Непозбувний Трамп: чи зважиться президент США йти на третій термін

"Мені слід йти на вибори знову? Це ви скажіть мені", – так Дональд Трамп 20 лютого напряму запитав у присутніх на одному з мітингів.

І звичайно, що присутні почали скандувати у відповідь: "Ще чотири роки!". Тим самим демонструючи нібито народну підтримку такого кроку. 

Це – не єдине свідчення розмов про можливий третій президентський термін Трампа. 

І це все дає підстави припускати, що ми перебуваємо на початку нової кампанії за зміну основного закону США. Причому з цілком конкретною метою – дозволити Дональду Трампу залишитися на президентській посаді після 2029 року.

Хоча наразі такий сценарій видається малоймовірним, він – слід наголосити – не є неможливим.

І що найважливіше, сам Трамп (якому під кінець другого терміну буде 82 роки, що зробить його найстарішим президентом США на посаді в історії країни) активно підтримує подібні заклики.

А враховуючи затятість прихильників Трампа, уже є навіть конкретні ініціативи, що в разі ухвалення дозволять йому піти на треті вибори та потенційно пробути ще чотири роки у президентському кріслі.

Як США ввели обмеження для президентів?

Обмеження президентських термінів у США – практика, що склалася ще з часів Джорджа Вашингтона. Але на рівні Конституції вона була закріплена лише у 1951 році Двадцять другою поправкою:

"Жодна людина не може бути обрана на посаду президента більш як два рази, а людина, яка обіймала посаду президента або виконувала обов'язки президента протягом більше ніж двох років строку, на який президентом було обрано іншу людину, не може бути обрана на посаду президента більш як один раз".

Іншими словами, президент США може бути обраним тільки двічі – без жодних "але" і "або" (щоправда, поправка передбачала, що вона не поширюється на тоді чинного президента Гаррі Трумена – але він сам також відбув два терміни).

Двадцять друга поправка була ухвалена після безпрецедентної в історії США ситуації: президент-демократ Франклін Рузвельт на порушення прецеденту, що склався, пішов на третій термін у 1940 році й переміг. А потім – і на четвертий.

До слова, цікаво, що демократи тоді підтримали Рузвельта не лише через його неабияку популярність як рятівника США після Великої депресії. Серед причин переобрання свого президента вони називали й тодішню "війну в Європі" – тобто Другу світову. 

Натомість республіканці опонували до похилого віку Рузвельта (який помер у 63-річному віці – це помітно менше, ніж було Трампу, коли його обрали президентом у 2016-му).

Хай там як, але після смерті Рузвельта на проміжних виборах 1946 року Республіканська партія здобула контроль над Конгресом і змогла легко втілити одну з передвиборчих обіцянок – внести й ухвалити поправку до Конституції про обмеження президентських строків.

Але набула чинності вона через майже чотири роки – після того як її ратифікувала необхідна більшість у три чверті штатів США (про це детальніше далі).

Щоправда, в історії США не один президент мріяв про переобрання на третій строк.

Приміром, республіканець Улісс Грант, який очолював Штати у 1868-1876 роках, щонайменше допускав можливість піти на третій термін, але відступив через непопулярність серед виборців. Щоправда, він таки спробував поборотися за президентську номінацію вже на виборах 1880 року, але невдало.

Його політичний "колега" Теодор Рузвельт навіть балотувався на третій строк у 1912 році, але програв демократу Вудро Вільсону – який і сам хотів побути на президентській посаді більше восьми років, поки його не вразив інсульт.

З більш сучасних прикладів можна згадати Рональда Рейгана, який у 1986 році напівжартома припустив, що може "ще раз спробувати" і піти на третій термін, або Барака Обаму, який у 2015-му висловив упевненість, що переміг би на наступних президентських виборах, якби балотувався – але "закон є закон".

Що планує Трамп?

Унікальність ситуації Дональда Трампа полягає в тому, що він користується безпрецедентним рівнем лояльності серед своїх прихильників. 

Причому рівень цей часом відверто межує з культом особи – бо як інакше розтлумачити пропозиції випускати 250-доларові купюри з портретом Трампа чи оголосити його день народження федеральним святом?

Якщо вже згадати про культ особи, то й заяви самого Трампа, де він прирівнює себе до короля чи цитує імператора Наполеона ("Хто рятує свою країну, той не порушує закон") – це або підігравання цьому культу, або дуже витончений тролінг у бік не зовсім зрозуміло кого.

 І це вже не кажучи про його жартівливу обіцянку під час останньої кампанії побути "диктатором" на один день.

Зрештою, Трамп уже не раз і натякав, і прямо говорив, що був би не проти обратися президентом США утретє.

Ось, наприклад, відео, яке він виклав у тоді ще Twitter одразу ж після провалу першого імпічменту у 2020 році – де під відому композицію "У печері гірського короля" показана нібито обкладинка журналу Time із нескінченними президентськими термінами республіканця.

Того ж 2020-го під час президентської кампанії він заявив прихильникам у Неваді, що "ми маємо право на ще чотири" роки після очікуваної перемоги на виборах.

Можливо, це були суто політичні заяви під час кампанії? Гаразд, ось свіжіше твердження Трампа від 25 січня – через лічені дні після інавгурації: "Це буде найбільшою честю в моєму житті – відбути не один термін, а два, або три, або чотири".

Після чого усміхнувся і під оплески присутніх додав: "Заголовки – для фейкових ЗМІ".

Зрештою, подібні "натяки" Дональд Трамп озвучував і зовсім нещодавно – 20 лютого, про що вже йшлося у цій статті.

Заради справедливості, Трамп так само не раз заявляв, що не буде порушувати Конституцію і обиратися на третій термін. Та враховуючи, як часто чинний президент США змінює публічну риторику, важко зрозуміти, що саме він має на увазі.

До того ж, як мінімум у більшості американців уже склалося враження, що Трамп таки претендуватиме на третій президентський термін, як показало нещодавнє опитування YouGov.

Сценарії для третього терміну

Хай там як, але існують цілком реальні сценарії, за яких Дональд Трамп цілком законно може продовжити перебування на посаді президента – що б зараз не казав про це закон.

Перший і найбільш очевидний варіант полягає у зміні самої Конституції США, а конкретніше – вже згаданої Двадцять другої поправки.

У самому Конгресі підґрунтя для цього вже заклав республіканець Енді Оглс, який запропонував змінити формулювання поправки так, аби вона забороняла переобрання на більш як два послідовні терміни і не більш як на три терміни загалом. 

Слово "послідовні" тут виділене невипадково – зараз його у тексті поправки немає.

А зміни, запропоновані Оглсом, допускають варіант, що після "перерви" у президентській діяльності – чи то після одного терміну, чи то після двох – політик може знову спробувати свої сили і обійняти найвищу посаду.

"Рішуче лідерство президента Трампа різко контрастує з хаосом, стражданнями та економічним занепадом, які американці пережили за останні чотири роки. Він довів, що є єдиною постаттю в сучасній історії, здатною зупинити занепад нашої держави й відновити велич Америки, і йому потрібно дати час, необхідний для досягнення цієї мети", – так пояснює свою ініціативу Оглс.

Важко, звісно, проводити прямі аналогії (хоча деякі журналісти саме це і роблять), але майже така ж зміна російської конституції дозволила переобратися у 2012 році Владіміру Путіну – після "перерви" на Дмитрія Медведєва.

А вже у 2020 році, коли добігали кінця ще дві каденції Путіна, там не стали "заморочуватися" і просто внесли зміни до конституції, "обнуливши" попередні президентські терміни.

Звісно ж, Штати – це далеко не Росія, і ухвалити поправку до Конституції там голосуванням "на пеньках" не вийде. Пʼята поправка встановлює, що зміна основного закону США потребує голосування більшості у дві третини обох палат Конгресу (або ініціативи двох третин штатів), а після цього – ратифікації щонайменше трьома чвертями штатів. І це, мʼяко кажучи, непросте завдання.

Варто лише згадати, що поправка про два терміни, яка тоді мала значну підтримку у США, проходила затвердження чотири роки.

А в нинішніх умовах, коли республіканці й близько не контролюють двох третин у Палаті представників і Сенаті, не кажучи вже про ситуацію у штатах, перспектива такого сценарію щонайменше сумнівна.

Якщо Конституцію США не можна змінити, її можна перетлумачити.

І це другий легальний шлях, який може використати Трамп, аби залишитися на посаді після 2029 року.

Вихідні умови для цього, в принципі, є. У Верховному суді США, завданням якого і є тлумачення федерального законодавства, більшість суддів – консервативних поглядів. У 2024 році вони вже підтримали знакове рішення, яке суттєво розширило сферу президентського імунітету та фактично зняло загрозу судового переслідування Трампа за відкритими тоді проти нього кримінальними провадженнями.

То чому ж не можна припустити, що Верховний суд – якщо до нього звернутися з відповідним проханням – не стане на бік Трампа в інтерпретації обмежень президентських термінів?

Приміром, консервативні оглядачі вважають, що Двадцять друга поправка не вказує чітко, чи застосовується обмеження до послідовних термінів, чи ні. А отже, той факт, що Трамп був переобраний не на два послідовні терміни, може і не стати на заваді його балотуванню втретє.

Або візьмімо до уваги той факт, що поправка прямо говорить про заборону обрання президентом США на третій термін. 

А тепер уявімо теоретичний сценарій: Трамп бере участь у виборах-2028 як кандидат у віцепрезиденти і перемагає – і обраний президент у перший же день своєї роботи йде у відставку. 

Хто в такому випадку стає президентом США? Правильно, Трамп. 

Чи обрали його на посаду президента США? Технічно – ні; його обрали віцепрезидентом США. А отже, нема і порушення Конституції.

Ці сценарії можуть здатися притягнутими за вуха – і це справді так. Але головне: за необхідного тлумачення Конституції та федерального законодавства США вони є цілком законними способами для будь-якого американського президента залишитися на третій термін і обійти конституційне обмеження на два строки. 

Тож якби Трамп був справді рішуче налаштований це зробити, варіанти, як то кажуть, на столі.

Найрадикальніший варіант

Зрештою, існує й найбільш радикальний варіант – Дональд Трамп вирішить проігнорувати Конституцію, Конгрес і суди й піти на третій термін без пошуку будь-яких правових лазівок.

Знову-таки, такий варіант розвитку подій цілком обґрунтовано є нереалістичним. Але спробуймо уявити, що він справді втілюється у життя.

Нинішня адміністрація Дональда Трампа вже встигла ухвалити низку рішень, які подекуди відверто суперечать федеральному закону – наприклад, звільняючи незалежних посадовців, призначення яких перебуває у віданні Конгресу, чи заморожуючи виділене тим-таки Конгресом фінансування. 

В його оточенні відверто говорять про можливість ігнорувати суди, виправдовуючи це необхідністю свободи дій виконавчої влади (яка у США і без того доволі велика). А виправданням таких рішень і думок часто слугує перемога на виборах і необхідність відновлення "здорового глузду" (що б це не означало).

Ми не беремося оцінювати правильність чи неправильність дій адміністрації Трампа, але не можна заперечити, що вони можуть становити порушення закону – і що нинішня влада США готова на них іти для втілення свого порядку денного.

Тож якщо 82-річний Трамп прямо всупереч Конституції піде на третій термін і переможе – що завадить йому та його прихильникам посилатися на народний мандат як на остаточне обґрунтування легітимності такого президентства?

* * * * *

Варто вкотре наголосити: наразі немає підстав говорити, що Дональд Трамп справді піде шляхом порушення Конституції США або спроби її зміни в намаганні переобратися у 2028 році.

Як мінімум, невідомо, чи матиме він сили продовжувати виконувати президентські обовʼязки у 82-річному віці, чи перетвориться на "сонного До".

Але нині маргінальні ідеї про третій строк цілком можуть бути підкріплені конкретними політичними успіхами Трампа.

Приміром, якщо на проміжних виборах Республіканській партії вдасться суттєво покращити результат (а в американській політиці нічого відкидати не можна).

А якщо Трамп тільки збільшить кількість чи то жартів, чи то закликів підтримати його повторну участь у виборах – тоді, вочевидь, американській демократії справді доведеться всерйоз готуватися до цього виклику.

Автор: Олег Павлюк, 

журналіст "Європейської правди"