Непомітна перемога Макрона: як Франція почала вихід із політичної кризи

Нинішній уряд Франції здатний пропрацювати до президентських виборів 2027 року. Принаймні, такі оптимістичні прогнози лунають від французьких депутатів із президентського табору.

Такі настрої особливо вражають, якщо згадати, що минулий рік у Франції став рекордним за кількістю відставок уряду – і було багато очікувань, що цей сумний рекорд буде побито у 2025 році.

Причиною такого оптимізму стали події 5 лютого – уряд Франсуа Байру пережив дві поспіль спроби винести йому вотум недовіри, і тим самим – добився схвалення за спецпроцедурою держбюджету на нинішній рік.

І хоча це далеко не остання спроба винести вотум недовіри уряду, ці голосування роблять вкрай малоймовірною реалізацію сценарію постійного хаосу, який намагається реалізувати ультраліва партія "Нескорена Франція".

І який, за їхніми сподіваннями, мав призвести до відставки президента Емманюеля Макрона та дострокових президентських виборів.

Випробування бюджетом

Ситуація, коли у лютому Франція досі не має державного бюджету, є унікальною для цієї країни.

Причиною цього є відсутність у французькому парламенті більшості, на яку може покластися будь-який призначений президентом Макроном прем’єр-міністр.

2 грудня прем’єр Мішель Барньє пішов ва-банк, ухваливши за спецпроцедурою і закон про держбюджет в цілому, і пов'язаний закон про його соціальну складову.

Така спецпроцедура прописана у статті 49.3 конституції. Згідно з нею, уряд може прийняти закон в обхід нижньої палати парламенту, проте у відповідь парламент може поставити на голосування вотум недовіри уряду, і якщо цей вотум буде схвалено – разом із відставкою уряду "обнуляється" і прийнятий за спецпроцедурою закон.

4 грудня парламент схвалив відставку уряду Барньє – вотум недовіри, ініційований блоком лівих сил "Новий народний фронт" підтримала і ультраправа партія Марін Ле Пен "Національне об’єднання".

В "Новому народному фронті", а точніше – в ультралівій партії "Нескорена Франція", яка має в цьому об’єднанні найбільшу кількість мандатів, не приховували: їхня мета полягає у винесенні вотуму недовіри будь-якому уряду, призначеному Макроном.

Аж доки президент не зрозуміє, що єдиним виходом із цієї кризи може бути його відставка.

Невипадково "Нескорена Франція" оголосила вотум недовіри уряду Франсуа Байру вже незабаром після його призначення. Ця спроба повалити уряд виявилася невдалою – для частини опозиції виглядало політично невигідним голосувати за відставку без вагомих причин на це.

Проте оглядачі не радили радіти завчасно: мовляв, справжні випробування чекають на уряд Байру під час схвалення бюджету. І лише це випробовування покаже, чи здатний нинішній уряд пропрацювати довше, аніж пару місяців.

І це випробування не забарилося – не маючи можливості схвалити бюджет "традиційним" чином, Байру 3 лютого двічі поспіль використав спецпроцедуру 49.3 – і для держбюджету в цілому, і для пов’язаного з ним законопроєкту про соціальне та медичне страхування.

У відповідь "Нескорена Франція" миттю подала дві пропозиції про вотум недовіри уряду.

"Ми ніколи не применшуватимемо значення цього бюджету, способу його проведення чи його соціального насильства. Ми вносимо пропозицію про вотум", – заявила голова фракції ультралівих Матільда ​​Пано.

Тож стало очевидно, що цього тижня мала вирішитися і доля уряду Байру, і, певною мірою, доля подальшого перебування на посаді президента Макрона.

Дилема ультраправих

Попри всі емоції, на ранок 5 лютого в уряді вже знали – обидві спроби відставити уряд будуть невдалими.

А тому і прем’єр, і міністри прибули до Бурбонського палацу – місця роботи Національного зібрання – у гарному настрої.

Причина такої впевненості полягає у тому, що дві опозиційні партії напередодні заявили, що не збираються голосувати за відставку уряду. Як і під час попередньої спроби винести вотум недовіри, проти цього виступили соціалісти та ультраправе "Національне об’єднання".

І кожна політична сила мала для цього свої підстави.

"Національне об’єднання" деякий час тримало інтригу. Проте напередодні дня голосування у ранковому етері Europe 1 лідер цієї партії Жордан Барделла нарешті розставив усі крапки над "і".

Розкритикувавши урядовий бюджет, зокрема, назвавши його "дуже поганим для нації, для купівельної спроможності наших співвітчизників і для економічної активності нашої країни", лідер ультраправих, втім, заявив, що "французи не виграють від нової форми нестабільності, яка може мати більш серйозні наслідки для економіки, ніж під час попередньої відставки (уряду. – Ред.)".

Чому партія Ле Пен, яка голосувала за відставку попереднього уряду, зараз змінила свою позицію?

Одна з причин – для партії зараз пріоритетом є президентські вибори 2027 року, шанси виграти які у Марін Ле Пен наразі виглядають безпрецедентно високими. Проте, щоб не знищити ці шанси, партія має позиціонувати себе не як радикали, а як респектабельна політична сила.

Попереднє голосування разом з ультралівими явно не сприяло цьому – тож наразі у "Нацоб'єднанні" вирішили діяти більш розсудливо.

Друга причина – напередодні про неготовність голосувати за відставку уряду заявили соціалісти (про їхні причини поговоримо далі). Це рішення повністю змінює розклади.

Суто математично вотум недовіри міг би бути проголосований і без голосів 66 депутатів-соціалістів.

Проте для цього було потрібно мобілізувати всі інші опозиційні голоси, включно з незалежними депутатами, значна частина з яких не дуже хоче йти на конфлікт із владою. А також сподіватися, що значна частина соціалістів все ж вирішить голосувати за відставку уряду.

Інакше ультраправі ризикують програти двічі – і піти проти свого курсу на "респектабельність", і показати свою слабкість, взявши участь у провальному голосуванні.

І дійсно, за першу спробу повалити уряд Байру проголосувало 128 депутатів (включаючи шістьох соціалістів). За другу – 122 (цього разу соціалісти голосували разом).

А зважаючи на те, що для відставки уряду потрібно 289 депутатів, то голосів ультраправих (разом із союзниками вони мають 142 мандати) все одно було би недостатньо для повалення уряду.

Компроміс із соціалістами

Саме позиція соціалістів виявилася визначальною у питанні схвалення бюджету та відставки уряду.

І саме розкол всередині "Нового народного фронту" є найбільшим успіхом Макрона. Та одночасно – гарантією подальшої роботи уряду Байру.

"Соціалісти зараз становлять центральний полюс у Національних зборах, оскільки нічого не можна зробити без них чи проти них ", – пояснює позицію своєї партії експрезидент Франції та нинішній депутат-соціаліст Франсуа Олланд.

На його думку, соціалісти свідомо "відкинули позицію "Нескореної Франції", де єдиною метою було блокування інституційного життя та провокування дострокових президентських виборів".

Замість цього соціалісти обрали "компроміс на користь французів".

 Дійсно, прем’єр Байру пішов на чималі поступки, щоб забезпечити лояльність соціалістів.

Зокрема, він погодився відмовитися від скорочення 4 тисяч посад у системі освіти, зберегти компенсацію витрат на ліки, а також зголосився на обговорення пенсійної реформи (так, без гарантій, що вона буде скорегована, проте раніше у Макрона відмовлялися навіть говорити про її перегляд), а також виявив готовність до введення податку на оптимізацію великих активів.

Такі конкретні кроки дозволяють соціалістам показати своїм виборцям конкретні результати. А подальша залежність уряду від голосів соціалістів, дає їм, за словами Олланда, "ключ до (президентських виборів) 2027 року".

Своєю чергою такий компроміс був досить непростий для голови уряду. Байру свідомо пішов на конфлікт зі значною частиною своїх міністрів, які є представниками правих "Республіканців".

А головне, Байру довелося відмовитися від планів скорочення бюджетного дефіциту. "Завалений" проєкт бюджету від уряду Барньє передбачав зменшення дефіциту до рівня 5% від ВВП (все одно це дуже високий показник, особливо зважаючи на те, що країна-член ЄС не має виходити за межу 3%).

Натомість у схваленому бюджеті дефіцит складає 6% від ВВП – і це ще матиме негативні наслідки для економіки.

Перемога, але чи надовго?

Відразу після голосування за другу спробу вотуму недовіри уряду прем’єр Байру оголосив про ще одне використання спецпроцедури 49.3 – схваливши таким чином дохідну частину бюджету соціального страхування.

Це означає, що ультраліві отримали ще одну можливість висунути ініціативу про вотум недовіри, яким вони неодмінно скористаються.

Проте, зважаючи на попередні домовленості, шанси відставки уряду тепер виглядають вкрай низькими.

Тим часом Сенат – верхня палата парламенту Франції – вже схвалив держбюджет, і найближчими днями він набере чинності.

А зважаючи, що інших термінових законів, що потребують спецпроцедури 49.3, наразі немає, уряд та президент Макрон можуть святкувати перемогу.

Макрону вдалося розколоти "Новий народний фронт" і вивести звідти найбільш помірковану політичну силу.

І хоча соціалісти переконують, що залишаються в опозиції, однак точно не в такій непримиренній, як "Нескорена Франція". І це дає шанси уряду Байру пропрацювати до президентських виборів 2027 року. А президенту Макрону – зняти з порядку денного питання своєї відставки. 

Завершення політичної кризи у Франції – однозначний плюс і для України, адже проблеми вдома не будуть перешкодою для зовнішньополітичної активності Емманюеля Макрона.

Єдина проблема – невідомо, коли розпочнеться нова хвиля політичної кризи, чи то ближче до виборчого 2027 року, чи то раніше.

А в тому, що це криза буде – сумнівів немає.

Адже і соціалісти, і особливо – ультраправі впевнені, що час грає на них. І що вони здатні врешті-решт "переграти" Макрона.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"