Беззахисна і нейтральна: 7 ключових викликів армії Швейцарії

У якому стані перебувають швейцарські Збройні сили?

Тривалий час відповідь на це запитання була передбачуваною і залежала від політичної орієнтації мовця.

Ліві вважали оборонні структури Швейцарії застарілими й неефективними. Праві, навпаки, звеличували їхні можливості, одночасно щоразу складаючи списки дорогих закупівель.

Сьогодні обидва політичні табори в основному згодні з тим, що

стан швейцарської армії не відповідає сучасним вимогам.

Нервова невизначеність, викликана війною Росії проти України, призвела до необхідності підвищення ступеня обороноздатності країни.

Парламент уже схвалив збільшення військових асигнувань, до 2032 року на потреби оборони виділятиметься 1% від валового внутрішнього продукту.

Однак власне бойова міць швейцарських Збройних сил залишається їхньою давньою проблемою. Ба більше, до цієї проблеми тепер додалися й нові.

На нового міністра оборони Швейцарії очікують щонайменше сім великих викликів.

Немає адекватної стратегії розвитку армії

Протягом останніх десятиліть швейцарські Збройні сили змушені були постійно адаптуватися до нових загроз.

Наприклад, програма реформ "Армія-95" дозволила пристосувати Збройні сили країни до потреб громадянського суспільства в епоху одразу після падіння Берлінського муру.

У 2004 році програма "Армія-21" скоротила чисельність Збройних сил, вивільнивши ресурси на розвиток нових цифрових технологій.

Остання велика військова реформа, спрямована на "подальший розвиток армії", була розпочата 2010 року. Однак відтоді геополітична ситуація змінилася докорінно, а чітко сформульованої місії Збройних сил так і не з'явилося.

Сьогодні, в умовах агресивної війни Росії проти України, сенс і призначення армії нарешті набувають конкретних обрисів, але швейцарська система оборони стикається з новими викликами і поки що не може знайти на них адекватні відповіді.

Гібридні війни, стрімкий розвиток цифрових технологій і повернення на поле бою бронетанкових військ, відповіддю на що став розвиток армади FPV-дронів, – усі ці нові аспекти вимагають докорінного перегляду самого підходу до оборонних питань.

Нова концепція військового будівництва також має враховувати питання цивільної оборони, кіберзахисту, організації розвідувальної служби та розробку порядку взаємодії федерального центру з кантонами (суб'єктами федерації).

Коли нинішню міністерку оборони Віолу Амгерд запитували про те, як йдуть справи з розробкою нової концепції, вона посилалася на "Чорну книгу оборони", опубліковану 2023 року.

Однак парламенту цього здалося недостатньо. У грудні 2024 року він доручив Федеральній раді розробити "образ бажаної в майбутньому обороноздатної армії".

Слабкість військово-повітряних сил і системи ППО

Напад з повітря зараз розглядається у Швейцарії як найбільш реалістичний сценарій.

Однак саме в повітряному просторі Швейцарія демонструє особливу вразливість, оскільки дві ключові системи оборони повітряного простору – парк винищувачів і система ППО – перебувають у стані докорінної і вельми тривалої модернізації.

Застарілі винищувачі F/A-18, які стоять на озброєнні військово-повітряних сил країни вже чверть століття, зараз проходять чергову програму технічного переоснащення, терміни якої довелося продовжити через постійні технічні ускладнення.

Як наслідок, з 30 швейцарських F/A-18 у строю протягом останніх років перебуває лише близько дюжини.

Спостереження за повітряним простором залишається ще одним слабким місцем швейцарської оборони. Сучасний комплекс ППО все ще перебуває на стадії розробки, і цей процес просувається дуже повільно.

Нещодавно парламент доручив Відомству матеріально-технічного постачання армії Armasuisse замовити нові ракети типу "земля-повітря", здатні збивати безпілотники. Замовлення було схвалене за прискореною процедурою, але поки що Armasuisse навіть не обрало виробника цих ракет.

"Ми припускаємо, що нова система ППО буде доступна до кінця 2020-х років", – повідомив нещодавно представник Armasuisse Кай-Гуннар Зіверт.

Ще одна "нескінченна історія" пов'язана з новими винищувачами п’ятого покоління F-35. Постачання перших літаків заплановано на 2028 рік, однак нинішня напружена безпекова ситуація у світі може призвести до затримок.

До того ж Швейцарія отримає останню, ще не до кінця відпрацьовану модель F-35 з новим двигуном. Програмне та апаратне забезпечення цього літака доведеться вже в самій Швейцарії модернізувати аж за 75 напрямками.

Вартість закупівель виходить з-під контролю

Останніми тижнями на сполох у зв'язку з проблемами в оборонній сфері забили одразу два ключові швейцарські фінансові відомства – Парламентська фінансова делегація і Федеральне аудиторське відомство Швейцарії.

У грудні 2024 року Парламентська фінансова делегація надіслала міністерці оборони Віолі Амгерд лист, у якому було висловлено занепокоєння тим, що низка закупівельних проєктів загальним обсягом у 19 млрд франків потерпає від "затримок, ризиків, що збільшуються, і недостатніх ресурсів".

"Ми очікуємо, що Міноборони посилить нагляд і контроль (за системою закупівель)", – заявив голова Фінансової делегації Ларс Гуггісберг.

У середині січня Федеральне аудиторське відомство піддало різкій критиці проєкт закупівлі розвідувальних безпілотників вартістю 300 млн франків.

Ізраїльський безпілотник "Гермес 900" мав бути підданий "гельветизаціі" – дорогій адаптації до специфічних вимог Швейцарії: наприклад, цей БПЛА мав бути здатний літати над горами, що потребувало встановлення дизельного двигуна та системи антиобледеніння.

Однак саме ці два елементи вже кілька років приносять технікам масу проблем.

Швейцарія також вимагає доопрацювання автоматичної радарної системи цього БПЛА, що запобігає зіткненню безпілотників, наприклад, з парапланами.

Підсумок виявився невтішним: перший поставлений безпілотник зараз все ще перебуває на землі. І якщо він і буде задіяний, то тільки в супроводі вертольота.

Провали у сфері IT-проєктів

Поряд із повітряним простором цифрова інфраструктура є другою "ахіллесовою п'ятою" швейцарської оборони.

Наразі у Швейцарії розробляють одразу 22 так звані "ключові проєкти в галузі цифрової трансформації".

Ці проєкти є стратегічно важливими, багатомільйонними і вкрай складними ініціативами, націленими на переведення найрізноманітніших сфер суспільства і влади на цифрові рейки.

Дев'ять із цих 22 проєктів перебувають у віданні Міністерства оборони, їхня сукупна вартість становить 19 млрд франків.

Однак практично жоден із них не реалізується за планом.

Військовий експерт Мауро Мантовані вважає, що саме сюди і потрібно виділяти ресурси в пріоритетному порядку. "Ретельний аналіз імовірних загроз напевно показав би, що саме повітряний і кіберпростір вимагають від нас першочергової уваги", – пише він у своїй статті, опублікованій у газеті NZZ.

Центральним елементом усіх цих "цифрових реформ" є розробка спеціалізованої операційної системи, яку називають "Windows для Збройних сил". За даними телеканалу SRF, цей проєкт під назвою "Нова цифрова платформа" розробляється вже 10 років.

Вона має як цифрова мережа охоплювати всі аспекти дій швейцарських Збройних сил на землі, в повітрі, в космосі, в кіберпросторі, в електромагнітному та інформаційному просторах.

Однак реалізація проєкту стикається з численними проблемами.

На думку парламентських фінансових аудиторів, "проєкт перебуває під загрозою зриву".

Проблеми нейтралітету

2023 року посол США Скотт Міллер озвучив таку метафору: "НАТО – це пончик, а Швейцарія – дірка в його середині".

Дипломат хотів підкреслити, що Швейцарія користується захистом країн НАТО, які її оточують, але сама не робить жодного внеску в зміцнення європейської безпеки.

Ба більше, Швейцарія, на його думку, не здатна ефективно захистити навіть саму себе.

Щоб виправити таку ситуацію, Швейцарія зробила кілька значущих зовнішньополітичних кроків.

Зокрема, влада країни висловила зацікавленість в участі в оборонній ініціативі ЄС Pesco. Крім того, було ухвалено рішення про приєднання до європейської системи протиповітряної оборони Sky Shield.

Ці кроки викликали запеклі суперечки всередині країни.

Права Швейцарська народна партія, найбільша політична сила країни, категорично виступає проти будь-яких форм зближення з іноземними державами та альянсами, вважаючи це загрозою швейцарському нейтралітету.

Для SVP прийнятна тільки мінімальна співпраця, як-от координація зусиль у сфері кібербезпеки або, за необхідності, синхронізація роботи Військово-повітряних сил і систем протиповітряної оборони.

Однак з огляду на поточну геополітичну ситуацію, тиск з боку НАТО і ЄС на Швейцарію з метою її активнішої участі в європейській системі безпеки навряд чи ослабне.

Брак персоналу

Ключові співробітники все частіше йдуть з держслужби у приватний сектор, заповнення вакантних позицій займає значний час.

Швейцарська розвідувальна служба NDB вже заявила про необхідність заповнити 150 вакансій, при цьому, як повідомляють ЗМІ, реорганізація всієї структури служби розвідки призводить до збоїв у її роботі.

Найбільшу стурбованість викликає демографічна ситуація.

"Згідно з прогнозами, у 2030 роках ми вже не зможемо забезпечувати армію в кожний момент часу 100 тисяч осіб, необхідними для несення служби", – зазначає один з експертів.

Особливу загрозу для армії становить і народна законодавча ініціатива Service citoyen Initiative, що пропонує запровадити порядок, відповідно до якого кожен громадянин Швейцарії зобов'язаний буде робити свій внесок у суспільне благо, проходячи свого роду обов'язкову цивільну службу.

Ця ініціатива передбачає, з одного боку, розширення ступеня залученості громадян до політики, але, з іншого боку, вона завдає удару по традиційній призовній армії, оскільки пропонує громадянам набагато різноманітніші формати служби.

Провести голосування щодо цієї ініціативи Швейцарія планує вже 2026 року.

Крім того, обговорюються й інші нові системи обов'язкової військової служби, які, зрозуміло, також будуть винесені на референдум.

Ризики родом із минулого

Нарешті, існує й інша проблема – а саме спадщина минулого.

Наприклад, це боєприпаси з вичерпаним терміном придатності, які десятиліттями просто скидали у води швейцарських озер.

Але набагато серйозніша проблема старих складів боєприпасів, таких як гігантський підземний склад у регіоні невеликого села Мітгольц (кантон Берн).

Під селом у засипаній гірській штольні лежать 3,5 тисячі тонн старих боєприпасів. Очікується, що їх утилізація та рекультивація території триватимуть до 2040 року.

Проблемою залишається і швейцарський ВПК, а точніше виробник озброєнь держкомпанія Ruag, яка нещодавно опинилася в центрі уваги через корупцію та інші серйозні юридичні проблеми.

Спочатку держава планувала приватизувати Ruag, однак і тут виникли проблеми.

А після того як Швейцарія заборонила реекспортувати в Україну швейцарське військове обладнання, багато європейських замовників показово дистанціювалися від цієї компанії.

І тепер федеральний центр розглядає можливість повернення Ruag під управління Міністерства оборони.

Однак це рішення теж може породити нові конфлікти, адже на 80% клієнтами Ruag є швейцарські Збройні сили та їхні підрозділи.

І якщо держава стане і замовником, і одночасно власником компанії, то це призведе до очевидного конфлікту інтересів.

Стаття початково вийшла на сайті SwissInfo і публікується з редакційними скороченнями з дозволу правовласника