Україна (не) стане членом НАТО. Як США та Європа сперечаються про умови миру та поступки Путіну

Зустріч міністрів оборони держав НАТО – перша після зміни влади в США – принесла чимало несподіванок. 

Варто відзначити, що члени Альянсу готувалися до цього і тому напередодні зустрічі навіть у заявах не на диктофон казали, що не беруться прогнозувати перебіг діалогу. Однак те, що заявив новий очільник Пентагону Піт Гегсет, для багатьох присутніх стало холодним душем. 

Ще перед початком засідання у форматі "Рамштайн" (тобто Контактної групи з питань оборони України), яке передувало засіданню Північноатлантичної ради, Гегсет виголосив заяву, що позначила позицію США щодо майбутніх переговорів про перемир’я.

Коротко цю заяву можна описати словами: "НАТО – ні, військовій перемозі – ні, американським миротворцям – ні".

"Сполучені Штати не вважають, що членство України в НАТО є реалістичним результатом переговорного врегулювання", – заявив очільник Пентагону. За його словами, будь-які гарантії безпеки для України мають "спиратися на спроможні європейські і не європейські війська", але тут Гегсет відразу додав, що "американські війська в рамках будь-яких безпекових гарантій в Україну не відправлятимуть".

Також Гегсет наголосив, що у разі, якщо миротворча місія й буде розгорнута в Україні, то вона не може бути місією НАТО, і ці війська "не повинні підпадати під дію п’ятої статті" про колективний захист навіть у разі, якщо там будуть військові держав-членів Альянсу (і, відповідно, якщо ці військові зазнають нападу з боку Росії).

Аж настільки серйозні поступки США Путіну ще до початку переговорів ошелешили чимало держав. 

Та коли перший шок минув, очільники оборонних відомств держав ЄС та інші високопосадовці європейських членів Альянсу один за одним почали публічно заявляти, що хай як зміниться позиція Вашингтона – вони лишаються на боці України. У тому числі стосовно її членства в НАТО.

У цій статті ми пояснюємо, якою є позиція членів Альянсу, від кого ми отримали чітку підтримку, а від кого ні. Бо, на жаль, одностайності не виявилося навіть серед сусідів України.

Рух незгодних з Пентагоном

Найскладніше було міністру оборони Великої Британії Джону Гілі. 

Британія вперше головувала на засіданні "Рамштайну", замінивши у цій ролі США – а тому, за статусом, відразу після закінчення зустрічі 12 лютого Гілі мав дати підсумкову пресконференцію. І хоча він дав можливість поставити питання лише британським журналістам, ті не дозволили йому уникнути коментарів щодо головної заяви дня – тобто щодо членства України у НАТО. 

Та британський політик був до цього готовий і у відповідь повідомив (нехай і у м’якій формі) про незгоду з американським колегою. 

"Я завжди чітко заявляв, що законне місце України – в НАТО. Це процес, який займе певний час", – дав однозначну відповідь Джон Гілі. І додав, що його обов'язок як міністра оборони – "зробити так, щоб Україна мала якомога сильнішу позицію".

13 лютого, коли міністри знову зібралися у штаб-квартирі НАТО на засідання Північноатлантичної ради (тобто без участі України або інших держав поза межами Альянсу), голосів незгоди з позицією США у Брюсселі стало набагато більше.

Очільник міноборони Швеції Пол Йонсон також вважає, що Україна все ще може стати членом НАТО в майбутньому. 

Міністр оборони Данії Троельс Лунд Поульсен теж публічно оголосив, що позиція його держави щодо членства України в НАТО – відмінна від тієї, яку озвучив Гегсет. "Ми вирішили запропонувати Україні членство в НАТО, але очевидно, що для цього потрібна одностайність. Тож можу сказати, що зараз триває дискусія про те, яке майбутнє чекає на Україну", – наголосив він.

Та найбільш впевненим видавався міністр оборони України Рустем Умєров. 

Після першого непростого дня у Брюсселі він зустрівся з журналістами, намагаючись продемонструвати максимально позитивний настрой і задоволення результатами "Рамштайну". 

Навіть попри те, що США уперше приїхали на міністерську зустріч Контактної групи без нового пакета допомоги ЗСУ.

Умєров наголосив, що роль НАТО у планах України не змінилася. "Треба звикати до будь-яких заяв. Наша позиція завжди незмінна. Ми хочемо бути країною НАТО. Ми будемо країною НАТО", – заявив він.

Обурені політикою Трампа

Заява Гегсета спричинила реакцію також за межами Альянсу. 

Найбільш жорсткою в коментарях щодо позиції очільника Пентагону виявилася висока представниця ЄС у закордонних справах Кая Каллас, яку 12 лютого теж запросили до штаб-квартири – для участі у засіданні Ради Україна-НАТО.

"Членство в НАТО є найсильнішою гарантією безпеки. І насправді це також найдешевша гарантія безпеки з усіх можливих.

Якщо ми говоримо, що буде не членство в НАТО, а якісь інші гарантії безпеки України, то всі повинні відповісти на питання: що це за гарантії?"

– поставила питання Каллас.

Головна дипломатка Європейського Союзу також наголосила на принциповій помилковості підходу США. Мовляв, не варто "нічого знімати зі столу ще до початку переговорів; це грає на руку Росії, і це те, чого вони хочуть". 

"Чому ми даємо їм все, що вони хочуть, ще тоді, коли переговори навіть не розпочалися? Це умиротворення, воно ніколи не працювало!" – обурювалася Кая Каллас.

Подібної позиції дотримується і міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус. "Було б краще, якби США не йшли на поступки Росії ще до початку переговорів", – сказав він.

Зважаючи на те, що Німеччина найскептичніше серед великих європейських держав ставиться до ідеї вступу України до НАТО, таке обурення представника офіційного Берліна має особливу вагу. 

А ще європейцям геть не сподобалося, що США покладаються на європейські гарантії безпеки для України, навіть не порадившись про це з Європою. 

"Якщо за нашою спиною буде укладена угода, вона просто не працюватиме. Тому що будь-яка угода, будь-яка домовленість потребує, щоб європейці виконували цю домовленість. Потрібно, щоб українці виконували цю угоду. Ми не підемо на це. Українці будуть чинити опір, і ми будемо їх підтримувати", – наголосила Каллас.

Поступки під тиском Вашингтона

Втім, є й посадовці, які після заяв з боку США припинили давати чітку відповідь, чи підтримують вони членство України в НАТО, чи ні.

І якщо скласти список таких політиків, то на першому місці мав би бути генсек Альянсу Марк Рютте, який раніше заявляв про підтримку вступу України, але у дні зустрічей в Брюсселі двічі уникнув відповіді на прямі запитання з цього приводу.

Так, на пресконференції ще перед початком "Рамштайну" 12 лютого генсека попросили прокоментувати бажання Путіна якщо не повністю заборонити вступ України до НАТО, то хоча б відкласти його на 10 років і більше. У відповідь Марк Рютте заявив, що, мовляв, нічого про це не казатиме, щоб Путін не дізнався позицію НАТО. 

"У нас є одна проблема, яка полягає в тому, що у нас демократія, а це означає, що журналісти ставлять запитання політикам, мені як генеральному секретарю... Владімір Путін з цим не стикається, тому він може тримати свої ідеї при собі. І я не хочу, щоб він був мудрішим, ніж він є зараз", – ось що дослівно сказав Марк Рютте. 

Зауважимо, що досі на такі запитання генсеки Альянсу – і чинний, і попередній – однозначно відповідали, що Росія не має і не матиме вето на розширення Альянсу. Тож спроби генсека заховати зміну позиції за розповідь про "небажання допомагати Путіну" були достатньо очевидними.

Так чи інакше, на фінальній пресконференції 13 лютого Рютте таки зважився на конкретніший коментар.

"Ніколи не існувало такої домовленості, що мирні перемовини завершаться членством України в НАТО… Україні ніколи не обіцяли членство в НАТО як частину мирних перемовин", – сказав генеральний секретар НАТО. І хоча формально він правий (немає гарантій вступу України в Альянс саме за результатами перемовин з Росією) – та зміна риторики генсека НАТО стала ще очевиднішою.

А от з європейських держав-членів НАТО подібна зміна сталася лише у риториці однієї держави.

Це – Польща, сусідка України.

Наразі вона стала єдиною державою в ЄС, що під час дводенних перемовин міністрів оборони НАТО публічно підтримала ідею позбавлення України перспектив членства.

Про це у перший день зустрічі заявив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, який прийшов у пресзону штаб-квартири Альянсу після завершення "брюссельського "Рамштайну" 12 лютого. 

На запитання журналістів про його позицію щодо членства України в НАТО Косіняк-Камиш досить саркастично нагадав, що для України й так "досі не було запрошення" в НАТО. А "з огляду на останню американську заяву, цього запрошення і не буде".

"Якщо немає згоди найважливішої держави в НАТО, то нема чого створювати собі надії, що це запрошення буде, що воно якось "впаде з неба", – підкреслив польський міністр.

Зважаючи на важливість польської підтримки для України, а також на те, що Польща є регіональним лідером, на якого орієнтуються й інші – тепер дуже важливо зрозуміти, що відбулося.

Чи Косіняк-Камиш (відомий своїми некоректними висловлюваннями про Україну) сказав те, що не збігається з позицією польського уряду? Чи це – початок "нормалізації" у Європі тієї думки, яку оголосив міністр оборони США? 

Відповіді на це питання зараз, схоже, немає і в європейських столицях.

Тим більше – зважаючи на змінність самого миротворчого процесу, який зараз не лише карколомно набирає швидкості, а й постійно змінює напрямок руху. 

Так, вже ввечері четверга, перед відльотом до Мюнхена, віцепрезидент США Джей Ді Венс оголосив, що усі червоні лінії, проголошені Гегсетом у Брюсселі, можуть бути стерті, якщо Путін не прийме певні, досі не проголошені умови Трампа. 

І щодо американських військ в Україні.

І щодо можливості вступу України до НАТО.

Тож попереду непрості переговори, про те, як саме буде перебудований світовий порядок, руйнування якого відбувається просто зараз.

Авторка: Тетяна Висоцька,

кореспондентка "Європейської правди" у Брюсселі