Суперечливий Трюдо: чого досяг експрем'єр Канади і чи була достатньою допомога Україні
П’ятниця 14 березня 2025 року стала останнім робочим днем Джастіна Трюдо на посаді прем’єр-міністра Канади.
У своєму зверненні він подякував співвітчизникам, емоційно наголосивши, що був гордий служити їм, і попросив ніколи не змінюватися.
Емоційна відкритість завжди були однією із сильних сторін Трюдо як політика, що свого часу й привели його у прем’єрське крісло, поряд із відомим прізвищем та спадком свого батька.
Його перемога на національних виборах у листопаді 2015 року була пов’язана з амбітними планами щодо оновлення канадського політикуму, свіжих рішень для наболілих економічних та соціальних питань, а також більш активною роллю в міжнародній політиці.
Завершуючи своє понад дев'ятирічне правління (листопад 2015 – березень 2025), що стало одним з найдовших премʼєрств в історії Канади, Джастін Трюдо залишає складну спадщину, щодо якої ще не скоро з'явиться консенсус у суспільстві.
Від "свіжої крові" до втоми
Перебування на посаді очільника уряду Джастін Трюдо розпочав із сильного мандата довіри – перемога лібералів у 2015 році була підсилена хвилею оптимізму. Протягом перших двох років його підтримка залишалася високою – у 2016–2017 роках приблизно 60% канадців схвалювали його діяльність.
Довгий час Трюдо сприймали як свіжу кров у канадській політиці, молоду харизматичну зміну після дев'яти років правління Стівена Гарпера, якому на той час було 55 років.
Проте до 2019 року цей імідж Трюдо почав тьмяніти – через невиконані обіцянки, як-от відсутність реформи виборчої системи, етичні скандали, як справа SNC-Lavalin, у якій Трюдо неправомірно тиснув на генпрокурора, та зростання регіонального невдоволення (так, політика щодо нафтопроводів відштовхнула Західну Канаду).
Це призвело до падіння його рейтингу до 40-45%, а ліберали втратили парламентську більшість на виборах у жовтні 2019 року, набравши лише 33% голосів (проти 39% у 2015 році), та змушені були формувати уряд меншості.
Боротьба з пандемією короткочасно повернула Трюдо підтримку.
Щоденні телевізійні брифінги прем’єра та масштабні фінансові програми допомоги створили ефект згуртування нації – і рейтинг схвалення піднявся до понад 50% навесні 2020 року. Однак ця хвиля підтримки була нетривалою.
До 2021 року, на тлі зростання інфляції та загальної втоми суспільства, рейтинги Трюдо знову почали знижуватися. Лібералам вдалося переобратися у 2021 році, але знову з відносною більшістю (близько 32% голосів) та урядом меншості у парламенті – фактично той самий результат, що й у 2019 році.
Багато аналітиків розцінили це як знак того, що виборці втомилися від Трюдо та його прагнення залишити "визначний спадок" й просто хотіли стабільності.
До кінця 2024 року близько двох третин канадців заявляли в опитуваннях, що настав "час для зміни" уряду. До 2025 року Трюдо став глибоко поляризаційною фігурою – улюбленцем одних за свої прогресивні цінності, але об’єктом зневаги для інших, які бачили в ньому елітарний символ Оттави.
Різноманіття, марихуана та біженці
Трюдо прийшов до влади з обіцянкою швидко реалізувати прогресивні соціальні реформи. У 2015 році він сформував перший в історії Канади статево збалансований уряд (15 чоловіків і 15 жінок) з безпрецедентним етнічним, релігійним та соціальним різноманіттям.
"Це уряд, який виглядає, як Канада", – свого часу хвалився Трюдо, зазначаючи, що до нього увійшли іммігранти, лідери корінних народів, релігійні меншини та люди з інвалідністю.
Таке символічне прагнення до різноманіття стало одним з ключових напрямків політики уряду Трюдо. Він активно захищав права сексуальних меншин, офіційно вибачився за історичні несправедливості перед корінними народами і прийняв десятки тисяч біженців.
Зокрема, Канада прийняла понад 25 тисяч сирійських біженців у перші місяці правління Трюдо, змінюючи попередній обережний підхід консервативного уряду Гарпера до імміграції.
Трюдо також виконав свою передвиборчу обіцянку, легалізувавши рекреаційний канабіс на загальнонаціональному рівні у 2018 році, що зробило Канаду першою країною G7 (і другою у світі), яка повністю легалізувала марихуану для дорослих.
Проте найбільш очікуваним був перезапуск відносин між федеральним урядом та провінціями, які вже надто віддалилися за час правління попереднього уряду. Та це очікування не виправдалося – протягом усієї каденції спостерігалися значні напруження між центральною та регіональною владою, що особливо посилилися в часи пандемії.
Обіцянка Трюдо провести виборчу реформу, щоб вибори 2015 року стали останніми за мажоритарною системою, залишилася невиконаною, що розчарувало багатьох прихильників нової виборчої системи.
Прогрес у примиренні з корінними народами був нерівномірним.
Трюдо заснував Національну комісію з розслідування справ зниклих та вбитих жінок і дівчат корінних народів та ліквідував низку економічних регуляцій на територіях корінних народів. Його уряд також запустив низку змін у системі правосуддя, охорони здоров’я та реформи системи захисту дітей для корінних народів.
Однак значна частина обіцянок залишилася невиконаною, а лідери корінних народів постійно конфліктували щодо рішучих дій.
Зовнішня політика: "американські гірки"
Джастін Трюдо прийшов до влади із заявою "Канада повернулася", натякаючи на необхідність повторного залучення до співпраці з союзниками та міжнародними інституціями після періоду певного ізоляціонізму за правління Гарпера.
Трюдо швидко приєднав країну до Паризької угоди про зміну клімату в 2015 році, переорієнтував зовнішню допомогу Канади, зробивши акцент на правах людини, м’якій силі та вирішенні глобальних проблем, а також оголосив "феміністичну зовнішню політику" (надання пріоритету м’яким питанням на противагу твердій безпеці).
У 2016 році Трюдо мав теплі особисті стосунки з президентом США Бараком Обамою, однак цей "медовий місяць" змінився значно складнішими відносинами після перемоги Дональда Трампа на виборах того року.
США є найближчим союзником і найбільшим торговельним партнером Канади, тому націоналізм Трампа під гаслом "Америка передусім" створив безпрецедентний виклик.
Трюдо довелося мати справу з дуже різними американськими адміністраціями.
Це і демократичні адміністрації Обами та Байдена, які загалом були прихильні до Канади, і адміністрація Трампа, який розглядав союзників США насамперед як економічних суперників.
За час президентства Трампа (2017–2021, а потім знову з 2025 року, після його другої перемоги на виборах) дипломатичні відносини між Канадою та США часто були напруженими.
Донедавна найгостріший виклик виник у 2018 році, коли Трамп пригрозив розірвати NAFTA – основну угоду про вільну торгівлю в Північній Америці. Команда Трюдо, яку очолювала міністерка закордонних справ Христя Фріланд, вступила у складні переговори, і наприкінці 2018 року було досягнуто нової домовленості – Угоди США – Мексика – Канада (USMCA), фактично NAFTA 2.0.
Для цього Трюдо довелося піти на деякі поступки – зокрема, частково відкрити захищений молочний ринок Канади для американських фермерів, – але йому вдалося зберегти вільний доступ Канади до її найбільшого експортного ринку. Під час підписання угоди Трюдо назвав її "безпрограшною" домовленістю, яка збереже робочі місця та добробут Канади.
Фактично запобігання краху континентальної торгівлі стало одним із ключових досягнень Трюдо у зовнішній політиці. Фріланд займала більш радикальну позицію, ризикуючи зірвати переговори взагалі через не менш радикальну позицію Трампа.
Перемога Джо Байдена на виборах 2020 року повернула відносини США і Канади до більш доброзичливого русла.
Трюдо швидко знайшов спільну мову з Байденом у питаннях клімату (США знову приєдналися до Паризької угоди) та у спільному підході до Росії та Китаю. Проте деякі розбіжності залишалися. Зокрема, Байден скасував дозвіл на будівництво трубопроводу Keystone XL у свій перший день на посаді, що стало ударом по нафтових амбіціях Альберти.
Однак після повернення Дональда Трампа до влади у 2025 році напруженість між сусідами зростає до ще більшого рівня. Останні тижні прем’єрства Трюдо знову були присвячені управлінню торговельною кризою, викликаною Трампом.
На початку 2025 року Трамп несподівано запровадив нові тарифи на канадські та мексиканські товари, що спричинило, за словами Трюдо, "надзвичайно дурну" торговельну війну.
Трюдо, фактично перебуваючи останні дні на посаді, запровадив дзеркальні мита у 25% на американський імпорт вартістю 30 млрд канадських доларів і підготував подальші заходи у відповідь, оскільки тарифне протистояння лише набиратиме розмаху.
Ця еволюція – від партнерства до прохолодних відносин – стала основою зовнішньополітичної спадщини Трюдо.
Він також працював над диверсифікацією міжнародних партнерств Канади, намагаючись послабити економічну залежність від США. Для цього були укладені Всеосяжна економічна і торговельна угода (CETA) з Європою та Всеосяжна і прогресивна угода про транстихоокеанське партнерство (CPTPP) з 10 країнами Тихоокеанського регіону після виходу США з ТРР.
Відносини з Китаєм тим часом різко погіршилися після арешту фінансової директорки компанії Huawei Мен Ванчжоу в Канаді у 2018 році на запит США про екстрадицію. У відповідь Китай, ймовірно, як відплату, затримав двох канадських громадян ("двох Майклів") більш ніж на тисячу днів.
Трюдо керував цією "дипломатією заручників" за підтримки союзників аж до 2021 року, коли Мен була звільнена, а канадці повернулися додому.
Однак довіра між Оттавою та Пекіном була серйозно підірвана – Канада заборонила обладнання Huawei 5G і зайняла більш скептичну позицію щодо впливу Китаю, хоча не дійшла до настільки жорсткої політики, як у адміністрації Трампа та, як виглядає, теперішнього уряду Карні.
Підтримка України: значна, але могла бути сильнішою
Підтримка України була одним із центральних питань порядку денного, який просував Трюдо.
Коли Росія вперше напала на Україну у 2014 році, Джастін Трюдо (тоді лідер опозиції) підтримав проукраїнську позицію уряду Гарпера. Після приходу до влади він продовжив і розширив підтримку.
У 2015 році Канада започаткувала операцію UNIFIER – військову навчальну місію в Україні. Протягом наступних років канадські військові підготували понад 44 тисячі українських воїнів у сфері тактики ведення бою, медичних навичок і лідерства, зокрема 10 тисяч осіб були навчені після вторгнення 2022 року на базах у Європі.
Після лютого 2022 року Трюдо став одним із найпалкіших адвокатів Володимира Зеленського на міжнародній арені. Він неодноразово подавав війну як боротьбу демократії проти авторитаризму, заявляючи: "Ваша боротьба – це і наша боротьба".
Під керівництвом Трюдо Канада надала Україні значну допомогу: станом на початок 2025 року країна виділила приблизно 19,5 млрд канадських доларів ($13,5 млрд) допомоги, що включає фінансові кредити, гуманітарну підтримку та військову техніку. Серед ключових ініціатив – лідерство Канади у створенні спеціального рахунку Міжнародного валютного фонду для України та зобов’язання на 5 млрд доларів.
У військовій сфері Канада з 2022 року надала Україні 4,5 млрд канадських доларів військової допомоги, передаючи обладнання, попри власні обмежені запаси. Серед наданої техніки були гаубиці M777 із тисячами снарядів, броньовані машини, зимова форма, безпілотники, снайперські гвинтівки, а також вісім бойових танків Leopard 2A4 – перша поставка танків Канадою у межах військової допомоги іноземній державі. Окрім того, Канада відправила зенітні ракети та приєдналася до міжнародних ініціатив із постачання Україні засобів протиповітряної оборони.
Лише за минулий рік з часу підписання безпекової угоди з Україною (24 лютого 2024 року) Канада передала комплекс ППО NASAMS вартістю 300 млн доларів, 10 БТР LAV 6.0 ACSV та зробила інвестицію майже у 2,2 млн доларів США в закупівлю безпілотників українського виробництва.
Канада також прийняла понад 200 тисяч українських вимушених переселенців за спеціальною програмою до 2023 року. Зеленський неодноразово висловлював Канаді щиру подяку за підтримку. Під час візиту до Оттави у 2023 році канадський парламент стоячи зустрів Зеленського оваціями, демонструючи широку політичну єдність у питанні допомоги Україні.
Чи могла Канада зробити більше для України?
Попри значну підтримку, за яку українці будуть вдячні, маємо визнати, що так.
До вторгнення РФ 2022 року позиція Оттави була дуже обережною та до певної міри реакційною, чекаючи на лідерство США. У січні 2022 року, коли Росія стягувала війська до кордонів України, Канада запропонувала Україні кредит у розмірі 120 млн канадських доларів, але сильно вагалася щодо постачання летального озброєння, що викликало невдоволення серед української діаспори.
Вони назвали цей кредит "мізерним" і закликали Канаду "очолити G7 у підтримці України", а не бути таким собі "середняком". Дійсно, такі союзники, як США та Велика Британія, швидше почали постачати зброю Україні.
Одним з обмежень була недостатня військова спроможність самої Канади – десятиліття недофінансування армії означали менші запаси озброєнь для передачі. Наприклад, внесок Канади у вигляді восьми танків Leopard мав радше символічне значення.
Оборонні витрати Канади залишалися на рівні близько 1,3% ВВП, що значно нижче за 2%, яких вимагає стандарт НАТО, що також обмежувало її здатність впливати на події. Інший фактор – традиційна політика лібералів щодо стримування експорту зброї, яку попри потребу все ж довго доводилося змінювати через публічний тиск на уряд.
Крім того, Трюдо запровадив візові обмеження для росіян із запізненням і міг запровадити більше санкцій проти активів олігархів. Хоча Канада все ж наклала санкції на понад 3 тисячі фізичних та юридичних осіб станом на березень 2025 року, зокрема і на судна "тіньового флоту" РФ.
Збільшення боргу без економічного ефекту
Ще більш дискусійними залишаться наслідки економічної політики Трюдо.
Коли він очолив уряд, Канада перебувала у стані уповільнення економіки через обвал цін на нафту та рецесію в ресурсозалежних регіонах. Його уряд відповів на ці виклики за допомогою стимулюючих заходів: збільшення федеральних витрат, інвестицій в інфраструктуру та податкових послаблень для середнього класу.
У короткостроковій перспективі це допомогло Канаді уникнути тривалої кризи – нафтодобувні провінції та національна економіка загалом вийшли з рецесії відносно безболісно.
До пандемії канадська економіка демонструвала стабільне зростання зайнятості: загальна кількість робочих місць зросла з 17,9 млн у 2015 році до 20,6 млн у 2024 році. Фактично Трюдо за час своїх урядів спромігся створити приблизно 2,7 млн нових робочих місць, що є великим показником для 40-мільйонної країни.
Рівень безробіття знизився з 6,9% у 2015 році до історично низького показника в 5,5% у 2019-му, але зріс під час пандемії COVID-19, а до 2024 року повернувся до 6,8%.
Іншими словами, рівень безробіття у 2025 році майже не відрізняється від показників 2015 року.
Варто також зазначити, що значна частина нового зростання зайнятості відбувалася в державному секторі, тоді як кількість робочих місць у приватному секторі залишалася стабільною, а самозайнятість навіть знизилася.
Правління Трюдо характеризувалося активною державною політикою зі значними видатками та наростанням дефіциту бюджету. Він відійшов від політики жорсткої економії свого попередника та щороку допускав бюджетні дефіцити, аргументуючи це необхідністю стимулювати зростання.
Його уряд запровадив популярні заходи, такі як зниження податків для середнього класу (фінансоване за рахунок підвищення податків для 1% найбагатших громадян), розширення пенсійного забезпечення та загальнодержавну програму догляду за дітьми з фінансуванням родин у 10 канадських доларів на день.
Під час пандемії COVID-19 уряд Трюдо реалізував безпрецедентні заходи економічної підтримки, включно з Канадською надзвичайною допомогою (CERB) для безробітних та субсидіями на зарплати для підприємств. Це допомогло запобігти масовим банкрутствам і різкому зростанню бідності, але спричинило рекордний дефіцит бюджету у 328 млрд канадських доларів у 2020-21 роках.
Загалом федеральні витрати зросли з $280,5 млрд у 2014-15 роках до $521,5 млрд у 2023-му, а відповідно, державний борг Канади зріс майже вдвічі – з $701 млрд до приблизно $1,35 трлн, значною мірою через пандемійні витрати.
Попри значні інвестиції, критики стверджують, що політика Трюдо не забезпечила довгострокового економічного прориву.
Зростання ВВП на душу населення залишалося слабким – лише близько 0,3% на рік (що навіть нижче за 0,5% за попереднього прем’єра Стівена Гарпера). Високі темпи імміграції (до 500 тисяч новоприбулих щороку) дійсно стимулювали загальне економічне зростання, але не покращували добробут окремих громадян – економічний "пиріг" збільшувався, але шматочки для кожної родини суттєво не зростали.
Порівняно зі Сполученими Штатами, Канада втрачала конкурентоспроможність.
Якщо у 2015 році реальний ВВП на душу населення Канади становив 76% від американського, то у 2024 році цей показник знизився до 68%.
На додачу, у другій половині перебування Трюдо на посаді канадці зіткнулися зі зростанням вартості життя – зокрема, через високі ціни на житло, продукти та паливо. Інфляція, яка у 2015 році становила лише 1%, до середини 2022 року сягнула 39-річного максимуму – 6,8%.
Ціни на нерухомість у Торонто та Ванкувері досягли рекордних рівнів, роблячи ці міста одними з найдорожчих у світі.
* * * * *
Прощаючись із канадцями, Джастін Трюдо висловив надію, що зробив Канаду трохи більш справедливою, стійкою та об’єднаною.
І це, мабуть, та спадщина, котру він хотів залишити, але яка розкривається лише у порівнянні з тими змінами, які відбувалися та ще будуть відбуватися в США.
Остаточний вирок, як завжди, винесе історія.
Автор: Дмитро Шеренговський,
проректор Українського католицького університету, програмний директор Центру Дністрянського