Темні часи Грузії: чи допоможуть нові репресії придушити протести в країні

"Росія, як і раніше, окупант, але вже не ворог" – божевільна формула, проте вона вже взята на озброєння грузинською владою і активно впроваджується у свідомість громадян Грузії.

Пропонована партією влади "Грузинська мрія" формула спотворює реальність, девальвуючи російську окупацію і домагаючись пом'якшення її сприйняття в суспільстві.

Її мета – не заперечувати існування такої окупації, а змусити людей повірити в її нешкідливість і, відповідно, в її неактуальність.

І в цій реальності роль головного зла віддана "глибинній державі Заходу" – тобто тій силі, яка не визнає демократичних "успіхів" грузинської влади і всіма силами прагне вплутати Грузію у війну з РФ.

Така пропаганда необхідна владі, щоб хоч якось мобілізувати своїх прихильників. Остаточний розрив із Заходом стає дедалі очевиднішим – зокрема, вже у квітні Грузія може втратити місце в Раді Європи. При цьому надії на Дональда Трампа не поспішають справджуватися.

Такі кроки грузинської влади ще більше звужують коридор безкровного виходу з кризи – найімовірніше, це вже неможливо. Або стане неможливим найближчим часом.

У режимі "закручування гайок"

В останній тиждень "Грузинська мрія" ухвалила низку "законопроєктів" (у лапках, оскільки ухвалював їх парламент із сумнівною легітимністю), які ще більше обмежують права громадян на мирний протест.

Зокрема, у чотири рази збільшено покарання за "непокору або образу співробітників правоохоронних органів". Тепер за такі дії загрожує покарання у 60 діб арешту – удвічі більше, ніж у Росії.

Додатково до цього введено нове правопорушення – "образа посадової особи або держслужбовця".

А проведення мітингів у місцях, оголошених владою стратегічними, тепер належить до кримінальних злочинів.

Схоже, що "Грузинська мрія", опинившись у вирі зовнішньої ізоляції, вирішила помститися грузинському суспільству, яке вже третій місяць відкрито і безсоромно виступає проти режиму.

Такий сценарій розвитку подій був більш ніж очікуваним, оскільки пропаганда "Грузинської мрії" тривалий час навіювала своєму електорату, що 20 січня (тобто інавгурація Дональда Трампа) стане відправною точкою відновлення системи.

А тепер можливості створювати "хибні надії" у електорату вичерпані.

І це ще до того, як Сполучені Штати за нового президента почнуть вводити обмеження проти грузинської влади. Такий сценарій більш ніж імовірний, і він стане справжньою катастрофою для керівної партії.

Але і без цього навіть у "мрійників-фундаменталістів" уже не залишилося ілюзій, що "Грузинська мрія" та її почесний голова Бідзіна Іванішвілі налагодять відносини з новою вашингтонською адміністрацією.

Ба більше, є очікування швидкого посилення санкцій: і від Вашингтона, і від Лондона, і від Брюсселя.

За таких умов "Грузинська мрія" зібрала такі законодавчі ініціативи для встановлення контролю над суспільством, що їхній креативності здивувався б навіть білоруський диктатор Лукашенко.

Один із лідерів партії Мамука Мдінарадзе заявив на брифінгу 5 лютого, що впродовж найближчих двох місяців "Грузинська мрія" ініціює обмежувальні закони, спрямовані проти громадянського суспільства і ЗМІ.

Згідно з його заявами, буде посилено антинаркотичну політику та ініційовано закон про ЗМІ, який встановить стандарти журналістської етики та обмежить фінансування ЗМІ з іноземних джерел.

Зокрема, за його словами, партія влади ініціює законопроєкт, який "буде прямою копією нинішньої версії американського FARA і забезпечить його повну реалізацію".

А "закон про ЗМІ" буде нібито безпосередньо заснований на британській моделі.

Окрім вищесказаного, Мамука Мдінарадзе також розповів про посилення наркополітики в країні. На перший погляд, у цій заяві немає нічого неприйнятного або незвичайного, крім однієї деталі: за 12 років правління "Грузинської мрії" рівень наркозалежності в країні досяг катастрофічного рівня, і якось особливо на це не звертали уваги.

Був час, коли лідери "Грузинської мрії" навіть цікавилися ідеєю легалізації легких наркотиків для приваблення туристів – і якби не протидія Грузинської православної церкви, вони б, найімовірніше, реалізували ці плани.

І "вишенька на торті" – у своєму останньому звіті INL (International Narcotics Control) зазначає, що за останні роки в Грузії істотно зросли масштаби наркотрафіку.

Ще одна ініціатива – Мдінарадзе, не вдаючись у подробиці, заявив, що партія влади також посилить систему правосуддя щодо неповнолітніх. Експерти і в цьому побачили сліди роздратування "Грузинської мрії", оскільки активність неповнолітніх у нинішніх протестах досить висока.

Гранти "на повалення"

Триває і війна з некомерційними організаціями. Останніх у "Грузинській мрії" вважають своїми особистими ворогами, які отримують фінансування від Заходу для повалення законної влади.

Тепер порядок фінансування таких організацій хочуть зробити близьким до білорусько-російського.

За словами "спікера" Мдінарадзе, найближчим часом "абсолютно з усіх законів і підзаконних актів будуть вилучені норми, які передбачають обов'язкову участь неурядових організацій у процесі ухвалення суспільних рішень".

У принципі, хід логічний. "Грузинську мрію" протягом багатьох років особливо дратувала діяльність незалежних неурядових організацій у країні. Вони вважають їх особистими ворогами, які, за їхніми словами, отримують фінансування від Заходу для повалення "Грузинської мрії".

Також, за його словами, "на державній службі буде обмежено отримання допомоги, що фінансується з іноземних джерел, без згоди керівника відповідної установи".

"Паралельно уряд створить фонд фінансування ініціатив громадських організацій, для чого буде внесено зміни до Закону про гранти. Громадські організації, які хочуть забезпечити вплив грузинського народу в Грузії, а не іноземних (народів), зможуть отримати грантове фінансування від уряду Грузії", – обіцяє Мамука Мдінарадзе.

"Ми докладемо всіх зусиль, щоб не допустити тиску, примусу, шантажу, спроб порушити незалежність Грузії, щоб країна більше ніколи не піддавалася шантажу, її інституції були сильні, і ніхто ніколи не посмів втручатися у внутрішні справи Грузії, зазіхати на її незалежність і виявляти неповагу до рішень грузинського народу", – додав він.

Боротьба триває

На тлі таких дії влади в Грузії все одно тривають масові протести – ось уже два з половиною місяці громадяни Грузії щодня протестують проти правління режиму.

Одночасно зростає і кількість політичних ув'язнених – їхня кількість вже досягла шестисот. Серед затриманих є й ті, хто голодує, – проте відповідь режиму на їхнє погіршення здоров'я полягає в тому, що "вони повинні почати їсти, і проблему буде вирішено".

Люди, які пройшли через слідчі ізолятори, розповідають про нечувану жорстокість і знущання. Серед іншого, є заяви про погрози сексуального насильства щодо затриманих. Така інформація лише посилює і так чимале обурення.

При цьому пропаганда влади має лише дуже обмежений вплив. Зокрема, опитування, проведене Інститутом соціальних досліджень та аналізу (ISSA), показує: майже 60% грузинів лояльно ставляться до протестів, з них 45% – активно висловлюють підтримку протесту.

Протилежної позиції дотримуються лише 31% респондентів (з них 23,7% – активно).

При цьому поступово зростає підтримка радикальних форм протесту.

І це очевидно – люди шоковані діями влади і більше не вважають мирні протести здатними хоч щось вирішити

Як наслідок, Грузія стоїть на порозі кровопролиття. І це не перебільшення, оскільки шанси на будь-який компроміс між сторонами, не кажучи вже про початок діалогу, практично дорівнюють нулю.

Для послідовників "Грузинської мрії" це боротьба за фізичне виживання (саме так вони уявляють собі цей процес), а для суспільства – боротьба за виживання державності.

Останнім шансом уникнути цього може бути активна участь Заходу – тиск на владу з метою змусити її припинити насильство проти власного народу, звільнити політв'язнів і призначити нові вибори.

Іншого рецепта деескалації в нинішній ситуації вже не існує.

А головне, активність, з якою "Грузинська мрія" штампує дедалі нові репресивні закони, означає, що ця можливість уже скоро зникне.

Автор: Аміран Хевцуріані,

професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-Українського центру, з Тбілісі