Пом’якшити воєнний стан, змінитися до 2027 року: що вимагає ЄС від України на шляху до членства

Не лише розпочати практичні переговори про вступ до ЄС, а й відкрити до кінця 2025 року усі без винятку кластери.

Так швидко процес вступу до Євросоюзу (у його сучасних обрисах) не стартував у жодної іншої держави, але Україна планує зробити це реальністю. Про це оголосила на конференції "Вступ України до ЄС: формування трансформаційного порядку денного" профільна віцепрем’єрка Ольга Стефанішина, виклавши також план досягнення такого рекорду.

Від українських посадовців доводилося чути і не такі обіцянки, тож сама по собі ця заява не є сенсацією. Набагато важливішим є те, що рівно такий намір підтвердили і в Єврокомісії. А брюссельські бюрократи не схильні робити подібні припущення без підстави.

Втім, у Брюсселі нагадали, що для цього Україна має виконати також певні умови. У тому числі – політично чутливі.

Зокрема, у ЄС чекають від Києва пом’якшення обмежень у рамках воєнного стану, вимагають посилення прав опозиції та радять не забувати про угорські вимоги. І, звісно ж, нагадують про реформи.

Та, можливо, найкращою новиною, яку принесла конференція, стали заяви керівництва ВР про їхню готовність до виконання вимог Євросоюзу. Хоча з розумінням з боку пересічних депутатів і досі є серйозні проблеми. А питання прав опозиції, напевно, буде одним з найскладніших; опозиційні депутати не вірять у готовність влади на будь-які реальні кроки у цьому напрямку.

Однак є й добрі сигнали щодо готовності виконувати вимоги ЄС, які пролунали, зокрема, від першого віцеспікера Олександра Корнієнка.

За обговореннями за участю парламентарів, урядовців, експертів та західних дипломатів, що відбувалися на конференції у п’ятницю та навколо неї, слідкував редактор "Європейської правди".

На Польщу та Данію рівні сподівання

Велику конференцію з питань вступу України до ЄС планували провести у Києві ще наприкінці минулого року, але відклали на 2025 – імовірно, сподіваючись, що з боку ЄС буде більше ясності з відкриттям переговорних глав, а з боку України вдасться "підтягнути хвости" у виконанні найбільш наболілих зобов’язань.

Із другим склалося не дуже.

Наприклад, парламент у січні знову не знайшов голосів за жоден із законопроєктів щодо скасування чи зміни так званих "правок Лозового" – ці норми, додані у законодавство ще у 2017 році, створюють корупційний шлях, що дозволяє закривати кримінальні справи. За роки, що минули відтоді, проблема перетворилася на одну з ключових вимог західних партнерів та частини українських активістів. Ці вимоги віднедавна підтримують також уряд та керівництво більшості – але проти виступає бізнес-спільнота. Як наслідок, голосів у Раді наразі немає за жоден зі шляхів виходу з глухого кута.

У п’ятницю від урядовців та парламентарів лунали сподівання на те, що на наступному пленарному тижні тут нарешті відбудеться зсув – але на запитання "ЄвроПравди" ані спікер Руслан Стефанчук, ані віцепрем’єрка Ольга Стефанішина, яка в останні місяці просуває виконання цієї вимоги ЄС, не зважилися на жодні прогнози. А Стефанішина, не приховуючи розчарування діалогом з парламентом з цього питання, також додала, що з європейськими партнерами діалог налагодити буває простіше, ніж з українськими депутатами.

І дійсно, анонсовані віцепрем’єркою плани, чи то попередні домовленості з країнами ЄС, містять більше конкретики.

Україна вже узгодила попередній план щодо вступних переговорів.

Швидкість цього процесу є рекордною для Євросоюзу.

У тому числі Київ розраховує на польське головування у ЄС у першій половині 2025 року.

Вже у квітні Україна має відкрити перший кластер – так звані Fundamentals або "засадничі глави", що включають антикорупцію, верховенство права, права людини, статистику тощо. Причому те, що ЄС та Україна планують відкривати лише Fundamentals, без пакетного об’єднання з іншими главами – достатньо свіжа інформація. Ще на початку січня в Брюсселі вважали, що основним сценарієм є саме таке "пакетування", свідчать джерела ЄП. І це не процедурна дрібниця, це має дійсно важливе значення, до чого повернемося трохи згодом.

А от у червні, за попередньою домовленістю, ЄС має ухвалити пакетне рішення про відкриття ще двох переговорних кластерів – шостого (міжнародні відносини та міжнародна торгівля; це найменший за обсягом кластер, і Україна зможе відразу досягти тут успіху) та другого (внутрішній ринок – найбільший кластер за обсягом та за кількістю зобов’язань).

"Якщо Fundamentals – це душа переговорів, то внутрішній ринок – це його тіло, без якого ми можемо душею ринути до Євросоюзу, але ногами не дійти. Тому перший і другий кластери для нас дуже важливі", – пояснила віцепрем’єрка.

Наприкінці червня польське головування добіжить завершення і Раду ЄС очолить уряд Данії. На цю країну у Києві – так само амбітні сподівання. Стефанішина оголосила, що за пів року данського головування Україна планує "так само відкрити три кластери… тобто (до кінця 2025 року ми хочемо відкрити) всі".

А Євросоюз згідний?

Треба наголосити, що таке швидке просування дорогою до членства має стати безпрецедентним.

Досі жодна інша держава-кандидат не відкривала за один рік усі кластери на переговорах про вступ до ЄС. Приклад Фінляндії (що на початку 1990-х провела вступні переговори лише за два роки) тут не релевантний. Тоді не лише кластерів не існувало, а й сам Євросоюз перебував лише на початковому етапі свого створення, що тривало з 1992 до 2009 року.

Єдина наразі держава-кандидат, що відкрила усі 33 переговорні глави – це Чорногорія, і у неї процес відкриття тривав з 2012 по 2020 роки. Навіть у тієї ж Польщі відкриття тривало два роки, з 1998 по 2000, хоча тоді і Євросоюз був дещо іншим, і кластерів не існувало, і навіть переговорних глав було на чотири менше, ніж зараз (а обсяг зобов’язань та актів спільного законодавства ЄС був меншим у рази).

Зважаючи на це, виникає питання: а чи готовий сам ЄС на таку швидкість, чи це лише українське бажання?

У п’ятницю з’явилися додаткові підстави для оптимізму.

На конференцію включився по відеозв’язку гендиректор профільного директорату Герт Ян Копман. Цей посадовець має репутацію скептично налаштованого щодо українських "прискорень", але й він – з власної ініціативи – заявив про реальність відкриття всіх кластерів до кінця року.

"Є багато довіри, ми бачимо один в одному партнерів, і я сподіваюся, що на цій основі ми за рік зможемо відкрити всі кластери переговорів (про вступ України до ЄС). Ми дуже цього прагнемо, але врешті-решт це залежатиме від вас", – заявив Компан.

Настільки чіткі заяви від євробюрократа свідчать, що на рівні ЄС є політична згода про таку безпрецедентну швидкість відкриття переговорів. На ремарку про те, що втілення цього календарного плану "залежатиме від України", варто звернути окрему увагу.

Те, що відкриття кластерів внутрішнього ринку і міжнародної політики запланували не у пакеті з "фундаментальним" кластером, а окремо від нього – має політичні причини і політичні ж наслідки.

Насправді перенесення цього рішення на червень потрібне польському уряду, що головує у Раді ЄС. Зараз у Польщі розпочалася активна президентська передвиборча кампанія, на якій, на жаль, антиукраїнські гравці є дуже активними. Через це у чинної влади Польщі є стимул пересунути масштабне проукраїнське рішення у Брюсселі на період після виборів.

Але немає жодних сумнівів, що у ЄС лунатимуть також голоси за те, щоби поставити перед Україною якісь жорсткі умови для цього червневого кроку.

Якщо ви подумали про Угорщину – то не помилилися. Копман у своїй промові також доволі прямо попередив щодо цього українську владу, нагадавши про "елемент, якому приділяє особливу увагу одна з держав-членів". "Я б закликав усіх, особливо членів Верховної Ради, рухатися вперед у виконанні плану дій щодо національних меншин, тому що це матиме вплив на темпи ваших переговорів про вступ", – наголосив він.

Втім, зводити все лише до угорської проблематики буде так само помилково.

Від опозиції до виборів

Насправді виступ європейського гендиректора містив не лише позитив. Понад те, більша частина його промови була сформульована так, щоби стати певним "сигналом тривоги" для влади.

І дискусія засвідчила, що цей сигнал у Києві почули.

Герт Ян Копман виділив "три питання, на які ми (у ЄС) звертаємо увагу" під час оцінки сталості демократії у країні кандидаті.

Перше з них – це готовність країни до проведення до виборів.

Відразу варто наголосити: Євросоюз не просуває ідею виборів під час війни. І конституційні обмеження, і неможливість проведення повноцінної передвиборчої кампанії, і безпекові питання, що роблять неможливим голосування під час бойових дій – всі ці аргументи у ЄС знають та дослухаються до них, але схоже, що все ж чекають певної підготовки України до повоєнних виборів. Зокрема – зміни виборчого законодавства там, де воно потребує адаптації до реалій. Втім, у цьому блоці конкретики було мало.

Ще один фокус під час оцінки ЄС – права громадянського суспільства; тут до України помітних претензій не звучить.

Найпроблемніше питання з "трійки" – права опозиції в Україні. Тут у ЄС є претензії.

А п’ятнична конференція додатково проілюструвала напруження, яке є у цій сфері.

"Ми хочемо побачити, що всі партії у парламенті беруть участь у дискусіях та ухваленні рішень. Опозиція повинна мати простір не лише в парламенті, їй має бути місце і на конференціях", – наголосив Копман.

Така увага до конференцій (що є не найважливішими для політиків подіями) – не випадкова.

Річ у тім, що якраз на цій конференції щодо вступу до ЄС баланс був явно порушений. Серед панелістів знайшлося місце чотирьом депутатам від "Слуги народу", а от опозицію представив лише один депутат від "Голосу". Це викликало публічне обурення очільниці євроінтеграційного комітету ВР, колишньої віцепрем’єрки Іванни Климпуш-Цинцадзе, яку не запросили до виступу на події; заява Компана свідчить, що це не лишилося непоміченим.

А ще він додав: Брюссель слідкує також за тим, чи має українська опозиція достатні можливості для міжнародної роботи. Як відомо, минулого року опозиція часто скаржилася на обмеження поїздок за кордон; тепер це стало об’єктом особливого моніторингу з боку ЄС.

Такий публічний докір на адресу влади, що прозвучав у присутності представників багатьох європейських дипмісій, не міг лишитися без реакції; відповісти топпосадовцю взявся перший віцеспікер Олександр Корнієнко, що виступав на одній панелі з Копманом.

Примітно, що він не заперечував докори – а навпаки, взявся переконувати, що Україна готова до змін.

У тому числі щодо прав опозиції.

"Можу лише приєднатися до пана Копмана у його побажанні, щоб ми не чекали, поки ухвалимо дорожню карту, відкриємо кластер, і тоді десь восени почнемо покращувати права опозиції. Ні, це треба робити зараз", – заявив він.

Також Корнієнко запевнив усіх присутніх у тому, що влада вже запроваджує зміни, навіть якщо вони не помітні. "Якщо згадати дискурс (у докорах на адресу влади. – ЄП) рік тому, коли нікого не випускали за кордон – то зараз більше 40 людей в Штатах (на "молитовному сніданку". – ЄП), і опозиції там більше, ніж влади", – наголосив він.  

Чи призведе цей діалог, що пролунав публічно, до нових змін – покаже час. Але можна прогнозувати, що на цьому шляху українським проєвропейським політикам доведеться долати також глибокий брак довіри. Це підтвердив виступ єдиного представника опозиції, запрошеного на панель – нардепа з "Голосу" Андрія Осадчука. Він звинуватив чинну правлячу силу ледь не в узурпації влади. Хоча й зауважив, що це відбувається в Україні далеко не вперше.

"Жодна політична сила за 30 років, яка отримувала контроль за більшістю та за кабміном – не змогла стриматися і діяти в рамках конституції і законів щодо політичного впливу. Всі хотіли все і по максимуму, не розуміючи, що є межі, що є базовий розподіл гілок влади", – з жалем зазначив він, визнавши, втім, що перші зрушення є. Зокрема, те, що лише за цього скликання парламенту відбір суддів вдалося деполітизувати.

Пом’якшення воєнного стану

Та якщо відкласти убік протистояння та взаємні докори політиків, то головною проблемою, про яку згадувало найбільше посадовців – і європейських, і українських; і політиків, і експертів, – стало питання інституційної готовності державних органів України до ведення переговорів.

У тому числі – через питання до фаховості тих держслужбовців, що опікуються окремими питаннями, а також через брак людей на держслужбі.

Кілька виступаючих, у тому числі вже згаданий Андрій Осадчук, наголосили на серйозній проблемі, яку створило призупинення конкурсного відбору – спершу через пандемію, потім через повномасштабну війну. "Що б не ухвалювала ВР чи Кабмін, але це мають виконувати максимально професійні люди (в уряді). А в Україні завжди відбувається змагання між професійністю і лояльністю, в якому часто перемагає лояльність", – вважає він.

Звісно, самим лише відновленням конкурсів більшість проблем не вирішити, є питання також до привабливості держслужби, до зарплатні тощо.

Та представники влади кажуть, що готують зміни.

У тому числі – під тиском ЄС.

"Дійсно, у нас призупинилися конкурси на держслужбу. Відповідно, нам треба розробити зміни до закону про воєнний стан та про державну службу та поновити конкурсну процедуру. Питання непросте, але з ним абсолютно реально впоратися. Втім, європейські партнери також наполягають, що треба це деполітизувати, і є певний перелік пропозицій", – пояснила Наталія Алюшина, голова Нацагентства з питань державної служби.

Повертаючись назад, треба зазначити, що від ЄС дійсно звучать наполегливі рекомендації про зміну регулювання воєнного часу.

Про це – у неодноразово згаданому виступі – оголосив Герт Ян Копман.

"Ми розуміємо, що запровадження воєнного стану змінило певні демократичні процедури, зважаючи на безпекові виклики. Очевидно, Україна повернеться до конституційної нормальності після того, як війна завершиться і воєнний стан скасують. Але я дійсно раджу вам вже зараз вивчити необхідність та пропорційність тих обмежень воєнного стану, які діють зараз. Детально вивчити!" – звернувся він до присутніх депутатів, не ставши, втім, деталізувати, у яких саме питаннях ЄК чекає на зміни.

Втім, з виступів посадовців виходить, що уряд про ці очікування знає.

Та окрім того, не варто забувати і про інші, "більш рутинні" задачі, які Україна має виконати дорогою до вступу. Як вже неодноразово йшлося, визначальним тут буде прогрес за "засадничими" главами, у тому числі судової реформи, протидії корупції, прав людини тощо.

Зараз між Києвом та Брюсселем триває узгодження так званої "дорожньої карти" щодо засадничих переговорних глав №23-24. Прогрес у її виконанні Україною буде визначальним для просування дорогою переговорів з ЄС у майбутньому. Тексти "дорожньої карти" планують попередньо затвердити у найближчі тижні. Наразі цей документ – розмитий, у п’ятницю посадовці на сцені сперечалися навіть щодо того, скільки там буде пунктів чи то заходів; відповідальна за ДК заступниця міністра юстиції Людмила Сугак нарахувала 474 заходи, що має втілити Україна.

"Ми поставили собі задачу реалізувати ці заходи до 2027 року. Амбітно, але ми точно впораємося з цим завданням", – заявила вона.

Левову частку цієї роботи має виконати Верховна Рада, де останнім часом регулярно виникали проблеми, про що йшлося на початку матеріалу – зокрема, стосовно "правок Лозового". Олександр Корнієнко, втім, запевнив, що розуміння зростає. Принаймні на рівні керівництва ВР.

Сам Корнієнко, за його словами, змінив розуміння процесів після нещодавнього візиту до Брюсселя, де він долучився до технічної роботи Єврокомісії щодо підготовки до переговорів. От тільки в широкому колі депутатів із розумінням цього є проблеми, каже перший віцеспікер.

"Я просидів у Брюсселі три дні на скринінгах, щоби зрозуміти, що взагалі від нас хочуть – і я зрозумів, що нам ще потрібно провести інформаційну кампанію, починаючи з нас самих у Верховній Раді… Один з міфів полягає в тому, що треба діяти так, як раніше у нас багато разів виходило у багатьох міжнародних взаємодіях, програмах МВФ тощо – тобто викручуватись, торгуватися, пробувати, так зробити чи сяк (замість виконання початкових вимог). Але в питанні розширення це не вийде", – визнав він.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Конференцію "Вступ України до ЄС: формування трансформаційного порядку денного" організував Офіс віце-прем'єр міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Міністерство юстиції України за партнерства проєкту "Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права" (3*E4U), що реалізується за дорученням Федерального міністерства закордонних справ Німеччини компанією Deutsche Gesellschaft für International Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, а також Проєкту ЄС "Право-Justice", що імплементується Expertise France"