Банкір, який готовий "воювати" з Трампом: що відомо про майбутнього прем'єра Канади
"Я знаю, як вирішувати кризи", – сказав Марк Карні незабаром після того, як його 9 березня переважною більшістю голосів обрали новим лідером Ліберальної партії Канади – і за сумісництвом премʼєр-міністром країни на наступні кілька місяців.
Поки ще чинний голова канадського уряду Джастін Трюдо оголосив про відставку з посади лідера лібералів у лютому, визнавши непопулярність своєї партії, поляризацію в парламенті та провал економічної політики.
Карні, як очікується, перейме премʼєрську посаду в найближчі кілька днів.
І досвід вирішення криз йому точно знадобиться.
Адже поруч з економічними негараздами, а також загальними виборами, які мають відбутися до жовтня 2025 року, Канада постала перед викликом з боку свого єдиного сухопутного сусіда і найбільшого економічного та безпекового партнера – Сполучених Штатів.
Американський президент не просто розпочав новий виток тарифних війн із Канадою (а ще Мексикою та Китаєм і, потенційно, всією Європою). Дональд Трамп також систематично принижував Трюдо, називаючи його "губернатором Канади", а саму країну закликав увійти до складу США на правах "51-го штату".
У канадському керівництві, однак, ці слова сприймають як серйозну загрозу суверенітету держави.
І це – не кажучи про загальні виклики трансатлантичній єдності, протидію Росії та Китаю, а також підтримку України в її протистоянні повномасштабній російській агресії.
Наразі невідомо, наскільки довго Марк Карні виконуватиме свою роль.
Можливо, Ліберальна партія зазнає поразки на наступних парламентських виборах і премʼєрське крісло перейде лідеру консерваторів Пʼєру Пуальвʼєру. І не гарантовано, що Карні захоче очолювати канадських лібералів в опозиції.
Проте можливим є й інший сценарій. Жорстка риторика Трампа призвела до зростання рейтингів лібералів. Тож якщо новий голова уряду зуміє жорстко відстоювати національні інтереси, то може залишитися прем'єром і після виборів.
А головне – найближчі місяці обіцяють бути вкрай важливими і для Канади, і для її міжнародних відносин. Тим важливішою є й постать нового премʼєра, про якого розповідаємо в матеріалі "Європейської правди".
Фінансист та "рятівник"
Марк Карні народився в містечку Форт-Сміт, що у Північно-Західних територіях (це одна з трьох територій Канади, які існують поруч з 10 провінціями), та через шість років його батьки переїхали до Едмонтона, в провінції Альберта.
Його мати тривалий час присвятила вихованню чотирьох дітей, а згодом отримала диплом педагога. Батько працював директором школи, а в 1980 році балотувався до парламенту Канади від Ліберальної партії, посівши друге місце.
Донедавна цей епізод був чи не єдиним, що повʼязувало Карні з політикою.
Після завершення школи він отримав диплом бакалавра з економіки в Гарварді (паралельно граючи в студентській хокейній команді). Далі – закінчив магістратуру й докторантуру в Оксфорді, де познайомився з майбутньою дружиною Діаною Фокс. У пари чотири доньки.
Свою професійну карʼєру Карні почав в інвестиційному банку Goldman Sachs, протягом тринадцяти років подорожуючи між Бостоном, Нью-Йорком, Лондоном, Токіо й Торонто. У 2003-му він залишає роботу в приватному секторі та стає заступником голови Банку Канади, а ще за рік – обіймає одну з керівних посад у канадському Міністерстві фінансів, відповідальну, зокрема, за взаємодію в межах тодішньої G8.
Але найбільшу славу Карні принесла робота вже на посаді керівника центробанку Канади.
Адже він очолював регулятор у 2008-2013 роках, тобто у розпал глобальної фінансової кризи.
Фінансисту, який очолив Банк Канади у 42 роки (і став його другим наймолодшим керівником в історії), приписують заслугу порятунку канадської економіки у кризові часи.
На відміну від європейських колег, Карні розпорядився знизити відсоткову ставку і, що не менш важливо, зобовʼязався утримувати її на такому рівні мінімум рік. Це дозволило полегшити кредитування і заспокоїло ринки.
Як наслідок, Канада вже у 2009 році стабілізувала економіку, а у 2010-му вона єдина з-поміж держав "Групи семи" повернулася на докризові економічні показники.
Здібності фінансиста оцінили не лише на його батьківщині, а й за кордоном. У 2010-му він опинився у переліку 25 найвпливовіших лідерів світу за версією Time (для розуміння: інші голови центробанків не удостоїлись честі бути згаданими поруч із тодішнім президентом США Бараком Обамою і Марком Цукербергом).
А через місяць після відставки з посади голови Банку Канади у 2013 році Майк Карні очолює… Банк Англії.
Більш того, Карні став першим іноземцем на цій посаді в усій історії центробанку Сполученого Королівства (хоча формально має британське громадянство, від якого вирішив відмовитись після того, як пішов у канадську політику).
А на додачу – першою людиною в історії, яка очолювала центробанки двох держави G7 (що точно говорить про його статус у колах фінансистів).
У Лондоні на Карні чекали не менш турбулентні випробування, ніж глобальна фінансова криза – від референдуму про незалежність Шотландії у 2014 році (що мало б вдарити по фунту стерлінгів) до виходу Великої Британії з Європейського Союзу у 2016-му.
В обох випадках канадець, на відміну від попередників, був більш відвертий і публічний: прямо казав, що Шотландія в разі проголошення незалежності не зможе користуватися фунтом, не передавши частину повноважень Лондону; а також попереджав, що Brexit може спричинити рецесію в британській економіці (що загалом і сталося).
За збігом обставин, Карні пішов з посади глави Банку Англії у березні 2020 року – саме тоді, коли світ охоплювала нова глобальна фінансова криза, спричинена пандемією COVID-19.
Прем'єр без політичного досвіду
Ще задовго до 2025 року Марк Карні мав не одну нагоду спробувати себе в канадській політиці.
У далекому вже 2012-му тодішній премʼєр-міністр Канади, консерватор Стівен Гарпер, за словами Карні, запропонував йому посаду міністра фінансів, але він вирішив, що недоречно "йти прямо з посади голови центробанку у виборну політику".
Того ж року в Ліберальній партії всерйоз обговорювали його кандидатуру на посаду лідера на противагу Джастіну Трюдо (який тоді зрештою і отримав цю посаду).
Карні тоді видавався чудовим претендентом: людина ліберальних поглядів, яка активно виступає за "зелений перехід" (і впроваджувала це у своїй професійній діяльності), а водночас – представник середнього класу з ідеальною освітою та послужним списком у фінансовому світі.
Однак тоді Карні відмовився від пропозиції очолити уряд.
А на прохання прокоментувати чутки про прагнення поборотися за посаду лідера канадських лібералів одного разу відповів: "А чому б мені не стати цирковим клоуном?"
Не можна також сказати, що після цього Карні взагалі не був залучений до політики. Приміром, він був неформальним радником з економічних питань премʼєр-міністра Канади Трюдо у 2020 році, під час пандемії COVID-19, а восени 2024-го уже офіційно очолив робочу групу з питань економічного зростання при канадському уряді.
Зрештою, ходили чутки, що після гучного звільнення Христі Фріланд з посади міністерки фінансів на її місце розглядався саме Карні.
Але в результаті цей портфель відійшов соратнику Трюдо Домініку Леблану – який, до слова, також змагався за посаду лідера Ліберальної партії.
У підсумку Марк Карні не просто очолить нинішню керівну партію Канади – він також стане премʼєр-міністром без попереднього політичного досвіду, навіть мінімальної роботи в парламенті.
При цьому 59-річний Карні – старший за всіх своїх офіційних конкурентів за посаду лідера лібералів, включно з 57-річним Лебланом (який пропрацював депутатом понад 20 років) і 56-річною Фріланд (сину якої він доводиться хрещеним батьком).
Чи є нестача політичного досвіду плюсом чи мінусом для технократа Марка Карні – покаже час.
Зараз очевидно, що це, а передусім – відсутність негативного шлейфу перебування в уряді Трюдо або ж серед його соратників – дозволить тимчасовому главі канадського уряду заробити власний політичний капітал з нуля. І, можливо, стане позитивним перезавантаженням для канадських лібералів, справи яких до конфлікту з Трампом йшли геть кепсько.
Власне, Карні дозволяв собі критикувати економічну політику Трюдо під час змагання за посаду лідера Ліберальної партії, передусім надмірні бюджетні витрати, які збільшували дефіцит бюджету.
Чи не єдиним (умовно) скандальним епізодом його діяльності стало рішення інвестиційного фонду Brookfield Asset Management (де Карні був головою ради до лютого 2025 року) перенести штаб-квартиру з Торонто до Нью-Йорка.
Рішення було ухвалене фактично в жовтні 2024-го, але сам Карні казав, що воно було остаточно затверджене вже після його відставки.
Ця невідповідність стала підставою для опозиції звинуватити майбутнього премʼєра у брехні.
У Brookfield Asset Management своєю чергою запевняли, що перенесення штаб-квартири є формальним кроком, який не вплине на робочі місця в Канаді.
На додачу консерватори закликали Карні подати фінансову звітність – що він не зобовʼязаний робити, бо не є членом парламенту Канади.
В оточенні майбутнього премʼєра запевнили, що він виконає всі необхідні законодавчі процедури, коли вступить на посаду.
"Ми не дозволимо Трампу досягти успіху"
Новому премʼєр-міністру доведеться шукати відповідь на чимало викликів. Окрім внутрішньоекономічних питань, це й відносини зі Сполученими Штатами, і підтримка України у війні проти РФ.
Ще до свого президентства Трамп почав начебто жартувати, що Канаді було б непогано стати "51-м американським штатом", аби не платити тарифи, безперешкодно вести бізнес у США і не турбуватися про власну безпеку.
А потім заяви американського президента переросли в конкретні погрози тарифами – які не відвернули ані численні зустрічі та розмови Трюдо й Трампа, ані виконання фактично всіх вимог Вашингтона з боку Оттави для боротьби з контрабандою фентанілу та міграцією на кордоні.
Ба більше: Трамп продовжив публічно принижувати Трюдо і ще активніше заговорив про "51-й штат". І канадське керівництво – як федеральне, так і на місцях – розцінило це як реальну загрозу втрати суверенітету держави.
Тож, окрім суто торговельної війни тарифів, Марку Карні доведеться давати раду хаотичному й непередбачуваному президенту США, якому Ліберальна партія Канади, вочевидь, не дуже до вподоби.
Але не можна сказати, що тут він входить непідготовленим: Карні був присутній на зустрічах G7 і G20 за першого Трампового президентства, а також очолював Раду з фінансової стабільності – координаційний орган фінансових регуляторів, який відігравав важливу роль під час першого етапу "тарифних війн" США з рештою світу.
Можливо, цей досвід стане новому премʼєру Канади у пригоді під час діалогу з американською адміністрацією – тим паче, що його позиція стосовно тарифів і "51-го штату" не надто відрізняється від позиції Трюдо чи більшості канадців.
"Є хтось, хто намагається послабити нашу економіку. Дональд Трамп, як ми знаємо, встановив необґрунтовані тарифи на те, що ми будуємо, що ми продаємо і як ми заробляємо на життя. Він атакує канадські сім'ї, робітників і бізнес, і ми не можемо дозволити йому досягти успіху, і ми не дозволимо", – сказав Карні незабаром після обрання лідером Ліберальної партії.
Через специфіку своїх посад майбутній глава уряду Канади небагато висловлювався про Україну.
І все ж у соцмережах він відзначає надзвичайну сміливість українців, які борються проти повномасштабної російської агресії, та запевняє, що "Канада є вірним союзником України". А під час змагання за посаду лідера лібералів – підтримав майбутнє членство Києва в ЄС і НАТО.
"Як прем'єр-міністр, я гарантуватиму, що Канада і надалі залишатиметься непохитною з Україною у захисті свободи від російської агресії", – наголосив Карні 1 березня.
Варто визнати, що попри однозначну підтримку України урядом Трюдо Канада досі не є в лідерах підтримки Києва. Насамперед – у передачі озброєння.
Через це опозиція неодноразово критикувала уряд Трюдо. Можливо, уряд Карні буде діяти інакше та зуміє змінити цю ситуацію на краще?
Автор: Олег Павлюк,
журналіст "Європейської правди"