цю роль.
ПАРЄ стала першою європейською структурою, що підтримала цю позицію.
Причому протягом трьох днів дебатів та виправлень документа формулювання щодо виборів посилювалися, і те, що увійшло до фінального документа, грузинська опозиція дійсно може вважати своєю перемогою. Особливо – зважаючи на те, що за підсумками дискусій цей підхід підтримала абсолютна більшість політичних сил та національних делегацій.
По-перше, ПАРЄ визначила, що "з політичного глухого кута, коли у Грузії є провал довіри між владою та громадянським суспільством… можна вийти лише через організацію нових справді демократичних парламентських виборів… якщо ці парламентські вибори проходитимуть під суворим міжнародним спостереженням".
Тобто цей шлях визначений як безальтернативний для Грузії.
По-друге, у вимозі ПАРЄ йдеться про дуже швидкий початок процесу. Ще до квітня, тобто протягом трьох місяців, ПАРЄ має формально розпочати передвиборчі процеси, і це визначене одним з індикаторів, відповідно до яких на квітневій сесії асамблея вирішуватиме, що робити з Грузією далі.
Підкреслимо ще раз: за підсумками обговорень у Страсбурзі ця ідея перетворилася на, по суті, пан’європейський підхід, і це – однозначний плюс.
Та чи планують грузини виконувати ці вимоги? Однозначно, ні.
Кілька джерел ЄП розповіли, що на одному з засідань Моніторингового комітету, куди запросили представників грузинської влади, щоби послухати їхню думку, керівниця парламентської делегації Грузії Тея Цулукіані категорично заявила, що її уряд не буде виконувати жодних вимог, а тим більше – проводити вибори. До слова, саме її безкомпромісно жорстка промова, сповнена очевидної брехні і без ознак прагнення до діалогу, стала однією з причин, чому проти Грузії почали об’єднуватися також депутати, які до того були нейтральними.
Ложка дьогтю
Втім, не варто затуляти очі й на негативні наслідки цього рішення ПАРЄ.
Так, Грузію допустили до роботи в Асамблеї з драконівськими обмеженнями. Так, з високою імовірністю, грузини будуть змушені піти зі Страсбурга вже у квітні, бо напевно не виконають жодної політичної вимоги.
Але проблема у тому, що навіть тимчасове визнання їхніх повноважень означає, що ПАРЄ визнала повноважність та легітимність нового грузинського парламенту. Навіть попри те, що у його складі немає жодної з опозиційних партій, за які голосували громадяни. І навіть попри те, що партія влади відібрала одне з місць у делегації до ПАРЄ, зарезервованих для опозиції.
"Європейська правда" детально про це розповідала у статті "Режиму Іванішвілі додають легітимності", тут немає чого додати. Новий грузинський парламент, по суті, завдяки рішенню ПАРЄ пробив міжнародну блокаду і суттєво підважив усі подальші сумніви у його легітимності. І це, на жаль, є незворотною зміною – навіть вигнання з ПАРЄ у квітні за порушення прав людини з боку уряду не впливає на те, що кілька місяців легітимність самого парламенту не ставилася під сумнів.
І представники грузинської опозиції у розмовах не під запис це визнавали.
Втім, наскільки далекосяжні політичні наслідки це матиме?
На це запитання відповіді немає, вона залежить від багатьох факторів. У тому числі від подальших дій самої Грузії.
Що буде далі?
Як вже йшлося вище, немає жодних сумнівів у тому, що Грузія не буде виконувати вимоги ПАРЄ. Навряд чи у Тбілісі навіть імітуватимуть їхнє виконання. А це означає, що у квітні на нас чекає нова серія фільму "покарати режим Іванішвілі".
Чи означає це, що грузинів виженуть через три місяці?
Це рішення не є автоматичним, але українська делегація, яка і зараз виступала за найвище покарання для Тбілісі, тобто за повну відмову у визнанні їхньої легітимності, очікує, що станеться саме це.
"Вважаю, що у квітні грузинську делегацію, яка представлена депутатами тільки від "Грузинської мрії", ПАРЄ виключить зі свого складу. Так, якщо будуть нові вибори, звільнені політичні в’язні, відновлена справедливість щодо протестувальників – це дає надію. Але маю великі сумніви, що чинна грузинська влада має намір це виконати", – заявила у коментарі "ЄвроПравді" керівниця української делегації, народна депутатка Марія Мезенцева.
І для цих очікувань є всі підстави.
Тут треба підкреслити, що процедура, яка дозволяє вигнати національну делегацію серед року, є дуже жорсткою і складною. Для цього треба зібрати 50 підписів і подати їх до Страсбурга за два тижні до сесії. Але зважаючи на те, що такі умови для Грузії підтримало дуже широке коло держав та політичних груп, майже консенсус серед держав ЄС, то це не стане перепоною.
При цьому Грузія не матиме жодних причин говорити, що Європа відкидає діалог з нею. Навпаки, у готовності до діалогу ПАРЄ зайшла навіть далі, ніж мала би.
Інша річ, чи змінить це ситуацію у Грузії, де влада пішла шляхом Білорусі? На це, на жаль, відповідь радше негативна.
Автор: Сергій Сидоренко,
"Європейська правда", зі Страсбурга